ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ



title:
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Тип: synopsis
summary:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Якість довкілля відіграє все більш вагому роль як фактор стабільного розвитку суспільства та забезпечення конкурентоспроможності економіки України на світовому ринку. Значна екологічна диверсифікація території України, особливості соціально-економічних процесів у регіонах, які в історичному, природному, соціальному, економічному відношеннях є далеко неоднорідними, актуалізують проблему регіонально диференційованих підходів до управління екологічною безпекою. У свою чергу, низька результативність механізмів державного управління сталим екологічним розвитком України зумовлює об’єктивну необхідність забезпечення еколого-економічної безпеки держави та її регіонів, що вимагає відповідного теоретичного підґрунтя, методологічних підходів, наукового обґрунтування напрямів її реалізації.

Проблеми ефективності використання природно-ресурсного потенціалу, природоохоронної діяльності та розвитку механізмів державного управління екологічною безпекою вже давно розглядаються в працях вітчизняних та вчених близького зарубіжжя. У працях вчених радянської доби А. Аганбегяна, О. Алимова, О. Балацького, Л. Горєва, А. Мінца, П. Нестерова, К. Папьонова, Н. Пахомової, М. Реймерса, В. Сахаєва, М. Федоренка, А. Федорищевої, С. Хачатурова, М. Чумаченка, Г.Шалабіна розглядаються виробничо-технічні та організаційно-економічні аспекти комплексного використання природних ресурсів та проблеми виявлення резервів ресурсозбереження на промислових підприємствах, а також методичні підходи до оцінки природних ресурсів та визначення величини економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища.

У пострадянський період провідні вчені, такі як І. Бистряков, С. Бобильов, В. Борисова, І. Галиця, В. Данилов-Данильян, Б. Данилишин, С. Дорогунцов, С. Ілляшенко, О. Кашенко, В. Кравців, Є. Мішенін, В. Міщенко, І. Синякевич, В. Степанов, С. Харічков, М. Хвесик, Є. Хлобистов, О. Царенко, В. Шевчук, особливий наголос роблять на інституціонально-правових аспектах ефективного природокористування, а також пропонують ринкові інструменти стимулювання процесів ресурсозбереження та екологізації.

Проблеми державного управління екологічною сферою досліджували В. Бакуменко, П. Гаман, Н. Дацій, О. Лазор, О. Мордвінов, Я. Радиш, В. Сиченко, О. Шевченко. Питання формування державної політики у природоохоронній сфері, спрямованої на досягнення та підтримання стану екологічної безпеки, екологічної політики в контексті державотворення, досліджували Г. Бачинський, С. Васюта, Г. Добров, М. Кисельов, Н. Маєвська, О. Стегній та інші. Значний внесок у вирішення даної проблеми зроблено зарубіжними науковцями Д. Беллом, В. Беренсом, Ю. Климовим, А. Коротковим, М. Моісеєвим, А. Ніколасом, Д. Робертсоном, В. Соколовим, А. Тимошенко,  І. Фроловим, В. Хесле, О. Яніцьким, та ін.

Аналіз праць вітчизняних фахівців, у яких розглядаються різноманітні питання екологічної безпеки, переконує в тому, що ще недостатньо розробленими залишається питання науково-методологічного забезпечення формування та розвитку системи еколого-економічної безпеки держави та її регіонів, а також процесів, що в ній відбуваються. Саме це й зумовило вибір даної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-метологічних засад державного управління процесами еколого-економічної безпеки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України.

Для досягнення мети дослідження було заплановано наступні завдання:

– визначити місце і роль навколишнього природного середовища у формуванні потреб та інтересів суспільства, проаналізувати сутність еколого-економічної безпеки держави та регіонів як умови сталого розвитку;

– сформувати та обґрунтувати підхід до дослідження проблеми удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою держави та її регіонів, визначити цільові установки на короткострокову і довгострокову перспективу з метою забезпечення еколого-економічної безпеки України;

– визначити стан екологічної ситуації в Україні, виділити екологічну функцію держави та розкрити її сутність;

– розглянути екологічну функцію сучасної держави з позицій національної безпеки, зокрема визначити еколого-економічні загрози стабільного розвитку держави, доцільність їх моніторингу та особливості проявів;

– визначити головну мету забезпечення еколого-економічної безпеки, з’ясувати роль держави щодо її реалізації та запропонувати відповідні напрями діяльності органів державної влади;

– визначити стан екологічного оподаткування в Україні та запропонувати шляхи його вдосконалення;

– обґрунтувати доцільність застосування системи критеріїв та показників еколого-економічної безпеки та надати рекомендації щодо її структуризації на регіональному рівні;

– проаналізувати екологічну ситуацію в Україні, визначити основні прояви, причини екологічної кризи та державну позицію із зазначених питань;

– довести необхідність Концепції безпечного розвитку та сформулювати основні вимоги до її розробки;

– визначити роль та стан застосування програмно-цільового підходу до забезпечення еколого-економічної безпеки держави та регіону, розробити науково-прикладні рекомендації для здійснення державної політики.

Об’єкт дослідження – забезпечення сталого розвитку України.

Предмет дослідження – державне управління еколого-економічною безпекою як умова сталого розвитку України.

Методи дослідження. Досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети базується на системному підході до вивчення суспільних явищ, зокрема на фундаментальних положеннях об’єктивних економічних законів, теорії державного управління, методології економічного аналізу та прогнозування.

У роботі використана методологія комплексного аналізу; методи порівняння стану природного середовища за різні періоди часу; методи трендового аналізу для дослідження тенденцій стану природного середовища; методи аналізу та синтезу при оцінці державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України; методи економіко-статистичного аналізу при визначенні умов й етапів державного управління еколого-економічною безпекою; метод наукових узагальнень – при побудові системи заходів з активізації державної екологічної політики.

Матеріали дослідження опрацьовано з використанням сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій та програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України.

Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:

уперше:

– сформовано основні засади дослідження еколого-економічної безпеки держави та регіонів шляхом визначення системи еколого-економічної безпеки регіонів (ЕЕБР), до складу якої входять об’єкти та суб’єкти, стратегія, політика та механізми її забезпечення;

– визначено загальні та спеціальні механізми забезпечення еколого-економічної безпеки, зокрема економічні, що включають зниження структурної деформації та зростання науково-технічного потенціалу, екологічні – якісний стан навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, ефективність проведення природоохоронних заходів та програм), соціальні – рівень бідності й безробіття, якість життя, демографічні – які поєднані зниженням імовірності техногенних катастроф;

– виділено три зони ступеня безпеки – високий, допустимий та критичний – та конкретизовано для них еколого-економічні показники та індикатори;

– на підставі зазначених засад дослідження, механізмів забезпечення еколого-економічної безпеки та ступенів безпеки розроблено концептуальні засади еколого-економічного безпечного розвитку регіону, на підставі чого запропоновано Програму безпечного розвитку регіону як умова сталого розвитку;

удосконалено:

– підходи до реалізації екологічного оподаткування шляхом введення спеціальних податків на продукцію, як вироблену з використанням екологічно небезпечних технологій, так і потенційно небезпечну в споживанні, зберіганні й утилізації;

– методи визначення рівня еколого - економічної безпеки регіонів, що, на відміну від існуючих, містять показники досягнення балансу між потребами і можливостями населення, а саме: здатності економіки регіону до стійкого зростання (загальноекономічні, інвестиційні, фінансові); забезпечення прийнятного рівня життя; забезпечення екологічної безпеки;

здобули подальшого розвитку:

– розроблення науково-прикладного інструментарію здійснення державної політики забезпечення еколого-економічної безпеки регіонів, що містить регіональні програми розвитку взаємодії економічних, екологічних та соціальних чинників, комплекс заходів узгодження екологічних і господарських систем, еколого-економічні проекти розвитку економіки регіону, її галузей і підкомплексів;

– понятійно-категорійний апарат державного управління еколого-економічною безпекою шляхом тлумачення сутності механізму забезпечення еколого-економічної безпеки регіону як системи організаційно-економічних і правових важелів запобігання загроз у відповідності із допустимими значеннями еколого - економічних показників;

– теоретико-методологічні положення розвитку забезпечення екологічної безпеки України на короткострокову і середньострокову перспективу: підтримка життєзабезпечувальних функцій природних екосистем біосфери; оздоровлення середовища проживання і зниження ризику надзвичайних ситуацій; раціональне використання ресурсів; на найближчу перспективу – збереження і підтримка системи спеціально уповноважених державних органів у сфері екологічного управління, перш за все, кадрового складу цих органів; реальна оптимізація плати за забруднення навколишнього середовища, використання природних ресурсів; цільове використання коштів, призначених на природоохоронні заходи; підвищення рівня екологічної культури і освіти державних службовців;

– напрями розвитку державної системи управління природоохоронною діяльністю на регіональному рівні: розвиток і зміцнення організаційної структури й нормативно-правового забезпечення спеціально вповноважених органів державного й регіонального управління в області охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів; принципова зміна інформаційного базису (системи збору, зберігання, обробки й надання споживачеві екологічної інформації) регіональної екологічної політики як у сфері забезпечення органів управління, так і в галузі інформаційного забезпечення населення на основі використання сучасних інформаційних технологій; забезпечення демократизації прийняття важливих для суспільства екологічних рішень на основі більш ефективної участі населення й суспільних екологічних організацій у цих питаннях; принципове підвищення ефективності екологічної пропаганди й утворення, спрямоване на усвідомлення суспільством і його окремими інститутами екологічних ідеалів і вимог.

Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад державного управління еколого-економічною безпекою України та її регіонів. Проведені дослідження, висновки, що зроблені за їх результатами, є основою для розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи концептуальних положень і заходів державної стратегії еколого-економічної безпеки України.

Практичні розробки використані Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування при внесенні змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 від 5 квітня 2007 року щодо визначення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику у галузі геологічного вивчення та використання надр. Пропозиції щодо обґрунтування теоретико-методологічних положень розвитку забезпечення екологічної безпеки України на короткострокову і середньострокову перспективу використані при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін за Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» № 1989 від 21.09.2000. (довідка № 04-15/17-796 від 17 березня 2011року).

Практичні результати в частині вдосконалення системи управління щодо зниження ризику надзвичайних ситуацій природного характеру були використані при розробці проектів Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми попередження та ліквідації негативних техногенних та екологічних ситуацій на території України на період до 2025 року, Кодексу цивільного захисту України та підготовці розділу VIII «Напрямки удосконалення системи захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у 2010 році» Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2009 році (довідка № 02-3629/166 від 24 березня 2011року).

Практичні розробки щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України використані в діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України при реалізації державної регіональної політики в Україні (довідка № 058-648 від 27.12.2010 року).

Результати досліджень з розроблення теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України використані фахівцями структурних підрозділів державної адміністрації при розробці системи заходів реалізації Програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2011 рік. Основні тези пропозицій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України були використані в доповіді на засіданні круглого столу «Наука – виробництву», який проводився КМДА спільно з Президією НАН України та Радою директорів промислових підприємств м. Києва 25 травня 2010 року (довідка № 045-347 від 14.10.2010 року).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Академії муніципального управління використані при розробленні програм таких навчальних курсів: “Правове забезпечення державного управління”, “Державна екологічна політика”, “Екологічний менеджмент” (довідка № 389 від 29.09.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій сформульовано й науково обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно й знайшли відображення в одноосібних працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: Социально-культурные и экологические проблемы развития региона (м. Ростов-на-Дону, 1990), Республиканская научная конференция (м. Львів, 1989), Социальные и экологические проблемы агропромышленного производства (м. Суми, 1991), Республіканська наукова конференція (м. Чернівці, 1991), Соціально-економічний розвиток і Екологія (м. Суми, 1994), Муніципальний менеджмент в Україні (м. Київ, 1995), Проблеми управління сучасним містом (м. Київ, 1995), Роль столиці у процесах державотворення: історичний та сучасний аспекти (м. Київ, 1996), Екологія та здоров'я жінок і молоді (м. Київ, 1998), Роль столиці у процесах державотворення (м. Київ, 1996), Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття (м. Київ, 2000), Исследования эколого-географических проблем природопользования для обеспечения территориальной организации и устойчивости развития нефтегазовых регионов России: теория, методы и практика (м. Нижневартовск, 2001), Исследования эколого-географических проблем природопользования для обеспечения территориальной организации и устойчивости развития нефтегазовых регионов России: теория, методы и практика (м. Нижневартовск, 2001), Відкриті еволюціонуючі системи (м. Київ, 2002), “Освіта як фактор національної безпеки” (м. Київ, 2003), “Проблеми управління якістю” (м. Київ, 2004), “Відкриті еволюціонуючі системи” (м. Київ, 2004), “Інтелектуальний капітал як чинник економічного і соціального прогресу” (м. Київ, 2005), “Экологический кодекс Украины: мифы и реальность” (м. Київ, 2005), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 45 наукових працях загальним обсягом 42,6 обл.-вид. арк., у тому числі в 1 монографії, 25 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 406 сторінок. Робота містить 13 таблиць на 8 сторінках, 35 рисунків на 20 сторінках, 5 додатків на 19 сторінках. Список використаних джерел складається з 260 найменувань на 27 сторінках.

 

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины