ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА СЛІВ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (діахронічне дослідження)

summary

        У  вступі   обґрунтовано  актуальність  теми  дослідження,  визначено  об’єкт,  предмет,  мету    і        завдання роботи, описано методи аналізу фактичного матеріалу, висвітлено  ступінь наукової новизни, теоретичної та практичної значущості, вказано апробацію результатів дисертації.

Перший розділ “Поняття простору і шляхи його вивчення” присвячено еволюції поняття простору. Його генезис розглядається на тлі глобальної опозиції “свій” / ”чужий”, “інший” з урахуванням емпіричного й культурно-історичного досвіду людини. У реферованій дисертації відмічається, що первісними поняттями людини є її уява про цілісність і двоїстість довкілля, які потім доповнюються уявленнями про три- і чотиричленну структуру дійсності.

 Сприйняття простору передається в будь-яких мовах по-різному внаслідок безперервності характеру референта, умов природного та географічного проживання  членів мовного колективу, їх практичної зацікавленості  в позначенні простору. У формуванні  номінативної одиниці віддзеркалені головні цінності народу, його своєрідність світовідчуття та світорозуміння.

 Аналіз дефініцій простору за різними лексикографічними джерелами свідчить, що поняття простору охоплює як вираження локалізації, у межах якої здійснювалося біологічне й соціальне буття людини, так і узагальнення філософської категорії, в якій відбивається реальний фізичний простір.

 Простеження особливостей вивчення  лексичних одиниць у сучасному мовознавстві починається в реферованій роботі з аналізу різних лексичних мікросистем, серед яких виокремлено  лексико-семантичну групу та семантичне поле як засоби системного опису семантики слів. На основі комплексу критеріїв – функціонального, семантичного й когнітивного запропоновано класифікацію досліджуваних слів: 1) лексеми, що позначають (узагальнений) простір – Raum і просторову структурацію – поділ / обмеження Mitte, Mark; 2) лексеми, що позначають просторову локалізацію nah, fe , da, hier; 3) лексеми, що позначають просторову орієнтацію hin, her; 4) слова / прийменники ab, an, котрі у складі аналітичних конструкцій позначають рух, місцезнаходження / місцепризначення у просторі.

У другому розділі “Семантика та походження слів з просторовим значенням у давньоверхньонімецькій  мові”  розглянуто семантичне наповнення досліджуваних слів , зроблено   спробу прослідкувати їх виникнення  і  розвиток у двн. мові  й на основі одержаних даних реконструювати праформи  та визначити  мотивацію цих позначень простору.

  Аналіз смислової структури слів ЛСГ із просторовим значенням у двн. текстах показує, що у формуванні поняття  “локалізація” слід виокремити три основні тенденції: 1) поєднання людини  із землею як місцевістю: inti sent enti arsluog alle thie knehta thie thar uuârun in Bethlum inti in allen ira marcun (TGH 10, 1:2), а також поєднання із землею як життєвим світом: ... dhazs ir bi mittin gardes nara chirista chimartinot uuerdhan (Isidor 5:11), як планетою: ... suilizot lougiu der himil, mano vallit, prinnit mittilagart (Msi 53,54); 2) членування навколишньої дійсності (обмеження ‘свого’ обжитого життєвого простору): “Inti quadum zi iru: nioman nist in thinemo cunni thie thar ginemnit si thesemo namen” (TGH 4, 11:3);  3) протиставлення неба ( як ідеального світу)  землі (як  об’єктивного світу): die pringent sia sar uf in himilo rihi: dar ist lip ano tod, lioht ano finstri (Msi 13, 14).

За давньогерманською космогонічною концепцією передбачаємо існування структурованого (зонального) першопростору і простору. Першопростір втілено у Niflheimr ‘світ туману (сфера смерті)’; Muspellzheimr ‘світ світла й вогню’, Ginnungagap ‘Світова безодня’ (тепла, як безвітряне повітря), а простір - у лексемі rúm ‘місце’. Параметричними характеристиками першопростору виступають: ‘початок (upsprettum)’, ‘середина (miðium)’, ‘край (кінець) (landz-enda)’, ‘частина (hlutr)’, ‘верх (um heim allan букв. ‘над усім світом’)’, ‘низ (niðr)’, ‘межа (бог Heimdallr букв. ‘світу дуга’, Mimisbunnr ‘джерело Міміра’)’, ‘широкий (Við - гідронім)’, ‘вузький (GunnÞra - гідронім)’, ‘близько (námunda, nœr)’, ‘далеко (afar - breitt)’, ‘дальній ( vítt)’, ‘далекий (fiarri)’, ‘недосяжний (ofoerr)’.

Семантику слова ‘там’ (&tho ;ar)  співвідносимо з місцепроживанням у першопросторі Muspell, із місцезнаходженням у першопросторі Ginnungagap, з віддаленими землями у (космічному) просторі. Семантика лексеми ‘туди’ (heene) вказує на напрям руху з вихідного пункту (Múspell) в кінцевий пункт (Ginnungagap). Аналіз двн. тексту „Muspilli” (рядки 49-59) показав, що слово muspille ‘Страшний суд’ було вжито для позначення очищення землі вогнем від гріховних діянь людини. Змінам, перетворенню підлягає не лише людство (prinnit mittilgart), а й земні простори (die perga, poum, aha, mour), повітряний простір (der himil) із місяцем (mano fallit). У семантичній мотивації двн. muspille знайшли відображення  амбівалентні функції вогню (знищення заради життя нового).

