ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА ЯК ЗАСІБ КОГЕЗІЇ АНГЛОМОВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ТЕКСТУ

summary

Розділ 1 (“Проблеми когезії тексту та термінології в сучасних лінгвістич­них студіях”) присвячено узагальненню лінгвістичної сутності когезії та когерентності в текстово-дискурсивному просторі, опису лінгвокогнітивних та лінгвопрагматичних механізмів реалізації когезії в дискурсі, а також теоретико-методологічному аналізу термінології в контексті лінгвокреативної діяльності людини.

У сучасних лінгвістичних студіях дискурс і текст є центральними понят­тями (Ф. Бацевич, А. Бєлова, О. Селіванова, П. Серіо, Ю. Степанов, Т. Радзієв­ська та ін.), проте демаркаційна лінія між ними чітко не окреслена. У нашому розумінні вони є різними модусами існування мови, співвідносячись між собою як загальне й часткове. Дискурс є когнітивно-комунікативним середовищем, у якому втілюються всі суттєві досягнення (епістемічні, фахові, професійні, етно­специфічні, психологічні, культурно-мовленнєві тощо) певної лінгвокультурної спільноти в певній галузі діяльності (І. Бехта, О. Воробйова, О. Ільченко, В. Ка­расик, К. Кусько, М. Макаров, З. Тураєва та ін.), що матеріалізується у вигляді висловлення, надфразової єдності та тексту.

Діалектика взаємовідношень між обома лінгвістично релевантними фено­менами полягає в тому, що дискурс включає в себе текст, а текст включається в дискурс (як одна з його матеріальних форм). У такий спосіб текст постає як дискретна єдність двомірного порядку: з одного боку, він є найвищою одини­цею в ієрархії мовних рівнів, а з іншого, – готовим продуктом мовленнєвої діяльності. Інтегративним моментом дискурсу й тексту є їх конститутивне під­ґрунтя: вбираючи в себе певні екстра- та інтралінгвальні чинники, обидва вони базуються на відображенні процесів лінгвосоціокультурного обміну та резуль­татів емпіричного досвіду суб’єктів мовленнєвої взаємодії, що є необхідним для досягнення конкретних цілей у конкретних ситуаціях спілкування.

Таке розуміння феноменів “дискурс” і “текст” зумовлює необхідність ви­вчення текстової реальності не тільки з точки зору конструктивного, пропозиціо­нального та інтенціонального змісту повідомлюваного або його конститутив­них детермінант (соціальних, психологічних, культурних тощо), але й ставить питання про шляхи і способи творення когнітивно-комунікативної цілісності (когерентності, холістики), без якої текст не може бути текстом.

Когерентність забезпечується співвіднесеністю системи текстових струк­тур з його внутрішньою когезією, з лінгводискурсивною компетенцією, фахо­вими знаннями комунікантів (індивідуальними, колективними, етнокультурни­ми) та забезпечується ієрархічністю системи мовних форм і самого тексту, який є продуктом відповідним чином організованої комунікативної ситуації. Когезія – це текстово-дискурсивна категорія, що забезпечує передачу інформації в дискурсі шляхом взаємодії системи взаємопов’язаних і -зумовлених елементів у комплексі їх структурних, семантичних, когнітивних і функціональних пара­метрів.

Когерентність і холістика тексту детермінуються когезійними властивостя­ми мовних одиниць, що актуалізуються в мовленні, специфікою мовленнєвого жанру, що належить до певного дискурсу, ідіостильовими чинниками та мовни­ми формами, що є носіями відповідних когезійних засобів. Лінгвальна оболонка когезійних маркерів, виявляючи значний логіко-семантичний потенціал, зумов­люється інформаційним статусом структури, способом і місцем її локалізації в дискурсивному середовищі, а також концептуальними характеристиками мов­них форм – засобів орієнтації адресата в науковій картині світу, що є перед­умовою формування чи зміни його знань та уявлень стосовно об’єкта рефлексії на різних етапах процесу декодування фахової інформації.

Когезійні властивості термінологічних одиниць реалізуються в дискурсі в єдності їх структурно-граматичних, когнітивно-семантичних та комунікативно-функціональних параметрів, конструктивною матрицею яких виступає когезій­ний фрейм. Термінали останнього заповнюються даними про синтаксичні, лексико-семантичні, функціональні властивості мовної одиниці. Останні створюють базу для тактико-стратегічного аранжування фахової (економічної) інформації у вигляді цілісного текстового утворення.

