Request a thesis ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

Актуальність теми. Адміністративно-територіальний устрій безпосередньо впливає на результативність та ефективність державного управління територіальними системами. Доцільність його реформування в Україні випливає з системних змін, які супроводжують суспільство на шляху від тоталітаризму до демократії. Однак, досі не вдалося досягти консенсусу не лише щодо концептуальних засад реформування, а й у питанні застосування механізмів його впровадження. Незважаючи на це, здійснення реформи є нагальною вимогою часу і потребує підготовки в науково-методологічному та організаційному аспектах. Зокрема, це стосується обґрунтування класифікації адміністративно-територіальних структур за еволюційними формами (поділ, устрій та організація), оскільки демократизація системи державного управління розглядається як чинник їх еволюції. Саме адміністративно-територіальна організація забезпечує гармонійну єдність форм управлінської складової суспільної життєдіяльності певної території. До неї слід віднести всю сукупність об’єктів системи територіального управління та її забезпечення: державні та муніципальні органи влади (з їх інтелектуально-кадровим наповненням), матеріально-технічну і фінансову основу управлінської діяльності; систему взаємозв’язків між ними та оточенням (включаючи транспортну інфраструктуру та зв’язок як канали реалізації контактної взаємодії); систему адміністративно-територіальних одиниць. Принциповою особливістю адміністративно-територіальної організації можна вважати її здатність до еволюції в напрямку саморегулювання та самовдосконалення.

У цьому контексті становлення адміністративно-територіальної організації в Україні постає у вигляді механізму підвищення ефективності територіального управління, за умов якого відкривається можливість реформування адміністративно-територіальної структури держави не зверху (директивними методами), а природним шляхом – знизу, ґрунтуючись на потенціалі місцевих громад та регіональних спільнот, що значно актуалізує тему дослідження.

Стан наукової розробки проблеми. Значний внесок у дослідження проблем адміністративно-територіального устрою за останні роки зробили вітчизняні фахівці в галузі державного управління та місцевого самоврядування (Т. Безверхнюк, В. Корженко, О. Коротич, Ю. Куц, О. Лазор, М. Лесечко, В. Мамонова, В. Олуйко, М. Пухтинський, В. Яцуба та ін.), соціально-економічної географії (М. Багров, М. Дністрянський, А. Доценко, О. Шаблій) та регіональної економіки (О. Амосов, А. Дєгтяр, М. Долішній, Л. Шевчук) і ін. У поле зору науковців потрапили проблеми невідповідності сучасного адміністративно-територіального устрою України демократичним принципам територіального управління.

Окремі аспекти досліджуваної проблематики знайшли висвітлення у працях з теорії систем (А. Авер’янов, Р. Акофф, В.Афанасьєв, Л. фон Берталанфі, І. Блауберг, Й. Міллер, Т. Парсонс, В. Садовський, Ю. Семенов, Б. Юдін, Е. Юдін), теорії державного управління (В. Бакуменко, Б. Ґай-Пітерс, Б. Гурне, Г. Іздебський, В. Князєв, Н. Нижник), теорії територіальної організації суспільства (Н. Агафонов, Е. Алаєв, Д. Вітлсі, З. Дзеніс, В. Ізард, А. Транін, Б. Хорєв). Однак, проведені наукові розвідки з проблематики територіального управління ще не призвели до бажаного результату стосовно обґрунтування та впровадження оптимальної адміністративно-територіальної організації України. У цілому бракує комплексного проблемно-управлінського дослідження, де б становлення ефективної адміністративно-територіальної організації розглядалось у контексті демократизації суспільних відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами підтверджується її належністю до Комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема, науково-дослідних робіт кафедри державного управління та місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Механізми формування соціального капіталу в Україні" (державний реєстраційний номер 0107U001602), в межах якої здобувачем обґрунтовано роль соціального капіталу у здійсненні реформи системи державного управління та місцевого самоврядування, зокрема, в адміністративно-територіальному реформуванні, та "Оцінювання роботи органів виконавчої влади" (державний реєстраційний номер 0110U001481) – здобувачем опрацьовано сучасні підходи до оцінки роботи органів виконавчої влади в умовах адміністративної та адміністративно-територіальної реформ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні сучасних механізмів державного управління у формуванні та функціонуванні адміністративно-територіальної організації як основного чинника забезпечення ефективності системи територіального управління, а також у визначенні шляхів, розробці методів та механізмів стимулювання її становлення в Україні. Для досягнення цієї мети визначено такі завдання:

