| summary: | Перший розділ «Топоніми в мові та в лінгвістиці» присвячено з‘ясуванню онтологічної природи топонімічної лексики і характеристиці основних методів її аналізу, актуальних для лексикографії. На основі наявних досліджень установлено параметри топонімів, які складають основу їхнього опису методами лексикографії.
Вивчення топонімів має довгу історію, і роботи, присвячені цьому матеріалу, мають як фундаментальний (В.О. Горпинич; Л.В. Горожанкина; І.А. Дончинова; В.А. Жучкевич; Ю.О.Карпенко; Є.М. Мурзаєв; О.В. Суперанська; K. Cameron; M. Gelling; C. Matthews; E. McClure; N. Sahu; A. Smith), так і частковий характер (К.Н. Вальдман; Ф.Т. Дульзон; Р.В. Кравчук; М.Я. Марр; Е.М. Поспєлов; Т.Г. Скопюк; К.К.Цілуйко; В.А. Чабаненко; C. Blackie; G. Gensen; J. Johnson; F. Leunsbury; C. M’Cready; J.W. Phillips; R. Rennick; E. Tengstrand; J. Walbran). При цьому основний обсяг досліджень виконано в межах ономастики, де топоніми розглядають як власні імена географічних об’єктів. Разом із тим, аналіз спеціальної літератури й, насамперед, спостереження за лексикографічною практикою опису топонімів переконують в онтологічній багатомірності цього шару лексики, витоки якої засвідчують її належність не лише до ономастичної лексики, але й до термінів та загального словника.
Як власні імена топоніми номінують не класи предметів, а індивідуальні об’єкти, відрізняючись, отже, денотативним характером значення. Тому в системі відношень з іншими одиницями словника топоніми посідають ізольоване місце, і їхня власне мовна інформація менша, а культурна – значно більша, ніж у загальних назвах.
Питання про належність топонімів до термінології предметної галузі «географія» є дискусійним (М.Н. Нечай, Н.В. Подольська), проте ні в теоретичній, ні в практичній лексикографії цей аспект не виступає предметом спеціального розгляду. Попри те, що, від розв’язання цього питання багато в чому залежить підхід до лексикографування аналізованого шару лексики.
Огляд сучасної літератури з галузі термінології (М.В. Антонова; Б.Н. Головин, А.С. Д'яков, Л.В. Івина; С.Г.Казаріна; Р.Ю. Кобрін; Т.Р. Кияк, З.Б. Куделько; В.М. Лейчик; С.Л. Мишланова; Т.Г. Скопюк; Л.М. Торшина; T. Cabré; R. Costa; К. Kageura; K. Mackintosh; J. Draskau; H. Picht, A. Rey; R. Temmerman; P. Weissenhofer) дає вагомі підстави вважати топоніми термінами, оскільки, як і терміни в інших галузях, вони виконують насамперед довідкову функцію (T. Cabré), крім того, використання топонімів у професійному й науковому дискурсах специфічне, а комунікативна ситуація структурована.
6
Одночасно топоніми як надбання певної мовної спільноти, входять до загального словника, виконують комунікативну функцію, галузь їхнього застосування не має специфічних обмежень, а комунікативні ситуації, в яких вони використовуються, неструктуровані.
Комплексна природа топонімів, особливості номінативних процесів і своєрідність семантики зумовили той факт, що топонімічна лексика виступає об’єктом дослідження в багатьох парадигмах: лінгвістичній, історичній, етнографічній, соціологічній.
У лінгвістиці при вивченні топонімів застосовується широкий спектр методів і прийомів: метод мовної атрибуції, текстологічний, стратиграфічний, диференційний, генетичний, етимологічний, історичний, словотвірний, структурний, формантний, статистичний та деякі інші; широко використовують метод реконструкції та картографування.
Особливо актуальними для топонімічних розвідок, що проводяться в лексикографічному контексті, є етимологічний, історичний, формантний і типологічний методи, комплексне застосування яких дає змогу з’ясувати природу топонімів. Так, етимологічний та історичний методи, які можна вважати комплементарними, дають змогу прослідкувати генезу топонімів, виявити зв’язки між топонімами та іншими шарами лексики. Історичний метод, крім того, дає можливість зібрати інформацію про культурно-історичний фон, презентований топонімічною лексикою, виявити коло джерел топонімів. Формантний метод спрямовано на вивчення топонімів як елементів лексичної системи, що мають певну структуру, складники якої характеризуються низкою специфічних рис. Типологічний метод виступає засобом вивчення сукупності топонімів як структурованої системи.
Роль і місце етимологічних розвідок при дослідженні топонімів безпосередньо відбивається в лексикографічній практиці. Словники, присвячені опису результатів етимологічного аналізу топонімів, мають давню традицію, але особливо активізувався процес їх укладання у ХХ столітті. Дані, отримані в процесі застосування історичного методу, актуальні для спеціальної лексикографії (словників топонімічної лексики) як додатковий фактор, проте для загальних тлумачних словників, а насамперед для навчальних словників, вони є основними, оскільки сприяють виконанню однієї з головних функцій словників такого типу – культурно - освітньої. Формантний метод у топонімічних дослідженнях уможливлює отримання відомостей про структуру топоніма, про поширення і походження як топооснов, так і топоформантів, забезпечуючи повноту і точність лексикографічного опису.
Лінгвістична багатомірність топонімів зумовила наявність двох видів класифікацій цього шару лексики – загальномовних і термінологічних. У перших критеріями слугують особливості номінативних процесів, етимологія і структурні параметри лексем. У других – базові характеристики денотатів.
7
Отже, очевидно, що топоніми є досить суперечливим об’єктом лексикографії, підходи до якого потрібно шукати як у термінографії, так і в методах опису одиниць загального словника і власних імен. Відповідно, словникова стаття, в якій описано одиницю топонімічної підсистеми лексичної системи мови, в ідеалі має охоплювати три компоненти: загальномовний, термінологічний та енциклопедичний. Загальномовний передбачає наявність граматичної й орфоепічної характеристики, термінологічний – врахування місця конкретного об’єкта в таксономії предметної галузі та виокремлення його параметрів, енциклопедичний – акцентування уваги на унікальних особливостях денотата. Крім того, в енциклопедичній частині має бути експліковано культурно-історичний потенціал топонімів, оскільки і з огляду на природу, і на особливості їх формування в топонімах сфокусовано широкий спектр культурної інформації: етнографічні, історичні, економічні дані, тощо з урахуванням мовного середовища регіону їхнього поширення.
Другий розділ «Топонімічна лексика у спеціалізованих словниках англійської мови» присвячено аналізу спеціальних словників топонімів і навчальних словників англійської мови, спрямованому на виявлення методів опису топонімічної лексики в словниках такого типу і встановленню їхньої відповідності онтологічним особливостям об’єкта опису, що вимагало попереднього розгляду основних теоретичних положень лексикографування спеціальної лексики.
Аналіз досліджень у галузі теоретичної лексикографії (Г.И. Донідзе; Н.Л. Єремія; Л.В. О.М. Костишин;О.А. Леонович; Малаховський; В.В. Молчановський; Є.М. Мурзаев; О.Г. Рабулець; В.М. Русанівський; З.М. Свич; Л.Ю. Семейн; В.І. Скибіна; Л.П. Ступін; І.Г. Шевченко; В.А. Широков; К.М. Якименко; Н. Bejoint, S. Bo; R. W. Chapman; R.R.K. Hartman; J. H. Friend; H. Jackson; S. Landau; S. Landau; S.A.L. Lee; L. Zgusta) виявив відсутність усталеного теоретичного підґрунтя лексикографічного опису топонімів при достатньому розробленні теорії опису власних імен і термінів (див. Л. Аліференко; А.Н. Гавинский; Ю.І. Голуб; В.Б. Єпурь; Е.Н. Мурнаєва, В.Є. Сталтмане; О.В. Суперанська; А.Б. Фогель; T. Cabré; А.H. Gardiner; K. Kageura)
Спираючись на ці дослідження, вважаємо, що при описі топонімів як одиниць ономастики в центрі уваги лексикографа повинні перебувати етимологія і широкий культурно-історичний контекст; при описі термінологічних аспектів топонімів необхідно чітко визначити місце топоніма в предметній області/концептуальному домені; при лексикографічній характеристиці топоніма як одиниці загального словника потрібно, в першу чергу, знайти методи нівелювання омонімії.
Предметом дослідження цього розділу стали словникові статті 13 спеціалізованих словників англійської мови, які репрезентують топонімічну лексику, з яких 9 спеціальних словників топонімів і 4 навчальних словники. Об’єктивність аналізу увиразнює їх розгляд у відповідності до розробленої типологічної класифікації, в межах якої спеціальні слов-
8
ники топонімів поділяються на загальні (до яких входять усі види топонімів цілої країни) і селективні. Серед останніх, у свою чергу, виокремлено словники, які мають обмеження: а) за географічною ознакою і б) за лінгвістичною. Лінгвістичні обмеження пов’язані або з типом топоніма, або з аспектом опису. При цьому, за загальною установкою всі словники поділяємо на наукові та науково-популярні (де переважає або науковий, або популярний складник).