Для позначення місцеперебування Ісуса в першопросторі у двн. текстах використано словоформу fordhrom ‘до-буття’ (словники не реєструють це значення). Ідею створення Всесвіту (rúmo) представлено  дієсловами, що позначають інтелектуальний  потенціал Творця: Er allen wóroltkreftin joh éngilo giscéftin, so rúmo ouh so in áhton man ni mag gidrahton (Otfrid II, 1:1,2). ‘Він всі сили Всесвіту, а також ангелів створив, ніхто не зміг придумати ні всесвіту, ні [його] складових’. Корінь *rúm- зустрічаємо в дієсловах слабкої дієвідміни ( далі д.сл.в.) (h)rūmen, ruomen ‘залишати, звільняти місце, віддалятися, відходити’, girūmen, kerūmen ‘очищати, звільняти місце’, irrūmen ‘тж’, ‘чистити; прибирати’; у прислівниках rūmana, ruamana ‘здаля’, rūmo ‘далеко; удалині; широко’. У складі композитів dagahruoma, dœgrum лексеми (h)ruoma, rum служать для позначення доби, дня і ночі та світання. Вважаємо, що архаїчна людина сприймала простір як конкретне місце, що асоціювалося з життям / смертю, рухом за межі ‘відомого / свого (обжитого) світу’, як розчищену від лісу необмежену, окультурену, обжиту землю.

У текстах представлено реалізації rúm, hrom, hruoma, roum, rúmo, в яких наочно проявляються характерні для даного періоду мови фонетичні особливості. Зміни окремих звуків необхідно розглядати залежно від їх позиції в слові та складі (В.Г. Таранець,  О.П. Димирова). Артикуляційне посилення початкового складу й реалізація словесного наголосу на голосній викликали зникнення “щілинного глухого” h перед сонорним r. Двоконсонантна сполука на початку слова  hruomа  являє собою результат вторинного розвитку значення і фонетичної форми  *her- із іє. *ker- „земля“ (В.Г.Таранець). Перерозподіл артикуляційної енергії в межах складу сприяє появі фонематично самостійних голосних -u-,-ū-, -ú-, -o- або дифтонгів  -ou-, -uo- у корені. Спадна артикуляція в ауслауті слова призвела до редукції  кінцевих -а, -о. Фонетична й морфемна межі в слові первинно збігалися, проте в процесі розвитку мови відбулося зміщення морфемних стиків, у результаті чого початковий приголосний основотвірного суфікса примкнув до кореня й змінив його структуру. Фонетична межа залишилася незмінною й тому виступає критерієм давнього морфемного членування в слові, подальше дослідження проблеми простору базується на вищезазначених вихідних теоретичних положеннях, які, без сумніву наклали свій відбиток на підхід і шляхи вирішення зазначеної проблеми простору. У дисертації показано, як  увиразнюється значення локалізації завдяки використанню суфікса  -âna, котрий широко поєднувався з прислівниками: innan, iogiuúanan, undenân, óbenan, obinan,  thanan, *rūmana, ruamana. Установлено, що за структурою інновації з суфіксом  -âna, поділяються на три моделі: 1) радіальну ( ostân, westân); 2) ланцюжкову (ferrâna, rūmana ) й 3) радіально-ланцюжкову ( innan, obinan). Частота вживання словоформи *rūma ‘ простір’  у  двн. текстах складає  0,008%.

У словниках зазначено, що слово Raum є результатом субстантивації ад’єктивної основи прагерм. *rūma ‘просторий, великий, місткий’, воно представлене в інших германських мовах: гот. rūm; дс. rūm; дісл. rúm; англ. rūm; шв. rum; гол. ruim, з яких реконструюємо герм. *rūma. Герм. *rūma зводимо до іє. кореня *reu- ‘простір; обшир’, який продовжується в авест. rauuah- ‘відкритий простір, свобода, воля’; тох. АВ ru- ‘відкривати’; лат. rūs (G.rusis ) ‘земля, поле, маєток’; ірл. róe, rói  ‘рівне поле’; re ‘простір, проміжок часу’; друс. ровЂныш (пслав. *rоvЂnЂ) ‘рівний, плоский’; рос. *prostor ‘вперед, вшир, зовні, відкритість, воля’; дінд. rajas ‘простір’, rjati ‘простирати’; скр. rāj     ‘блистіти, сяяти, проявлятися’. Герм. форми *hrom, *hruoma (згідно з законом Грімма “перший пересув приголосних”, *h^w- вийшов із іє. *k^w-) дають змогу реконструювати іє. форми *k^warom, *k^waruоma, в яких основну смислову функцію виконує початкове *k^wa- зі значенням ‘необмежений (повітряний)  простір’ (В.Г.Таранець). Один із рефлексів кореня *hru- знаходимо  в гот. airva ‘земля’; да. hruse ‘тж’; у загальногеографічних термінах croft ‘загорожена ділянка, котра використовується під ріллю’, choro (>χωpa) ‘місце, область’. Кінцеве *-ma зводимо  до іє. *me-, *mo-, двн. managi ‘множинність’, гот. maiza ‘тж’, скр. mā ‘міряти, виміряти; порівнювати; досягати, дотягуватися до; мати місце, вміщувати’. Таким чином,  у німецькім  слові  Raum передбачаємо таку смислову деривацію: ‘необмежений (повітряний) простір’ → ‘земля’ → ‘необмежений (земельний) простір’ → ‘простір’.

Увесь  простір  давньої  людини  визначався  видимими  й  невидимими  кордонами,  межами,

границями.  Для вербального позначення межі у двн. мові існували похідні та кореневі слова. Аналіз двн. словоформ  marcha “кордон, межа, рубіж” показав, що дана лексема  має частоту поширеності в двн. текстах 0,012% і позначає просторову структурацію та припустимі норми поведінки людини (приклади знаходимо в текстах, у словниках посилань на це значення не дається). У ситуаціях двн. мови представлено різні форми слова marcha, зокрема: mar(c)ha, marchia, makrka, marcun. На кінці словоформ має місце пересув глухих зімкнених –c -/ -(c)h-/ -k -, відомий у германістиці під назвою “другий пересув приголосних”, встановлений Я.Гріммом. За двн. матеріалом реконструюємо  прагерманську форму у вигляді *merek^wa(>*marak^wa) зі значенням “весь всесвіт темний”. Подібні рефлекси представлено в багатьох індоєвропейських мовах, наприклад: стсл. тьма; рос. тьма; схв. тáма ‘морок, туман’; словен. t∂má, tmá; в-луж. ста; лтш. tima ‘темрява’; лит.tansa ‘морок’; дінд. támas (c.р) ‘тж’; авест. t∂máh ‘тж’. Цей  матеріал  свідчить про редуплікацію та інші шляхи творення похідних слів від єдиного ранньоіндоєвропейського кореня *k^wа зі значенням “простір (повітряний)” (В.Г. Таранець). Припускаємо,  що уявлення про межу, границю, кордон сформовано на основі розділеної речі, як протиставлення понять “темний / світлий”. Цією річчю була, очевидно, вкрита лісом земля, яку розчищали від нього. Розвиток семантики marha зі значенням “межа, границя, кордон”  передбачаємо в напрямку: ‘весь всесвіт темний’ → ‘світло відділилося від темряви’ → ‘межа, границя, кордон’.

