ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН (РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)



title:
ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН (РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)
Тип: synopsis
summary:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі подано загальну характеристику дисертації, визначено актуальність і рівень наукової розробленості теми, її зв’язок з науковими програмами, об’єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано його мету й основні завдання, розкрито наукову новизну та практичну цінність результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі“Теоретико-методологічні аспекти реформування системи державного управління на регіональному рівні” дано характеристику стану наукових досліджень проблеми реформування системи державного управління на регіональному рівні, розкрито концептуальні аспекти функціонування та розвитку системи регіонального управління країн Центральної та Східної Європи, а також розглянуто особливості державно-управлінського розвитку України в аспекті адаптації досвіду країн Центрально-Східної Європи.

Проведений аналіз публікацій з теми дослідження наголошує на різновекторності принципів, підходів та моделі процесу планування суспільно-політичних реформ до трактування та подання проблематики трансформаційних процесів у державному управлінні, відсутності загальновизначеного напряму процесів модернізації системи органів виконавчої влади.

Практика реалізації різноманітних концепцій, програм, проектів щодо реформування вітчизняної системи управління продемонструвала неготов­ність державного управління до реалізації цих перетворень. Це відобразилось у відсутності наукового супроводу змін, відставанні практики управління від розвитку науки управління, у недостатньому рівні наукових знань та практичних навичок у галузі соціального управління працівників органів державної влади, особливо їхнього керівного складу.

Як наслідок, вітчизняні дослідження в галузі державного управління, розроблених у провідних наукових установах, не знаходять свого практичного втілення в діяльності місцевих органів виконавчої влади та залишаються незатребуваними. Наведені негативні явища унеможливлюють виконання системою державного управління покладених на неї функцій та завдань.

У дисертації доведено, що для України як для країни, що оголосила курс на проведення системних державно-управлінських реформ, становить інтерес досвід посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи.

Незважаючи на істотні розходження серед країн-рецепієнтів та України, досліджено загальні для них риси розвитку, можливості та ризики. Серед спільних рис розвитку відзначено нестабільність політичної ситуації, проведення неузгоджених та хаотичних перетворень, без належної кадрової та інформаційної складової, незавершеність спроб реформування тощо.

Разом з тим зазначено, що стартові умови перетворень у країнах Центрально-Східної Європи та України істотно різняться. Більш сприятливими для країн Центрально-Східної Європи були зовнішньополітичні чинники, виявом чого є особливість ставлення західноєвропейських держав до цієї групи країн, що відобразилось у реалізації різноманітних міжнародних технічних проектів та програм; адаптації державних інституцій та базових умов їх функціонування, створенні умов для розвитку політичних, економічних, бізнесових, інтелектуальних еліт, професійної підготовки кадрів відповідно до вимог Європейського Союзу тощо. Жоден з подібних проектів та програм на території України з часу здобуття незалежності не реалізовувався.

Україна має менш сприятливі й внутрішньополітичні умови для проведення комплексу реформ: відсутність довготривалої державності, відмінність культурно-цивілізаційних та національних ідентичностей в українському суспільстві; перебільшеність сподівання на зовнішню допомогу, зокрема здійснюваних в Україні реформ; довготривалість політичних протистоянь, соціально-економічна криза, невизначеність інституційно-владних повноважень та організаційно-кадрових принципів діяльності органів влади державного та регіонального рівнів тощо. За цих умов комплекс заходів та методів, що реалізовувався у країнах Центрально-Східної Європи, виявився неприйнятним для впровадження в Україні.

Зазначено, що для здійснення модернізації країни та проведення комплексу державно-управлінських реформ передусім необхідно забезпечити внутрішню політичну стабільність та орієнтуватися на об’єктивні закони суспільного розвитку та загальносуспільний інтерес.

У другому розділі“Формування механізму регіонального управління в Україні” – розглядаються трансформаційні процеси у відносинах центру і регіону, проаналізовано сучасні світові моделі розвитку державного управління та можливості їх використання в Україні, а також висвітлені підходи до моделювання розвитку системи державного управління на регіональному рівні.

Установлено, що Україні й досі притаманна надмірна централізація владних повноважень, фінансових, матеріальних та інших ресурсів у процесі реалізації завдань регіонального управління. Законодавча неврегульованість реалізації функцій та повноважень місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування породжує низку проблем та конфліктних ситуацій, що надто знижує рівень місцевого управління й дестабілізує суспільно-політичну ситуацію в країні.

Досліджуючи систему відносин на рівні центру та регіону виокремлено найбільш типові протиріччя: нераціональний та нечіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування й органами виконавчої влади призводить до конкуренції повноважень, надмірного втручання у сферу діяльності місцевого самоврядування, мінімізуючи тим самим їхні функції та повноваження; недосконалі міжбюджетні відносини та відсутні стабільні джерела формування доходів місцевих бюджетів; конфлікт інтересів за партійною належністю між головами місцевих державних адміністрацій і головами рад, міськими керівниками тощо.

Практика реалізації реформ в Україні свідчить про неможливість досягнення якісних системних перетворень за рахунок лише стихійної та часткової модернізації. Потрібна структурна трансформація державно-управлінської системи, суттєве оновлення концептуального та програмно-цільового забезпечення процесів її удосконалення.

Це передбачає проведення комплексного державно-управлінського реформування, що за своїм змістом включає адміністративну (реформування місцевих органів виконавчої влади), політичну (зміни конституційних засад функ­ціонування політичної системи суспільства, передусім державної влади та місцевого самоврядування), судову (в частині розвитку і становлення адміні­стра­тивного судочинства, метою якого є розгляд спорів між громадянином і органами державного управління) та правову (зміни у правовій системі, що стосується правової бази державного управління і місцевого самоврядування) реформи.

У дослідженні розглянуто основні сценарії можливого розвитку системи державного управління на регіональному рівні в умовах проголошеного курсу на модернізацію інституціональної структури і системи органів виконавчої влади та їхнього персоналу. Вироблені рекомендації у довгостроковій перспективі дають змогу сформувати управлінський апарат нового типу, спроможного впроваджувати в практику місцевого управління інноваційні принципи і підходи, приймати ефективні рішення та забезпечувати якість соціально-економічних та політичних перетворень.

У третьому розділі“Перспективні напрями розвитку регіонального управління в Україні” – розглянуто основні шляхи модернізації системи державного управління на регіональному рівні, розроблено нормативну модель організації діяльності як необхідної умови підвищення ефективності діяльності органів державної влади на регіональному рівні, розкрито сутність використання проектних підходів в управлінській діяльності.

Наголошено, що з розвитком науки державного управління та сучасних світових тенденцій, аналітичних досліджень у сфері адміністративної реформи є можливість запропонувати сучасній системі державного та регіонального управління основні шляхи підвищення її ефективності.

Розв’язання проблем модернізації системи загальнодержавного та регіонального управління потребує чіткої структуризації цієї системи. Під час вибору основи структуризації повинні враховуватися умови, що визначаються специфікою процесу модернізації системи управління. Ця специфіка полягає в поступовому проходженні фаз реалізації, що відображено на рисунку.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины