Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / Philology / Germanic languages
title: | |
Альтернативное Название: | СИСТЕМНОСТЬ словообразования АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА И ИННОВАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ |
Тип: | synopsis |
summary: | У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета і конкретні завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне значення і практична цінність, визначаються матеріал, джерела і методи дослідження, положення, які виносяться на захист. У першому розділі (“Словотвір англійської мови як об¢єкт системного дослідження”) формується теоретико-методологічна база дисертації, розглядаються основні засади системної організації об’єкту, визначається місце словотвору в мовній системі. Наукове вивчення всіх ланок існуючої дійсності, принципів їх функціонування й реалізації вимагає, перш за все, встановлення певних закономірностей та подальше виведення законів їх організації й реорганізації. Останні досягнення в розвитку науки про мову взагалі та словотвору зокрема доводять, що першою й основною передумовою будь-якого лінгвістичного дослідження є системне розуміння лінгвістичних фактів. Отже, теоретико-методологічною базою дослідження системи словотвору англійської мови виступає основна філософська категорія системності, яка оперує системними параметрами. Шляхом екстраполяції останніх на об’єкт дослідження виводиться цілісний образ його структурованості, та динамічність організації. При цьому словотвір постає як упорядкована, структурно багатовимірна, цілковито надійна система. У той же час властивості та функції елементів дериваційної системи в цілому корелюються з системотворчими властивостями всього словотвору. Уточнено поняття системи та структури відповідно до об¢єкта дослідження. Доведено, що словотвір дійсно становить собою повноцінну функціональну систему, яка може бути поділена на ядро та периферію (за формою), а набір її складників - на конституенти та механізми (за функцією). У ході дослідження встановлено основні тенденції внутрішніх процесів, які полягають у взаємопроникливості та взаємоперетинанні, самоорганізуючих та самореорганізуючих властивостей цілого з подальшим узагальненням фактів і виявленням структурних особливостей системи словотвору. Розуміння системної цілісності деривації залежить, перш за все, не тільки і не стільки від виявлення її чіткої структурної організації, скільки від функцій, які вона виконує. Відтак виявлення функцій є першим і найважливішим кроком до теоретизування та виявлення тенденцій, що діють на словотвірному рівні мовної мегасистеми. Усі функції словотвору поділяються нами на внутрішньосистемні та міжсистемні. Останні своїм існуванням доводять наявність певних зв¢язків із мовною макросистемою. Міжсистемними можна вважати функції участі одиниць усіх рівнів мовної макросистеми у процесі реалізації своїх потенцій задля утворення нових слів чи словотворчих елементів (кінцевого результату словотвору), функції не механізмів, а конституентів словотвору. До внутрішньосистемних відносимо такі, як утворення нових механізмів та моделей, збільшення якості існуючих, їх перерозподіл у межах ядра \ периферії. У результаті системного опису словотвір постає не як набір різнорідних автономних елементів, а як своєрідна єдність взаємодіючих частин, властивості й функції яких корелюються з властивостями цілого. У другому розділі (“Системність та класифікація способів утворення нових мовних одиниць”) розробляється “універсальна” класифікація способів утворення мовних інновацій та розкривається сутність “триєдності” словотвірної системи. Поряд із виникненням у мові нових одиниць, які мають водночас нову форму і нове значення (повних одиниць), останнім часом, за нашими спостереженнями, все активніше відбуваються процеси утворення нових “неповних” одиниць, які ми розуміємо як такі мовні інновації, що мають лише одну з ознак слова (форму або значення). У цьому плані варто відзначити, що окрім словотворення мають місце і процеси семодеривації та формодеривації. Сутність семодеривації полягає в тому, що за допомогою наявних у мові лексичних одиниць набувають вираження нові поняття й реалії. Сутність формодеривації, на нашу думку, полягає в тому, що існуючі в мові поняття й реалії набувають нового матеріального вираження, яке формується на основі перетворень існуючих лексичних одиниць. Отже, будь-яке нове значення слова, що виникло без зміни форми вихідної одиниці внаслідок семантичних процесів, повинно розглядатися як семоінновація, а будь-яка нова одиниця, що виникла внаслідок формотворчих процесів без зміни семантики вихідної одиниці, має розглядатися як формоінновація. Оскільки зміни у формі або у значенні лексичних одиниць також є свідченням збагачення словникового складу мови, це, власне, й зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження словотвору та вироблення “універсальної” класифікації способів творення мовних інновацій. Така універсальність передбачає здатність характеризуватися такою ж головною рисою, як і її об¢єкт-система, тобто динамічністю. Динамічність такої класифікації повинна підтверджуватися виконанням таких основних функцій: “приймати” інноваційні способи утворення мовних одиниць; перерозподіляти способи (за ознакою продуктивності) відповідно центру / периферії системи; сприяти адекватному розумінню нових взаємозв¢язків між самими способами та ін. Розроблена класифікація дає змогу поділяти всі способи творення мовних інновацій за трьома принципами: належністю продукувальної бази, зокрема її операційної частини, до певного рівня мовної системи; квантитативною характеристикою трансформації твірної бази”; продукувальною властивістю способів. Отже, як і система словотвору, класифікація її механізмів також має власну “триєдину” сутність, що й підтверджує її комплексний, об’єктивний характер. У кожному конкретному акті деривації можуть брати участь як одна одиниця певного рівня мовної системи, так і кілька однорівневих чи різнорівневих одиниць. Фактично такі різні (за кількістю та якістю складових елементів) словотворчі акти можна узагальнити у вигляді таких трьох моделей: 1) ОМС (Х) + ОМС (Y) ® МІ; 2) ОМС (Х) ± ОМС (Х) ® МІ; 3) ОМС (Х) ® МІ, де МІ - мовна інновація, ОМС (Х) – одиниця мовної системи одного рівня (умовно), ОМС (Y) – одиниця мовної системи іншого рівня (умовно). У випадку ОМС (Х) ± ОМС (Y) ® МІ цілком очевидно, що в дериваційному акті беруть участь дві одиниці різних рівнів мовної системи, прикладом чого може слугувати афіксація (складаються лексична одиниця, яка виступає в ролі продукувальної бази, та афікс - операційна частина). У моделі 2 – ОМС (Х) + ОМС (Х) ® МІ, прикладом втілення якої може бути такий спосіб деривації, як словоскладання, продукувальною базою слід вважати перший компонент, а операційною частиною - другий (за принципом концептуальної концентрації). Проте цей поділ є досить умовним. У моделі 3 – ОМС (Х) ® МІ продукувальна база дорівнює операційній частині як, наприклад, у випадку творення МІ на базі одиниці синтаксичного рівня. Прикладом цього може слугувати еліпс як спосіб формотворення. Отже, за принципом належності первинного матеріалу до певного рівня мовної системи всі способи деривації, за нашою класифікацією, поділяються на фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні та графічні. У ролі операційної частини продукувальної бази в актах деривації виступають: - для графічної деривації – графеми (одиниці графічного рівня); для морфологічних способів деривації – афікси (одиниці морфологічного рівня); - для лексичних (наприклад, словоскладання, телескопія) у ролі операційної частини продукувальної бази - в акті деривації виступають слова; - для синтаксичних (таких як стягнення) – словосполучення або речення, тобто одиниці синтаксичного рівня. Словотворення, формотворення та семотворення, таким чином, виступають у ролі “тріадної” системи, якій притаманна діалектична взаємодія різних рівнів мовної системи. Таким чином, за нашою класифікацією, способи словотворення поділяються на: - морфологічні: афіксація (edubabble, geekerati, hackergate); деафіксація (nastify > denastify); елементоскладання (Eurocrat); - лексичні: словоскладання (coffee-spitter, salad dodger, chewable liquor); словорозкладання (ham/burger); телескопія (workaholic > work + alcoholic; docudrama > documentary + drama); рекурсія (finance committee - finance committee secretary - finance committee secretary election - finance committee secretary election scandal тощо). Способи формотворення, у свою чергу можна поділити на - фонетичні: апокопа (animal lib n > animal liberation n, big mo n > big momentum n); синкопа (bezzle n > embezzlement, tec n > detective); - афереза (blade n > rollerblade n та roid n > steroid); - графічні: креолізація (4 – For, Any1 – Anyone, Xtra - Extra, X-press - Express); - акрокреолізація (2L8 – Too Late, B4N – Bye For Now, BBL8R – Be Back Later, L33T – Elite); акронімія (NOTE – Not over there, either; BANANA – Build Absolutely Nothing Anywhere Near Anything; STARS – securities transferred and repackaged); абревіація (CD – compact disc; yuppie – young upwardly mobile professional person; EBRD – European Bank for Reconstruction and Development). - синтаксичні: еліпс (car body repair shop = body-shop, business process re-engineering = re-engineering n.) Результатом семодеривації можуть бути розширення, звуження та перенос значення вихідної одиниці. Проте оскільки нове слово, окрім нового значення, повинно мати ще й нову форму, а при конверсії вона не створюється, то такий спосіб творення інновативів варто відносити до семодеривації. Прикладами творення конвертованих інновацій за моделлю N>V є такі похідні: to back-stroke, to poligraph, to soft-dock, to carpool, to red-line, to benchmark, to bottleneck, to bottom-line, to barcode, to cashflow, to hip-pocket, to test-tube, to workshop, to joint-venture, to piggy-back. Набуття певною одиницею нового змісту в багатьох випадках означає її включення до нової словотвірної парадигми шляхом її участі в певних словотворчих процесах, відтак семантичні інновації сприяють утворенню лексичних інновацій. Таким чином, встановлюється діалектична єдність семотворення та словотворення. Так, наприклад, нове значення прикметника green спричинило утворення в останнє десятиліття цілої низки похідних, наприклад: green-bill “законопроект, який стосується проблем охорони навколишнього середовища“; greenlash “негативна реакція на екологічно забруднені продукти“; to green “ надавати значення екологічним питанням“; greenism “екологічний рух“; greenster “прихильник охорони природи, член екологічної партії”. За принципом квантитативної характеристики трансформації продукувальної бази механізми утворення мовних інновацій поділяються нами на прогресивні (афіксація, словоскладання, рекурсія, елементоскладання), регресивні (зворотна деривація, еліпс, абревіація, апокопа, синкопа, тощо) і комбіновані “прорегресивні” (телескопія, акронімія). За продукувальною властивістю способів, тобто здатністю продукувати одиниці одного (лексичного) або двох (лексичного й морфологічного) рівнів мовної системи, усі механізми творення мовних інновацій поділяються на моногенеративні та бігенеративні. До моногенеративних слід віднести афіксацію та зворотну деривацію, до бігенеративних – словоскладання, телескопію, акронімію, тощо. Мовні інновації можуть виникати як за допомогою окремих способів, так і за комплексним способом, що ним є субстантивація. Фактично субстантивацію, на нашу думку, слід розглядати як комплексний механізм словотворення, на тій підставі, що вона поєднує в собі семантичну деривацію та формодеривацію, оскільки, по-перше, відбувається конверсія (різновид семантичної деривації), а по-друге - скорочення фрази (спосіб формотворення еліпс). Прикладами мовних інновацій, які виникли внаслідок субстантивації, є деривати moving pictures = movies, ultra light aircraft = ultra light, mobile telephone = mobilе, a person with a multiple personality disorder = multiple. Процес скорочення форми вихідної одиниці та модифікація семантики (утворення нової лексичної одиниці за допомогою комплексного механізму субстантивації) слід вважати с и н т е з о в а н и м Окремим джерелом і шляхом збагачення словникового складу, можна вважати запозичення (тобто процес та результат надходжень одиниць з мови-донора у мову-реципієнт). Проте, в цьому випадку більш коректно, як здається, говорити лише про “етимологію словотвору”, оскільки важливість запозичень для словникового складу англійської мови повинна оцінюватися переважно з урахуванням їх ролі у словотворчих процесах цієї