Для позначення половини відмежованого / невідмежованого простору й позначення локалізації людини серед інших людей використано лексему mittĭ ‘середина’. Корінь mittĭ репрезентовано похідними іменниками: mittĭlōdi (ж.р.) та (с. р.), mittamo, mittimo, mittemo (ч.р.), композитами: mittigar(t), mittil(a)gart, mittili~, mittile~, mittiligarto, mittilegarto; mittemere; mittawehha; mittelandīg; mittetagīg,  д.сл.в.  (-on) mittilodōn та прикметниками mittil, mittel, metal. Частота поширеності слова mittĭ у двн. текстах складає 0,026%. Лексему mittĭ зустрічаємо не лише в германських: гот. midjis; дс. middi; дісл. miðr; да. midd; дфриз. midde, а й в інших іє. мовах: дінд. mádhya; гр. mésos; лат. medíus; вірм. mēĵ; укр. межа; блр. межа; др. межа; стсл. междα Із германських форм реконструюємо герм. *medhjōn ‘середина, центр’. Кінцева частина *-(h)jōn розвинулася з іє.*k^wi-‘частина, один’ (В.Г.Таранець). Праформа *medk^wana/*metk^wana, очевидно, мала значення  ‘просторий [світ людини] ділиться на частини’. Подібну формальну й смислову спорідненість репрезентовано в гот. maitan       ‘різати’; дінд. medha ‘жертвопринесення’, (h)addha ‘ зовнішній, що не відноситься до центру’; скр. mātar ‘земля і небо’, іє. *medh- ‘середина, гармонія, блаженство’; лит. metas ‘рік’ (проміжок часу); лтш. mēts ‘час’. Вищерозглянуті слова дозволяють представити семантичний розвиток слова mittĭ у вигляді: ‘просторий [світ людини] ділиться на частини’  → ‘межа’ → ‘середина, центр’.

Лексема nâho вживається  в двн. текстах  для  позначення  локалізації поблизу ( чого / кого) й має переносні непросторові  значення, пов’язані з поняттями “дружба”, ”взаємодія”,  “прихильність”. Частота поширеності  слова nâho  в  двн. текстах складає 0,085%. У текстах і словниках представлено такі реалізації : nāh² , nāhо, nâhо. Корінь nāh має місце в іменниках: nāhі, nаhі, nā(h)isto; nāhchumft; nāhsippa; nāhscrift; nāhsprehhunga; nāhwertigi; nāhwist; у д.сл.в. (-en): nāhen, nāhhen, tharanāhen, daranāhen, genāhen, nāhen; (-ōn): na(h)līhōn, nālīhhōn, nālоhhon, прикметниках: nāh¹ , nāhi, nāhe, nae, nāho, прийменнику давального й інструментального відмінків nāh³. Лексему nāho зводимо до прагерм. форми *noēhwa ‘близький; недалекий’ і  реконструюємо іє. форму *noēk^wa. Кінцеве *-k^wa виконує основну смислову функцію зі значенням ‘всесвіт’. Початкове *noē- містить сему “заперечення цілого” (J.Poko y) і функціонує як мовне табу (М.М.Маковський). Про це свідчить міфологічний матеріал германців (námunda Múspelli ‘поблизу Муспелля’; ásom oc álfom nœr ‘поблизу асів і альфів’). Очевидно, що іє.*noēk^wa мало значення ‘всесвіт не цілісний’ або ‘частина від всесвіту′. Подібну значущість отримали рефлекси *noēk^wa, наприклад, у кімр. naws ‘природа’; вал. nawd ‘тж’; іє.*-auegh- ‘говорити, видавати звуки’; скр. anсú ‘частина, доля’, ‘край, кінець’, anká  ‘викривлення’, ‘коліно’, ‘сторона, бік’; ‘тіло’; лат. nĕco ‘лишати життя, умертвляти, вбивати’; ‘нищити’, necto ‘в’язати, сплітати’; ‘з’єднувати’(>*eg-, *ueg- ‘зв’язувати′); двн. niozan, neozzan, nēzan, niaza ‘вживати, використовувати, скористатися’; іє.*eg- ‘безодня, зіяння’. Таким чином, іє.*noēk^wa являє собою семантичний розвиток: ‘всесвіт не цілісний’ → ‘безодня, зіяння’ → ‘край, кінець’ → ‘використовувати (можливості різних енергій першопростору)’ → ‘нищити / з’єднувати’ →  ‘ близький’, ‘ близько’.

У двн. текстах словоформу fér вжито для позначення віддалення від мовця. Корінь fér представлено в іменнику ж.р. ferri; у прикметнику fér; у прислівниках fér; ferrana, ferrano; ferrenān, ferronān; ferro; ferron та у д.сл.в. (-en): ferrēn. Аналіз показав, що слово  fer(r) ‘далеко, здаля, удалині’ у двн. текстах  позначало: 1) велику відстань (нейтральний сенс), 2)  ментальний ступінь дії людини та 3)  інтенсивність ознаки віддалення. Частота поширеності прислівника fér(r)  у двн. текстах складає 0,054%. Слово fér в двн. текстах має реалізації   fér,  ferro, uerro, verro, verrana, férrenân, verranân, férrost. Початкові приголосні f-, v-, u- фонематично не розрізняються;  біфонемне  rr репрезентує монофонему, оскільки наголос падає на початковий склад (морфему) (Л.Р.Зіндер, Т.В.Строєва).

За словниками, лексема  fér походить від іє. *per- / *per∂ ‘ далі, вперед’. Один із рефлексів іє. кореня зустрічаємо в омонімічному іє. *er- ‘приховувати таємницю’, ‘горіти’, ‘урочисто промовити’, ‘присягатися’; ‘з’єднувати’, ‘бути’, скр. bhrāj ‘блистіти, сяяти’; лат. pārеo ‘з’явитися, являтися’, părio ‘народжувати, породжувати, створювати’; авест. ksa –par ‘ніч’; хет. &tho ;arai ‘розцвітати, пускати пагони, бути, існувати’; кельт. *(&tho ;)arei ‘вірити’; гот. fairhvus ‘Всесвіт’; да. feorh ‘тж’,            ‘душа’; дісл. tifurr  ‘бог’; лит. vargs ‘поганий, злий’; лит. pa-saulis ‘Всесвіт’. Фонетичне перетворення колишнього ранньоіндоєвропейського *k^w - >іє. *p / * bh викликане перцептивним чинником (асоціативною подібністю). Початковий *p / *bh має місце в іє. *k^wer ‘верх, верхня частина’ (М.М.Маковський). Розвиток семантики  слова  fér  передбачаємо в напрямку:  ‘ всесвіт народжується’ →  ‘ Всесвіт’  →  ‘ верх, початок, високий’  →  ‘ далекий, далеко, удалині, здаля ’.

Аналіз двн. лексеми hier показав, що в текстах вона вживається  при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані.  Загальна частота поширеності  hier у двн. текстах становить 0,13%. Його кореневу форму представлено як із довгими голосними  î – ê, так  і з дифтонгами ie,ia,ea у препозиції до r. Словоформа має вигляд  hier, hie, hira, hear, hēr, hia(r), hiare, hara, hīe, hîer, hir, heer. Згідно з даними словників,  прислівник *hier походить від герм. кореня *hēr- ‘ цей, тут’ (пор. гот. hēr; дс. hēr; да. hēr; дісл. hēr; дфриз. hēr; англ. here; шв. här) . Початковий  h  вийшов із більш  раннього *h^w- ( іє. *k^w-). Очевидно, що іє. корінь *k^wara або *k^wira  мав  значення ‘дитина’.

Рефлекси іє. форми *k^wara/*k^wira виявлено в словах, що позначають чоловіка: гот. wair; дісл. verr; двн. (h)wer; да. wer; лат. vir; ірл. fer; лит. vyras; дінд. vira (В.Л.Сілін), жінку: іє. *sor; тох. A  kuli; да. ðir; дірл. vorð; двн. frō; дінд. mahila; лтш. sieva (М.М.Маковський), життя: іє. *ker- ‘різати, бити’; да. hyse ‘дитина’; тох. A wir ‘молодий’; дінд. kora ‘тж’; осет. koeryn ‘жити’; іє. *kerd ‘середина’; вірм. ordi ‘син’; хет. hardu ‘правнук’. Припускаємо, що просторова локалізація ‘тут, цей тут’ вийшла з наявного бінарного протиставлення ‘людина / не людина’ і є результатом семантичного розвитку типу: ‘дитина’  → ‘чоловік / жінка’ → ‘син’→ ‘він’→  ‘той’→ ‘тут, сюди, ось’.

Аналіз словоформи  dā показав, що сукупністю своїх значень вона виражає локативні ( місце знаходження) й директивні (місцепризначення) характеристики просторової віддаленості від орієнтира “Я”. У двн. текстах лексема *dā  має одну з  найвищих частот реалізації серед досліджуваних одиниць - 0,21% і  репрезентована  таким чином: dā, thẫr, pẫr, thāra, thāre, dẵr,dāra, dāre, đaar, dhār(e), diere, dā, tẫr, t(h)er, der(e), thir, dir, tir. Розрізнення початкових приголосних d, dh, t, th, p за ознакою “дзвінкість / глухість” не відігравало в давній німецькій мові суттєвої ролі (Л.Р.Зіндер, Т.В.Строєва). Лексему  dā ‘ там; тут; ось’ зведено  до західногерман. кореня *&tho ;œr ‘там; тут; ось’. Початкове *&tho ;œ- порівняємо з більш давнім іє. реконструйованим коренем *dâ-, *dâi- зі значенням ‘розділяти, розрізати на частини’ (J.Poko y). Подібну значущість містять слова:  дінд. dâlati; гот. dailjan; двн. teilen; стсл. делити;  рос. делить; укр. ділити. Кінцеве синкретичне *-ra /*-re- зі значенням ‘світло / темрява (смерть)’ реконструйовано вченими (В.Г.Таранець, М.М.Маковський, Т.В.Топорова). Праформа *&tho ;œra могла зазначати ‘Всесвіт народжується’.

 Рефлекси іє. форми *&tho ;œra представлено в інших мовах: скр. átra ‘тут; там’; dara ‘розбиваючий; розриваючий’; ‘ діра; отвір’; ‘яма, ущелина’ двн. tharot  ‘там’; derit  ‘тж’; лит. dailide ‘тесляр’; лтш. darijums ‘галявина, яка утворилася після вирубки лісу’; болг. делам ‘рубати сокирою, будувати’; схв. djeljati ‘різати, стругати’. Вважається, що в іє. прамові звуки [r] та [l] були омонімами (В.Г.Таранець). Фонетичні зміни початкових германських *th- / *d- i *p- (<іє. *k^w-) пояснюємо дією перцептивного чинника (явище субституції). Припускаємо, що позначення  локалізації (da)  зародилося  від  іє. *k^wara  ‘Всесвіт народжується’. Семантичний розвиток останнього, очевидно, відбувся в напрямку: *k^wara → герм. *dah^war → *dhar → *da ‘Всесвіт народжується’  →  ‘ тут; там; ось’.

Визначення напряму руху в просторі  відносно мовця передано в двн. мові  прислівником  hina  ‘геть; удалину; туди; звідси’. Лексему вжито для позначення відстані та в переносному негативному значенні стосовно країни.  Загальна частота даної словоформи в текстах відрізняється від уживаності вищерозглянутих слів ЛСГ і складає 0,032%. Корінь hina представлено в численних дериватах  прислівникового походження: hinaafter; hinabar; hinaferro; hinafurder; hinẵn, hinnẵn; hinana, hinnana; hinnaūz’; hinnāndara; hinẵnūz; hinaūf; hinaūz; прикметниках: hinafertīg ; hinarihtīg; іменниках: hinafart, ~farth; hinainbrottinī, ~brutteni; hinawortini. У словниках указано на тотожність займенникових основ прислівника hina ‘туди’ і слів hier, hinnen, heute. Герм. корінь *hi- (іє. *ki-) ‘цей’ зустрічаємо в споріднених мовах: лат. cīs ‘по ту сторону’, cĭtra ‘по цю сторону, на цій стороні’;  лит. şis;  стсл. sǐ     ‘цей’; хет. kī ‘це тут’; гот. hi ‘цей’, hidre ‘сюди’; іє. *ħe-no ‘той’. За германським матеріалом  реконструювано складники іє. форми *k^wana зі значенням ‘всесвіт не цілісний’ (В.Г.Таранець). Подібне словесне утворення представлено у вірм. krkin ‘двоїстий, подвоєний’; стсл. *konъ / *konь ‘кінець, початок’. Припускаємо, що в своєму зародженні позначення напрямку ‘туди’ виражало прагнення до поєднання й рівноваги різних енергій першопросторів. Розвиток семантики hina передбачає таку смислову деривацію: ‘всесвіт не цілісний’→ ‘туди, геть, удалину (іншого першопростору)’. Значення лексеми  hina у  двн. текстах вважаємо генетично вторинними (людина       як  мікрокосм).

 Напрямок руху до мовця репрезентовано словоформою hera ‘сюди, до цього місця’. Її поширеність у текстах становить 0,024%. Одержані лексико-семантичні варіанти hera, héra, her, hara є результатом взаємодії фонематичних і граматичних одиниць мови. Словоформа ‘сюди’, очевидно, з’явилася під час розпаду прагерманського етносу й відповідно мови. Її походження зведено до займенникової  основи *hi-, яка зазначає місцеперебування мовця, й суфіксу *-ra, який вказує напрямок до мовця (K.Duden, F.Kluge). Більш глибокою реконструкцією да. hider; дісл. heðra   передбачено корінь іє.*k^watara/*k^wadara зі значенням ‘ всесвіт триєдиний’ (В.Г.Таранець). Рефлекси *k^watara/*k^wadara реалізовано в окремих мовах: скр. atala ‘бездоний’; хет. hatressar ‘порядок, гармонія’; лит. vidus ‘внутрішня частина’, vidurŷs ‘середина’; да. oedre (множина) ‘внутрощі; дісл. oeðr ‘тж’;    лат. scatere ‘бити джерелом; з’являтися у множині’. Семантична деривація лексеми hera має вигляд: ‘першопростори’ →  ‘ всесвіт триєдиний’ →  ‘ людина / чоловік’ →   ‘ сюди’ (напрямок до місця злиття енергій першопростору, до людини).

Дослідження показало, що у лексемах aba / ana реалізовано спільний синкретичний іє.корінь *k^wa-  зі значенням  ‘відділення / приєднання’. У текстах двн. мови aba має найменшу частоту поширеності - 0,006%, щодо ana, то  його частота функціонування  складає 0,025%. Статистичні характеристики цих лексем, очевидно, свідчать про хронологію зародження позначень просторових відношень.

 У третьому розділі  “Лексико-семантична група слів з просторовим значенням у середньо-, ранньо-та нововерхньонімецькій мові” описано семантичні зміни досліджуваних слів протягом   ХІІ – ХХ століть, одержано їх лексико-семантичні варіанти в текстах, розкрито функціонально-семантичну значущість прийменників ab / an, їх уживання, виявлено механізми новоутворень із просторовим значенням у сучасній німецькій мові, класифіковано дані новотвори за морфологічною структурою.

Семантичні зміни слів зумовлені культурно-історичним розвитком людства взагалі та національними особливостями освоєння світу людиною зокрема. Аналіз текстового матеріалу вказує на те, що людина середньовіччя сприймала простір як конкретне відмежоване захищене місце (своє приміщення), як необмежене сакральне місце (небо), як розширення місця під час смертельного бою (поле), як межу поширення людської пам’яті. Простір структуровано за гендерними ознаками, на що вказує граматичний рід лексеми ‘простір’ ( rûm - ч.р.; rûme - ж.р.). У реферованій роботі в результаті аналізу свн. пам’яток одержано словоформи rum, rûm, roum, rûme, котрі вжито в двох значеннях: 1) позначення простору (нейтральний сенс) і 2) в переносному позитивному значенні щодо діяльності людини (приклади знаходимо в текстах, у словниках це значення не реєструється). Загальна частота поширеності  лексеми  rûm відрізняється від показників частоти двн. періоду й складає 0,003%. Людина рнвн. доби мислить простір як об’єктивну реальність, котра має свою вимірність (ширину, довжину, обсяг), орієнтири (абсолютні – сторони світу; відносні – люди, худоба, предмети тощо), якісне наповнення (ночліг / схованка; Храм / спеціалізована кімната) і може підлягати змінам згідно потреб людини. Смисловий розвиток слова raum / Raum  ішов у напрямку номінативного значення “місце”. Слід зауважити, що в порівнянні з двн. та свн. текстами в текстах рнвн. мови спостерігаємо збільшення частоти вживання словоформи за рахунок розширення її семантики  (0,013% ). У рнвн. текстах лексему  виявлено в різних формах: raum, raums, der/den Raum, der/den raum, ein Raum, reumen. Так, форма raums містить дві морфеми: корінь (дифтонг au) і закінчення ч.р. родового відмінка, однина -s (ознака сильної відміни іменника). Категорія співвіднесеності іменника raum й артиклю  в  рнвн. текстах досить близька до сучасного стану. В смисловому відношенні форма ein Raum іноді сполучується з прикметником frei, з яким вона входить в одне семантичне поле, виражаючи детальну характеристику необмеженого (земельного) простору. Дієслово machen (lassen) і безартиклева словоформа raum виступають у рнвн. текстах у значеннях ‘відстань’, ‘шлях’ і позначають стосунки між людьми. Сучасна людина сприймає простір як абстрактну категорію, постійно контактує з ним, увесь час ціннісно осмислює його, сприймає динамічно, відокремлюючи ‘центр’ та ‘периферію’. Словниковий та мовленнєвий матеріал дав змогу визначити семантику лексеми Raum зі значенням ‘простір’ у такому вигляді: позначення  відмежованого / невідмежованого  простору  землі / неба; різних типів приміщень (зала, кімната, підвал, каюта тощо); межі, кордону довкілля; людських стосунків; проміжку між чим-небудь; виступає у виразах, що позначають просторову ментальну процесуальність; міру, об’єм; вживається як термін; позначає частини всесвіту. Частота поширеності словоформи Raum  у  нвн. текстах складає 0,004%.

