МОВНО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ БІБЛІЙНИХ МОТИВІВ У ПОВОЄННОМУ АМЕРИКАНСЬКОМУ РОМАНІ

summary

У першому розділі “Біблеїзми як об’єкт дослідження в системі англійської мови” представлена концепція дослідження, конкретизується термін біблеїзм, проводиться типологічний розподіл класів біблеїзмів, що виконують у тексті повоєнного американського роману алюзивну функцію.

Термін біблеїзм, у нашому розумінні, об’єднує лексеми, фразеологізми та цитати, що прямо або опосередковано походять із Біблії і, головним чином, виконують алюзивну функцію у текстах повоєнних романів.

Езотеричний феномен Біблії полягає в нескінченній перспективі розкриття символічного значення її ідей, образів, сюжетів і мотивів. У процесі цього розкриття відбувається ієрархічне розмежування рівнів людської свідомості (символ драбини Якова (І Матвея, 28:12–13), починаючи від побутово-профанного й закінчуючи ментально-трансцендентним, на якому вербально-комунікативні й пізнавальні потенції Логоса повністю себе вичерпують.

            Лексико-семантичні та сюжетні запозичення з Біблії виконують у текстах художньої літератури декілька функцій. З одного боку, вони слугують “будівельним матеріалом”, оформлюють поряд із словами та словосполученнями зміст тексту, звільнюють адресанта від необхідності вигадувати інші словесні формули. З іншого – ці запозичення мають естетичні функції, підвищують експресивно-емоційну виразність висловлювання, допомагають досягти і певного прагматичного ефекту.

            Біблеїзми виконують у художніх текстах також ритміко-аналітичну функцію. Вони можуть використовуватись як назва твору, розділу, як введення в розділ, слугують часто поясненнями подальших подій твору, а також знаходитись на початку, у середині, кінці твору. Виявлено, що біблеїзми слугують характеристиці людини, її дій, почуттів, емоцій, можуть характеризувати ставлення персонажів до подій, допомагають виявити основну ідею твору.

            Важливою рисою біблеїзмів є функція осмислення морального ідеалу, що відіграє певну роль в ідейному розумінні твору й апелює до совісті людини, її світогляду, дозволяє відійти від окремого історичного, національного та звернутись до загального, що уособлюється в духовності кожної людини і виходить за рамки сюжету твору.

            Оскільки найголовнішою стилістичною функцією біблеїзмів у художньому тексті є алюзивна, то такий художньо-стилістичний прийом розрахований на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст. Це передусім посилання на одиницю лексико-семантичного рівня, що супроводжується конотативним прирощенням смислів.

Репрезентантом біблійної алюзії у художньому тексті-приймачі можуть слугувати одиниці різних мовних рівнів. Основною ознакою денотата біблійної алюзії є його приналежність до класу культурних знаків, пов’язаних зі Святим Письмом. Алюзивний процес реалізується номінацією та цитацією. У номінативній біблійній алюзії денотат є біблійними фактом чи особою, а репрезентантами виступають лексеми або словосполучення непредикативного характеру. У цитатній біблійній алюзії репрезентантом є найчастіше речення.

Біблійною цитатою вважаємо дослівний уривок тексту із Біблії з дотриманням усіх особливостей чужого мовлення. Дефініція цитати складається із трьох компонентів: 1) ідентифікатора: відтворення фрагменту будь-якого тексту, у нашому випадку, біблійного, та конкретизаторів: 2) буквальність та 3) посилання на джерело. Структурно цитований уривок коливається від словосполучення до цілого уривку. Цитата становить семантичну єдність у своєму вихідному варіанті із тексту-джерела. Вона відзначається двоплановістю, а за своєю стилістичною природою – поліфункціональна. Тому, крім алюзивної функції, цитата виконує у тексті твору характерологічну та експресивну функцію, а також функцію поглиблення контекстної ситуації та ін.

Біблійний фразеологізм – це стала мовна одиниця, узуальна форма якої зафіксована у словнику. Біблійні фразеологізми мають смислову цілісність, структурну сталість, експресивно-емоційну образність. Вони є прямо або опосередковано запозиченими із Біблії. Вживання біблеїзмів у текстах повоєнних американських романів характеризується оказіональними особливостями. Вони можуть виконувати функцію алюзії, що супроводжується іншими стилістичними функціями: емотивною, експресивною, оцінною.