Аналіз загальних словників топонімів англійської мови (The Concise Oxford Dictionary of English place-names, 4th ed. /1991/ (перше видання – 1936 р.), Place-names of Great Britain and Ireland /1980/, A Dictionary of Place Names in the British Isles /1999/, Illustrated Dictionary of Place-names: United States and Canada /1985/, The Cambridge Dictionary of English Place-Names /2004/ та Webster’s New Geographical Dictionary: A quick-reference source of essential geographical information, 2nd ed. /1977/) показав, що для укладачів словників цього типу характерним є експліцитно виражене зацікавлення теоретичними аспектами топоніміки, залучення результатів аналізу топонімів у лінгвістиці й суміжних галузях, використання багатого арсеналу методів лексикографічного опису. Методи семантизації та структура словникової статті варіюються від спеціалізованих у наукових словниках до описових у науково-популярних. Так, у словнику наукового типу The Concise Oxford Dictionary of English Place-Names дефініцію представлено у вигляді, що вимагає спеціальних пояснень, наприклад, STAFFIELD Cumbr NY 5442. ‘Staff hill’. Stafhole c. 1225-79, Staffol(e) c/ 1252-1777, Staffold 1270, Staffeld 1276-8, Staffel(l) 1307, 1508, Stafful 1348-68, Staffield oth. Staffell 1806. ON stafr ‘a post, a pole’ + hóll ‘an isolated hill’. The reference is to a small hill marked by a post or where posts were obtained. Cu 248 gives pr. [staff]. SSNNW 164, L. 169. Розшифровується ця словникова стаття наступним чином: STAFFIELD – лема; Cumbr – графство; NY 5442 – місцеві координати; ‘Staff hill’ – значення топоніма в сучасній англійській мові; Stafhole c. 1225-79, Staffol(e) c. 1252-1777, Staffold 1270, Staffeld 1276-8, Staffel(l) 1307, 1508, Stafful 1348-68, Staffield oth. Staffell 1806. – історична орфографія; ON stafr ‘a post, a pole’ + hóll ‘an isolated hill’ – етимологія; The reference is to a small hill marked by a post or where posts were obtained – пояснювальний коментар до етимології; Cu 248 gives pr. [staff] – орфоепічні пояснення; SSNNW 164, L. 169 – джерела.
Дефініції у науково-популярному словнику A Dictionary of Place Names in the British Isles мають описовий характер, сприйняття якого доступне широкому колу користувачів, наприклад, London (Greater London) The capital city of the United Kingdom has a name that is inte ationally famous but unfortunately has no inte ationally accepted origin, or indeed any reliable explanation at all. Celtic or pre-Celtic root londo-, said to mean ‘bold’ and to have possibly given a personal or tribal name, such as Londinos. But this theory is now discredited, and the true origin remains unexplained. The Roman name for it was Londinium, and some same versions of the name with ‘-chester’ (denoting a Roman settlement) have been recorded such as Lundenceaster in
9
about 890. It is clearly a very old name, and the settlement here an ancient one, which no doubt accounts for the obscurity of the name. See also LONDONDERRY .
Аналіз селективних словників топонімів (Place-Names of Greater London /1980/, Place-Names of Ontario /1997/, A Pronouncing Dictionary of English Place-Names Including Standards, Local and Archaic Variants /1981/) довів, що і цей тип словників є результатом широких і довготривалих досліджень у галузі топоніміки.
Словники, які мають обмеження за географічними параметрами, написано науково-популярним стилем. У них топоніми отримують характеристику і як власні імена, і як терміни. Матеріали словників наочно демонструють, з одного боку, прагнення до уніфікації описових процедур, а з іншого – відсутність такої уніфікації. Спільним для всіх словників є алфавітний принцип розміщення лем, який, на нашу думку, засвідчує лише недосконалість теоретичної бази лексикографування топонімів. Етимологічну інформацію, подану в більшості словників, також не уніфіковано, що ще раз доводить відсутність формалізованої теорії в цій галузі лексикографії. Різновид етимологічної довідки – історичні дані, є обов’язковим складником словникової статті всіх словників і може розглядатися як своєрідний навчальний текст. Способи тлумачення різноманітні, методи побудови дефініцій не уніфіковані і здебільшого довільні. Так у Washington State Place Names топонім Adams Country отримує характеристику насамперед як термін: Adams Country; 1,895 sq. mi.; 16th in size; seat: Ritzville. Formation authorized by territorial legislature enactment of 28 November 1883. The name honors John Adams, second United States president, в той час як словникова стаття топоніма Addy має увиразнено енциклопедичний характер: Addy (Stevens). Originally a Swiss dairy community, the town was given in 1890 the nickname of his wife, Adeline, by E.S. Dudrey, storekeeper and first postmaster.