Смислове наповнення свн. іменника marke ‘межа, кордон’ у текстах визначено поняттями “земельні володіння” та “лісовий масив”. Лексема сполучується з присвійним займенником unser, uns, unse ‘ наш’, виражаючи право громади на землю і  ліс. Частота функціонування словоформи marke       ‘межа, кордон’ у  свн. текстах складає 0,002%.

 Із середини ХІІІ ст. слово marke поступово витісняється  запозиченим із польської graníca, що зумовлено історично й соціально. У  рнвн. текстах словом Marck позначено населені пункти й простори землі. Частота реалізації лексеми Mark ‘межа, кордон’ у рнвн. текстах збільшується й складає 0,004%. У сучасній німецькій мові простежуємо тенденцію до зменшення використання іменника Mark, оскільки  зв’язок  між предметною й сигніфікативною  співвіднесеністю остаточно втратився .

Іменник mitte ‘середина, центр’ вжито переважно в значенні локалізації; іноді для позначення внутрішніх органів людини. Частота функціонування лексеми mitte зі значенням ‘середина, центр’ у свн. текстах становить  0,01%. У рнвн. мові іменник mitte ‘середина’  вказує на локалізацію предметів;  на заглиблення в надра землі; сферу внутрішніх переживань, психічний склад людини; частини речей.  Частота реалізації лексеми mitte у рнвн. текстах становить 0,019%.

 З’ясовано, що в сучасній німецькій мові іменник Mitte має окрім основного значення ‘середина, центр’ ще цілу низку значень, котрі співвідносимо з локалізацію предметів; частиною речі; проникненням у важкодоступну місцевість;  напрямком  руху  вперед;  найповнішим  виявом  чого-небудь; соціальними відносинами в суспільстві; відстанню знизу-вгору. Розширення семантики підтверджено статистичним показником, який в нвн. текстах складає 0,025%.

Активність функціонування словоформи nahe ‘близько’ у свн. мові репрезентовано частотою її вживання - 0,115%. Лексема nahe у свн. текстах мала форми nâ, naher, neher, nehst, nahe, nahent, nahen, Nahender, nach, nah, nâch і позначала: відстань; родинні стосунки; спільність інтересів; суміжну територію; тих, хто мешкає поруч; тісну взаємодію; проникнення у внутрішній світ людини; духовну зрілість; Бога; негативний душевний стан людини. Основне значення невеликої відстані збережено  в прислівнику nahe в рнвн. і нвн. періоди. Частота поширеності словоформи nahe у рнвн. текстах, порівняно з попереднім періодом розвитку німецької мови, значно зменшується й становить 0,085%. У нвн. мові спостерігаємо подальше звуження семантики слова nahe, частота його реалізації в нвн. текстах зменшується й складає 0,063%. У цей період словоформа nahe слугує для позначення  відстані; суміжної території держав; тих, хто мешкає поряд; інтенсивності негативного душевного стану людини; тісної взаємодії.

Значення ‘далеко’ у свн. мові виявлено в словоформах: verre, ferre, verren, verrer, verrest. Як свідчить проаналізований матеріал, частота функціонування  лексем зменшується й складає 0,015% вибірки. Словом ferre ‘ далеко’  позначено  відстань і рівень інтелекту людини. У рнвн. мові  fe e набуло переносного позитивного /  негативного значення стосовно намірів / дій людини. Нова форма прислівника - fe e є результатом фонетичної редукції кінцевої частини свн. verren. Частота поширеності лексеми fe e у рнвн. текстах суттєво зростає й становить 0,025%. У нвн. текстах семантика fe , fee відрізняється якісними і кількісними змінами. Словоформою fe позначено: гостроту зору; відстань від певного об’єкта; ієрархію розташування столових приборів під час їжі. Низька частота використання слова fe у нвн. текстах  0,007% зумовлена появою нового розуміння людиною суті речей. Людина прагне відобразити інтенсивність просторової локалізації, використовуючи  порівняльний ступінь прикметника weit – weiter ‘ далі’ (пор.: частота поширеності лексеми weit у нвн. текстах складає 0,074%).

Словом hier ‘тут’ у свн. текстах позначено: місцезнаходження людини серед різних верств населення; ментальний світ; землю як життєвий світ; напрямки сторін світу; кількісну характеристику людських відношень;  віросповідання. Частота вживання лексеми hier у свн. текстах складає 0,074%. У рнвн. мові прислівником  hie  у постпозиції до імперативної форми дієслова sehen (sihe)  виражено значення ‘ось’. Сполукою hiеher, hie her ‘сюди’ позначено повернення до вихідного пункту  руху. Місцезнаходження у відмежованому / невідмежованому просторі репрезентовано словоформою       hie ‘тут’. Загальна частота поширеності  лексеми hie у рнвн. текстах  становить 0,033%. Аналіз словоформи hier ‘тут, ось, звідси, сюди’  у нвн. текстах показав, що частота її функціонування  суттєво відрізняється від уживаності рнвн. періоду й складає 0,075%. Лексему  hier у рнвн. текстах зустрічаємо: 1) для  позначення  місцезнаходження у відмежованому / невідмежованому просторі, 2) для позначення вихідного пункту руху та 3) для позначення підстави  виконання  яких-небудь дій.