За структурно-семантичною класифікацією біблійні фразеологічні одиниці розподіляються на номінативні (субстантивні, ад’єктивні, вербальні та адвербіальні), номінативно-комунікативні та комунікативні. Найпоширенішими у нашому дослідженні є номінативні субстантивні біблійні фразеологізми (60) та комунікативні (38). До комунікативних одиниць належать пареміологічні одиниці (прислів’я та приказки), що походять із книг Нового та Старого Заповіту. Їхня семантика має морально-дидактичну спрямованість.

            Біблеїзми мають асоціативний зв’язок із текстами Святого Письма. Тому стверджуємо, що біблеїзми мають алюзивний характер. Для адекватного декодування та інтерпретації біблійної алюзії, що репрезентується у тексті художнього твору біблеїзмами, необхідне володіння інформацією історико-філологічного та загальнокультурного плану, закладеною письменником у тому чи іншому літературному творі. Біблійна алюзія є важливим елементом вертикального контексту. Вона спирається не на поверхневі властивості предметів чи понять, що дозволяють порівняти їх, а на ґрунтовні відомості чи знання, що знаходяться у людській пам’яті. Тільки за умови наявності таких знань можливе розпізнання алюзії. Тому відносимо алюзію до психосемантичного феномену.

У другому розділі “Функції домінантних біблійних алюзій у тексті повоєнних американських романів” досліджено номінативні та цитатні домінантні біблійні алюзії, що є важливим елементом створення вертикального контексту. Одиниці, якими вони виражені: лексеми, словосполучення, речення,– підпорядковуються чотирьом загальним принципам: 1) осмисленості; 2) цілеспрямованості чи мотивованості; 3) ситуативності; 4) зв’язності. Алюзії є домінантними через те, що вони визначають лейтмотив усього твору, сприяючи таким чином його структуруванню та зв’язності. Залежно від спрямованості щодо контексту розрізняємо два співвідношення: 1) алюзія → контекст та 2) контекст → алюзія. Домінантні алюзії містяться у заголовку або на початку чи в кінці художнього твору. Символічними вони є тому, що втілюють принцип метафоризації, спонукають до розумової діяльності та передбачають певне трактування.

У співвідношенні алюзія → контекст розрізняються домінантні символічні алюзії-заголовки та алюзії початку і кінця твору. У заголовку твору алюзія виконує такі його функції: проспективну, систематизуючу, конкретизуючу та генералізуючу. Відповідно до того, чи розгортаються алюзії-заголовки у контексті художнього твору лінгвістичними засобами, чи їхня роль відчувається імпліцитно, розрізняємо замкнені та наскрізні символічні алюзії-заголовки. Наскрізна алюзія-заголовок дозволяє відкрито провести паралель між біблійним персонажем чи подією та художніми за допомогою реалізації асоціативних зв’язків. Наскрізна алюзія-заголовок апелює до фонових знань читача, виконує проспективну функцію, допомагаючи йому скласти певне уявлення про сюжет чи персонажа. Замкнена алюзія-заголовок може бути декодована за допомогою лінгвостилістичних даних тільки після ознайомлення з контекстом роману.

Наскрізні та замкнені символічні алюзії-заголовки можуть супроводжуватись епіграфом, що є зовнішнім пояснюючим контекстом. У таких досліджуваних романах, як The Violent Bear It Away, Son of the Mo ing, The Confessions of Nat Tu er в епіграфах зустрічаємо біблійні рядки, які допомагають читачеві проникнути у зміст заголовка.

            Алюзії початку і кінця твору розміщені на невеликих відрізках на початку або в кінці художнього твору, тобто, як вказує назва, їх можна вважати вкрапленими в канву тексту. Алюзія на початку твору виконує проспективну функцію та сприяє декодуванню головної ідеї твору, тоді як алюзія в кінці твору здебільшого виконує підсумовуючу, систематизуючу та конкретизуючу функцію, що сприяє засвоєнню семантичної трансформації заголовка та веде до повного декодування його змісту.

            Іншим варіантом функціонування домінантних алюзій є випадок, коли алюзія постає з канви усього тексту – контекст → алюзія. У таких випадках алюзія обов’язково потребує підкріплення даними лінгвостилістичного аналізу.

До домінантних символічних алюзій відносимо архітектонічну, особливість якої полягає у її текстотвірній можливості та в семантичному дублюванні ситуацій унаслідок повторення частин твору, на чому ґрунтується алюзія. Наприклад, у романі “Бог знає” Дж. Хеллера кожний розділ має заголовок, що створює алюзію на певну біблійну ситуацію. Це сприяє не лише структуруванню тексту, але й відповідній характеристиці персонажів, що діють у тому чи іншому розділі.

