ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЖИТЛА В УКРАЇНІ



title:
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЖИТЛА В УКРАЇНІ
Тип: synopsis
summary:

 

загальна характеристика роботи

 

Актуальність теми. Дослідження механізмів державного регулювання розвитку ринку житла в Україні зумовлено комплексом складних проблем, які накопичилися в цій сфері. Тривала монополізація державою функцій із визначення обсягу та структури житла, джерел і розмірів фондів житлового будівництва, розподілу житлових приміщень, ціноутворення на житлові послуги тощо призвела до глибоких соціально-економічних деформацій та аномалій у житловій сфері, які об’єктивно не могли бути швидко подолані в процесі трансформації української економіки.

Трансформаційні перетворення привели до докорінних змін в інституційній організації ринку житла внаслідок приватизації і комерціалізації, ліквідації централізованої системи розподілу житла, формування конкурент­ного середовища, розширення кола учасників ринку житла, утворення нових механізмів управління житловим фондом та придбання житла. Разом з тим ринок житла трансформаційного періоду характеризується інституційною неповнотою та структурною асиметрією. Трансформаційна криза 1990-х рр. закономірно уповільнювала розвиток ринку житла через загальний спад виробництва, зниження ефективності економіки, недосконалість фінансово-кредитної системи, падіння реальних доходів та посилення соціальної диференціації населення, розширення тіньового обороту у житловій сфері.

Сучасний стан організації житлового ринку в Україні все ще характеризується наявністю елементів колишньої радянської моделі, що базувалася на принципі гарантованого державного забезпечення житлом, і несистемним запровадженням ринкових механізмів регулювання відносин у житловій сфері, відсутністю внутрішньо узгодженої системи інфраструктур­ного забезпечення та ін. Із швидкою лібералізацією у сфері прав власності на житло та інші об’єкти нерухомості в Україні почали стихійно розвиватись інститути посередництва на ринку житла, часто випереджаючи створення відповідного регуляторного середовища. Нині все ще діють громіздкі та обтяжливі процедури технічної інвентаризації житла, разом з тим не налагоджено ефективної системи реєстрації прав власності на нерухоме майно. У сфері житлового будівництва також залишається чинною складна дозвільна система, хоча й вона виявилася недієвою для запобігання стихійній забудові.

Серйозною загрозою для соціальної, економічної та політичної безпеки Української держави стають негативні тенденції на ринку житла, що виявляються в зниженні доступності житла для більшості населення. Це справляє суттєвий вплив на соціальну і трудову мобільність, соціальну дифе­рен­ціацію, темпи економічного розвитку окремих регіонів і всієї країни. Зазначене потребує проведення зваженої політики держави щодо розвитку ринку житла, формування адекватних сучасним реаліям та потребам економіки і суспільства механізмів державного регулювання відносин у житловій сфері.

Вихідні теоретичні положення дисертації базуються на узагальненні і подальшому використанні результатів досліджень щодо засобів розвязання житлової проблеми А.Сміта, Ф.Енгельса, В.Святловського, Ф.Ерисмана, М.Петтенкофера, В.Сокольського та ін. Дисертаційне дослідження спирається на теоретичні розробки проблем організації та регулювання ринку житла, його окремих складових відомих західних дослідників: М.Батора, Б.Бенгтссона, Г.Поляковського, К.Клапхольця, Р.Коуена, Дж.Лєдьярда, В.Голдберга, Дж.Стіглера та ін.

Широке коло питань державного регулювання економіки, розробки державної політики, включаючи питання регулювання розвитку ринку житла, висвітлено в працях українських науковців: В.Базилевича, М.Білинської, В.Бодрова, З.Варналія, В.Венгера, В.Гейця, І.Грицяка, О.Кілієвича, Ю.Ковбасюка, В.Лагутіна, О.Лебединської, І.Малого, В.Рижих, Є.Ромата, І.Розпутенка, А.Семенченка, Г.Ситника, В.Тертички, В.Трощинського та ін. Проблеми ролі й місця, методів і моделей, заходів та важелів державного регулювання ринку житла досить широко представлені в роботах українських і російських учених: О.Амосова, В.Бабаєва, О.Белокрилової, О.Бобровської, А.Березина, Е.Блеха, В.Бузирєва, С.Булгакова, А.Дмитрієва, Н.Косарєвої, В.Кравченка, В.Левчинського, Ю.Манцевича, В.Ніколаєва, В.Рибака, К.Паливоди, Г.Попова, Г.Семчука, С.Сіваєва, В.Удовиченка, О.Шоміної та ін.