На відміну від hier слово da вказує на віддаленість локалізації від ‘свого світу’. У свн. текстах da  позначає  місце знаходження; характеризує позитивний / негативний емоційний стан людини. Слово da функціонує як сполучник ‘і’, ‘так як’, ‘бо’, ‘то’;  частка ‘ так’ та в складі займенникових прислівників, що зумовлено ослабленням основного значення лексеми.  Зміну синтаксичної функції супроводжено  збільшенням частоти реалізації мовної одиниці від одного періоду існування німецької мови до іншого: свн. - 0,27%; рнвн. - 0,58%. У рнвн. мові  лексему da  використано для позначення невідмежованого / відмежованого простору (нейтральний сенс); типів земної поверхні; морального імперативу; вихідного / кінцевого пункту  руху;  характеризує людські стосунки. Основне значення локалізації збережено в прислівнику da й у нвн. мові. Словоформу da вжито для позначення місцезнаходження у відмежованому / невідмежованому просторі; частин тіла, речей; позначення  розумових  здібностей  людини. Частота  вживання словоформи  da  у нвн. текстах складає 0,22%.

 У реферованій роботі виявлено неоднорідність семантики  свн. слова  hin ‘туди’, котра  не лише позначає напрямок пересування / руху, але й  уточнює  місце напрямку від мовця. Як свідчить аналіз, частота  поширення словоформи hin у свн. текстах складає 0,05%. У рнвн. текстах hin зустрічаємо в різних  мовленнєвих ситуаціях, котрі позначають варіативні напрямки руху та напрямки дії від мовця. Слово hin у рнвн. текстах зустрічаємо в 0,14% вибірки. Нвн. лексемі hin ‘туди’ притаманна поліфункціональність, широка дистрибуція й дериваційна потужність. Виявлено збільшення  частоти реалізації  словоформи hin у нвн. текстах ( 0,198%).

Значення ‘сюди’ у слові her  збережене в розглянутих текстах свн., рнвн. та нвн. мови. У ситуаціях свн. мови лексема  her ‘сюди’ виступає: 1) в прямому значенні напрямку руху / дії (нейтральний  сенс); 2) у  значенні місця, де можна перепочити, сховатися. Вирази, в яких зустрічаємо це слово, охоплюють широку сферу вжитку, що сприяє появі нових значень: ‘увага!’; ‘одне ... інше’; ‘добре, гаразд’; ‘то .. то’, ‘пусте’; безперевно’; ‘по всьому краю’; ‘від початку’. Частота функціонування лексеми  her  у свн. текстах складає 0,03%. У рнвн. текстах словоформа her  зі значенням ‘сюди'  має частоту поширення   0,12% . Слово her позначало напрямок руху / дії до  мовця; уточнювало джерело походження;  вказувало на місце перепочинку; характеризувало моральну поведінку людини. У нвн. мові в лексемі  her  виявляємо  нові значення лише у випадках : herein!  ‘заходь(те)! ’ ; nur her damit! ‘давай сюди!’; da ging es so hoch her ‘там пишний банкет’.  Словоформа her має частоту реалізації в нвн. текстах  0,13%.

   Дослідження  слів із просторовим значенням у сучасній німецькій мові за словником (Е.Daum, W.Schenk) з урахуванням їх структури сприяло виокремленню трьох типових моделей: 1) простої (однокореневої, наприклад,  breit, kurz, lang ), 2) складної (двокореневої; афікснокореневої, Abgrund, Enge, bergab, Luftraum) та 3) ускладненої (трикореневої; двокореневої + словотвірні афікси + словоформні суфікси, gegenüberliegen, geradewegs, Niemandsland, linksherum, anderswo).

 Основним джерелом творення, базою складних слів із  просторовим значенням є іменники (14,2% вибірки), прислівники (5,4%) та прислівник + прийменник (6,6%). Найбільш частотними є зчеплення морфем на рівні корінь + корінь (27,8%); корінь + словотвірні афікси (27,2%). У словах, що створені за ускладненою моделлю, простежуємо ланцюговий характер зчеплення афіксальних морфем і доцентрове розгортання денотативного первісного значення слова із просторовим значенням.

У висновках викладено результати проведеного дослідження й окреслено перспективи  подальшого опрацювання зазначеної проблеми.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні особливостей розвитку семантики слів із просторовим значенням, висвітленні їх функціонального навантаження в різні періоди існування німецької мови, розкритті механізмів новоутворень із  просторовим значенням у сучасній німецькій мові, а також у реконструкції  давніх форм і значень досліджуваних одиниць. Дослідження  ЛСГ слів  із просторовим значенням з позиції комплексного вивчення мовних одиниць, яке поєднує онтологічний, гносеологічний  і семасіологічний підходи, показало, що позначення простору виникло в архаїчної людини на основі усвідомлення вихідного протиставлення понять “свій / чужий ”. Розрізнення  необжитого / обжитого простору  (da ‘там’ / hier'тут') поступово інтенсифікувало зародження у мовах понять “близько / далеко”; згодом “середина, центр”, “туди / сюди”; “межа, кордон, рубіж”; “простір”. Параметричні характеристики визначено спочатку ‘далечінню’, потім ‘довжиною’ і ‘шириною’, ‘тіснотою’, і, нарешті, ‘глибиною’ та ‘безоднею’.  Хронологію зародження позначень простору показано через кількісний аналіз слововживань у двн. мові. Пор.: da  0,21%, hier  0,13%, nah 0,085%, fe 0,054%, Mitte 0,04%, hin 0,032%, an 0,025%, her  0,024%, Ende 0,018%, Mark 0,012%, Raum 0,008%, Weite 0,007%, ab 0,006%, Länge 0,004%, Breite 0,004%, Enge  0,003%, Tiefe 0,003%, Abgrund 0,003%

   Аналіз  слова Raum ‘простір’ свідчить про активне розширення сфери його вжитку й появу нових значень у різні періоди розвитку німецької мови. Частоту поширення лексеми Raum  у текстах репрезентовано такими показниками: двн. 0,008%, свн. 0,003%, рнвн. 0,013%, нвн. 0,004%.