Когезійні стратегії спираються на усталений комплекс актуалізаторів праг­матичного потенціалу мовних одиниць, що сприяють реалізації глобальної телеології фахової комунікації. Когезійні тактики, навпаки, мають чітко вира­жену прив’язку до поточних завдань повідомлення та діють у рамках конкрет­ної текстової структури задля реалізації авторської прагматики.

Зумовлюючи вибір термінологічних одиниць та відбір дискурсивно реле­вантних засобів зв’язку, тактико-стратегічні чинники виступають у такий спо­сіб провідними принципами текстотворення, сприяючи наведенню опцій у нау­ковому картинуванні світу. При цьому порціонування фахової інформації та співвідношення понятійних змістів, втілених у термінологічній лексиці, задаю­ться когезійними зв’язками, що є основою концептуальної єдності тексту / дискурсу.

Концептуальна модель дискурсу являє собою цілісну структуру в сукупно­сті інтра- й екстралінгвальних чинників її організації та динаміки функціону­вання. Наявність концептуальної моделі забезпечує необхідний референційний, інформаційний та інтерпретаційний базис локальної та глобальної когезії дис­курсу. Дискурс слід вважати когерентним, якщо адресат може сконструювати або активізувати відповідну гіпотетичну комунікативну ситуацію (чи її фрагмент), в якій цей дискурс породжується.

Основні принципи й закономірності творення холістики фахового тексту корелюються з лексико-семантичними засобами, оскільки саме останні визначають характер репрезентації наукової картини світу, яка є результатом пошуково-пізнавальної діяльності людини і в якій чільне місце посідають логічні операції (дедукція, індукція, умовивід та ін.), що, як відомо, базуються на певним чином упорядкованій системі зв’язків. Серед лексичних засобів коге­зійного зв’язку фахового тексту, що репрезентує результати лінгвокогнітивної обробки інформації, яку людина отримує в ході пізнання, особливе місце нале­жить термінологічній лексиці. Вона слугує важливим інструментом актуалізації відношень тотожності, протилежності, включення, частини й цілого, класу і множини тощо, а також засобом темпорального, просторового чи каузального аранжування когерентності тексту.

Актуальність термінологічної проблематики в мовознавстві ХХ-ХХІ ст. зумовлює необхідність її розгляду під кутом зору когнітивного, комунікатив­ного, функціонального та антропоцентричного підходів. Ці підходи дозволяють визначати термін як мовний знак, що репрезентує поняття метамови певної фа­хової сфери, яке включено до відповідної галузі знань і характеризується системністю, інформативністю, моносемічністю (Т. Кияк, В. Лейчик, Е. Скоро­ходько). Загальновизнаною дистинктивною відмінністю терміна від не-терміна є його фаховість – позначення науково окресленого й чітко сформульованого поняття як елемента певної галузі знання.

Попри те, що терміни формують субмову певної галузі фахової комунікації, вони, однак, не обмежуються науковою, технічною чи комерційною сферами вживання.

Економічний термін – це феномен, що привертає увагу та інтерес кожного – від звичайного споживача, на якого щоденно спрямовано потік інформації економічного змісту, до осіб, які професійно чи інтелектуально вживають цю термінологію. У такий спосіб економічний термін стає невід’ємною складовою економічного дискурсу, в якому відбиваються процеси й результати лінгвосоціокультурної взаємодії суб’єктів економічної діяльності з метою досягнення фахових і комунікативних цілей, що знаходить відображення в конкретному продукті цієї взаємодії – економічному тексті.

У другому розділі (“Когезійні властивості термінологічної лексики в англомовному економічному тексті”) досліджується когезійний потенціал економічної термінології та його реалізація на лексико-семантичному й синтак­сичному рівнях, розглядається термінологічна значущість загальновживаної та наукової лексики, визначаються семантико-функціональні особливості еконо­мічної терміносистеми у зв’язку з творенням нею когерентності тексту.

Термін є ключовим (концептуальним, номінативним, тематичним, інфор­мативним) когезійним компонентом текстів фахової комунікації. Когезія еко­номічного тексту характеризується багатогранністю й -аспектністю та реалізу­ється комплексом домінуючих і факультативних термінологічних когезійних засобів (ТКЗ). Останні становлять собою конструктивні одиниці економічного тексту, що мають характеристики терміна чи проформи, можуть змінюватися структурно й передавати інформацію певного фахового змісту.

