ОСТАФІЙЧУК ЯРОСЛАВ ФЕДОРОВИЧ ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, особистий внесок здобувача, подано відомості й апробацію впровадження результатів дослідження та відомості про публікації.
У першому розділі «Теоретичні аспекти формування валеологічних компетенцій студентів у процесі фізичного виховання» викладено результати аналізу нормативно-правових документів, наукових праць щодо валеологічної освіти та фізичного виховання студентської молоді.
Теоретичне дослідження порушеної проблеми переконливо доводить, що валеологізація особистості в умовах сьогодення базується на ґрунтовному нормативно-правовому забезпеченні, яке ставить перед українською освітою вимогу: забезпечити виховання в дітей і молоді бережне ставлення як до власного здоров’я, так і до здоров’я людей, які їх оточують. Погляди сучасних учених на формування валеологічних компетенцій дали можливість проаналізувати основні підходи до пояснення сутності понять «компетенція і компетентність», розкрити їхні компоненти, до яких зараховують початковий досвід, знання, уміння, навички, особистісні цінності (М.В. Гриньова, 2001; Є.Г. Булич, 2003; Н.О. Варварук, 2004; В.Г. Грибан, 2005); визначити теоретичні (інформаційно-пізнавальні, аналітико-оцінні, прогностичні) та практичні (безпека життєдіяльності, валеометрія, дотримання ЗСЖ) ключові компетенції (Г.К. Зайцева, 1997; В.І. Бобрицька, 2000; Л.В. Сохань, 2003; Н.В. Замятина, 2009).
На основі узагальнення даних довідникових джерел (С.У. Гончаренко, 1997; М.С. Гончаренко, 1997; В.Т. Бусел, 2001; А.І. Субетто, 2002; О.С. Заблоцька, 2006; Д.Є. Воронін, 2006; О.М. Бондаренко, 2008 та ін.) сформульовано власне трактування понять «валеологічна компетенція», що розглядається як сукупність здобутих знань, умінь і практичних здоров’язбережних навичок для дотримання здорового способу життя, та «валеологічна компетентність» – як результат навчального процесу, складна інтегративна риса особистості, що проявляється в здатності зберігати та реалізувати власну здоров’язбережну позицію, адекватно оцінювати власний стан здоров’я, відповідно організовувати, добирати здоров’язбережні засоби з урахуванням можливостей організму, стану здоров’я, вносити корективи в спосіб життя.
Водночас аналіз досліджень В.М. Максимової (1984), А.В. Єпішина, (1999), В.Р. Ільченко (2005) про високу ефективність навчального процесу, побудованого на засадах інтеграційного підходу, погляди О.Г. Гладощука, (2008), М.І. Євстигнєєвої (2011), Г.В. Власова (2012) щодо доцільності його використання у фізичному вихованні студентської молоді та практичний досвід побудови занять із позиції інтеграційного підходу в медичних освітніх закладах Л.Я. Ковальчука (1999), Т.Н. Литвинової (2004), А.В. Магльованого (2006) дали можливість визначити основні інтеграційні компоненти (когнітивний, особистісно-ціннісний, поведінковий) та три етапи їх реалізації (С.І. Клепко, 1998). Перший етап передбачає виявлення однотипних елементів у навчальних дисциплінах, що інтегруються, та їх структурування; другий етап – пристосування однотипних елементів, добір методів, принципів, форм навчання; третій – розробку технології формування валеологічних компетенцій.
Аналіз наукових і методичних джерел засвідчує, що формування валеологічних компетенцій у процесі фізичного виховання – це складний, тривалий процес, що потребує відповідного організаційно-методичного забезпечення (Л.Я. Ковальчук, 1999; Ю.В. Вінтонюк, 2007; Р.Т. Раевский, 2008; О.А. Томенко, 2010; О.В. Масияускене, 2011). При цьому одним із центральних механізмів процесу формування валеологічних компетенцій є самостійна активна діяльність студентів, а саме: подолання суперечностей між усвідомленням цінності власного здоров’я і реальною поведінкою (Л.І. Безугла, 2008; В.І. Куриш, 2009; О.А. Чернієнко, 2011; Г.В. Власов, 2012).
Узагальнюючи сучасний стан наукових досліджень, можна констатувати, що проблема формування валеологічних компетенцій студентів медичних коледжів у процесі фізичного виховання залишається недостатньо вивченою та вимагає подальшого теоретичного осмислення, наукового аналізу й відповідного організаційно-методичного забезпечення.
У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано й обґрунтовано систему взаємодоповнювальних методів дослідження, відповідних об’єкту, предмету, меті й завданням дослідження: теоретичний аналіз (узагальнення нормативно-директивних документів, даних наукової та методичної літератури, вивчення стану досліджуваної проблеми, визначення актуальності питань (синтез і моделювання); емпіричні (спостереження, бесіди, анкетування); психолого-педагогічні (вивчення стану міжособистісних стосунків та ставлення студентів до фізичного виховання і спорту); біологічні (оцінювання рівня соматичного здоров’я, прогнозування тривалості життя); тестування (визначення рівня фізичної підготовленості); педагогічний експеримент; методи математичної статистики (метод середніх величин, вибірковий, порівняльний і кореляційний аналіз).
Дослідження проведено з вересня 2008 р. до травня 2013 року чотирма етапами.
Перший етап (2008–2009 рр.) присвячено аналізу стану нормативно-правового забезпечення валеологічної освіти, теоретичної розробки проблеми дослідження в науково-педагогічній літературі, вибору об’єкта і предмета дослідження, формуванню мети, завдань дослідження та розробці його алгоритму. Також були визначені експериментальна база, контингент досліджуваних, здійснено добір найбільш доцільних засобів, форм і методів дослідження.
На другому етапі дослідження (2009–2010 рр.) розроблено критерії та показники сформованості валеологічних компетенцій, технологію оцінювання їхніх рівнів, дібрано методи їхньої діагностики (табл. 1).
На цьому ж етапі проведено констатувальний експеримент зі студентами перших – третіх курсів Івано-Франківського базового медичного коледжу, медичного коледжу Державного вищого навчального закладу «Івано-Франківський національний медичний університет» та Коломийського медичного коледжу імені Івана Франка.