ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АПК :

summary

Актуальність теми. Аграрні перетворення, розпочаті на початку 90-х років, не дали очікуваного результату, суттєво не підвищили обсяги та ефективність аграрного виробництва, раціонального використання його земельно-ресурсного потенціалу і, як наслідок, забезпечення продовольчої безпеки країни. Проведені зміни не змогли стимулювати сталий розвиток АПК, а, навпаки, супроводжувалися руйнуванням виробничого потенціалу і серйозним спадом виробництва. Основною причиною втрати потенціалу і значною мірою некерованості розвитком агропромислового комплексу стали низька ефективність державного регулювання, відсутність зваженої державної політики та слабка дієвість механізмів державного регулювання розвитку АПК.

Вступ до СОТ, загострення конкуренції на внутрішньому і світовому ринках агропромислової продукції, обрання шляху інтеграції до європейського простору свідчать, що формування дієвих інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК має принципове значення для подальшого розвитку економіки України.

Впродовж останніх років науковці у галузі державного управління та аграрної економіки активно працюють над розробкою теоретико-методологічних засад державного регулювання, спрямованих на розвиток АПК України. Серед вітчизняних науковців вагомий внесок у теорію і практику формування механізмів державного регулювання розвитку АПК зробили О. Амосов, В. Амбросов, В. Андрійчук, Л. Анічин, П. Борщевський, О. Бугуцький, М. Бутко,  П. Гайдуцький, В. Геєць, О. Дацій, Н. Дацій, А. Дєгтяр, М. Долішній, М. Дем’яненко, Й. Завадський, О. Здоровцов, Ф. Зинов’єв, Р. Іванух, О. Іваницька, В. Іванюта, М. Калінчик, М. Корецький, М. Крупка, О. Коротич, О. Крюков, Ю. Куц, М. Латинін, А. Лисецький, І. Лукінов, О. Могильний, С. Майстро, В. Мартиненко, П. Макаренко, М. Малік, Л. Пісьмаченко, Д. Плеханов, П. Саблук, В. Сиченко, В. Ситник, В. Трегобчук, А. Третяк, О. Ульянченко, М. Хорунжий, В. Шиян, О. Шпичак, В. Юрчишин та ін.

Методологічні аспекти регуляторного впливу держави на економічний розвиток та пошук дієвих механізмів державного регулювання економічного зростання вивчали такі зарубіжні вчені, як М. Альберт, Д. Грейсон, К. О’Делл, У. Енгдаль, Ф. Кене, Дж. Кейнс, Г. Кремнєв, К. Маркс, А. Маршалл, М. Мескон, К. Норт, А. Сміт, Д. Сінк, П. Самуельсон, Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідман, Дж. Гільдер, А. Лаффер та багато інших, праці яких залишаються актуальними і понині.

Досвід сучасного реформування аграрного сектора економіки в Україні, а також здобутки у сфері державного управління провідних країн-експортерів аграрної продукції свідчать, що питання вибору механізмів та важелів державного регулювання розвитку АПК України, можливості їх впровадження в найближчій перспективі  (з урахуванням сучасного рівня розвитку АПК та у контексті участі держави у міжнародних інтеграційних процесах) недостатньо конкретизовані й потребують подальшого вивчення та доопрацювання. Адже в умовах євроінтеграції формування механізмів державного регулювання необхідно здійснювати із врахуванням нових ризиків та загроз, пов’язаних зі вступом нашої держави до СОТ та обранням шляху інтеграції до європейського простору, що і потребує розробки цілісної наукової концепції формування послідовної стратегії інтеграції України до європейського простору з урахуванням вимог СОТ та спільної аграрної політики (САП) країн ЄС та зміщенням акцентів у використанні регуляторних механізмів державного регулювання, зміні цілей і характеру державної підтримки розвитку АПК. За цим напрямом потребують доопрацювання і  базові положення теорії формування механізмів державного регулювання розвитку АПК в умовах євроінтеграції. Нових фундаментальних підходів вимагають дослідження сутності категорії «інноваційний механізм державного регулювання розвитку АПК». На уточнення та доопрацювання очікують і основні принципи державного регулювання розвитку АПК в умовах євроінтеграції. Залишаються не сформованими інноваційні механізми прямого та непрямого впливу держави  на розвиток АПК тощо.