Із урахуванням системо- й текстозумовлених властивостей економічних термінів у роботі виділено й описано такі їх типи: терміни на позначення базо­вих понять економіки (capital, market, money), терміни на позначення спеціаль­них понять економіки (capital accounts, debenture capital, money market fund), економетричні терміни (single-equation regression, matrix, coefficient), терміни “неекономічних” галузей знання (environment, law, political forces), міжгалузеві терміни-омоніми (model, operation, data) та загальнонаукові слова, що в когезійних кореляціях з економічними термінами передають фахову інформацію (framework, aspect, phenomenon).

Домінуючі термінологічні когезійні засоби складають термінологічні ряди, термінологічні мережі та термінологічне поле. Когезію термінополя економіч­ного тексту забезпечує термінологічна мережа, основу якої утворюють терміно­логічні ряди домінуючих когезійних засобів. Факультативні ж засоби, також передаючи інформацію певного фахового змісту, здійснюють когезію в окремо взятому фрагменті тексту. Продуктивними когезійними засобами економічного тексту є також і ТС, у структурі яких один або більше компонентів виявляють когезійні властивості.

Когезія забезпечує передачу та обмін інформації в текстах фахової комуні­кації на основі цілеспрямованої взаємодії термінологічної, загальнонаукової та загальновживаної лексики. Дискурсивну цілісність структурно-семантичної організації економічного тексту значною мірою забезпечує термін як функціо­нальний елемент, що, за визначенням, здатний здійснювати когезійну функцію.

Дискурсивна значущість когезійної функції в тексті полягає в тому, що саме термін об’єднує в номінативну конструкцію не лише термінологічні одиниці, а й загальнонаукові та загальновживані слова, позбавлені терміно­логічного статусу. Здійснення цієї функції уможливлюється завдяки усуненню первісного значення загальновживаного та/або загальнонаукового слова, що виявляється у звуженні його семантичного об’єму чи у виникненні нового значення, переорієнтованого на передачу інформації фахового змісту. Пор.: 1)There are large differences in the share of wealth held abroad. The phenomenon has accounted for major reduction in real capital stock per worker in the regions with the most severe capital flight. 2) This distinction led to the famous Leotief Paradox in inte ational trade and to the concept of Leontief multiplier. The latter can be explained as follows.

Спираючись на загальновживану, загальнонаукову й термінологічну лек­сику, змістовий простір економічного тексту відтворює стійку модель своєї структурно-семантичної організації, яка спеціалізується на об’єктивації логіч­них зв’язків у сфері економіки. У такий спосіб механізм формування цілісності економічного тексту спирається на наступність у використанні загально­вживаної, загальнонаукової та термінологічної лексики, а когнітивною основою цієї цілісності стає фреймова організація терміносистеми, що й забезпечує необхідну референційну, інформаційну та інтерпретаційну базу локальної та глобальної когезії того чи іншого економічного тексту.

Організація економічного тексту становить собою дієвий засіб моделювання текстових і комунікативних ситуацій, що втілюють ідею наукового підходу до інтерпретації економічних явищ, вербальною базою реалізації яких є загальнонаукова лексика, яка в роботі групується як: 1) review of economic problem, 2) theoretical framework (empirical, econometric, statistical analysis), 3) conclusions. Кожна з цих груп репрезентує єдину схематизацію досвіду чи де-якого знання, що складає необхідну попередню умову здатності до розуміння тісно поєднаних між собою слів. Здійснення когезійної функції між цими групами слів у тексті корелюється зі структурно-логічним патерном його організації, що сприяє формуванню когнітивних схем мовного й позамовного досвіду.

Системна репрезентація фахових знань у дискурсі відбувається в межах концептосфери економічної галузі знань, яка конституюється сукупністю трьох концептуальних систем – “microeconomics ”, “macroeconomics ”, “business”, кожна з яких містить комплекс спадно структурованих знань про відповідні економічні явища, процеси, події. Так, “ microeconomics ” містить інформацію про такі тематичні прошарки економіки, як demand and supply, utility and costs, distribution, competition, “ macroeconomics ” – про income, fiscal policy, monetary policy, unemployment and inflation, а концептосистема “business” спеціалізується на епістемічному впорядкуванні економічних знань за напрямами forms of business organization, management і marketing. Проектуючись на рівень конкретного тексту, ці концептосистеми слугують водночас міцними опорами для його внутрішнього поділу на інформативно самодостатні блоки, що сприяє створенню ефективних систем зв’язку між конструктивними елементами тексту, тобто самоорганізації його локальної та глобальної когерентності.

