Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / Philology / Germanic languages
title: | |
Альтернативное Название: | Ономастика детских произведений Роалда Дала |
Тип: | synopsis |
summary: | У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, з’ясовано стан вивчення проблеми, визначено мету, завдання, методи, об’єкт, предмет, матеріал дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи. Перший розділ дисертації “Сучасний стан вивчення літературної ономастики та ономастика Роалда Дала” складається з чотирьох підрозділів. Перший підрозділ “Розвиток літературної ономастики в Україні та у світі” присвячено історії становлення літературної ономастики в Україні у світовому контексті. Проаналізовано ґрунтовні праці з англомовної літературної ономастики, які, за журналом “Оnoma”, у 1983-1993р. поступалися кількісно лише роботам, виконаним на матеріалі російської літератури: відповідно 162 і 199 публікацій. З усіх праць, присвячених онімії англомовної літератури, 10 належать українським ономастам. У другому підрозділі “Проблеми методики вивчення літературної ономастики” розглянуто засадничі принципи аналізу літературної онімії та різні підходи щодо ономастичних досліджень літературних творів, з’ясовано проблему виокремлення функцій поетонімів, щодо яких позицій дослідників не збігаються. Розгляд класифікацій Ч. Косиля, Д. Лампінга, М. Мельник, В. Михайлова, Ю. Карпенка переконливо довів, що поділ функцій літературних онімів на номінативну і стилістичну, залишається базовим. В. Калінкін, наголошуючи на релевантності мовних (номінативнх), характеризуючих та власне поетичних функцій вважає, що їх може бути безліч, і пов’язує це з принциповою нескінченністю художнього пошуку. У третьому підрозділі “Онімічна специфіка творів для дітей і зокрема творів Р. Дала” схарактеризовано загальну специфіку онімів, зафіксованих у творах для дітей, та проаналізовані різні підходи до “дитячої онімії”. Р. Дал використовує їх усі, тому онімія його дитячих творів цікава, барвиста, нерідко оказіональна і завжди дуже вагома, на противагу його творам для дорослих. Аналіз онімії роману Р. Дала для дорослих читачів “My Uncle Oswald”, здійснений у четвертому підрозділі “Онімія роману Роалда Дала “My Uncle Oswald””, засвідчив, що ономастичне забезпечення творів Р. Дала для дорослих має інші пріоритети та завдання, ніж онімія дитячої літератури. Зумовлено це психологічними особливостями читача-дитини, особливостями його світобачення. Поетонімосфера дитячого твору має на меті не стільки поінформувати маленького читача, скільки посприяти його саморозвитку, самопізнанню. Розглянуті у І розділі питання дали змогу визначитися щодо найоптимальніших засад аналізу поетонімів. Беззаперечно, необхідно досліджувати всі оніми художнього тексту, а не лише антропоніми, хоч саме вони є найголовнішими поетонімами літературного твору, оскільки асоціюють читача до художньої реальності, увиразнюючи її. Але вагомість, наприклад, такого рідкісного в літературі розряду, як зооніми, можна виявити навіть у заголовках творів, пор. “Лис Микита” І.Я. Франка, “Каштанка” А.П. Чехова, “Біле Ікло” Джека Лондона. У поетонімосфері талановитого художнього твору немає зайвих власних назв. У межах художнього твору створюється власна замкнена онімна система, що містить як власні назви узуальні (а також оказіональні, побудовані автором саме для цього твору), так і власні назви контекстуальні, де останні за межами твору є апелятивами, а безпосередньо у творі стають за волею автора та за умовами контексту онімами. Загальновідома і загальновизнана промовистість власних назв художнього твору виявляє себе дуже різними способами і на всіх мовних ярусах – від фонетичного (особлива милозвучність, звукова незвичність, какофонічність) до синтаксичного (незвичне сполучення складників багатокомпонентного оніма, перегук чи взаємозаперечення суміжно вживаних онімів тощо). Проте в дитячій літературі на перше місце висувається доонімне, етимологічне значення власної назви. Воно часто перебуває на поверхні (рос. капитан Врунгель), але може бути й імплікованим, закодованим, як в ономастичних іграх Р. Дала. Тому аналіз літературної онімії не повинен оминати словотвору та етимології власних назв художнього твору. Найкращим способом аналізу поетонімії видається вивчення всього спектру онімів у контексті художнього цілого. Щоб з’ясувати, як окремий компонент працює на ціле, варто не відокремлювати його від цього цілого. Саме такий підхід уможливить отримання комплексного уявлення про своєрідність, неповторність усієї поетонімосфери твору і дасть змогу усвідомити його онімну винятковість. Дослідження ж окремих складників онімного простору твору виявлятиме характерні ознаки його елементів, лише частково співвідносних з концептуальною стратегією твору. Онімія художніх творів для дорослих і для дітей, за нашими спостереженнями, має істотні розбіжності. В усіх витворах сучасного письменства за власними назвами завжди зберігається номінативна (ідентифікувальна) функція, бо інакше вони не залишатимуться власними назвами. Це їх органічна властивість. Але в літературному тексті ця функція перестає бути провідною, чільною і зредуковується через замкненість онімічної системи художнього твору. На перше місце, як зазначає Ю. Карпенко, виходить стилістика. При цьому стилістика літературної онімії має не дві, а безліч, безкінечну кількість функцій (В.М. Калінкін), які, проте, досить виразно членуються на дві групи – інформаційну та емоційну. У “дорослому творі” помітно переважає група інформаційних функцій, що в дисертації доведено й обґрунтовано через детальний аналіз поетонімосфери оповідання Р. Дала “William and Mary” та його роману “My Uncle Oswald”. У дитячих же творах організація поетонімосфери насамперед залежить від групи емоційних, експресивних функцій. Цією функціональною розбіжністю зумовлено й усі інші відмінності ономастичного наповнення художніх творів для дорослих і для дітей. Останні насичені промовистими власними назвами, різними формами онімічної гри, масовим переходом загальних назв у власні, багатоманітними онімічними жартами – відкритими і прихованими. Загалом же онімічний складник художнього твору для дітей виявляється вагомішим, істотнішим, ніж у творах для дорослих, що ілюструє і творчість Р. Дала. У другому розділі “Ономатворчість у дитячих творах Р. Дала 60-70 рр ХХ ст.” досліджено ономастикон першого періоду творчості Р. Дала, який позначений все глибшим проникненням у світ дитячого сприйняття і дитячої психології. Якнайретельніше розглянуто онімію кожного твору даного періоду, наведено інтертекстові зіставлення та паралелі, подано відповідні узагальнення, здійснено лексико-семантичний та кількісний аналіз онімів у творах письменника. Дослідження онімії шести казок цього періоду (“James and the Giant Peach”(1961p.); “Charlie and the Chocolate Factory”(1964p.); “Charlie and the Great Glass Elevator”(1972p.); “Fantastic Mr Fox”(1970p.); “The Enormous Crocodile”(1978p.); “The Magic Finger”(1966p.)) та реалістичної повісті “Danny the Champion of the World”(1975p.) засвідчило, що власні назви займають у них вагоме місце і є одним з найулюбленіших Р. Далом виражальних і зображувальних засобів. Загалом поетика цього письменника без власних назв просто немислима, а її особливості у творах цього періоду дуже яскраві й неповторні. Майже всі оніми Дала є промовистими, такими, що окрім стандартної для власних назв номінативної, дейктичної функції, виконують і функцію характеризуючу, надаючи читачеві певну додаткову, конотативну інформацію, що містить і вказівку на певні прикмети носія, і його оцінку. Лише загальновідомі топоніми та космоніми (Нью-Йорк,Африка, Індія, Марс, Венера) не вписуються в цю картину вигадані топоніми (Loompaland, Minusland), вигадані космоніми (планета Vermes) максимально увиразнюють художню своєрідність Далових творів. Перехід загальних назв у власні є характерним для ономатворчості Р. Дала, насамперед – для казок письменника, у яких він використовує практично всі розряди онімів, що максимально полегшує дитині сприйняття і розуміння змісту тексту, оскільки однією з особливостей дитячої психології є індивідуалізація довкілля, на рівні мови ілюстрована власними назвами. Зооніми, утворені через перехід апелятивів в особові імена, займають другу позицію вживаності в творах Р. Дала після антропонімів (див. твори “James and the Giant Peach”; “Fantastic Mr Fox” “ The Enormous Crocodile”) і переважно дублюють відповідну загальну назву тварини, але пишуться з великої літери і часто втрачають артикль (a grasshopper – the Grasshopper – Grasshopper; a spider – Miss Spider), що засвідчує динаміку сприйняття суб’єкта номінації – наратора й, відтак, і читача. Із комах і звірів об’єкти номінації перетворюються на персонажів, суб’єктів психічної і соціальної діяльності, увиразнюючи авторську ідею. Онімічна гра – постійно діючий художній прийом письменника. Зафіксовано каламбурні побудови з використанням омофонічних та паронімічних конструкцій, де останні максимально насичені певною інформацією про персонаж, сюжетну лінію або містять оригінальні додаткові відомості, поглиблюючи та уяскравлюючи художню тканину твору ( напр.:“But they cent quite the wrong Sentipede”; “…the President tu ed white as the White House”). Онімічну гру характеризує й реалізація неможливих фоносполук (початкова [kn], [gn]), а також фонетичне узгодження змінних одиниць у тексті казок. Фонетично узгодженими є також парні та потрійні ланцюжки із імен сюжетно споріднених персонажів: Sponge and Spike; Joe and Josephine; George and Georgina; Boggis, Bunce and Bean; Shuckworth, Shanks and Showler. Далові ономастичні оказіоналізми реалізуються як конструкції з альтеративними компонентами. Для їх створення автор використовує семантично прозорі онімічні конструкції, жонглювання морфемами тощо. Найчастіше оказіоналізми називають неіснуючих тварин (Whangdoodle, Scrunch, Snozzwanger), виступають як фантастичні етноніми (Oompa-Loompa; Vermes Knids; Gnoolies). У новостворених онімах виявляються різні способи побудови: подвоєння, афіксація та ін., що спричиняє структурну незвичність, винятковість, яка є характерною рисою казковості та фантастичності. В оказіональній поетонімотворчості автор застосовує і надзвичайно рідкісні чи не властиві онімам кореневі морфеми, реалізовані найчастіше в одно- чи двоосновних структурах, для яких є характерною наявність внутрішньої форми оніма (насамперед в одноосновних онімах), що може збігатися з характеристикою носія власної назви або передавати відношення автора до названого персонажа. У своїх онімічних побудовах Р. Дал імплікує певну інформацію, щоб читач сам здогадався й розкодував її. Так, у пісенці Стоноги про Стару Матір Габбард, що стосується популярного фольклорного сюжету, є такий рядок: “And Old Mother Hubbard Got stuck in the c-”. В останньому слові названо тільки перший звук, що вимагає читацької активності, фантазії для розуміння авторського прихованого cupboard. Подається й наймення прем’єр-міністра Китаю How-Yu-Bin, яке виразно перегукується з фонетично тотожною фразою how you been? (як справи?): читач повинен це зрозуміти сам. Він же за логікою розповіді і за формою назви може співвіднести етнонім Gnoolies (міфічні мешканці Мінусленду) зі словом noll ”нуль”, а прізвища Mr Cooper – віртуальним майбутнім прізвища Mr Oo, так само і попередник Купера Mr Gregg стає Mr Egg (англ. egg “яйце”). Кількісний аналіз використання онімів дає змогу з’ясувати їх роль та місце у творах для дітей даного періоду. Доведено, що основу авторської поетонімосфери становлять антропоніми, які займають перше місце за частотністю в текстах казок та складають 70,9% усіх ономавжитків, оскільки скеровано твори Р. Дала на дітей і задіяні в казках насамперед діти. Такий антропоцентризм спостерігається в казках та повісті, що ілюструють наведені показники: “Charlie and the Chocolate Factory” (86,5%); “The Magic Finger” (94,3%);“Charlie and the Great Glass Elevator” (76,2%); “Danny the Champion of the World” (86,2%). Крім антропонімів, письменник майстерно використовує й інші розряди онімів, серед яких вагома роль належить зоонімам, вживаність яких становить 14,8% від загальної кількості онімів у творах даного періоду. Власні назви в дитячих творах Р. Дала попри їх своєрідність і неповторність нерідко виступають маркерами інтертекстуальності. Так, у казці “Величезний Крокодил” ім’я слона Trunky the Elephant (англ.trunk – “хобот”) перегукується з казкою Р. Кіплінга, у якій крокодил витяг слоненяті його короткий ніс у довгий хобот. А ім’я Mr Fox пов’язано з дуже древньою, відомою ще з античних часів і багаторазово описаною історією хитрого Лиса (пор. і з “Лис Микита” І.Я. Франка) тощо. Третій розділ “Ономатворчість у дитячих творах Р. Дала 80-х рр. ХХст” присвячено аналізу ономастикону десяти останніх дитячих творів Р. Дала, насичених неймовірними і цікавими сюжетами, які стають більш цільними і довершеними. Розвиваючи традиції своїх попередніх творів і продовжуючи вдосконалювати майстерність, письменник розширює амплітуду виражальних засобів і прийомів, які увиразнюють нестандартну творчість цього періоду. Поетонімосфера кожного твору продумана й витончена. Оніми залишилися такими ж промовистими та яскравими, але отримали об’ємніше функціональне навантаження, набули тіснішого зв’язку з текстом, стали залежнішими від наскрізної ідеї цілого твору. Це яскраво ілюструють дві тріади повісті-казки “Matilda”: 1) Miss Honey, Miss Trunchbull (яка пізніше стала називатися the Trunchbull) i Matilda; 2) Magnus, Agatha i Jenny. Весь сюжет казки обертається навколо цих двох тріад, що іменують лише чотирьох персонажів. Промовистість онімів підтримує і притаманна їм конотативність, яка просякає всі твори Р. Дала і додає до сюжетної лінії казки неймовірності й поліфонічності, привертаючи увагу читача. У даний період Р. Дал часто використовує паронімічні конструкції (напр.: “Mr Twit was a twit. He was bo a twit”; “He went off Baghdad to bag dad and mum and all the little kiddles!”), віршовані тексти які побудовані на паронімії, омофонії, метонімії та алітерації (напр.:“And the pisonous sting of a bumblebee, and the juice from the fruit of the ju-jube tree”). Зафіксовано і створення нових форм та підходів для зацікавлення читача та передачі казковості і фантазійності твору, до яких належить зокрема гра слів, заснована на паліндромних формах,притаманних і онімному корпусу казкових текстів і мові головних героїв персонажів: “Esio Trot, Esio Trot, Teg reggib, reggb”; “My name is Eel, Robert Eel, your new rotsap”. Автор урізноманітнює творення оказіональних онімів, які часто є наслідком ономатизації апелятивів, відмічається перехід апелятивів у власні назви (напр.: Pig, Toad, Snail; Giraffe,Pelican, Monkey; the Tortoise; Swan ). Характерною ознакою ономатворчості даного періоду є семантична нестандартність поетонімів, у межах якої спостерігається зсув обов’язковості або предметного значення кореневих морфем, або значеннєвого навантаження суфіксів, що ілюструють наступні приклади казкових Далових антропонімів: Mr Twit; Mr Cranky; Miss Trunchbull; Mrs Silver тощо. Привертає увагу фонетична продуманість і вишуканість антропонімних лексем, яка увиразнює образність персонажів насамперед при трансформації апелятивних оказіоналізмів у власні назви, при відповідному акцентуванні суфіксальних та кореневих морфем за допомогою шиплячих та глухих приголосних, зокрема в іменуваннях велетнів: Fleshlumpeater, Manghugger, Bonecrunchewer, Childchewer, Meatdripper, Gizzardgulper, Maidmasher, Bloodbottler. Виявлені у творах даного періоду зооніми розподілено на два розряди: 1) апелятиви, які трансформувалися у власні назви, та оніми, що вже були задіяні автором у попередніх творах: Giraffe, Pelican, Monkey; Parrot Chopper; Swan; 2) група зо онімів-оказіоналізмів, вигаданих автором, які набули ознак власних назв і характеризуються оригінальною словотвірною будовою (використання специфічних кореневих морфем і суфіксів), що підкреслює несхожіть, екзотичність персонажів: Whangdoodles; Snozzwanglers; the Terrible Bloodsuckling Toothpluckling Stonechuckling Spittler. Кореневі морфеми цих оказіоналізмів містять різкі, тривожні звукосполучення зі скупченням приголосних і незвичними звучаннями. Комічності в семантиці власних назвах і в самих творах цього періоду помітно поменшало. Птахи і мавпи виявляються більш людяними, ніж люди – Твіти (“ідіоти”), грабіжник Кобра. Відповідно і гумор онімів стає досить-таки чорним. З роками гіркота життя відбилася в творах Р. Дала. Утім, гра слів, весела й винахідлива, все одно сповнює твори письменника і в цей останній період його творчості. Так, у казці “The BFG”, де діють людожери-велетні, зустрічаємо такі довершені каламбури, як Baghdad (місто) – to bag dad “захопити батька”, Mrs Sippi and Miss Souri: річки представлені як жінки, причому наявна й географічна підказка. “Черепаша мова”, тобто прочитання слів справа наліво, з’являється в оповіданні “Esio Trot” (у зворотному порядку ця назва читається tortoise “черепаха”), і максимально застосовується у наступному творі “The Vicar of Nibbleswicke”. Парафіянку Prewt (старовинне прізвище з сенсом “хоробрий”) пастор називає Twerp, тобто “хамка”. На Бога говорить dog “собака”: “Good little god”- хвалить собачку, проте “Dog help me!” говорить подумки. Для письменника зникають будь-які табу в онімічній словесній грі. Число онімів, задіяних у творах цього періоду, помітно зменшилось, але частотність їх використання значно збільшилася – 272/5232, що ілюструє зростання онімної насиченості Далового художнього простору. Основу авторської поетонімосфери складають антропоніми, які є облігаторними у творах та займають першу позицію за кількісними показниками (4044 вжитки, або 77,3% у творах даного періоду). Домінування антропонімів спостерігаємо в казках та повісті – відповідно “George’s Marvellous Medicine” (89,7%); “The BFG”(94,5%); “Matilda” (90,8%); “The Vicar of Nibbleswicke” (71,1%). Письменник майстерно використовує й інші розряди онімів, серед яких вагоме місце знову належить зоонімам (31/519 вжитків,або 10% у творах даного періоду), оскільки саме тварини найчастіше виступають головними героями, зокрема в казках “The Giraffe and the Pelly and Me” (61,5%); “Dirty Beasts” (43,1%); “Esio Trot”(35,3%). Твори Роалда Дала, написані для дітей (це близько двадцяти казок, дитячих повістей та збірників віршів), дуже різні за тематикою, і за сюжетом, – водночас становлять нерозривне художнє ціле, об’єднане неповторним Даловим ідіостилем, специфічною емоційно-експресивною скерованістю його поетонімів, на яких ніби стоїть печатка: “змайстрував Роалд Дал”. У висновках узагальнено результати дослідження. Комплексний аналіз онімії художніх творів, написаних Р. Далом для дітей, дає змогу визначити онімічні особливості як дитячої літератури в цілому, так і ідіостилю видатного англійського письменника-казкаря. До загальних ознак онімії дитячих творів, наявних і в Даловій творчості уналежнюємо наступні: 1. Простота, фонетична, структурна й семантична прозорість власних назв. Дитина – провідний герой твору – іменується, як правило, зменшувальною формою поширених англійських антропонімів. 2. Характерним є перехід загальних назв у власні, що полегшує дитині сприйняття і розуміння змісту твору, оскільки одиничне усвідомлюється легше і швидше, ніж багаточисленне або нечітко окреслене. Зооніми, які в дитячих творах Р. Дала за вживаністю займають друге після антропонімів місце, переважно дублюють відповідну загальну назву тварини, але змінюють графічне і правописне оформлення – пишуться з великої літери і часто втрачають артикль. 3. Інформативна функція, загальновідома дидактична спрямованість дитячої літератури яскраво і своєрідно виявляється у творчості Р. Дала, реалізуючись і через майстерне використання онімів. 4. Чітка і барвиста промовистість онімів, притаманна всій поетонімосфері дитячих творів письменника, має різне скерування, але завжди є виразною і добре простежуваною.
Наведені онімічні прикмети дитячої літератури притаманні всій літературі цього жанру. Проте є й онімічні ознаки, насамперед характерні для ідіостилю Р. Дала, до яких уналежнюємо наступні: 5. Найяскравішою рисою Далової онімії слід вважати його феєричну ономатворчість. Промовистість імен, їх нестандартне обігрування, їх фантазійність й оригінальність, прозорість і зрозумілість притаманна всій поетонімосфері письменника. 6. Онімічна гра наявна майже в усіх дитячих творах Р. Дала і має різноманітні вияви. На фонематичному рівні це насамперед реалізація неможливих, нехарактерних для мовного узусу фоносполук (початкова [kn]), а також фонетичне узгодження онімних одинць у тексті казок. На морфемному рівні мовну гру спостерігаємо по-перше, при створенні семантичних прозорих онімічних оказіоналізмів, а по-друге, при жонглюванні морфемами. На лексико-семантичному та синтаксичному рівнях майстерність автора виявляється в значеннєвій варіативності онімної амплітуди, у вишуканому конструюванні паліндромнихі перевертнів з імен, в досконалому обігруванні й застосуванні народної етимології, в оригінальному розширенні дистрибутивних характеристик онімних елементів казок тощо. 7. Вся поетонімосфера Далови казок становить єдність трьох взаємозв’язаних онімних масивів: 1) прості, загальновідомі оніми, зрозумілі будь-якому англомовному читачеві – поширені антропоніми, контекстуальні зооніми та хрематоніми та ін.; 2) імена, що змушують замислитись, викликаючи нові асоціації; 3) досить рідкісні імена-загадки, імена-ребуси. 8. Кількісний аналіз авторського онімного корпусу визначає вагомість і продуктивність певних розрядів, серед яких домінують антропоніми та зооніми. Частотність використання різноманітних онімів та безпосередніх ономавжитків у текстах творів засвідчує рівномірність частотних показників, які коливаються в діапазоні від 3,5% до 5% . 9. Відзначається внутрішня інтертекстуальність, функціональна циклічність, характерна для онімії дитячих творів Р.Дала. Детальний аналіз літературної спадщини письменника дає підстави зробити припущення про наявність наскрізних мотивів, персонажів, імен, що час від часу повторюються у різних за тематикою авторських текстах. Зафіксовано й чимало фактів онімічної інтертекстуальності в широкому контексті англійської літератури та фольклору, що ілюструють зокрема зв’язки з творами Р. Кіплінга, Л. Керролла. Зазначена ж внутрішня інтертекстуальність об’єднує різні дитячі твори Р. Дала, утворюючи єдиний неосяжний художній простір.
10. Р. Дал як дитячий письменник і автор творів для дорослих читачів був рівновеликим. У “дорослих” творах переважає інформаційно-стилістична функція в її багатоманітних різновидах, а в дитячих творах – емоційно-стилістична функція, що насамперед стосується онімних елементів цих творів. |