мови. Словниковий склад англійської мови, як зазначають вчені, щонайменше на три чверті складається із запозичених одиниць, тобто цілком природно, що вони становлять більшість одиниць, які слугують “продукувальною базою” для способів словотворення. Крім того, слід враховувати високу активність у дериваційних процесах англійської мови запозичених, особливо класичних грецьких коренів (основ), їх перетворення у високопродуктивні словотворчі елементи, особливо на сучасному етапі поповнення словникового складу в умовах науково-технічного прогресу (-agro, bio-, -crat, -cracy, ciber-, eco-, -logy, hyper-, mega-, nano-, narco-, -philia, phobia, super-). Високу продуктивність зберігають і давні афікси іншомовного походження –able, -ism, -ist. У третьому розділі (“Інноваційні процеси у словотворенні”) досліджуються інноваційні процеси, які відбуваються в межах словотвірної системи англійської мови і охоплюють як виникнення нових мовних одиниць, так і утворення нових словотвірних елементів, а також моделей, способів та власне зв’язків між ними. Отже, інноваційні процеси відбуваються як у складі конституентів словотвору, так і у складі механізмів. Стрімке зростання кількості нових словотворчих елементів, а також їх різноплановість вимагають вироблення класифікації останніх, а інноваційні процеси, які відбуваються на рівні механізмів словотвірної системи, потребують виявлення основного системоорганізуючого фактора, та принципів його дії. Класифікація дериваційних елементів передбачає такі ж основні критерії, як і у випадку створення “універсальної” класифікації способів утворення мовних інновацій: належність вихідної одиниці до певного рівня мовної системи, кількість виконуваних функцій. За першим принципом (належністю до певного рівня мовної системи) усі форманти можуть бути поділені на елементи: лексичного типу (омоформи free, proof, abuse ), морфологічного типу (синоформи compu- cyber- docu- -erati), синтаксичного типу (синтаксати loadsa-), графічного типу (графіксати -dot-). За другим принципом (за функцією) словотворчі елементи поділяються на два типи, біфункціональні та монофункціональні Монофункціональні розуміються як такі, що функціонують лише на морфологічному рівні мовної системи, - репрезентуються в мові одним функціональним варіантом, біфункціональні - такі, що існують у двох функціональних варіантах. Крім того словотворчі елементи можна поділити в залежності від їх форми на: омоформи (які формально повністю збігаються з вихідними одиницями – лексемами), синоформи (які знаходяться в синонімічних відношеннях зі своєю повною формою). Прикладами омоформ є словотворчі елементи -friendly, -intensive, -free, -compatible, -free, -line, -person, -something, -super, у ролі синоформ функціонують -nomics : economics; -tainment : entertainment; - (a)holic : alcoholic. Джерелом поповнення дериваційних елементів будь-якого типу слугують бігенеративні способи, унікальним серед них є телескопія, яка сприяє виникненню як біфункціональних, так і монофункціональних формантів, оскільки мова йде не тільки про міжрівневу (лексичний рівень: морфологічний рівень), а і внутрішньорівневу (омоформи: синоформи) бігенеративність телескопії. Біфункціональні словотворчі елементи можуть перетворюватися на монофункціональні у випадку припинення дії на іншому рівні та продовження функціонування лише на морфологічному, як у випадку з елементом –dom, що вже давно припинив існування у функціі слова, проте й донині виконує роль форманта (biohackerdom, anorakdom, corporatedom couch-potatodom, geekdom, gurudom, hackerdom, moguldom, multimillionairedom, thrillerdom, transgenderdom). Монофункціональні словотворчі елементи можуть перетворюватися на біфункціональні, шляхом власної лексикалізації, наприклад cyber-, mega-, super-, -burger, hyper-. Випадки міжрівневої омонімії за моделлю лексема ® морфема (афіксалізація) можна простежити і у зворотному напрямку морфема ® лексема (лексикалізація). З точки зору механізмів словотвірної системи, як свідчать результати дослідження, саме аналогія виконує роль основного системоорганізуючого фактора. Класичне сприйняття аналогії, як “супроводжуючого” появу нових слів механізму, певним чином гальмувало процес становлення її нового сприйняття, відповідно до якого вона виступає вже у вигляді не супровідного, а системного механізму. Ця системність механізму аналогії зумовлюється розгалуженістю меж її дії в англійському словотворі. У роботі розрізняється аналогія у вузькому та у широкому розумінні. Аналогієя у вузькому значенні розуміється як функціонування зразків-слів, наприклад, thirtysomething, та зразків-моделей, наприклад, N + friendly, а аналогія у широкому значенні як зразок-спосіб утворення мовних інновацій, наприклад, N+N (словоскладання), ab + cd > abc (телескопія), утворення семоінновацій N ® V (конверсія). У роботі обґрунтовується поділ словотвірних моделей на: - “механічні”– такі, вихідним матеріалом для появи яких послугували саме механізми словотвірної системи, тобто способи словотворення (N+N, N+Adj, N+PII, Adj+PII); - “конституентні” (N + -free), вихідним матеріалом для появи яких послугували одиниці лексичного рівня мовної системи – конституенти системи словотвору. На відміну від механічних, конституентні моделі відрізняються наявністю фактично втіленого компонента, що повторюється у процесі здійснення словотворчого акту в його повній формі. Роль аналогії на рівні механізмів не обмежується лише продукуванням нових словотворчих елементів, вона може безпосередньо впливати і на утворення нових механізмів за аналогією до існуючих, тобто операційним механізмом процесу утворення за аналогією можна вважати як знайому лексичну одиницю, так і знайому модель чи механізм. Виникнення та поширення "зворотної деривації", як зазначають лінгвісти, пов'язане з дією аналогії: якщо іменники утворюються від дієслів шляхом додавання афікса, то є можливим й зворотний процес утворення дієслів шляхом віднімання афікса. Поява ж такого способу словотвору як телескопія, на наш погляд, була уможливлена словоскладанням, отже, саме словоскладання послугувало механічною моделлю - зразком , за аналогією до якого утворилися й інші, досить нові механізми (способи словотворення). Так, наприклад, особливістю англійської мови є здатність утворення композитів із композитів: finance committee - finance committee secretary - finance committee secretary election - finance committee secretary election scandal тощо. Хоча за формою ці утворення схожі на фрази, в реченні вони функціонують як слова, підкреслюють лінгвісти. Таку властивість сучасної англійської мови вони називають ”рекурсією” (recursion ), а процес творення складних слів - ”рекурсивним” процесом. У той же час, зважаючи на існуючу тенденцію до ускладнення вже існуючих у мові понять, поширення наявних між ними зв¢язків, на нашу думку, надалі буде посилюватися тенденція до значного збільшення частки утворених цим способом нових лексичних одиниць. Розгляданий випадок утворення нового способу деривації можна представити таким чином: МЕХАНІЧНА МОДЕЛЬ – ЗРАЗОК (словоскладання) ® СЛОВО – ЗРАЗОК (finance committee) ® КОНСТИТУЕНТНА МОДЕЛЬ – ЗРАЗОК (finance + N) ® МЕХАНІЧНА МОДЕЛЬ – ЗРАЗОК (W + W +W......) Рекурсія, на відміну від словоскладання, у класичному розумінні характеризується “пролонгованістю” своєї моделі з огляду на те, що шляхом словоскладання можуть поєднуватися лише два простих слова. Прикладом утворення продукувального механізму за аналогією до механізму словоскладання можна вважати такий спосіб деривації, що знаходиться на етапі становлення і може іменуватися, на нашу думку, елементоскладанням. Саме у зв¢язку з цим деякі лінгвісти відзначають необхідність перегляду поняття словотворення стосовно англійської мови, оскільки в ній почали з¢являтися мовні інновації, що складаються лише з ”комбінаційних форм ” і стають невід'ємною частиною дериваційної системи, наприклад, Euro+crat. Як у випадку із рекурсією, так і у випадку з елементоскладанням, “одиницею асоціацій” виступає знання моделі. Таким чином, “механічна” модель W + W призводить до виникнення нових “механічних” моделей Aff + Aff (елементоскладання) та W + W + W.... (рекурсія). Отже, аналогію можна вважати постійною, функціональною, незмінною, системною властивістю, що призводить до саморегуляції, самоорганізації та розвитку системи словотвору в цілому,а її властивості актуалізуються на всіх рівнях словотвірного “суперрівня” мовної “мегасистеми”.