Когезійні засоби економічного тексту є складними когерентними струк­турами, що утворюються на перетині лексико-семантичних, синтаксичних і комунікативно-функціональних властивостей термінологічної лексики.

Когезія фахового тексту на лексико-семантичному рівні має своєрідні форми свого втілення. Тут актуалізуються ті значення мовних одиниць, які реалізують логічні відношення між елементами інформативно-пізнавальної сторони наукової діяльності, специфіку мислення автора, кореляції відомого й невідомого тощо. Дослідження когезійних властивостей термінологічної лексики на рівні семантики, яка переймається вивченням денотативної співвіднесеності мовних одиниць з позамовною дійсністю, дає змогу побачити їх у системі взаємопов’язаних і -зумовлених форм, що служать забезпеченню комунікативних потреб мовної особистості.

Спостереження за дискурсотворчим потенціалом дефініцій термінів дає підстави розглядати повтори їхніх семантичних складників чи головних інформаційних характеристик як динамічні актуалізатори когезійного потенціалу терміна у контактно-локальних та локально-дистантних зв’язках. Так, когезія тексту в фрагменті Economics is the allocation of scarce means of production towards the satisfaction of human wants. The scarce means of production are our resources, which we use to produce all the goods and services we buy. And why do we buy these goods and services? Because they provide us with satisfaction реалізується завдяки переносу (повтору) семантичних складників дефініції із першого в наступні речення. Головні інформаційні характеристики дефініцій стають динамічними актуалізаторами когезійного потенціалу терміна, структурно-семантичними домінантами глобальних когезійних зв’язків. Так, наприклад, дефініція однієї з основних економічних категорій money у навчальних монографіях включає такі семантичні компоненти: money as means of exchange, money as a unit of account, money as a standard of deferred payment, money as a store of value. Вони ж стають і назвами параграфів (Money as means of exchange / Money as a unit of account / Money as a standard of deferred payment / Money as a store of value), забезпечуючи когезію основних композиційних форм. Наявність контактних і дистантних змістових опор забезпечує можливість поетапної актуалізації з поступовим нарощенням значеннєвого об’єму терміна, у т.ч. й за рахунок індивідуально-авторських конотацій.

Спостереження над матеріалом свідчать, що у кожному випадку свого мовленнєвого використання термін актуалізує одне й тільки одне спеціальне економічне поняття.

Однак, незважаючи на тяжіння до однозначності й точності економічна термінологія є системою динамічною, де мають місце процеси різнотипного варіювання, що реалізуються когезійними засобами. Можливість варіювання плану вираження для терміна обмежена його призначенням втілювати одне поняття (К. Авербух, В. Даниленко). Виходячи з того, що функція терміна – бути знаком наукового чи професійного поняття, ґрунтом для його варіантів є план змісту (синтагматика). Синтагматичне підґрунтя дозволяє такі моделі варіювання термінологічних одиниць номінації: варіювання фізичної (горизонтальної) протяжності терміна чи ТС, заміна терміну неваріантними номінаціями (видового терміна родовим), його заміщення нетермінологічними одиницями (дейктикою, перифразами тощо). Будучи мовленнєвими виявами варіантності (у морфологічному, словотвірному, лексико-семантичному, синтаксичному аспектах), усі ці випадки зумовлені конкретними комунікативними настановами, економією мовних ресурсів і мовленнєвих зусиль, культурою мовлення, риторичними чинниками – усім тим, що диктується потребою в увиразненні чи унаочненні змісту певного економічного явища.

Актуалізація когезійного потенціалу термінологічної лексики на семантич­ному рівні реалізується різними способами – співвіднесеністю основних компо­нентів семантичної структури терміна, органічною взаємодією його референ­ційних, інформаційних та інтерпретаційних параметрів у ході висловлювання, концептуальною структурою поняття, що лежить в його основі, розширенням семної структури терміна за рахунок додавання нових ознак, мовленнєвими проявами варіантності, а також за рахунок логіко-семантичних зв’язків між термінами.

