Request a thesis ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ’ЄКТИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ :

Актуальність теми дослідження. Адміністративному примусу належить важлива роль у забезпеченні законності, громадської безпеки, охорони громадського порядку, попередження злочинності. Одним із найбільш розповсюджених заходів адміністративного примусу, що застосовуються широким колом суб’єктів до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення є адміністративні стягнення. Однак, факт прийняття юрисдикційним органом постанови про накладення адміністративного стягнення не забезпечує реалізації породжених нею прав і обов’язків правопорушника, з нього повинен бути стягнутий штраф, забезпечено відбуття адміністративного арешту, виконано припис про конфіскацію майна тощо.

Виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення має свою нормативну регламентацію і здійснюється системою спеціальних суб’єктів. Провідне місце серед таких суб’єктів посідають органи внутрішніх справ, що обумовлено їх специфічними повноваженнями по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.

Щорічно органи внутрішніх справ виносять більш як 7 млн. постанов про накладення адміністративного штрафу, за якими стягується понад 110 млн. грн., що в середньому становить майже 60% від сум, які надходять у бюджет за штрафами, стягнутими усіма органами адміністративно-штрафної юрисдикції. Щорічно органи внутрішніх справ виконують майже 117 тис. постанов про позбавлення права керування транспортними засобами, а також - майже 154 тис. постанов про застосування адміністративного арешту.

Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення і практики його застосування органами внутрішніх справ показав, що окремі його норми не в повній мірі відповідають вимогам часу, змісту адміністративно-правової реформи. На сьогодні у чинному законодавстві України не знайшли свого чіткого визначення окремі питання виконання таких адміністративних стягнень, як оплатне вилучення та конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, адміністративного видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства. Потребує наукового осмислення практика виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами та адміністративного арешту. Недосконалість певних нормативних положень створює умови для прояву формалізму, порушення законності з боку окремих працівників органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження. В умовах посилення вимог до підвищення рівня законності в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ, пошук шляхів удосконалення правових основ виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також покращення його організаційного забезпечення є важливим і актуальним дослідницьким завданням.

Актуальність дослідження підтверджується й прийняттям законів України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, та внесенням на їх основі низки змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку виконання постанов про окремі адміністративні стягнення. Названі обставини потребують нового, сучасного підходу до вирішення проблеми підвищення ефективності виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці фахівців в галузі теорії управління, адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, С.Л. Басова, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, А.К. Мустафіна, В.П. Пєткова, Н.Г. Саліщевої, В.В. Селіванова, В.Д. Сорокіна, Ю.О. Тихомирова, В.О. Шамрая, А.П. Шергіна, О.М. Якуби та ін. Питання ефективності застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу були об’єктом дослідження Л.Л. Попова, М.Я. Саввіна. Особливостям діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень приділялась певна увага у роботах українських вчених: С.В. Ващенко, Є.В. Додіна, Г.В. Джагупова, Д.П. Калаянова, Т.О. Коломоєць, В.Г. Полішука, В.К. Шкарупи.

Водночас треба зазначити, що глибоке, комплексне дослідження повноважень органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення в сучасних умовах до даного часу спеціально не проводилось, а відсутність монографічної літератури з цієї проблематики свідчить як про складність цього питання, так і про недостатню увагу до нього вчених правознавців.

Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її наукова новизна, значимість та актуальність для практичної діяльності органів внутрішніх справ зумовлюють потребу у проведенні поглибленого наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр., схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12.2000 року №9км/1, пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України та відповідає проблематиці досліджень кафедри адміністративного права. Обраний напрям досліджень тісно пов’язаний з викладанням навчальних курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність” та “Адміністративна діяльність ОВС”.