Недостатня розробленість зазначених аспектів державного регулювання розвитку АПК зумовила вибір та актуальність теми, структуру роботи, наукове й практичне значення проведеного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України: «Державне регулювання інноваційної інфраструктури на регіональному рівні» (0110U000468), «Інвестиційна складова сталого розвитку регіону» (0108U000263), «Механізми державного регулювання розвитку підприємництва на національному та регіональному рівні» (0107U012329).

Особисто автором досліджено світовий досвід державного регулювання розвитку АПК, на підставі якого сформовано інноваційні механізми державного регулювання розвитку агропромислового комплексу, що пов’язані з інтеграційним процесом України до європейського простору.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та розробка методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК в умовах євроінтеграції.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність виконання наступних завдань:

-       обґрунтувати постановку нової наукової проблеми формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК в умовах інтеграції до європейського простору;

- сформулювати концептуальні положення формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК;

-       удосконалити методологію державного регулювання розвитку АПК України,  методи й напрями впливу органів державного управління на ринковий механізм, а також визначити основні вектори державного регулювання розвитку АПК в умовах інтеграції до європейського простору;

-       вивчити досвід провідних країн-експортерів сільськогосподарської продукції щодо державного регулювання розвитку АПК;

-       проаналізувати механізм бюджетної підтримки АПК України у відповідності до вимог СОТ та САП країн ЄС;

-       доповнити перелік принципів бюджетної підтримки розвитку АПК за програмно-цільовим підходом;

-       сформувати інноваційні механізми державної підтримки розвитку АПК через пільгове оподаткування та кредитування, розподіл державних дотацій та компенсацій аграрним товаровиробникам, кредитування АПК під заставу земель сільськогосподарського призначення;

-       здійснити пошук шляхів удосконалення механізму інвестування розвитку АПК;

-       розробити методичні підходи до митно-тарифного регулювання імпорту сільськогосподарської продукції з урахуванням вимог СОТ та САП країн ЄС;

-       удосконалити механізм державного регулювання екологізації агропромислового виробництва у відповідності до вимог САП країн ЄС;

-       здійснити пошук шляхів подолання в АПК явища монопсонії;

-       узагальнити на підставі комплексного підходу, принципи, інструменти, засоби та методи державного регулювання розвитку АПК в умовах інтеграції України до європейського простору.

Об’єктом дослідження є державне регулювання розвитку агропромислового комплексу України.

Предметом дослідження є формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, інших гуманітарних та соціальних наук, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання економіки та функціонування механізмів державного регулювання розвитку АПК. Методологія дисертаційного дослідження передбачає діалектичний характер розвитку економічної системи з урахуванням процесів її інтеграції у світовий економічний простір, що супроводжується структурно-трансформаційними змінами, а це, у свою чергу, зумовлює об’єктивну необхідність пошуку інноваційних механізмів державного регулювання розвитку агропромислового комплексу.

У роботі застосовано системний підхід, відповідно до якого всі процеси і явища державного регулювання розвитку АПК аналізувались у взаємозалежності. Завдяки використанню даного підходу встановлена залежність розвитку АПК від економічних трансформацій та глобалізації світової економічної системи. В роботі застосовувались такі методи, як: історичний – при  дослідженні еволюції механізму державного регулювання аграрного сектора економіки у хронологічній послідовності з метою виявлення закономірностей і суперечностей виникнення, формування та розвитку його складових; монографічний метод – при вивченні світового досвіду державного регулювання розвитку аграрного сектора в різних країнах; методи аналізу та синтезу – при оцінці ефективності механізму бюджетної підтримки суб’єктів господарювання АПК; метод порівняння – при поглибленому вивченні методологічних підходів, концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених особливостям державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України та провідних країн-експортерів аграрної продукції; системно-аналітичний метод – при вивченні законодавчих актів та інших нормативних документів; абстрактно-логічний метод – для узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і формування висновків та пропозицій.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з різних галузей знань, в яких висвітлені фундаментальні положення теорії державного управління, законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, статистичні дані Державного комітету статистики України, міністерств і відомств України, монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів,  результати власних досліджень автора.