Актуальність теми.Ускладнення системи соціально–економічних взаємовідносин між регіонами у зв’язку з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин призвело до виникнення і поширення такого нового явища як міжрегіональні економічні зв’язки. Виходячи із зарубіжного і вітчизняного досвіду, можна стверджувати, що процеси розвитку міжрегіональних економічних зв’язків в широкому масштабі почали відбуватися з ХХ століття. Проте в теоретичному плані ці процеси, і пов’язане з ними специфічне явище міжрегіональних економічних зв’язків не отримали, на нашу думку, достатнього дослідження, обґрунтування і освітлення в наукових публікаціях.
Міжрегіональні економічні зв’язки відображають сучасний рівень і визначають перспективний розподіл праці в регіонах, взаємозалежність регіональних продовольчих комплексів, які є економічними зв’язками з виробництва, реалізації і обміну однорідних видів продовольства між їх виробниками та споживачами. Ці зв’язки виявляються в потоках продовольства та сировини з одних регіонів у інші, відображають ті, які склалися в даний період часу, територіальний розподіл праці, ефективність розміщення і ступінь спеціалізації виробництва продукції.
Розглядаючи принципи державного регулювання міжрегіональних економічних зв’язків на різних рівнях можна відзначити наступні найбільш значущі чинники: поглиблення розподілу праці і спеціалізації регіонів всіх рівнів, розширення соціально–економічних зв’язків між ними; розвиток системи комунікацій і вдосконалення засобів зв’язку; розвиток ринкових відносин; посилення конкурентної боротьби, зокрема, із зарубіжними товаровиробниками; концентрація і централізація капіталу; глобалізація економіки.
Для забезпечення міжрегіональних економічних зв’язків в Україні необхідно розроблення в рамках регіональних стратегій соціально–економічного розвитку основних пріоритетів державного регулювання в напрямках зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їх конкурентоспроможності. Звідси виникає необхідність теоретичного обґрунтування пропозицій та розробки методологічних засад вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків.
Проблеми державного регулювання розвитку регіонів досліджуються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Серед зарубіжних науковців слід відмітити праці П. Самуельсона, А. Сміта, І. Фішера, Д. Хікса, У. Шарпа; вітчизняних – О.М. Алимова, П.Ю. Бєленького, М.П. Бутка, О.І. Васильєвої, Г.І. Груби, М.І. Долішнього, В.В. Дорофієнка, О.О. Єрошкіної, О.М. Іваницької, О.В. Іванченко, Ю.Г. Кальниша, В.Ю. Керецмана, М.Х. Корецького, М.А. Латиніна, О.Ю. Лебединської, Л.М. Пісьмаченко, В.Т. Плакіди, Д.О. Плеханова, О.Г. Топчієва, Л.Г. Чернюк, О.В. Царенко, С.М. Шкарлета та інших.
Проте, відзначаючи значний вклад вчених у розвиток наукової теорії та методології державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків, системних комплексних досліджень у цій сфері щодо визначення необхідності участі державних структур у становленні й розвитку міжрегіональних економічних зв’язків та удосконалення механізмів управління розвитком економічних зв’язків між регіонами України на сьогоднішній день бракує, що зумовило вибір теми та структурно–логічну побудову дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати,теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48)) і “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно–інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U0004762). Роль автора, як співвиконавця, полягає в розробці теорії державного управління розвитком регіонів, удосконалення функцій державних структур, зменшення диференціації регіонального розвитку, розширення повноважень регіональних органів державної влади у залученні інвестиційних ресурсів, забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків.
Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
– розглянути стан досліджень теоретико–методологічних засад державного регулювання розвитку регіонів;
– визначити сутність поняття міжрегіональних економічних зв’язків як об’єкта державного управління;
– обґрунтувати необхідність участі державних структур у вирішенні питань розвитку міжрегіональних економічних зв’язків;
– здійснити аналіз розвитку функцій та повноважень державних структур у формуванні економічної політики розвитку регіонів;
– проаналізувати стан економіки України в контексті функціонування державних механізмів забезпечення розвитку міжрегіональних економічних зв’язків;
– запропонувати заходи державного регулювання міжрегіональних економічних зв’язків і зменшення диференціації регіонального розвитку;
– обґрунтувати напрями розширення повноважень регіональних органів державної влади у залученні інвестиційних ресурсів у регіональну економіку;
– запропонувати напрями сприяння державою поглиблення регіонального співробітництва щодо забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів;
– удосконалити механізми управління розвитком економічних зв’язків між регіонами України;
– удосконалити нормативно–законодавче забезпечення взаємодії державних і громадських структур у сфері міжрегіонального співробітництва;
– визначити склад та функції державних і громадських структур в умовах підвищення їх ролі у регулюванні взаємодії регіонів;
– обґрунтувати напрями ефективного регулювання економічних суб’єктів міжрегіональними державними та громадськими структурами.
Об’єкт дослідження – система державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків.
Предмет дослідження – механізми державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків.
Гіпотеза дослідженнябазується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління, форми стимулювання державою галузі та спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно–логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко–статистичний – для аналізу сучасного стану державного управління розвитком регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків; методи аналізу і синтезу – для розробки системи державного управління розвитком регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків; розрахунково–конструктивний – з метою удосконалення механізму реалізації інвестиційно–інноваційних проектів державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків; експериментальний – для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв’язків; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки розвитку регіонів України.