У роботі виявлено та описано такі актуалізатори когезійного потенціалу економічної термінолексики на семантичному рівні: лексичні повтори (повні /7,2%/, варіативні /4,8%/, еліптичні /4,3%/), загальнонаукові слова /2,5%/, гіпе­роніми і/або гіпоніми /2,4%/, а також незначний відсоток антонімічних і проно­мінальних засобів. Результати кількісного обстеження свідчать про високу про­дуктивність лексичних повторів як активного когезійного засобу ретроспектив­ного аранжування тексту в локальному та глобальному планах, що експліцитно співвідносить тотожні концептуальні сутності в економічній галузі знання.

Когнітивною базою повтору є ідея репродукування знань (І. Арнольд, О.Бекетова, Н. Змієвська). Вона реалізується через маркування зв’язку поверх­невих компонентів тексту, в рекурентній репрезентації його глибинної семан­тичної структури, у загостренні уваги адресата на суттєво значущих елементах повідомлюваного, у наданні додаткової інформації. Повтор терміна у тканині економічного тексту є по суті дублюванням (експліцитним чи імпліцитним) певних лексичних значень і/або структурно-семантичних компонентів синтак­сичних конструкцій. Серед повних термінологічних повторів ТС найпродук­тивнішими є ТКЗ, утворені за такими моделями: N+N (16%), A+N (13%), N+N+N (8%), A+N+N (7%), PRI+N (4%).

Когезійні властивості повтору терміна реалізуються дифузно – шляхом взаємодії явищ лексичного й синтаксичного порядку в тісному взаємозв’язку з композиційни­ми елементами тексту. Реалізація когезійних властивостей термінологічної лексики на синтаксичному рівні пов’язана із встановленням релевантних логіко-семантичних відношень між термінологічними одиницями та їх значеннєвими елементами. Синтаксичні способи зв’язування термінів слугують ментальному осягненню фразового й надфразового цілого, сприяють фокусуванню уваги на логіці розгортання його внутрішніх і зовнішніх зв’язків, експлікують чіткість, послідовність, лінійність та інші структурно-семантичні чинники когезії фахового тексту. Із граматичної точки зору когезійний потенціал становить собою певний комплекс синтаксичних прийомів і способів аранжування когерентності тексту. В цьому розумінні когезійно значущими для терміна виявляються: синтаксична позиція (сильна, слабка, інвертована), типи зв’язку (радіальні, послідовні, паралельні), напрями зв’язку (проспективний, ретроспективний, двосторонній) та способи локалізації зв’язку (контактний, дистантний, глобальний).

Використання в економічному тексті синтаксично паралельних конструк­цій характеризується тим, що, актуалізуючи додаткову інформацію, вони ніби “урівнюють у правах” кожен аргумент і в той же час сприяють прозорості, односпрямованості та переконливості викладу. Пор.: Regressive, proportional and progressive taxation may be distinguished; A regressive tax takes a higher proportion of a poor person’s salary <…>; A proportional tax takes the same proportional of income in tax from all levels of income <…>; A progressive tax takes a higher proportion of income in tax as income rises <…>.

Наведені приклади разом з тим свідчать і про те, що одним із суттєвих когезійних виявів термінологічної лексики у фахових текстах є її вживання в сильних синтаксичних позиціях, де повтори спрощують сприйняття структури та змісту фахового тексту, полегшують процес його адекватного декодування, психологічно сприяють утриманню уваги адресата на ключових моментах повідомлюваного. Не менш характерним для економічного тексту є й заповнення сильних синтаксичних позицій термінологічними одиницями в заголовках, на початку й у кінці композиційних форм.

Когезійні властивості термінологічної лексики реалізуються й такими композиційними формами, як абзаци, що є основними носіями структурно-логічної архітектоніки тексту. Відносна логіко-смислова завершеність абзацу робить його ключовою фігурою синтаксичного ладу наукового тексту. Когезійний потенціал термінологічної лексики можна розглядати з двох сторін – внутрішньої (зверненої до структури зв’язків усередині абзацу) та зовнішньої (зверненої на міжабзацний зв’язок). Внутрішня та зовнішня сторони структурно-смислової єдності абзаца детермінуються логікою розвитку й подання інформації в тексті.

