ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Економічні перетворення, що відбуваються в Україні, супроводжуються істотними змінами в рівні та структурі зайнятості населення, зумовлюють якісно нові тенденції на ринку праці, що формується. У кризовому стані економіки українському суспільству властиве безробіття в найрізноманітніших формах. Його зростання як невід'ємного елемента ринку праці призводить до скорочення купівельної спроможності населення; втрачання бюджетами платників податків, а підприємствами – кадрів; збільшення ризику соціальної ізоляції; посилення податкового тягаря виробників унаслідок додаткових витрат на підтримку безробітних. Таким чином, на ринку праці економічні проблеми безпосередньо пов’язані із соціальними.

У результаті послаблення регуляторної ролі держави й наростання кризових явищ в економіці країни проблеми зайнятості загострилися практично в усіх регіонах Україні. На сьогодні набуває актуальності такий важливий напрям соціальної політики держави, як регулювання ринку праці та відносин зайнятості. Це завдання необхідно вирішувати, передусім, на регіональному рівні шляхом посилення координації дій усіх зацікавлених сторін: державних органів, громадських організацій, працедавців, безробітних. Цей підхід передбачає розвиток організаційного, фінансового, інформаційного, правового забезпечення політики зайнятості населення.

Отже, актуальність зазначеної проблеми й недостатня вивченість вищевикладених питань зумовили вибір теми дисертаційної роботи та основні напрями дослідження.

Водночас багато питань ще не набули достатнього відображення в науковій літературі, зокрема, ті що стосуються перспектив розвитку цього напряму політики держави, методів та інструментів реалізації поставлених завдань. Не до кінця розробленою залишається проблема формування комплексного підходу до вирішення проблем зайнятості й безробіття. Проте кризова ситуація на ринку праці вимагає застосування ефективного механізму регулювання, спрямованого на створення умов для відтворення трудового потенціалу, забезпечення зайнятості населення.

Методології побудови системи державного управління, в тому числі, у сфері розвитку регіональних та субрегіональних соціально-економічних систем різних рівнів, присвятили свої фундаментальні праці В.Б. Авер’янов, Б.І. Адамов, О.Ю. Амосов, Г.В. Атаманчук, В.М. Бабаєв, В.Д. Бакуменко, С.О. Біла, Т.О. Безверхнюк, В.В. Дорофієнко, А.О. Дєгтяр, В.Б. Дзюндзюк, О.М. Іваницька, В.А. Козбаненко, І.Б. Коліушко, С.П. Коломийцев, О.І. Крюков, В.С. Куйбіда, О.Я. Лазор, Г.І. Леліков, В.М. Мартиненко, О.А. Машков, А.Ф. Мельник, А.В. Мерзляк, О.Г. Мордвінов, Е.М. Лібанова, Л.Л. Приходченко, С.Є. Саханенко, В.М. Селіванов, О.В. Скрипнюк, Ю.П. Сурмін, В.М. Огаренко, В.В. Токовенко, В.В. Тертичка, В.В. Цвєтков, А.А. Халецька, Ю.О. Чернецький, О.І. Черниш, Ф.І. Шамхалов, Ю.П. Шаров та ін.

Вагомий внесок у формування наукових засад управління, розробки та здійснення державної політики, виявлення особливостей державної політики й політики регіонів зробили такі провідні науковці, як: Е.Б. Абаєв, О.І. Амоша, Г.В. Балабанов, П.Т. Бубенко, З.С. Варналій, С.Г. Галуза, З.В. Герасимчук, А.П. Голіков, Г.К. Губерна, М.І. Долішній, Л.М. Зайцева, Ю.М. Іпатов, Б.Т. Кліяненко, В.С. Кравців, О.П. Крайник, Н.Г. Кузнецов, Л.М. Кузьменко, А.Г. Мазур, Т.С. Максимова, В.В. Мамонова, А.С. Маршалова, С.А. Мельник, І.Р. Михасюк, Н.А. Мікула, Ю.В. Наврузов, О.С. Новоселов, В.І. Нудельман, Н.В. Павліха, В.І. Павлов, В.А. Поповкін, С.А. Романюк, В.К. Симоненко, Д.М. Стеченко, Г.Ф. Столбов, Л.Л. Тарангул, С.Г. Тяглов, В.М. Ходачек, Л.Г. Червова, М.Г. Чумаченко, Б.М. Штульберг, М.Д. Янків та ін.

Однак, враховуючи складність і багатоаспектність проблеми, чимало завдань щодо теоретико-методологічного забезпечення державного управління сталим розвитком регіонів України та побудови відповідних державних механізмів залишається невирішеними або недостатньо розробленими, що свідчить про актуальність проведення подальших досліджень у цьому напрямі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження отримано в межах теми Класичного приватного університету “Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0109U002113). Роль автора полягає в розробці механізму соціального партнерства у сфері зайнятості населення та Концепції державної політики зайнятості населення соціального спрямування.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення цілісної концепції державної політики зайнятості населення  в умовах соціально-економічного розвитку України, формування теоретико-методологічних і науково-прикладних засад удосконалення комплексного механізму її реалізації.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

-   узагальнити теоретико-методологічні напрацювання в галузі державного управління зайнятістю населення, уточнити понятійний апарат і виділити відповідні державні механізми управління;

-   запропонувати концептуальний підхід до формування державної політики зайнятості населення соціального спрямування;

-   обґрунтувати необхідність упровадження механізму соціального партнерства у сфері зайнятості населення;

-   запропонувати підхід до визначення державної політики зайнятості населення;

-   запропонувати підхід до сегментування ринку праці;

-   обґрунтувати доцільність використання сценарного підходу в процесі розробки об’єктивного прогнозу розвитку ринку праці;

-   узагальнити підходи до методології управління в системі зайнятості населення через виділення показників “соціальна ефективність” і “економічна ефективність” політики зайнятості.

Об’єкт дослідження – державна політика зайнятості населення соціального спрямування.

Предмет дослідження – теоретичні й методологічні засади формування державної політики зайнятості населення в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано методологію науки державного та регіонального управління, сучасну теорію управління, закони діалектики. Застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: системний підхід – при дослідженні державного управління як цілісної системи, що поєднує всі гілки державної влади; при виділенні різних видів механізмів, які забезпечують здійснення управління державою; при розгляді всього спектра понять державного управління та їх визначенні з урахуванням наявного взаємозв’язку; аналіз – при дослідженні теоретико-методологічних здобутків українських і зарубіжних науковців у галузі державного управління, законодавчих актів України та Європейського Союзу; виявленні проблем, вирішення яких стало основою для вдосконалення теоретико-методологічних засад державного управління зайнятістю населення в умовах соціально-економічного розвитку України; синтез – для з’ясування сутності, змісту та визначення ряду понять державного управління шляхом поєднання окремих складових, виділених під час попереднього критичного аналізу існуючих підходів до їх розуміння; зіставлення – при дослідженні результатів застосування різних методик розрахунку рівнів економічного та соціально-економічного розвитку України; моделювання – при розробці моделі інфраструктури ринку праці.