Стилістичним засобом поглиблення біблійної алюзії є супровідний символ. Оскільки функцією символа є узагальнення ідеї, а в його основі лежить принцип метафоризації, він дає можливість підкреслити думку з метою поглиблення асоціативних зв’язків. Прикладом символу в романі У. Стайрона “Лягай у темряву” є потоп, що допомагає нам провести паралель між світовим лихом, яке тягне за собою трагедії в родинах, та духовним падінням окремої особистості.

У третьому розділі “Функції локалізованих біблійних алюзій у повоєнному американському романі” доведено те, що другий різновид розглянутих алюзій – локалізовані біблійні алюзії – відповідає традиційному уявленню про цей стилістичний засіб.

            На відміну від домінантних локалізовані біблійні алюзії не визначають провідної теми художнього твору, а сприяють її розгортанню і діють на певному обмеженому відрізку тексту. Вони поділяються на дві основні групи: 1) алюзії-власні імена (топоніми та антропоніми) (88/48%), або номінативні алюзії, 2) біблійні цитати, або цитатні алюзії (94/52%).

            Номінативних алюзій-топонімів у проаналізованих романах є незначна кількість (10/9%). У романах вони набувають символічного значення: топонім Jerusalem у романі “Сповідь Нета Тернера” У. Стайрона стає символом духовного відродження, звільнення від рабства. Топонім Eden у романі “Син ранку” Дж.К. Оутс символізує очищення від гріхів.

Значно більшу частину становлять номінативні алюзії-антропоніми (78/39%). Вони є невід’ємною частиною характеристики літературного персонажа, суттєво доповнюють інформацію про нього. Алюзії-антропоніми, що вживаються у тексті романів самі по собі, створюють підтекст, який імпліцитно впливає на скерування оповіді та характеризує персонажів. Алюзія-антропонім реалізується через імпліцитний натяк на риси характеру персонажа, за якими проводиться порівняння. Алюзії-антропоніми, що входять до порівняльних конструкцій зі зв’язками like, as, as if, експліцитно характеризують персонажів у романах та їхній емоційний, психічний стан. Отже, домінуючою функцією номінативних алюзій-антропонімів є характерологічна.

            Наприклад, у романі Pontius Pilate (“Понтій Пілат”) П. Маєра: “When the staggering realization of whom you crucified finally dawns on you, don’t commit suicide, like Ish-Kerioth, the man who betrayed him. You can be forgiven” (Maier P., 1981: 279) (Matthew, 27:5), алюзія-ім’я, вжита у порівняльній конструкції з like, має такий натяк: і Пілат, і Іуда зрадили Ісуса Христа. Іуда усвідомив свій вчинок і повісився. Пілат мав можливість покаятися, прийняти віру в Христа і бути прощеним. Завдяки алюзії-порівнянню читач сприймає Пілата як зрадника, подібного до Іуди.

Номінативні алюзії-антропоніми можуть виконувати у тексті функцію створення іронічного ефекту. Її механізм полягає в тому, що канонізованих біблійних персонажів автор наділяє рисами, що не були їм притаманні. За допомогою ситуативної іронії, в основі якої контраст між контекстуальним і прямим значенням слова або словосполучення, автор домагається переосмислення характеристики.

Цитатні біблійні алюзії у мові персонажа або автора порушують лінійність викладу і створюють його двоплановість, допомагаючи авторові, залежно від мети цитування, або посилювати свою думку, або висувати на перший план інформацію, яка міститься у цитаті. Найчастіше дві інформації діють одночасно. У такому випадку нерідко виникає текстова поліфонія, що сприяє появі підтексту або функції експресивної оцінки.

Результати дослідження показують, що переважають біблійні цитати, введені у тексти романів у своєму незміненому вигляді (81/45%). Такий принцип введення є найлегшим шляхом досягнення максимальної переконливості та зрозумілості змісту тексту. Біблійні цитати у незміненій формі вводяться у текст досліджуваних романів із метою підтримки головної ідеї твору передусім, для експресивної оцінки автора щодо характеристики персонажів, вираження стану напруги, почуття страху, нікчемності, підтвердження їхніх поглядів.