BИСНОВКИ Дослідження системності словотвору англійської мови та інноваційних процесів, які супроводжують його розвиток, стимулювалося передусім усвідомленням того факту, що, попри наявність численних праць, його системна природа та значна кількість інноваційних процесів, які продовжують виникати в його межах, усе ще не знайшли всебічного висвітлення. Необхідність системного дослідження об’єкта з урахуванням особливостей останнього та новітніх надбань мовознавства зумовила його розгляд у трихотомії “форма – зміст – функція”. Такий підхід пов’язаний із описом принципів організації та функціонування його конституентів та механізмів. У мовній мегасистемі словотвір виступає в ролі трансформатора оскільки являє собою систему міжрівневого порядку, що оперує одиницями інших рівнів мовної системи як власними конституентами та має велику кількість власних механізмів за якими вони трансформуються в одиниці лексичного та морфологічного рівнів. Окрім функцій трансформації, словотвір виконує ще й функції перетрансформації у зв’язку з можливістю включення нових мовних одиниць у подальші акти деривації. Словотвір продукує не лише абсолютно нові мовні одиниці (нові слова), а й частково нові мовні одиниці (нові за формою або за змістом), які іменуємо формоінноваціями та семоінноваціями. Саме тому об’єкт дослідження постає у тріадному вигляді - “словотвір – формотвір – семотвір”. У зв’язку з цим засвідчуємо наявність не трьох, а чотирьох шляхів поповнення словникового складу англійської мови, єдиним позамовним шляхом серед яких залишається запозичання. У фокусі дослідження системної організації словотвору постають класифікації його механізмів (способів утворення мовних інновацій) та словотворчих елементів, які відносяться до конституентів системи і становлять собою разом із лексичними одиницями кінцевий результат його дії. Подані в роботі класифікації розроблено з урахуванням динамічної специфіки системи. Інноваційні процеси, які продовжують виникати в межах системи словотвору англійської мови, значно розширили зону своєї дії. Вони відбуваються як у складі конституентів системи (виникнення нових мовних одиниць та словотворчих елементів), так і у складі її механізмів (виникнення нових моделей та способів утворення мовних інновацій). Це й підтверджує здатність системи словотвору до самоорганізації та “самоінноваціалізації”. Значний інноваційний приріст зумовлюється, перш за все, зростанням ролі аналогії, яка виконує основну інноваціалізаційну функцію і може розглядатися як у вузькому, так і в широкому плані.
Пропонований погляд на системність словотвору англійської мови та інноваційні процеси, що відбуваються в ньому визначає й деякі перспективні напрями дослідження, оскільки в межах цього підходу залишаються невирішеними чимало проблем у сфері включення інноваційних мовних одиниць у нові словотвірні та словоперетвірні парадигми, то вивчення внутрішньорівневої організації та реорганізації конституентного складу системи як потужного фактора її збалансованості було б цілком інноваційним. Не менший інтерес викликає і проблема розгляду всіх шляхів поповнення словникового складу англійської мови в аспекті системності. |