КОВАЛЬ ЮРІЙ ЄВГЕНОВИЧ МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК ОСОБИСТОГО МАЙНА ПАСАЖИРІВ, ВЧИНЕНИХ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ : Коваль Юрий Евгеньевич Методика расследования краж личного имущества ПАССАЖИРОВ, совершенных НА ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОМ ТРАНСПОРТЕ УКРАИНЫ KOVAL YURIY YEVHENOVYCH METHODOLOGY OF INVESTIGATION OF THEFT OF PERSONAL PROPERTY OF PASSENGERS COMMITTED ON RAILWAY TRANSP

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено ступінь вивчення проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи, теоретичне і емпіричне підґрунтя дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну, підкреслено наукове і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про наукові публікації, структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 «Теоретичні основи методики розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» складається з двох підрозділів, в яких розглянуто поняття, структуру методики розслідування та криміналістичної характеристики крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України.
У підрозділі 1.1 «Поняття та структура методики розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» зазначено, що передумовою формування приватної методики розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України, стали розвиток залізничних магістралей та інтенсивність потоку пасажирів.
Методика розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України, являє собою сукупність науково- практичних рекомендацій з планування та організації розслідування таємного викрадення чужого майна в пасажирів залізничного транспорту України. В основу рекомендацій покладено інформаційну модель вчинення крадіжки особистого майна пасажирів на залізничному транспорті України. Структура методики розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України, складається з криміналістичної характеристики; типових слідчих ситуацій та програм їх вирішення; обставин, що підлягають доказуванню; взаємодії слідчого із учасниками розслідування; проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій; криміналістичної профілактики.
У підрозділі 1.2 «Криміналістична характеристика крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України», що складається із чотирьох пунктів, в яких розглянуто елементи криміналістичної характеристики крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України, якими є предмет злочинного посягання, способи та обставини вчинення, особа потерпілого та злочинця. Перелічені елементи широко використовуються слідчими та працівниками оперативних підрозділів для виявлення ознак крадіжок особистого майна пасажирів у залізничному транспорті України.
У пункті 1.2.1 «Предмет злочинного посягання за злочинами щодо крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» зазначено, що предметом злочинного посягання є особисті предмети або речі пасажирів, які перевозяться разом з ними. Кожен предмет злочинного посягання має характеристику, що впливає на вибір способів учинення і приховування крадіжок, місць їхнього вчинення, спосіб дій злочинців, а також обумовлює механізм слідоутворення. За характеристиками предметів або речей пасажирів, які перевозяться з ними, можливі здійснення організація розшуку вкраденого, виявлення шляхів його збуту, відшкодування матеріальних збитків. Встановлено, що найбільш розповсюдженими предметами злочинного посягання є грошові засоби (національна та іноземна валюта), ювелірні вироби, одяг, мобільні телефони, аудіо-, відео-, цифрова техніка, продукти харчування, промислові товари тощо. Вибір саме таких предметів посягання обумовлений низьким рівнем економічного добробуту громадян, які віддають перевагу при купівлі техніки, а також мобільних телефонів не новим виробам, а тим , що були у вжитку, часом навіть припускаючи, що ці предмети отримані злочинним шляхом. Враховуючи, що саме при розслідуванні крадіжок такий елемент криміналістичної характеристики, як предмет злочину, є здебільшого вихідним (оскільки початковими є відомості про зникнення певних речей), то саме з аналізу викраденого можна одержати інформацію, на підставі якої будуть побудовані слідчі версії. Знання особливостей викраденого дозволяє виділити його з маси інших предметів, сприяє визначенню напрямків, за якими слід здійснювати пошуки злочинців і викрадених речей.
У пункті 1.2.2 «Способи та обстановка вчинення крадіжок особистого майна пасажирів на залізничному транспорті України» доведено, що саме способи та обстановка скоєння злочину є одними із найважливіших елементів криміналістичної характеристики злочинів. Кожен злочин, його підготовка, вчинення та приховування здійснюються в тій або іншій обстановці певним способом, що здатне впливати на інші елементи криміналістичної характеристики.
Вчинення крадіжок у пасажирів залізничного транспорту України не завжди має повну структуру, адже досить часто відсутнє приготування до злочину або його приховування. У багатьох випадках ці елементи являють собою цілу систему і залишають у зовнішній обстановці відповідні відображення, що представляють в інформаційному плані своєрідну модель злочину. Цінність у контексті розглянутої проблеми становитимуть обставини, що вказують на те, яким чином злочинці обирають спосіб вчинення крадіжки: обстановка на об’єкті крадіжки (наявність замків, відсутність охорони тощо), уважність потерпілих (пильнуваннях за власними речами), наявність чи відсутність професійних (злочинних) навиків, уміння використовувати знаряддя чи інструменти (злодійський інвентар).
Аналіз матеріалів архівних вироків суду та кримінальних проваджень про крадіжки особистого майна у пасажирів залізничного транспорту дозволяє класифікувати крадіжки у пасажирів залізничного транспорту України за способом їх вчинення.
У пункті 1.2.3 «Особа потерпілого та злочинця від крадіжок особистого майна пасажирів на залізничному транспорті України» з’ясовуються особливості виявлення і вивчення криміналістичних характеристик особистості потерпілого (пасажира) та його поведінки (до, в момент і після вчинення злочину), що дає можливість глибше проаналізувати обставини злочину.
Аналіз особливостей криміналістичної характеристики злочинця, який вчиняє у пасажира крадіжку особистого майна на залізничному транспорті України, дав можливість визначити такі його типові ознаки: це - чоловіки від 18 до 65 років, громадяни України, раніше незнайомі із потерпілою особою, з середньою освітою, не працюють або не навчаються, вчиняють крадіжку особистого майна з корисливих мотивів уперше, без співучасників, незважаючи на позитивну здебільшого характеристику до моменту затримання.
Розділ 2 «Планування розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто типові слідчі ситуації та програми їх вирішення під час розслідування, обставини, що підлягають доказуванню при провадженні досудового розслідування, а також взаємодія слідчого, оперативних підрозділів та інших державних органів під час розслідування.
У підрозділі 2.1 «Типові слідчі ситуації та програми їх вирішення під час розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» проаналізовано типові слідчі ситуації та визначено відповідний алгоритм дій учасників процесу розслідування.
Йдеться про такі типові слідчі ситуації: а) встановлено факт крадіжки особистого майна пасажира, вчинений на залізничному транспорті України, однак відсутні відомості про особу злочинця; б) встановлено факт крадіжки особистого майна пасажира, вчинений на залізничному транспорті України, а також відома інформація про особу злочинця: вік, стать, особливості зовнішності, одяг та ін.; в) особу, яка вчинила крадіжку особистого майна пасажира, вчиненого на залізничному транспорті України, - затримано.
У першій, можуть проводитися такі слідчі (розшукові) дії: огляд місця, де зберігалось викрадене майно; допит свідків; призначення судових експертиз; надання доручення оперативним підрозділам щодо встановлення особи злочинця та його місця перебування. У другій ситуації, основні зусилля правоохоронців мають бути спрямовані на розшук злочинця, який проводять із використанням інформації, отриманої за допомогою гласних слідчих (розшукових) дій: огляд місця події, допит свідків, призначення експертиз; оперативно-розшукових заходів: складання словесного портрета та фоторобота, переслідування по «гарячих» слідах, пошук свідків за маршрутом передбачуваного руху злочинця, засідки в місцях можливої його появи, перевірка за криміналістичними обліками. У третій ситуації, доцільно проводити такі слідчі (розшукові) дії: огляд місця події та викраденого особистого майна пасажира; затримання та особистий огляд підозрюваного; освідування підозрюваного; допит підозрюваного; допит свідків; обшук за місцем мешкання підозрюваного; призначення експертизи викраденого майна; слідчий експеримент; пред’явлення для впізнання підозрюваного.
У підрозділі 2.2 «Обставини, що підлягають доказуванню при провадженні досудового розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» зазначено, що слідчий при розслідуванні встановлює та досліджує всі обставини, що мають кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення для правильного вирішення провадження на будь-якому його етапі.
Розглянуто та встановлено всю сукупність таких обставин: подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
За основу взято положення ч. 1 ст. 91 КПК України, також запропоновано до «інших обставин кримінального правопорушення» відносити обставини, що характеризують особу потерпілого та свідка; місце приховування або збуту викраденого майна; слідів кримінального правопорушення.
У підрозділі 2.3 «Взаємодія слідчого, оперативних підрозділів та інших державних органів під час розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» розглянуто взаємодію слідчого, оперативних підрозділів та інших державних органів, дано оцінку, вказано на можливі недоліки в його ході розслідування.
Оцінка роботи працівників оперативних підрозділів щодо сприяння в розслідуванні крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України, вказує, що: оперативне супроводження здійснюється на всіх етапах розслідування цієї категорії злочинів повністю задовільно - 56,32%; оперативне супроводження здійснюється на початковому етапі розслідування частково задовільно - 40,26%; оперативне супроводження не здійснюється - 3,43%. Охарактеризовано недоліки в діяльності працівників поїздних бригад, що сприяють вчиненню у пасажирів крадіжок майна.
Розділ 3 «Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» складається з трьох підрозділів, в яких висвітлено особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання інформації з матеріальних об’єктивних та особистісних джерел.
У підрозділі 3.1 «Тактика допиту учасників кримінального провадження під час розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» зазначено, що тактика допиту спрямована на досягнення кінцевої мети - розслідування та з’ясування істини у кримінальному провадженні. На підставі узагальнення слідчої практики запропоновано перелік основних організаційно-підготовчих заходів щодо проведення допиту та типову модель допиту. Важливо зазначити, що позитивний результат допитів прямо залежить від часу та раптовості їх проведення. Більшість допитів проводиться у конфліктних ситуаціях. Поведінка на допиті підозрюваного виражалась у такому: признався у вчиненому кримінальному правопорушенні - 38,46%; відмовився від давання показів - 27,62; частково визнав свою вину - 20,8; заперечив участь у вчиненому кримінальному правопорушенні - 13,11%. Розглянуто основні конфліктні ситуації, що виникають в ході проведення допиту, визначено оптимальні напрями застосування психологічного впливу для вирішення таких ситуацій.
У підрозділі 3.2 «Тактика проведення інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій під час розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» розглянуто поняття слідчої (розшукової) та процесуальної дії в процесі розслідування кримінального провадження. З метою всебічного та комплексного розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті Україні досліджено використання таких слідчих (розшукових) дій, як огляд (ст. 237 КПК України), слідчий експеримент (ст. 240 КПК України), пред’явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК України), пред’явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК України), обшук (ст. 234 КПК України) та процесуальних дій: затримання підозрюваного (ст. 207-213 КПК України), тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 159-166 КПК України), тимчасове вилучення майна (167-169 КПК України). При проведенні окремих перелічених слідчих (розшукових) та процесуальних дій рекомендується звертатися за допомогою спільного документування до спеціалістів, що сприятиме ефективному збиранню криміналістично значущої інформації.
У підрозділі 3.3 «Криміналістична профілактика крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України» констатовано, що своєрідність і складність побудови її як структурного елемента методики розслідування полягає в тому, що, з одного боку, вона спирається на положення загальної теорії профілактики злочинності, а з іншого - є складовим елементом предмета науки - криміналістика, а також безпосередньо впливає на практичну діяльність слідчих і експертних підрозділів. Результати анкетування працівників УМВС на залізниці України показують, що удосконалення боротьби з крадіжками особистого майна пасажирів залізничного транспорту України тісно пов’язано, зокрема, з їх профілактикою.
На сьогодні виникає необхідність введення технології «профайлінгу» в діяльність правоохоронних органів на залізницях України. Розробити нормативно-правову базу регламентування «профайлінгу», на підставі якої ввести в штат підрозділів працівників поліції посаду, відповідальної особи з чітко визначеними функціональними обов’язками. Розмістити на головних вокзалах міст України камери спостереження, за допомогою яких і буде проводитися «профайлінг» та документування руху пасажирів.