Вияви когезії в економічних текстах зумовлені логіко-смисловою систе­мою наукового викладу інформації, яка актуалізується за допомогою різних ти­пів когезійних зв’язків. Проведений аналіз дозволяє говорити про багатовектор­ність, поліканальність і, зрештою, про “поліфонію” ТКЗ в економічних текстах. Останні зумовлюються переважно екстралінгвальними чинниками: – логічними лініями розвитку й викладу інформації, прагненням до максимальної ідентичності референтного простору адресанта й адресата, широтою того спектра в загальному фонді знань, що є спільними для них обох, а також їх фаховою та мовною компетенціями.

У роботі зафіксовано такі структурні типи когезійних засобів термінологіч­ної лексики: субститутивні (Markets can be worldwide as in the case of oil, wheat, cotton. They are more localised), еліптичні (There have been a significant number of developments within the field of operations itself. First, there are the new jou als in the field), модифікативні (The firm is a wide term for any organization. In particular, the key objective of a firm is <…>), транспозиційні (Supply is elastic <…> . Elasticity of supply<…>), компресивні (In this article we estimate the stock of flight capital held abroad and compare it with the stock of real capital held within country. This is of interest for two reasons.), комунікативно-актуалізаційні (Money consists of just a few things – coins, paper money, demand deposits, and checklike deposits. Coins and paper money together are considered currency. Demand deposits constitute close to three fourth of the money supply). Перелічені типи ТКЗ мають пряме відношення й до функціонально-семантичної специфіки термінології.

Функціонально-семантичним призначенням когезії, з одного боку, є транс­фер інформації фахового змісту, а з іншого, – її сегментація з одночасним пов’язуванням виокремлених фрагментів в єдину текстову матерію. Аналіз свідчить, що різні способи організації текстового простору (репрезентація, про­тиставлення, зіставлення, аргументація, класифікація, ілюстрація тощо) знаходять своє втілення як на синтаксичному, так і на лексичному рівнях.

Головне когезійне призначення термінів полягає в тому, що вони постають як функціональні конструкти, які, визначаючись певними мотивами та переслідуючи певну невербальну мету, використовуються в певних соціо­дискурсивних умовах спілкування. Мовленнєва актуалізація когезійного потенціалу термінів зумовлюється виконанням ними номінативної, тематичної, інформативної та концептуалізуючої функцій у дискурсі.

Будучи пов’язаною з найменуванням певного економічного поняття, номі­нативна функція терміна в економічному тексті нерідко корелюється з авторсь­кою дефініцією, яка може реалізуватися в різні способи (повними лексичними повторами, короткою формою терміна, експресивно маркованими варіантами терміна, зміною синтаксичної структури тощо з метою уникнення монотонії). Тематична функція когезійних структур ТЛ реалізується передусім у розкритті змісту, деталізації, роз’ясненні понять, що входять до топікальної домінанти тексту. Інформативна функція забезпечує подання актуальної, нової чи принци­пово важливої інформації, а також її акумуляції. Концептуалізаційна функція терміна пов’язана з використанням дефініційної синонімії, повторів головних інформаційних характеристик дефініцій, гіперо-гіпонімічних повторів; вона сприяє здійсненню авторського визначення поняття, аспектологізації проблеми, формулюванню нових понять, а також їх диференціації, детермінації та таксономізації.

Розділ 3 (“Функціонування термінів у різножанрових економічних текстах”) присвячено вивченню лінгвопрагматичних особливостей функціону­вання термінів у науковому, науково-популярному, навчальному та довідково­му економічних текстах, з’ясуванню ідіостильових і соціодискурсивних аспек­тів терміновикористання та їх впливу на процеси трансферу інформації в еконо­мічному дискурсі.

Як відомо, у межах того чи іншого дискурсу існують окремі мовленнєві жанри (М. Бахтін, Ф. Бацевич, Дж. Свейлз). Мовленнєві жанри, інтегровані у простір економічного дискурсу, вирізняються специфікою свої телеології, тактиками та стратегіями, архітектонікою тощо, а також і способами реалізації когезійно-когерентного потенціалу термінологічної лексики. Дискурс не може розвиватися без прагматичної когезії – настанови адресанта і адресата на комунікативний регістр, котрий опосередковує кооперативний результат комунікації, гармонізацію свідомості комунікантів, розуміння і взаємодію.

Лінгвопрагматичні засади функціонування термінологічної лексики знач­ною мірою зумовлені жанровими особливостями текстів, комунікативними на­становами, способами трансферу інформації, соціодискурсивною спрямовані­стю та індивідуальними авторськими інтенціями. При цьому когезійні стратегії творення різних за жанром економічних текстів спираються на системно заданий комплекс своїх актуалізаторів, використання яких можливе лише в певних констеляціях залежно від жанрово релевантних умов.

Використання фахової термінології в наукових економічних текстах зумов­люється можливістю й необхідністю динамічного накопичення та трансферу інформації, епістемічними й комунікативними потребами фахівців економічних галузей знання. Будучи пов’язаним із реалізацією інваріантних ознак терміна (системність, дефінітивність, інформативність, однозначність), кожний жанр існує в рамках певних дискурсивно окреслених норм і конвенціонально заданих настанов.

Плідними засобами когезійних стратегій наукових економічних текстів є вузькофахові економічні терміни, економетричні терміни, міжгалузеві терміни, терміни інших галузей, повні (6,2%) та варіативні (6,1%) лексичні повтори. Вживання термінів у синтаксично сильних позиціях початку й кінця (6,2%), паралельних синтаксичних структурах (2,5%), в інвертованих, радіальних, послідовних і паралельних структурах пов’язано з їх високим комунікативним потенціалом, який уможливлює значний прагматичний ефект використання термінологічної лексики як засобу когезії в наукових текстах.

Використання термінів у науково-популярних текстах спрямоване на реалізацію інформативних, просвітительсько-освітніх, емоційно-експресивних настанов цього жанру, а також на підтримку та збереження інтелектуального контакту з читачем. Для когезійних стратегій науково-популярних текстів характерна нерівномірність і неоднорідність дистрибуції термінів у структурі тексту, поступовість їх введення, вживання повних лексичних повторів (7,3%), дублетів, нетермінологічних еквівалентів, а також прийомів аналогізації та тропеїзації. Послідовність введення терміна співвідноситься із системністю, з поступовим розкриттям його місця в системі понять. Критерії відбору й умови функціонування термінів у науково-популярних текстах детермінуються інтенціональними настановами та гіпотетично оціненим рівнем фахової компетенції адресата.

Продуктивними втілювачами когезійних стратегій навчальних економіч­них текстів є повні (8%) та варіативні (4,5%) повтори термінів, повтори головних інформаційних характеристик дефініцій, описові пояснення наукових понять, заповнення синтаксично сильних позицій домінуючими фаховими термінами, композиційна парцеляція, візуальні засоби ілюстрації. Останні особливим чином сприяють забезпеченню цілісності та системності фахових знань, запам’ятовуванню й відтворенню навчального матеріалу.

Когезія довідкових текстів, телеологія яких спрямована на реалізацію принципів зручності, науковості, системності, доступності, реалізується як за зовнішніми ознаками (графічна спільність і послідовність термінів усередині алфавітного ряду), так і на основі внутрішніх зв’язків на макрорівні (відношення похідності при спільному корені в термінологічних гніздах, парадигматична співвідносність, тематична спільність). На мікрорівні (рівні словникової статті) експлікуються ієрархічні, таксономічні, синтагматичні та варіативні властивості терміна в його системогенних зв’язках з іншими лексичними одиницями.

Епістемічні потреби сучасного інформаційного суспільства вимагають но­вих шляхів і способів репрезентації наукової інформації. Традиційний підхід до термінологічного словника з позицій лексики вже не задовольняє умов і функцій комунікативної діяльності. У рамках когнітивно-дискурсного підходу термінотворення постає як когнітивний процес, пов’язаний з обробкою інформації, прагненням упорядкувати її в ментальному лексиконі, забезпечити за її допомогою пошук потрібних даних.

У роботі пропонуються нові підходи до укладання двомовного (англо-українського) економічного словника, в основу якого покладено фреймовий принцип. Такий словник повинен спиратися на концептуально зумовлені засади організації економічних знань і складатися із трьох розділів: microeconomics, macroeconomics, business. Кожний розділ має містити відповідні топікальні руб­рики, заповнені термінами в алфавітному порядку. На відміну від інших термінологічних словників (напр., за ред А. Анікіна, Д. Терехова, Л. Лозовського, Т. Кияка та ін.), фреймовий принцип подання зв’язків між економічними поняттями у структурі такого словника більш повно забезпечує цілісність і системність у репрезентації й витлумаченні економічних знань.

Спостереження над інтра- та екстралінгвальною специфікою терміновико­ристання в різножанрових економічних текстах свідчить, що для формування когезійних стратегій і тактик у тому чи іншому тексті комунікативно релевант­ними є ідіостильові та соціодискурсивні чинники.

Ідіостильова специфіка терміновикористання виявляється в такому вжи­ванні окремих мовленнєвих явищ, які не є інгерентно властивими науковому тексту. Це стосується, зокрема, тропеїзації, діалогічного мовлення, використан­ня прямої мови, жартів, прийомів мовної гри, наведення історичних фактів чи бібліографічних даних, а також надлінійної парцеляції, ієрархічної рубрикації, графічного чи оптичного маркування текстових сегментів. Нерідко ідіостильові фактори терміновикористання в економічному тексті є індикаторами наукових, естетичних чи філософських поглядів і преференцій автора. Вони можуть здійснювати помітний вплив на свідомість, погляди й поведінку адресата.

Значний вплив на оптимізацію процесу терміновикористання у фахових економічних текстах мають і соціодискурсивні чинники як такі, що оперативно реагують на культуру й екологію мовлення, перманентно фіксують динаміку епістемічних змін у масштабах соціума й цивілізації, а тому й інтегрують над­бання різних галузей наукового знання. Сучасний економічний дискурс перед­бачає врахування соціокультурних орієнтирів, а також ставить питання щодо культури й екології терміновикористання, що, зокрема, виявляється у низці вимог на дотримання термінологічних стандартів, конвенцій, норм і правил.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження виконане в межах когнітивно-дискурсивного напряму в сучасному мовознавстві. У ньому здійснюється комплексний аналіз когезійно-когерентного потенціалу термінологічної лексики сфери економіки з урахуванням структурно-граматичного, когнітивно-семантичного і комуніка­тивно-функціонального аспектів.

В роботі узагальнено текстово-дискурсивний статус категорій когезії та когерентності, виявлено та описано лінгвокогнітивні та лінгвопрагматичні механізми реалізації когезії в дискурсі. Економічний дискурс є відображенням лінгвосоціокультурної взаємодії, що реалізується в мовленнєвій практиці суб’єктів економічної діяльності. Він є когнітивно-комунікативним середовищем, у якому втілюються всі епістемічні, фахові, професійні, етноспецифічні, психологічні, культурно-мовленнєві над­бання певної лінгвокультурної спільноти в економічній галузі діяльності, що матеріалізується у вигляді висловлення, надфразової єдності та тексту. Еконо­мічні тексти конституюються значною мірою за рахунок термінологічної та за­гальнонаукової лексики, яка й забезпечує необхідний референційний, інформа­ційний та інтерпретаційний базис когезії на локальному та глобальному рівнях.

Способи моделювання економічного дискурсу та його організації шляхом використання загальнонаукової та термінологічної лексики, що втілюють ідею наукового підходу до витлумачення й аналізу економічних явищ, формують середовище вербального й невербального досвіду, в якому помітну роль відіграють групи загальнонаукової лексики review of economic problem; theoretical framework (empirical, econometric, statistical analysis); conclusions.

Епістемічним середовищем існування економічних знань є концептосфера економіки, яка складається з трьох концептуальних (під)систем – “macroeconomics”, “ microeconomics ” й “business”, - кожна з яких містить комплекс структурованих знань про суттєві економічні явища, аранжовані у фреймовий спосіб.

Когезійні властивості термінологічної лексики в дискурсі реалізуються в комплексі їх системно-мовних, структурно-семантичних і комунікативно-функціональних аспектів, що актуалізуються в економічному тексті в різні способи, серед яких чільне місце посідають лексико-семантичні, синтаксичні та функціонально-прагматичні.

У межах економічного дискурсу здійснюється формування різних тексто­вих жанрів – наукових, науково-популярних, навчальних, довідкових. Об’єднані одним дискурсивним середовищем, ці жанри відрізняються своїми телеологічними настановами, способами подання фахового матеріалу й такти­ко-стратегічною специфікою в реалізації когезійно-когерентного потенціалу термінологічної лексики.

У творенні та формуванні різних за жанром економічних текстів значну роль відіграє мовленнєва особистість, яка використовує когезійний потенціал, що його надає мова та її терміносистема, у свій неповторний спосіб. Вибір когезійної тактики в економічному тексті, будучи спрямованим на єднання фрагментів і цементування змісту в одне когнітивно-дискурсивне ціле, відбиває діалектику стереотипного і творчого та залежить від мовної, мовленнєвої та фахової компетенції його автора.