Трофімов, Микола Миколайович. Інвазійні хвороби кролів еймеріоз, пасалуроз, цистицеркоз (епізоотологія, патогенез, заходи боротьби)

summary

Вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи. Дисертаційна робота виконана протягом 2007–2014 рр. у лабораторії паразитології та на базі віварію Одеської дослідної станції ННЦ «ІЕКВМ».
Дослідження епізоотичної ситуації з інвазійних хвороб органів травлення кролів проводили в 5 спеціалізованих господарствах різних форм власності Одеської області: ТОВ «Міакро» Біляєвського району, ПСП «Дружба» Ізмаїльського району, ПП «Адекватні технології» Роздільнянського району, ПП «Вансович» Комінтернівського району та ФГ «Білячат» Великомихайлівського району, а також у присадибних господарствах громадян різних адміністративних районів області, які утримують і розводять кролів.
Відомості про поголів’я тварин, спеціалізацію і технологію виробництва, паразитологічну ситуацію одержані та проаналізовані за матеріалами звітності обласної і районних державних лабораторій ветеринарної медицини, а також безпосередньо від власників і спеціалістів господарств.
Основними показниками при епізоотологічному обстеженні кролів були екстенсивність та інтенсивність інвазії (ЕІ, ІІ) гельмінтами і найпростішими. Фекалії відбирали з підлоги відразу після дефекації і досліджували стандартизованим методом за Г. А. Котельниковим та В. М. Хреновим (1991).
Визначення яєць гельмінтів до відповідного виду проводили під мікроскопом при малому збільшенні (х 80) та за допомогою атласів диференціальної діагностики гельмінтів (Черепанов А. А. та ін., 2001;
Дахно І. С. та ін., 2001). Загалом досліджено 1216 зразків фекалій.
Інтенсивність інвазії (ІІ) визначали за К. І. Скрябіним (1928): підрахунком кількості яєць гельмінтів при здійсненні неповних гельмінтологічних розтинів кишківників вимушено забитих, спеціально забитих та загиблих кролів.
Патолого-анатомічному розтину були піддані 2798 кролів. Виділених цестод (цистицерків) консервували в 700 етиловому спирті, нематод – у рідині Барбагалло. Визначення видів нематод проводили після просвітлення їх у молочній кислоті з гліцерином.
Для діагностики еймеріозу кролів відібраний матеріал досліджували методом Фюллеборна і Дарлінга згідно з ГОСТ 25383-82 СТ СЭВ 2547-80. Кількість ооцист підраховували під малим збільшенням мікроскопа (10х10) у 20 полях зору з подальшим обчисленням середнього показника. Для визначення сезонної і вікової динаміки еймеріозу кролів здійснювали копроскопічні дослідження тварин від 21-добового до дворічного віку.
Належність видів еймерій встановлювали за таблицею L. P. Pellerdy (1965) та визначником Є. М. Хейсіна (1967) з урахуванням форми, кольору, довжини та ширини ооцист, наявності чи відсутності мікропіле, полярної гранули, остаточного тіла в ооцисті і спороцисті, а також довжини перебігу препатентного і патентного періодів.
Визначення впливу збудників пасалурозу, цистицеркозу та еймеріозу на морфологічні показники крові проводили на 20 кролях 95-добового віку породи сірий велетень, з яких були сформовані 4 групи по 5 тварин у кожній.
Для морфологічних досліджень кров у кількості 2–3 мл відбирали в шприц із вени вушної раковини. Щоб запобігти зсіданню крові, внутрішні стінки шприца зволожували розчином гепарину. Дослідження крові проводили в лабораторії біохімії ННЦ «ІЕКВМ» на біохімічному аналізаторі фірми «Cobas mirra plus». Для цього використовували спеціальні набори реактивів, виготовлені ТОВ НВП «Філіт-Діагностика» (Дніпропетровськ), і додані до них методики досліджень. Вміст гемоглобіну визначали гемоглобінціанідним методом. Лейкограму виводили підрахунком лейкоцитів у мазках крові, пофарбованих за методом Паппенгейма.
Біохімічні показники сироватки крові кролів визначали за допомогою автоматичного біохімічного аналізатора IDEXX VetTest («IDEXX Laboratories», США). Додатково у лабораторії біохімії ННЦ «ІЕКВМ» проводили дослідження проб крові на вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (за Гриневичем Ю. А. і Алферовою Н. І., 1981) та серомукоїдів (за Weimer Н. Е., Moshin R. J., 1952).
Загалом біохімічними та імунологічними методами були проаналізовані 120 проб сироваток крові кролів.
Для патоморфологічних і гістологічних досліджень після забою (при легкому ефірному наркозі) та після зупинки кровообігу відбирали по
3–4 шматочки органів: печінки, нирки, дванадцятипалої та голодної кишок. Матеріал фіксували в 10 % кальцій формолі за Бекером в модифікації Пірса. Парафінові зрізи, товщиною 5–7 мкм, фарбували гематоксиліном та еозином.
Загалом виготовлені та проаналізовані 120 зрізів від 22 кролів. Мікрофотографування виконували з використанням мікроскопа OLIMPUS CX 41 при збільшеннях х 100 та х 200.
Досліди з вивчення терапевтичної ефективності препаратів і здійснення їх порівняльного аналізу проводили протягом 2008–2010 рр. у лабораторії паразитології ОДС ННЦ «ІЕКВМ» і лабораторії біохімії ННЦ «ІЕКВМ». Для досліду відбирали кролів 90–120-добового віку спонтанно та експериментально уражених пасалурусами, цистицерками та еймеріями.
За експериментального пасалурозу визначали ефективність альбену (Львівська політехніка) та бровадазол-плюс (НВФ «Бровафарма») згодовуванням у дозі 0,1 г/кг маси тіла протягом 3-х діб у суміші з кормом перед вранішньою годівлею.
За змішаного спонтанного перебігу пасалурозу та цистицеркозу проводили порівняльний аналіз антигельмінтної ефективності збільшених доз альбену і бровадазол-плюс з 0,1 г/кг до 0,15 г/кг маси тіла. Згідно з схемою досліду через два тижні після дегельмінтизації кролі були забиті та обстежені на наявність пасалурусів і цистицерків.
За еймеріозу кролів проводили порівняльний аналіз ефективності бровітакокциду (НВФ «Бровафарма») та експериментальної серії розробленого лікувального засобу (патент України на корисну модель
№ 44477) і їх вплив на біохімічні та імунологічні показники сироватки крові.
За принципом аналогів були сформовані три групи кролів по 12 у кожній, з них – дві дослідні і одна контрольна. Після встановлення 100 % інвазування тварин еймеріями з невисоким рівнем інвазії 5–10 тис. ооцист в 1 г фекалій здійснили хіміопрофілактику. Тварини першої дослідної групи отримували бровітакокцид у дозі 2 г/л води протягом 5 діб. Тваринам другої дослідної групи застосували лікувальний засіб, який крім ампроліуму додатково містить левамізол та аміксин з розрахунку 2 мл/л води за аналогічною схемою.
Для визначення ефективності дезінвазійних властивостей на інвазійну культуру яєць Passalurus ambiguus провели порівняльний аналіз дезінфектантів септамін (ТзОВ «ВІК-А»), ДЗПТ-2 (ТОВ «НДП «Ветеринарна медицина») та дезінвазійного засобу бровадез-20 (НВФ «Бровафарма»).
У лабораторії паразитології ОДС ННЦ «ІЕКВМ» від 480 самок пасалурусів підготовлена культура яєць за методом П. Т. Твердохлєбова (1965). Для кожного досліду брали по 15 самок, поміщали в годинникове скло і розчавлювали препарувальними голками. Отриману суміш змивали 5 см3 дистильованої води в чашку Петрі. Аналогічним чином були підготовлені 27 чашок Петрі для досліду та три контрольних, з яких на кожен дезінфектант були задіяні по три чашки з різною концентрацією (0,5; 1 та 1,5 %) і з різною експозицією (10, 30 та 60 хв). До попередньо підготовленої культури яєць у дозі 5 см3 у кожну із чашок Петрі додавали аналогічний об’єм дезінфектанту відповідної концентрації. Усі зразки були пронумеровані і після відповідної експозиції культуру яєць
Passalurus ambiguus кожної проби триразово відмивали у дистильованій воді відсмоктуванням надосадової рідини ґумовою грушею. Контролем слугувала аналогічна культура яєць у дистильованій воді без дії будь-якого дезінфектанту, за методикою А. А. Черепанова (1999).
Усі чашки Петрі з досліджуваною культурою яєць пасалурусів поміщали в термостат за температури 280 С і протягом 21 доби вели спостереження за допомогою мікроскопа МБІ-15-2 при збільшенні 10х15. Вже з 3-ї доби почали визначати ступінь розвитку яєць, враховували зміни оболонки, деформацію зародків і розвиток личинок або їх пошкодження.
Отриманий цифровий матеріал оброблений статистично за допомогою табличного процесора MS Exscel з визначенням середнього арифметичного (М), стандартного відхилення (δ), середньої похибки середньої арифметичної (m), рівня вірогідності (Р) з використанням критеріїв Стьюдента і Вілкоксона (W) для непов’язаних вибірок, вирахування коефіцієнта кореляції (r), проведення інформативного аналізу (І).
Усі експериментальні дослідження проводили з дотриманням вимог Конвенції Ради Європи щодо захисту тварин, Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження та Європейської комісії щодо поводження з хребетними тваринами».