Однак питання державного регулювання ринку житла ще не мають остаточного методологічного та практичного вирішення. У цьому контексті потребують теоретичного обґрунтування стратегічна мета, цілі, завдання і механізми формування та реалізації сучасної житлової політики держави, що зумовлює актуаль­ність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати дисертаційного дослідження отримані автором як старшим науковим співробітником під час виконання науково-дослідних робіт на кафедрі економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) за темою “Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України” (номер державної реєстрації 0109U003003), в якій розроблені пропозиції з удосконалення механізмів державного регулювання житлово-будівельної галузі; за темою “Удоскона­лення механізмів державного регулювання розвитку внутрішнього ринку України” (номер державної реєстрації 0110U002468), в якій проаналізована динаміка частки житлово-комунальних послуг у структурі внутрішнього ринку, обґрун­то­вані пропозиції щодо регулювання механізмів ціноутворення на житлово-комунальні послуги (довідка про участь у науково-дослідних роботах від 11 лютого 2011 р. № 13).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування фундаментальних і прикладних засад організації та механізмів регулювання ринку житла як складного соціально-економічного інституту.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

-        розробити теоретико-методологічні засади дослідження ринку житла як невід’ємної складової сучасних економічних систем та об’єкта державного регулювання;

-        визначити соціально-економічні та історичні особливості формування й розвитку вітчизняного житлового ринку;

-        з’ясувати доцільність та межі втручання держави в роботу ринкових механізмів регулювання житлової сфери;

-        охарактеризувати основні моделі державного регулювання ринку житла;

-        установити цілі і завдання державної житлової політики, а також механізми її розроблення та реалізації;

-        здійснити аналіз нормативно-правових актів у сфері регулювання житлових відносин з метою виявлення суперечностей і неузгодженостей між ними, а також шляхів їх усунення;

-        розглянути інституційну інфраструктуру сучасних ринків житла та визначити напрями її вдосконалення в Україні;

-        проаналізувати динаміку житлового будівництва в Україні і на цій основі виявити проблеми, що перешкоджають розширенню будівництва нового житла;

-        систематизувати державні програми забезпечення житлом окремих категорій громадян і визначити напрями вдосконалення державного програмування в житловій сфері;

-        уточнити сутність категорій “відновлення житлового фонду”, “капіталь­ний ремонт”, “реконструкція”, “реновація”, “регенерація”, “модерні­зація” та встановити співвідношення між ними;

-        охарактеризувати сучасні способи управління житловим фондом і виявити проблеми, що виникають у процесі демонополізації та розвитку конкуренції у сфері управління житловим фондом;

-        обґрунтувати пріоритетні способи фінансування придбання житла громадянами за підтримки держави.

Об’єкт дослідження – процеси розвитку ринку житла в умовах суспільно-економічних трансформацій.

Предмет дослідження – механізми державного регулювання розвитку ринку житла.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що сучасний ринок житла характеризується нестабільністю функціонування та суперечливістю внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків із структурними елементами ринкової економічної системи, наявністю фундаментальних ситуацій неспроможності механізму його саморегулювання, загостренням житлової проблеми, що зумовлює необхідність раціонального поєднання державних і ринкових регуляторів у жит­ловій сфері.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи наукових досліджень. У роботі використа­но: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції виникнення житлової проблеми та підходів до її розв’язання; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; економіко-статистичний – для аналізу тенденцій розвитку житлового будівництва та стану житлового фонду в Україні; методи аналізу і синтезу – для дослідження процесів формування та реалізації державної житлової політики; структурно-функціональний – для вивчення структури ринку житла та його функцій в економічній системі; експерименталь­ний – для розробки системи концептуальних положень і заходів держави щодо розвитку ринку житла в Україні; порівняльного аналізу – для узагальнення зарубіжного досвіду у сфері державного регулювання ринку житла, управління житловим фондом; моделювання – для розробки актуальних напрямів та засобів державної житлової політики в Україні.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження становили нормативно-правові акти, праці зарубіжних і вітчизняних учених, Інтернет-ресурси, статистична інформація Державного комітету статистики України та інших центральних органів виконавчої влади.

Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у розв’язання актуальної науково-практичної проблеми в галузі державного управління, що полягає в недостатності традиційних наукових підходів до розробки та реалізації державної політики щодо ефективного регулювання ринку житла в умовах трансформації економічної системи України. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому, що:

уперше:

-        розроблено теоретико-методологічні засади дослідження ринку житла на основі його розгляду, по-перше, як складової (підсистеми) системи вищого рівня – ринку нерухомості; по-друге, як відносно відокремленої, самостійної і складної системи, в структурі якої можна виділити численні елементи, підсистеми, поєднані між собою різноманітними зв’язками; по-третє, як відкритої системи, що перебуває в тісному взаємозв’язку і взаємодії із зовнішнім середовищем;

-        уведено в науковий обіг показник “будівельна активність”, що визначається відношенням площі житлових будинків, зданих в експлуатацію протягом року, до загальної чисельності населення, розрахунок та аналіз якого дає змогу вивчати стан ринку житла, тенденції в забезпеченні населення житлом, ефективність державного регулювання процесів відтворення житла;

-        здійснено структурно-функціональну характеристику житлової сфери в частині виділення в ній підсистеми житлового будівництва (що виконує функції виробництва – будівництво нового житла та функції проектування, капітального ремонту і реконструкції житлового фонду) та підсистеми житлово-комунального господарства (що виконує функції з технічного обслуговування житлового фонду, а також інші функції щодо забезпечення комфортних умов проживання у житловому фонді будь-яких форм власності);

удосконалено:

-        науково-теоретичні підходи до формування та реалізації державної жит­лової політики, зокрема визначення принципів цієї управлінської діяльності (принципи формування політики: науковість, комплексність, реалізм у встанов­лен­ні цілей, історичність, альтернативність, адресність; принципи реалізації політики: відкритість, прозорість та публічність, диверсифікованість інструмен­тарію, уніфікованість процедур, справедливість і неупередженість, солідарність та ефективність), виділення видів житлової політики (політика забезпечення житлом, політика сприяння населенню в самозабезпеченні житлом, політика селективізму, політика універсалізму, політика сегрегації), розробки алгоритму дій у процесі формування житлової політики, що включає оцінку житлової проблеми, ідентифікацію пріоритетів житлової політики відповідно до загальнонаціональних пріоритетів соціально-економічного розвитку, встановлення цілей і завдань житлової політки і формування цільових програм за кожним напрямом, розробку в межах кожної програми комплексу нормативно-правових, адміністративно-організаційних та фінансово-бюджетних заходів;

-        критеріальну базу класифікації основних моделей державного регулювання ринку житла (соціал-демократичної, корпоративістської та ліберальної), зокрема залежно від ступеня втручання держави у розв’язання житлових проблем, співвідношення ринкових і державних регуляторів відносин у житловій сфері, цілей державної житлової політики, засобів державної підтримки громадян з низькими доходами у вирішенні їхніх житлових проблем;

-        методичні підходи до розроблення і реалізації державних програм будів­ництва житла: концентрація державних коштів у межах єдиної державної програми, визначення єдиного замовника будівництва, уніфікація інструментарію забезпечення житлом, збудованим у процесі реалізації такої програми, домінування принципу адресності в забезпеченні житлом окремих категорій громадян;

дістали подальшого розвитку:

-        аргументація підстав втручання держави у функціонування ринку житла з погляду прояву на ньому фундаментальних ситуацій неспроможності ринку: існування природної монополії, негативних зовнішніх ефектів, суспільних благ та інформаційної асиметрії, а також необхідності вирішення соціальних завдань;

-        визначення сутності житлової політики держави як сукупності заходів органів державної влади щодо створення умов для стійкого та ефективного економічного обороту житлового фонду, у рамках якого задовольняються житлові потреби громадян, забезпечуються дотримання і вдосконалення стандартів якості будівництва та утримання житла, відтворюються позитивні імпульси для розвитку інших секторів економіки;