– систематизувати теоретико-методологічні підходи та теоретичні концепції щодо удосконалення механізмів підвищення управлінської ефективності через цільову трансформацію системи територіального управління;

– обґрунтувати механізм впливу децентралізації управління на динаміку управлінської ефективності;

– запропонувати механізми підвищення функціональності територіального управління;

– здійснити класифікацію адміністративно-територіальних структур;

– проаналізувати критерії розмежування адміністративно-територіальних одиниць, виявити закономірності та особливості впливу адміністративно-територіальних особливостей на загальну ефективність територіального управління;

– оцінити сучасну адміністративно-територіальну структуру України та встановити її відповідність головним параметрам територіальної організації суспільства;

– виявити та проаналізувати фундаментальні принципи адміністративно-територіальної реорганізації в Україні;

– обґрунтувати основні проблеми існуючої адміністративно-територіальної структури України з метою вироблення раціональних підходів до їх розв’язання;

– з’ясувати проблему територіального управління в контексті пріоритетів та цілей демократичного розвитку українського суспільства, визначити місце адміністративно-територіальної реформи у широкомасштабній трансформації системи управління;

– обґрунтувати передумови ефективної реорганізації адміністративно-територіальної структури України;

– визначити роль та особливості правового механізму врегулювання питань адміністративно-територіального характеру в Україні та проаналізувати перспективи розвитку правової системи в умовах адміністративно-територіальної реорганізації;

– довести, що становлення ефективної адміністративно-територіальної організації в Україні є можливим виключно за умови успішної реалізації системних реформ загального характеру, та запропонувати перспективну та стратегічну моделі адміністративно-територіальної структури держави.

Об’єкт дослідження – процес трансформації системи територіального управління в умовах демократизації суспільних відносин.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади становлення адміністративно-територіальної організації України в контексті підвищення ефективності системи територіального управління через удосконалення механізмів державного управління.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що основним чинником підвищення ефективності системи територіального управління є формування дієздатної адміністративно-територіальної організації завдяки зростанню ролі координаційних зв’язків у системі управління, посиленню самоорганізації, самоврядування, громадянської активності, демократичності формування влади, політичної відповідальності управлінських еліт тощо.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення теорій систем, державного управління, територіальної організації суспільства, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців з питань адміністративно-територіального устрою, регіонального управління та місцевого розвитку, демократичного врядування, наукові принципи і засоби наукового пізнання, які забезпечують достовірність результатів, досягнення поставленої мети. Мета та завдання дослідження зумовили використання також низки загальнонаукових методів, властивих науці державного управління, серед яких особливе значення мають: системний підхід, моделювання, метод геосоціорного аналізу.

Серед загальнонаукових методів дослідження – аксіоматичний, аналізу та синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції та дедукції, аналогії тощо, які дали змогу виявити сталі закономірності та тенденції, що складаються в системі територіального управління. Серед інших методів – структурно-функціональний аналіз, порівняльний аналіз, інституціональний, історичний, ситуативний методи, дискурсний підхід, що дозволило узагальнити значний матеріал та фактичні дані, які різносторонньо відображають особливості становлення адміністративно-територіальної організації України на сучасному етапі.

З метою врахування динамічного, нелінійного та суперечливого характеру розвитку територіальних систем використано теорію самоорганізації, яка в управлінському контексті ґрунтується на забезпеченні ефективності територіального управління через співробітництво, свідому спільну дію індивідів та соціальних груп щодо досягнення консенсусу, балансу позицій та інтересів тощо.

Повнота джерельної бази дослідження досягнута завдяки використанню законодавчих і нормативних актів (Конституція України, міжнародні документи, закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, рішення Конституційного суду України, законопроекти, концепції та стратегії тощо), результатів соціологічних досліджень, експертних опитувань та ін.

Полігоном дослідження є територія України в цілому та її складові – адміністративно-територіальні одиниці, а також територіальні системи різного ієрархічного рівня: від сублокальних – до макрорегіональних.