Лінгвістично обмежений словник – видання суто наукове, розраховане на спеціалістів у галузі мовознавства. Тексти словникових статей у ньому написано з використанням метамови, що робить словник малодоступним для широкого споживача.
Яскравим прикладом є наступна словникова стаття з A Pronouncing Dictionary of English Place-names Including Standards, Local and Archaic Variants: Keyworth Nt. Loc. kjuəÞ, otherwise kі:w:Þ PNNt(i)73 1) kі:əÞ Hope kju:- DEPN; “The polite pron. is based entirely on the written form, whereas loc. the etymologically correct form survives” PNNt(i)74.
10
Аналіз навчальних словників англійської мови (Oxford Advanced Lea er's Dictionary of Current English /1982/; Macmillan English Dictionary of Advanced Lea ers of American English /2002/; Oxford Advanced Lea er’s Dictionary /2005/; Collins Cobuild Advanced Lea er’s
Dictionary, /2003/) виявив відсутність теорії опису топонімів у словниках такого типу, довільність відбору, нерозвиненість принципів семантизації. Незалежно від того, чи входять топоніми до корпусу словника, чи розміщені в додатках, їхній обсяг незначний, а дефініції надають користувачеві мінімум загальноосвітньої інформації і не розкривають ні термінологічних, ні культурно релевантних аспектів топонімічної лексики. Так, наприклад, у Macmillan English Dictionary of Advanced Lea ers of American English топонім Oval Office отримує вкрай лаконічну дефініцію з мінімальними енциклопедичними даними (Oval Office, the the oval-shaped room in the WHITE HOUSE that is the private office of the President of the United States), залишаючи поза увагою як культурно-історичну, так і політичну інформацію, вкрай необхідну перш за все іноземним користувачам (пор. статтю про цей топонім в електронній енциклопедії Wikipedia, яка нараховує 1694 слова).
Результати проведеного аналізу доводять необхідність проведення спеціальних досліджень для розроблення теорії лексикографічного опису топонімів у спеціалізованих словниках, уніфікації прийомів і методів словникової роботи.
У третьому розділі «Основні принципи лексикографічного опису топонімів у загальних тлумачних словниках англійської мови» деталізовано основні аспекти роботи з топонімічним матеріалом при укладанні тлумачних словників, встановлено пріоритетні типи топонімів у слóвниках тлумачних словників, виокремлено основні фактори, які впливають на відбір топонімів, виявлено особливості семантичної характеристики топонімічної лексики.
У розділі доведено, що, працюючи з топонімічним матеріалом, лексикографи переважно спираються на результати етимологічних та історичних розвідок, а також використовують суто географічні дані. Проте обсяг і способи презентації етимологічної та історичної інформації теоретично не обґрунтовано. Тому, наприклад, етимологія топоніма Vatican у різних словниках варіюється від власне географічної (Vatican, n. ... [F. Vatican or Vaticanus name of a hill in Rome] (Oxford English Reference Dictionary), чи ... [from L. Vaticanus (mons), the name of one of the hills of Ancient Rome, on the West bank of the Tiber] (Webster’s New Twentieth Century Dictionary)) до суто лінгвістичної (Vatican, n ... [a. F Vatican (= It., Sp., Pg., Vaticano), or ad. L. Vatican -us (sc. Collis, mons): see def.] (The Canadian Oxford Dictionary); ... [(the) + GU] (Longman Dictionary of Contemporary English); ... 1555 [a F., or ad. L. Vaticanus (Sc. Collis, mons)] (Oxford Universal Dictionary).
Складник етимологічної довідки виступає аналіз топоформантів. Наприклад, Algarve, the … [Arabic al 'the' + gharb 'west'] (The Canadian Oxford Dictionary).
11
Вивчення пояснювальних записок до словників довело, що критерії визначення джерел для відбору топонімів до тлумачних словників в англомовній лексикографії практично не розроблені. Підґрунтям для такого висновку послужив аналіз слόвників семи
тлумачних словників, що проводився з урахуванням типологічного і географічного параметрів.
|