-        установлення вирішальної ролі методів реновації житла – капітального ремонту, модернізації, реставрації та реконструкції – у забезпеченні відтворення житлового фонду з урахуванням критичного рівня його зношеності, а також зниження обсягів будівництва нового житла;

-        обґрунтування науково-практичних рекомендацій з удосконалення механізмів державного регулювання ринку житла в Україні, що включають, насамперед, спрощення дозвільних процедур у житловому будівництві; проведення комплексної державної експертизи документації та проектів будівництва житла; розробку автоматизованої системи збирання, накопичення, обліку та надання інформації про громадян, які потребують поліпшення житлових умов; державну підтримку робіт з реновації житлового фонду на умовах співфінансування з державного та місцевих бюджетів співвласниками багатоповерхових будинків за рахунок власних або залучених ними кредитних ресурсів; розвиток системи будівельних заощаджень, іпотечного житлового кредитування, рефінансування житлових кредитів тощо.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення і висновки дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, які можуть використовуватися в процесі розробки та здійснення державної житлової політики в Україні.

Наукові висновки, пропозиції, рекомендації, що містяться в дисертації, використані таким чином:

-        науково-методичні пропозиції щодо запровадження нових фінансово-інвестиційних механізмів державної підтримки будівництва доступного житла для громадян, що потребують поліпшення житлових умов, заходів щодо стримування вартості будівництва та державного регулювання ринку житла – Міністерством регіонального розвитку та будівництва України при розробці Закону України № 509-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву”, Закону України № 629-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення фінансових інвестицій у будівництво житла”, Закону України № 800-IV “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, проектів нормативно-правових актів з питань забезпечення громадян доступним житлом, державної підтримки житлового будівництва та подолання наслідків світової фінансової кризи у будівельній галузі та житловому будівництві (довідка від 30 квітня 2009 р. № 8/5-702);

-        рекомендації щодо сучасних моделей фінансування придбання житла за участі держави – Рівненською міською радою при розробленні міської програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки (довідка від 25 лютого 2011 р. № 08-314);

-        матеріали § 3.1, 3.2 та 3.3 дисертації щодо механізмів державного регулювання житлового будівництва в процесі ринкової трансформації національної економіки – під час розробки навчально-методичного забезпечення з нормативної дисципліни “Державне регулювання економіки та економічна політика”; матеріали розд. 5 дисертації щодо основних напрямів державної житлової політики в контексті модернізації відносин суб’єктів ринку житла – Національною академією державного управління при Президентові України при підготовці навчально-методичних матеріалів з дисципліни “Управління структурними зрушеннями та інноваційно-інвестиційними процесами в економіці України” спеціалізації “Державне регулювання економіки та підприємництва” (довідка від 2 березня 2011 р. № 1/15-15.10-213);

-        рекомендації щодо основних напрямів житлової політики – Черкаською обласною державною адміністрацією при розробленні обласної Програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки (довідка від 23 березня 2011 р. № 414/01-36).

Науково-методологічні пропозиції щодо впровадження нових форм управління багатоквартирним житловим фондом було враховано Комітетом з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України при опрацюванні в редакції до першого читання проекту Житлового кодексу України; науково-практичні висновки щодо способів ефективного залучення інвестиційних ресурсів у сферу комунального господарства для належного ресурсного забезпечення житлового фонду – при опрацюванні Закону України від 21 жовтня 2010 р. № 2624-VI “Про особливості передачі в оренду та концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”; окремі пропозиції стосовно механізмів залучення коштів на реновацію житлового фонду – при опрацюванні змін до Закону України від 11 червня 2009 р. № 1511-VI “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки” (довідка від 8 лютого 2011 р. № 04-13/13-157).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації висновки, рекомендації і пропозиції та отримані результати належать особисто автору і є його науковим доробком.

Дисертація є самостійною науковою працею, в якій дисертантом розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з удоско­налення механізмів державного регулювання розвитку ринку житла в Україні. Зокрема, у наукових працях, підготовлених у співавторстві, автору належить: здійснення порівняльної характеристики різних форм управління багатоквартирними будинками [7], визначення шляхів реконструкції житлового фонду в містах районного значення [29], розробка механізмів проведення громадських обговорень проектів нормативно-правових актів щодо регулювання дозвільних процедур у житловому будівництві [37].

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины