ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХОДІВ СТЯГНЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За чинним законодавством України позбавлення волі є найбільш суворим покаранням серед покарань, передбачених Кримінальним Кодексом України. При відбуванні цього покарання засуджені протягом визначеного вироком суду терміну повинні знаходитися в кримінально-виконавчих установах і зазнавати обмежень. Засуджені знаходяться в спеціально створених умовах і зобов'язані дотримуватися режиму цих умов. Режим і його дотримання переслідує ряд цілей і у випадку порушення режиму законодавством передбачена дисциплінарна відповідальність. Мова йде про заходи  стягнення, які можуть бути застосовані до осіб, позбавлених волі. Заходи стягнення виступають як засіб забезпечення режиму, а також грають роль певного психологічного стримуючого фактора, за допомогою якого держава навіть в умовах позбавлення волі здатна впливати на поведінку засуджених.

Історично склалося так, що стягнення, як елемент виховання, довело свою необхідність. Не є виключенням і процес виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі. У зв’зку з цим заходи стягнення є важливим інститутом виправно-трудового права.

На жаль, існуюча система заходів стягнення сьогодні вже не здатна виконувати ті функції, які на неї були покладені в минулому, та не несе виховного, педагогічного і навіть карального навантаження. Іноді дисциплінарна відповідальність засуджених може перетворитися в інструмент маніпулювання поведінкою і статусом засудженого, що не виправдано а ні з погляду закону, а ні з погляду педагогічного впливу цих заходів на засудженого.

Сьогодні кримінально-виконавча система України реформується, законодавець прагне привести норми виправно-трудового права у відповідність з міжнародними стандартами. Але інститут дисциплінарної відповідальності ще вимагає істотного реформування і приведення до нормативної єдності. Той факт, що питання пов’язане з заходами стягнення є одним з суттєвих моментів у справі реформування кримінально-виконавчої системи, підтверджується й тим, що експерти міжнародних організацій рекомендували відповідним органам нашої держави організувати діяльність з розробки та затвердження принципово нової системи дисциплінарних стягнень. Така увага міжнародних експертних організацій та державних органів до інституту дисциплінарної практики зумовлена тим, що діюча система стягнень не відповідає як міжнародним стандартам, так і багатьом нормам Конституції України.

Вивченню проблеми застосування дісциплінарних стягнень приділяли пильну увагу цілий ряд вчених: І.А. Водолаз, М.М. Галкін, В.С. Генералов, А.Н. Горбенко, А.А. Жижиленко, М.П. Журавльов, А.А. Новіков, А.П.Іванов, Ю.Ф. Кваша, О.Г. Колб, А.І. Марцев, М.Б. Метьолкін, Г.А. Фірсов, Л. Халдєєв. Також цій проблемі у відносно недавньому минулому в Російській Федерації присвячено кілька робіт, зокрема А.С. Єрицяном, Л.Б. Смірновим.

Разом з тим, не зважаючи на значний внесок вказаних науковців у вивчення проблем кримінально-виконавчого права, можна стверджувати, що проблема застосування заходів стягнення залишається не дослідженою належним чином.

У найближчий час планується прийняття нового Кримінально-виконавчого кодексу, який врегулює питання виконання кримінальних покарань. У цей кодекс увійдуть якісно нові положення, котрі відповідають вимогам часу, міжнародному законодавству, а також тим правововідносинам з виконання покарань, які довели свою доцільність. Нова система заходів стягнення повинна вібрати позитивний досвід вітчизняної правозастосовчої практики, врахувати вимоги міжнародних стандартів, а також підтвердити свою життєздатність та ефективність. Ось чому, на наш погляд, у даний момент склалися всі передумови для комплексного вивчення заходів стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, спрямована на виконання загальних задач, які визначені Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., що затверджена Указом Президента України від 25.12.00 року № 1376/2000.