СКРИПКО ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРУ ТОНКОКИШКОВУ НЕПРОХІДНІСТЬ

summary

Матеріали і методи дослідження. Із метою комплексного вивчення морфо–функціональних змін у печінці та тонкій кишці в динаміці розвитку ГТКН проведено експериментальне дослідження на 40 тваринах (свині в’єтнамської породи віком 3–4 місяці масою 15–20 кг на базі віварію ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського»). Підставою для вибору тварин послужило те, що тонка кишка свині найбільш підходить для моделювання хірургічних захворювань, а отримані при цьому дані можна в певній мірі екстраполювати на людину.
ГТКН моделювали за методом А.С. Шалімова (1989). Тварини були розподілені на 3 групи. Перша група (17 тварин) після відновлення прохідності тонкої кишки отримувала загальноприйняту терапію (знеболюючі середники, антибіотики широкого спектру дії та дезінстоксикаційну терапію). Друга група (18 тварин) – після проведеного відновлення прохідності тонкої кишки додатково до загальноприйнятої схеми лікування отримувала антиоксидантну антигіпоксичну та гепатопротекторну терапію препарат меглюміну натрію сукцинат (“Реамберин” у дозі 85,7 мг на 1 кг маси тіла 1 раз на добу протягом 5 діб). Третю групу склали 5 тварин, яким не проводилося розрішення кишкової непрохідності та медикаментозна корекція (при болях вводили знеболюючі середники). Комплексне обстеження тварин було проведено на 5–7–у і на 12–14–у доби лікування.
В основу клінічного етапу дослідження покладено результати комплексного обстеження 202 хворих на ГТКН, які перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Івано–Франківської центральної міської клінічної лікарні протягом 2009–2014 років. Групою контролю були 30 практично здорових осіб.
Серед обстежених хворих чоловіків було – 98 (48,5%), а жінок – 104 (51,5 %). За віковим цензом найбільша кількість пацієнтів – це особи зрілого віку (45,0 %). Частка осіб молодого та середнього віку склала 41,0 %, осіб похилого та старечого віку – 14 %.
У клініку пацієнти поступали за ургентними показами в термін від 12 до 72 годин від початку захворювання. Зокрема, у період до 12 год поступило 19,8 %, до 24 – 19,3 %, до 36 – 43,1 %, до 48 – 10,4 %, до 72 – 7,4% осіб.
Оперативне втручання було спрямовано на ліквідацію непрохідності і боротьбу з ЕІ. Ліквідацію ГТКН без резекції кишки було проведено 155 (76,7 %) хворим, ліквідацію ГТКН із наступною резекцією кишки – 47 (23,3 %) хворим.
При поступленні в стаціонар пацієнтам проводили стандартні лабораторні та інструментальні обстеження. Також всім пацієнтам визначали вміст продуктів перекисного окислення ліпідів та активність ферментів антиоксидантної системи захисту: інтенсивність утворення малонового альдегіду (МА) аналізували за Е.Н. Коробейниковою (1989), визначення дієнових коньюгатів (ДК) – за методом В.Б. Гаврилова (1987), активності церулоплазміну (ЦП) та насиченості залізом трансферину (НЗТ) – за методом Г.О.Бабенка (1999), активності каталази (Кат) – за А.Н. Бахом і співавт. (1999).
Синдром ЕІ оцінювали на підставі наступних показників: лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) Я.Я. Кальф–Каліфа (1941) та індексу інтоксикації (ІІ) В.К. Островського (1983). 1ёмолекул середньої маси (МСМ) у сироватці крові визначали фотоколориметричним способом за Н.І. Габріелян (1985).
Концентрацію мікроелементів Fe, Zn, Cu в цільній крові визначали методом атомно–абсорбційної спектрометрії на апараті С–115 ПК.
Усім хворим проводили визначення активності органоспецифічних ферментів печінки. Активність АРГ – за В.А. Храмовим– Г.Г. Листопад (1973). Активність ОКТ – за Рейхардом в модифікації Мереті (1989), активність ЛФ, ХЕ, СоДГ, ЛДГ, визначали з використанням стандартних наборів для печінкових проб (набори "Філісіт–Діагностика") Усі аналізи проведені на базі акредитованої біохімічної лабораторії ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» (рис.1).
Для оглядової рентгенографії черевної порожнини використовували рентгенологічний апарат NEO – DIAGNO MAV MEDICOR. Ультразвукове дослідження кишки при ГТКН проводили на апараті SIEMENS SONOLINE G–50 (Німеччина) (на базі ЦМКЛ м. Івано–Франківськ).