У монолозі Пейтон у романі “Лягай у темряву” біблійна цитата: “For now is Christ risen from the dead, the first fruits of them that sleep” (Styron W., 1960: 324) (І Corinthians, 15:20) передає віру героїні в Бога. Аж до самого моменту самогубства у дівчини тривала духовна боротьба між вірою і відчаєм. Ця цитата служить для поглиблення контекстної ситуації, з якої ми дізнаємося про те, що героїня усвідомила потребу спокути гріха, звернувшись перед смертю до Бога.

Цитати у незміненій формі вводяться як в авторську мову, так і в мову персонажів і супроводжуються в тексті такими засобами лексичного рівня: метафорою, епітетом, гіперболою, оксюмороном; лексико-синтаксичного рівня: антитезою, порівнянням та синтаксичного рівня: різними видами повторів, паралельними конструкціями, інверсією.

            Модифікованих цитат значно менше (13/7%), вони здебільшого вживаються у мові персонажів і виконують функцію поглиблення контекстної ситуації та передачі емоційного стану дійових осіб. Вживання скорочених цитат переважно супроводжується таким засобом синтаксичного рівня, як повтор, що сприяє передачі драматичності контекстної ситуації. Експансія біблійної цитати характеризується переосмисленням значення, сприяє створенню інтертекстуальних зв’язків і супроводжується різними мовностилістичними засобами: вживанням лексем з різних семантичних сфер, іронією, нерідко антитезою. Деформація цитати призводить до її повного переходу у біблійну алюзію і супроводжується антитезою, парономазією та повторами.

Цікавим прикладом деформації є модифікація цитати заснована на парономазії mystery та misery у романі “Lie down in Darkness” у монолозі головної героїні Пейтон Лофтіс у реченні: “Lennie, behold, I tell you a misery. Today I’m trying to exorcise my guilt” (Styron W., 1960: 352) (I Corinthians, 15:51, 52). Дівчина зверталася до Бога з проханням пробачити її провини і сумнівалася у тому, чи зможе спокутувати гріх за життя. Її слова перегукуються зі словами апостола Павла, адресованими коринтянам у його першому посланні, де йдеться про воскресіння всіх, хто вірить у Бога: “Behold, I tell you a mystery: We shall all be changed in a moment, in the twinkling of an eye at the last trumpet” (I Corinthians, 15:51, 52). Сприйняття зміненої форми полегшується фонетичною близькістю з оригіналом.

У четвертому розділі “Стилістичні функції біблеїзмів-фразеологізмів у повоєнних американських романах” досліджено прагматичну дію біблійних фразеологізмів у тексті повоєнного американського роману. Комунікативно-функціональний підхід до розгляду біблеїзмів-фразеологізмів (БФ) є найефективнішим для аналізу прагматичної дії цих одиниць та виявлення можливостей і прийомів їхнього введення в текст.

            Номінативні, номінативно-комунікативні та комунікативні БФ, що вводяться у контекст романів у незміненій структурній формі, крім алюзивної, виконують оцінну, емотивну функції, функцію створення комічного ефекту, аргументації думки, уточнення. На відміну від номінативних та номінативно-комунікативних БФ, біблійні прислів’я виконують у досліджуваних романах ще й дидактичну функцію, оскільки прислів’я, яке включене в інтеракцію, не втрачає своєї іманентної морально-дидактичної та аксіологічної спрямованості. Так, біблійне прислів’я Always do unto others what is best for you (роби для інших те, чого бажаєш собі) у романі “Бог знає” Дж. Хеллера є алюзією на біблійний вираз: “Therefore all things whatsoever ye would that men should do to you, do ye even so to them: for this is the law and the prophets” (Matthew, 7:12).

В оповіді царя Давида про рішення пробачити Авесаломові вбивство брата наведене прислів’я виконує експресивну функцію наголошеності думки, дидактичну функцію і супроводжується фразеологізмом the golden rule (золоте правило): “And I could dispute with him [Joab] no further after he propounded for me the celebrated golden rule upon which the civilized world tu s to this day: “Always do unto others what is best for you” (Heller J., 1997: 306).

            Усі БФ можуть зазнавати фразеологічних модифікацій. Фразеологічна модифікація – це явище рівня мовлення, оскільки тут ідеться про оказіональне вживання фразеологізму в конкретному мовленнєвому акті.

Підставою для утворення фразеологічних модифікацій служать два основні процеси: 1) видозміна структури БФ та 2) специфічна інтенціональна інтеграція БФ у контексті. Адресат, використовуючи модифіковану, а не вихідну структурну форму номінативних, номінативно-комунікативних і комунікативних БФ, виходить із того, що змінений БФ краще реалізує прагматичну установку (а через неї і комунікативне завдання), оскільки БФ пристосований до тексту та тісно з ним зв’язаний.

            Субституція сприяє реалізації емотивної, експресивно-оцінної функції і супроводжується у тексті романів вживанням контекстуальних синонімів, метафори, антитези. Експансія головним чином сприяє виявленню експресії, оскільки внаслідок уведення певних слів у структуру БФ відбувається розклад БФ на окремі компоненти, що отримують вихідну семантику. Редукція БФ спричинює виникнення комічного ефекту і виконує функцію поглиблення контекстної ситуації, оскільки декодування семантики такої модифікованої БФ пов’язане зі змістом тексту роману. Деформація структури БФ сприяє посиленню експресивності вираження емоцій.

Вживання номінативно-комунікативного БФ to wash one’s hands of  (вмити руки, зняти із себе відповідальність) у романі “Понтій Пілат” із заміненим базисним компонентом wash на tie:“Procula said nothing for the next minutes. Finally she asked, “If you had to judge the case over again, would you give the same sentence?” With only a moment’s hesitation, Pilate replied, “Yes, of course. I would have had to. My hands were tied”. “I thought they were washed, Pilate” (Maier P., 1981: 245)  призводить до досягнення максимальної виразності висловлювання. БФ виконує експресивну функцію вираження негативної оцінки дій Пілата.

            Експресивність комунікативних БФ посилюється вживанням номінативних фразеологізмів та такими засобами синтаксичного рівня: риторичними запитаннями, паралельними конструкціями, повторами; лексичного рівня: епітетами, зевгмою, метафорою, апосіопезою; лексико-синтаксичного рівня: образним порівнянням, антитезою.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження мовностилістичних засобів відображення біблійних мотивів у  тексті повоєнних американських романів можна констатувати, що найважливішими елементами є біблеїзми, до яких зараховано біблійні власні назви (а саме, топоніми та антропоніми), фразеологізми біблійного походження, біблійні цитати, тобто однолексемні та полілексемні одиниці, що мають прямий або опосередкований зв’язок із текстом Біблії.

Незалежно від структури та контекстуальних прирощень смислу всі біблеїзми в тексті набувають алюзивного характеру і сприяють створенню вертикального контексту, що вимагає особливої рецептивної активності адресата тексту.

Біблійна алюзія належить до психосемантичних феноменів і потребує глибоких фонових знань читача. Основною ознакою її денотата є приналежність до класу культурних знаків, пов’язаних із книгами Святого Письма. За репрезентантом у тексті художнього твору біблійні алюзії поділяються на номінативні та цитатні.

Оскільки реалізація асоціацій, що виникають унаслідок біблійної алюзії, здійснюється на рівні контексту, то біблійні алюзії можна поділити на ті, що діють у мегаконтексті і визначають домінантну тему художнього твору як замкненого цілого, тобто домінантні, і ті, що діють на рівні мікроконтексту та не визначають головної теми, а сприяють її розгортанню в тексті твору і відповідають традиційному поняттю алюзії, тобто є локалізованими.

Домінантні біблійні номінативні і цитатні алюзії розміщені у таких композиційно важливих місцях твору, як заголовок, початок чи кінець твору і сприяють переосмисленню змісту всього твору за рахунок конотативного прирощення смислу алюзії.

Домінантна біблійна алюзія, що міститься у заголовку художнього твору виконує проспективну, систематизуючу, конкретизуючу та генералізуючу функції. Якщо вона розміщена на початку твору, то виконує проспективну функцію, що сприяє декодуванню головної ідеї твору, а у кінці твору виконує підсумовуючу та конкретизуючу функції.

Локалізовані біблійні номінативні алюзії здебільшого виконують характерологічну функцію та можуть створювати підтекст, імпліцитно впливаючи на скерування оповіді. Локалізовані біблійні цитатні алюзії, що вводяться у текст художнього твору, як у незмінній, так і в модифікованій структурній формі, супроводжуються функцією експресивної оцінки автора щодо характеристики персонажів, емотивною функцією вираження почуття страху цих персонажів, нікчемності, напруги. Оскільки цитата за природою поліфункціональна, то біблійні цитати, що вводяться в мову автора і персонажів створюють двоплановість викладу інформації з метою виконання функцій створення підтексту, комічного ефекту, оцінки.

Біблійним фразеологізмам (номінативним, номінативно-комунікативним, комунікативним), крім алюзивності, притаманні емотивна, експресивно-оцінна функції, що зумовлено текстовою конотацією фразеологічного значення.

Модифікація біблійної цитати і біблійного фразеологізму веде до більшої адекватності виконання комунікативного завдання та прагматичної настанови автора.

Біблійна алюзія у повоєнному американському романі виявила нові інформативні, стилістично-прагматичні, текстотвірні характеристики, що сприяють відтворенню таких біблійних мотивів, як зрада, братовбивство, родинна помста. Це свідчить про її високий, невичерпний потенціал для художньої прози.

Подальшого комплексного дослідження вимагає функціонування біблеїзмів у жанрі малої прози в американській та англійській художній літературі, проведення контрастивного лінгвостилістичного аналізу використання алюзії в текстах різних жанрів.

            Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Лексико-семантичні угруповання слів, що пов’язані з біблійними мотивами, у романах Ф. О’Коннор “Мудра кров” та “Несамовиті виходять переможцями”// Наукові записки Тернопільського університету ім. Володимира Гнатюка. – Мовознавство. – Тернопіль, 2000.– № 1(3). – С. 220 – 224.

2. Алюзія як мовно-стилістичний засіб відображення біблійних мотивів у романах Ф. О’Коннор “Мудра кров” і “Несамовиті виходять переможцями”// Вісник Львівського університету.  – Серія: “Іноземні мови”. – Львів, 2001. – Вип. 9. – С. 71 – 75.

3. Стилістична функція біблійних алюзій у романі Дж.К. Оутс “Син ранку”// Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Проблеми сучасної зарубіжної літератури, проблеми сучасної лінгвістики. – Черкаси, 2001.– Вип. 5. – С. 81 – 84.

4. Стилістична функція біблійних алюзій у монолозі Пейтон (на матеріалі роману У. Стайрона “Лягай у темряву”)// Науковий часопис Волинського державного університету імені Л.Українки. – Серія: Філологічні студії. – Луцьк, 2001.–  № 4. – С. 63 – 68.

5. Структурно-семантична класифікація фразеологічних одиниць біблійного походження у романі Дж. Хеллера “Бог знає”// Збірник наукових статей Київського державного лінгвістичного університету: Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Київ, 2001. – Вип. 6. – С. 260 – 265.

6. Біблеїзми, що функціонують як алюзії на Святе Письмо у романі "Мойсей і десять заповідей" П. Ілтона та М. Робертса// Гуманітарний вісник ЧДТУ:  Проблеми сучасної зарубіжної літератури, проблеми сучасної лінгвістики.– Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2002. – № 6. – С. 224 – 225.

7. Стилістична функція біблеїзмів у романі У. Стайрона “Сповідь Нета Тернера”// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. – Мовознавство. – Тернопіль, 2002. – № 2 (8). – С. 105 – 109.  

8. До питання метафоричності номінативних біблеїзмів// Гуманітарний вісник ЧДТУ. – Серія: Іноземна філологія. –  Черкаси, 2003. – № 7. – С. 196 – 199.

9. До питання дослідження функціонування біблійних цитат у повоєнному американському романі// Гуманітарний вісник ЧДТУ. – Серія: Іноземна філологія.– Черкаси, 2004. – № 8. – С. 331 –  335.

10. Аллюзия как стилистический прием, отражающий библейские мотивы в романах Ф. О’Коннор “Мудрая кровь” и “Неистовые выходят победителями”// Материалы научной конференции: Актуальные проблемы сопоставительного языкознания и межкультурные коммуникации.– Уфа: Башкирский государственный университет, 1999. – Часть ІІ. – С. 173 – 177.

11. Стилістична функція біблійних алюзій у романі Дж. К. Оутс “Син ранку”// Тези всеукраїнської наукової філологічної конференції: Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики.– Черкаси: Черкаський інженерно-технологічний інститут, 2001. – С. 40 – 41.

12. Allusion as a Stylistic Device  of Conveying Biblical Motifs in the Novels by F. O’Connor Wise Blood and The Violent Bear It Away// 5^th National TESOL Ukrainian Conference Papers: Language Teaching: Classroom, Lab and Beyond/ Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsubynsky, Lviv State University named after Ivan Franko. – Vinnytsia, Lviv, 2000. – P. 121 – 122.

13. До питання етимологічної класифікації фразеологічних біблеїзмів// Тези міжнародної науково-практичної конференції: Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – С. 92 – 93.