Праформи, які дали рефлекс Raum, походять від значень смислових частин *k^waroma, в якій основну смислову функцію виконує початкове *k^wa- зі значенням ‘всесвіт, світ (видимий)‘. Зародження лексеми “простір” відносимо  до того часу, коли розпався прагерманський етнос і відповідно мова, коли численні племена перейшли до землеробства. Первісно словоформа Raum мала конкретне видове значення (місце).

 Припускаємо, що семантика Raum у німецькій мові розвивалася в напрямку: ‘необмежений (повітряний) простір‘ → ‘земля ’ → ‘корчувати; розчищати землю під ріллю ’ → ‘необмежений (земельний) простір‘→ ‘простір’.

 Із реконструйованого кореня іє. *merek^wa ‘весь всесвіт темний’  розвинулася словоформа  mar(c)ha  зі значенням ‘межа, кордон’. Уявлення про межу, границю, кордон сформовано на основі розділеної речі, як довжина  її складників. Розвиток семантики mar(c)ha  передбачаємо в такому вигляді: ‘весь всесвіт темний’ → ‘світло відділилося від темряви’ → ‘межа, границя, кордон’. Однак первісним слід визнати протиставлення понять “темний / світлий”. Поширеність Mark у текстах представлено такими показниками частоти: двн. 0,012%, свн. 0,002%, рнвн. 0,004%, нвн. 0,001%.

 Переселення племен з високогір’я й заняття землеробством на ділянках, розчищених від  лісу та заростів, засвідчено в словоформі  mitti  ‘середина, центр’ з коренем *medk^wana/ *metk^wana ‘просторий [світ людини] ділиться на частини’.

Лексема Mitte мала таку семантичну деривацію: ‘просторий [світ людини] ділиться на частини’ → ‘межа, край’ → ‘середина, центр’. Частоту реалізації   Mitte  у текстах  відображено в статистичних характеристиках: двн.  0,04%, свн.  0,009%, рнвн. 0,019%, нвн. 0,025%. Семантику nahe можна уявити в такому вигляді: ‘всесвіт не цілісний’ → ‘безодня, зіяння’ → ‘край, кінець’ → ‘використовувати (можливості різних енергій першопростору)’ → ‘нищити / з’єднувати’ → ‘близький, близько’;  fe - ‘Всесвіт народжується’ → ‘Всесвіт’ → ‘верх, початок, високий’ → ‘далекий, далеко’. Частота функціонування лексеми nahe у різні періоди німецької мови складає:  двн. 0,085%, свн. 0,115%, рнвн. 0,085%, нвн. 0,063%;  fe двн. 0,054%, свн. 0,015%, рнвн. 0,025%, нвн. 0,007%. Припускаємо, що зародження  слова nâho ‘близько’ співвідноситься із  іє. праформою *noēk^wa  ‘всесвіт не цілісний’, а  fér ‘далеко’ – із *per - / *per∂ ‘ Всесвіт народжується’.  Давню семантику hier  одержуємо  від  форми *k^wara або *k^wіra  зі значенням ‘дитина’ і передбачаємо таку смислову деривацію: ‘дитина’→ ‘чоловік / жінка’ → ‘син’ → ‘він’ → ‘той’ → ‘тут, сюди, ось’. Частота реалізації слова hier у текстах складає: двн. 0,13%, свн. 0,074%, рнвн. 0,033%, нвн. 0,075%. У семантичному  ланцюзі  лексеми da в ході розвитку німецької мови виявлено такі особливості:  ‘Всесвіт народжується’ → ‘тут, там; ось’. Частота поширення  da у текстах  становить: двн. 0,21%, свн. 0,27%, рнвн. 0,58%, нвн. 0,22%. Зменшення обсягу вживання слова  da у нвн. текстах пояснюємо появою синоніма dort. Виявлено розширення семантики слів hin / her зі збільшенням частоти реалізації у текстах:  hin двн. 0,03%, свн. 0,05%, рнвн. 0,14%, нвн. 0,198%; her двн. 0,02%, свн. 0,03%, рнвн. 0,12%, нвн. 0,13%. В основі найменування hin ‘туди’ перебувають, можливо, значення іє. праформи *k^wana ‘всесвіт не цілісний’. Розвиток семантики hin ‘туди’, за космогонічною моделлю, ймовірно, йшов у напрямку: ‘всесвіт не цілісний’ → ‘туди, геть, удалину (іншого першопростору)’. Зародження в мові словоформи ‘сюди’ співвідносимо з іє. праформою *k^watara / *k^wadara ‘всесвіт триєдиний’. Розвиток смислової деривації  слова her передбачаємо в напрямку: ‘першопростори’ → ‘всесвіт триєдиний’ → ‘людина / чоловік’ → ‘сюди’ (напрямок   до місця злиття  енергій  першопростору,  до  людини).

За морфологічними складниками, новоутворення із просторовим значенням у сучасній німецькій мові поділяємо на: 1) одноморфемні й 2) багатоморфемні. Визначено, що багатоморфемні  містять від двох до трьох коренів й активно сполучуються з афіксами. Установлено, що у  формуванні й осмисленні багатоморфемних інновацій простежуються два основних напрямки:1) новизна зумовлена прирощенням значення в номінативних одиницях та 2) новизна зумовлена розосередженням змісту номінативних одиниць.

Механізми створення нових слів із просторовим значенням базуються на низці лінгвокогнітивних процесів, зумовлених конвергентним (односпрямованим) і дивергентним (урізнобіч) типами мислення людини й пов’язаних переважно з лінгвокогнітивними операціями аналогового мапування ознак і властивостей сутностей царини джерела на онтологічно споріднені сутності царини мети.

Подальшою перспективою наукового пошуку може бути дослідження особливостей              вербалізації просторовості в різних дискурсах типу академічного, рекламного, економічного, юридичного, медичного, побутового тощо. Науковий інтерес до реконструкції  денотативної співвіднесеності слів  відкриває широкі можливості для подальшого дослідження проблем первісної номінації складних, ускладнених слів, словосполучень, ідіом та фразеологізмів.