Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / Jurisprudence / Theory and history of state and law; history of political and legal doctrines
title: | |
Тип: | synopsis |
summary: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначений її зв’язок із науковими планами та програмами, мета, завдання, об’єкт і предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації. Розділ 1. «Стан наукового розроблення проблеми, джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження» складається з чотирьох підрозділів, присвячених розгляду історіографії проблеми, джерельної бази, аналізу методологічних засад дослідження та поняттєво-термінологічного апарату. У підрозділі 1.1. «Стан наукового розроблення проблеми» піддані аналізу основні погляди дослідників на історію органів внутрішніх справ. У зв’язку з особливостями предмета дослідження весь історіографічний масив наукової літератури за розглядуваною темою було умовно розокремлено на два блоки: загальноісторичний та спеціальний (історико-правовий). До першого віднесено наукову літературу, яка характеризує економічну, соціальну та політичну ситуацію, що склалася в Донбасі в досліджуваний період, та своєю чергою, впливала на процеси, що відбувалися в цей період. Спеціальний (історико-правовий) блок складається з наукової літератури, яка висвітлює діяльність державних органів, зокрема міліції, з протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу. Напрацювання радянських, сучасних українських та російських дослідників дають можливість визначити місце правоохоронних структур у системі державних органів, дослідити оптимальні критерії оцінки їх діяльності, компетенцію, основні функції та ефективність роботи, особливості взаємодії з іншими елементами державного механізму. Водночас, аналіз радянської та пострадянської історіографії свідчить, що наявні праці не висвітлюють повно, комплексно та об’єктивно проблем діяльності міліції з протидії економічній злочинності у промисловому Донбасі. Все це підтверджує необхідність у подальшому розробленні досліджуваної проблеми. У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» здобувач розглядає комплекс різноманітних джерел, що слугують базисом дослідження. Його становлять джерельні комплекси опублікованих та недрукованих архівних документів і матеріалів. Із-поміж опублікованих можна виокремити такі групи джерел: 1) законодавчі, серед них рішення, постанови та декрети Всеукраїнських з’їздів Рад, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, урядів Радянської України та СРСР; 2) програмні, статутні й директивні документи політичних партій (насамперед КПРС) і громадських організацій, зокрема постанови, рішення та резолюції партійних з’їздів, конференцій і пленумів; 3) статистичні джерела, зокрема демографічні (матеріали радянських переписів населення 1920 р., 1926 р.), статистика промислового виробництва, кримінальна статистика по Донецькій губернії та окремо по Луганському округу з різних видів злочинів; 4) матеріали періодичної преси; планова документація (директивні документи, п’ятирічні, річні плани), поточне листування, контрольна, звітна та облікова документація; 5) джерела особистого походження, насамперед щоденники та епістолярні матеріали; 6) матеріали та документи діловодства, зокрема державне діловодство міністерств і відомств, діловодство акціонерних товариств, компаній, трестів, підприємств та ін., у їх числі організаційна документація (статути, правила, угоди, контракти), розпорядча документація (резолюції, накази, циркуляри, інструкції, доручення та ін.). Останні два види джерел містилися і в опублікованих і в архівних джерельних комплексах. Специфіка предмета історико-правового дослідження вимагала покласти в основу дослідження опрацювання архівних документів. Тому в ході підготовки дисертації було проаналізовано матеріали фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) – Ф.5 та Ф.6, Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України) – Ф.1, державних архівів Донецької, Луганської та Харківської областей. У підрозділі 1.3. «Методологічні засади дослідження» подано характеристику методів та принципів, які утворюють базис дисертації. Дослідження здійснено з діалектичних позицій, до того ж, були застосовані загальнонаукові й формально-логічні методи: індукції, дедукції, а також історичний, системно-структурний, структурно-функціональний, статистичний та метод герменевтики. Досліджуючи питання діяльності міліції з протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу за допомогою різних методів одночасно, можна зіставляти отримані результати, розглянути предмет дослідження з різних точок зору, виявити наявні закономірності й уникнути однобічності отриманих висновків. У підрозділі 1.4. «Поняттєво-термінологічний апарат» характеризуються ключові поняття, завдяки яким повною мірою розкривається предмет дослідження. У дисертації використано поняття й категорії, запозичені з історичних, юридичних та економічних наук. Однак основними є специфічні юридичні поняття, зокрема «економічна злочинність», «протидія злочинності», «промисловий комплекс Донбасу», «економічна злочинність у промисловому комплексі». Робота містить аналіз зазначених понять та авторське визначення економічної злочинності у промисловому комплексі, що, на думку здобувача, становить сукупність навмисних корисливих злочинів на підприємствах, в установах, організаціях із видобутку, обробки та виготовлення сировини чи товарів, учинюваних посадовими особами цих підприємств, їх працівниками чи іншими особами та спрямованих на заподіяння економічної шкоди підприємству, установі, організації. Також у дисертації визначено ключові поняття, які становлять основу цього дослідження, їх зміст, сутність, проаналізовано їх взаємозв’язок із суміжними поняттями та між собою. Розділ 2. «Передумови, становлення та розвиток організаційно-правових основ діяльності міліції з протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу» складається з трьох підрозділів, що містять аналіз соціально-економічної обстановки в Донбасі у досліджуваний період, особливостей економічної злочинності за часів непу та правового регулювання протидії цій злочинності. У підрозділі 2.1. «Причини та передумови економічної злочинності у промисловому комплексі Донбасу» характеризується стан економічного розвитку регіону, його місце в системі народного господарства країни. Здобувач зазначає, що причини та умови економічної злочинності у промисловому комплексі Донбасу можна умовно розокремити на дві групи: загальні, тобто викликані змінами у державній політиці, у сфері економіки; спеціальні – притаманні саме цьому регіону, що є визначеними демографічною ситуацією, рівнем економічного, соціального, культурного розвитку тощо. Економічна ситуація в Донбасі у 1920-і рр. була тісно пов’язана зі змінами в організаційно-правовій структурі промислового комплексу Донбасу. Перехід до непу вимагав децентралізації в управлінні підприємствами. В цей час утворюються автономні державні трести, синдикати та налагоджується їх комерційна діяльність в умовах стимулювання змішаної економіки, спостерігається відхід від переважно адміністративних методів ведення господарства до економічних. Реформування промисловості вимагало зупинення націоналізації малої та середньої промисловості й дозволяло надавати кооперативам та приватним особам в оренду націоналізовані підприємства. Ці зміни сприяли виникненню нових, раніше не відомих видів економічних злочинів, зокрема, безгосподарність, укладення явно невигідних договорів, зловживання шляхом надмірного завищення або заниження цін на торгах тощо. Проаналізовано статистичні показники динаміки злочинності в Донецькій губернії, відповідно до яких автор доходить висновку щодо збільшення кількості злочинів економічної спрямованості із упровадженням у республіці непу. У підрозділі 2.2. «Особливості та види економічної злочинності у промисловому комплексі Донбасу в період непу» подано характеристику економічних злочинів та розокремлено їх види на прикладі промислового комплексу Донбасу. Здійснено аналіз майнових, господарських, службових та податкових злочинів економічної спрямованості з наведенням практичних прикладів та відповідного статистичного матеріалу. Здобувач зазначає, що найбільш поширеним різновидом злочинності у сфері економіки була майнова злочинність. До цієї категорії можна віднести крадіжку, зокрема «вчинення крадіжки приватною особою з державних або громадських складів або особою, що має спеціальний доступ до цих складів або їх охороняла»; грабіж, привласнення, розтрату цього майна, підроблення документів тощо. Окремо слід відзначити зростання кількості розтрат. У перші роки непу їх збільшенню активно сприяло ведення господарства в умовах сильної інфляції. За цих умов розтрата відбувалася майже непомітно: отриману суму утримували певний час для власних потреб, пізніше покриваючи її номінально тією ж сумою рублів, що вже втратили свою реальну вартість. Доволі часто розкрадання соціалістичного майна на промислових підприємствах було пов’язано із приватнопідприємницькою діяльністю: викрадене майно не вилучали безпосередньо злочинці – його пускали в обіг, а через певний час підлягав вилученню отриманий таким чином незаконний прибуток. Із числа господарських злочинів можна відзначити безгосподарне ведення особами, які очолювали державні, громадські або кооперативні підприємства та установи, дорученої їм справи, внаслідок чого не був виконаний виробничий план або погіршилася якість продукції, що випускається, чи завдано шкоди майну підприємства або установи; укладення явно невигідних договорів особою, уповноваженою діяти від імені держави, громадської або кооперативної установи чи підприємства; змарнування орендарем наданого йому за договором державного, кооперативного або громадського майна; зловмисне завищення цін на торгах та зловмисне заниження цін на прилюдних торгах, які проводять державні органи, шляхом змови конкурентів. Окрему групу економічних злочинів у промисловості утворювали службові злочини, які становили зловживання владою або службовим становищем; перевищення службових повноважень; отримання, дачу та провокацію хабара, службову підробку. Окрему групу економічних злочинів становили податкові. Вони вміщували в себе відмову, ухилення від сплати податків та досить специфічний для промислового комплексу Донбасу вид злочину – незаконну розробку надр землі без отримання на це спеціального дозволу. У підрозділі 2.3. «Нормативно-правове забезпечення діяльності міліції з протидії економічній злочинності» розкрито сутність нормативно-правових актів, відповідно до яких здійснювалося правове регулювання протидії економічній злочинності в досліджуваний період. У роботі зазначено, що правове регулювання протидії економічній злочинності відбувалося за трьома напрямками. По-перше, воно містило нормативні акти, за допомогою яких підлягали регулюванню економічні відносини, зокрема в промисловості. По-друге, кримінальне законодавство, що встановлювало, які із суспільно небезпечних дій в економіці промисловості можна віднести до злочинів. По-третє, нормативні акти, якими визначено правові засади діяльності органів міліції з протидії економічній злочинності. Дослідження містить ґрунтовний аналіз нормативних актів, якими регульовано економічні відносини в промисловості, з переліку яких можна виокремити: Наказ РНК РСФРР від 9 серпня 1921 р. «Про впровадження в життя основ нової економічної політики», Постанову РНК РСФРР від 12 серпня 1921 р. «Основні положення про заходи з відбудови крупної промисловості, підняття та розвитку виробництва», Декрет РНК РСФРР від 7 липня 1921 р. «Про порядок надання в оренду підприємств, підвідомчих ВРНГ», Декрет ВУЦВК та РНК УСРР від 10 квітня 1923 р. «Про трести», Декрет ЦВК СРСР від 7 липня 1923 р. «Про надра та їх розробку» тощо. Кримінальне законодавство того часу також зазнало докорінних змін. У перші роки непу – період некодифікованого законодавства – відповідальність за економічні злочини було визначено відповідними декретами та постановами, зокрема Декретом РНК УСРР від 15 липня 1921 р. «Про відповідальність за порушення декретів про натуральні податки та обмін», Декретом ВУЦВК та РНК УСРР від 1 березня 1921 р. «Про заходи боротьби із розкраданнями із державних складів і посадовими злочинами, що сприяють розкраданням» тощо. Із прийняттям у 1922 р. Кримінального кодексу УСРР відповідальність за скоєння економічних злочинів було визначено цим Кодексом, попри те, що окремої глави, присвяченої економічним злочинам, у ньому не було. У роботі також піддано аналізу нормативно-правові акти, якими регламентовано діяльність міліції у досліджуваний період, зокрема: Правила проходження служби у робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР, Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР, Статут робітничо-селянської міліції УСРР, Дисциплінарний статут робітничо-селянської Червоної міліції – саме завдяки їм було визначено правовий статус працівників міліції та карного розшуку і досліджено їх завдання й повноваження у протидії економічній злочинності. Розділ 3. «Міліція у системі організаційно-правового механізму протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу в період непу» складається з трьох підрозділів, у яких висвітлено організаційно-правові основи протидії економічній злочинності. У підрозділі 3.1. «Функції, завдання та основні напрямки діяльності міліції з протидії економічній злочинності» розглянуто структуру міліції за часів непу, визначено функції її окремих підрозділів та основні напрями діяльності залежно від конкретних видів економічних злочинів. Автор дисертації зазначає, що до протидії економічній злочинності були задіяні підрозділи промислової міліції, які виконували здебільшого функції з охорони майна промислових підприємств, тимчасом як основний тягар боротьби з розкраданнями та посадовими злочинами був покладений на підрозділи карного розшуку. Для досягнення найбільшої ефективності в роботі карного розшуку було впроваджено преміювання, здійснюване з особливого фонду, утвореного з надходжень від потерпілих у вигляді винагороди за розкриття того чи іншого злочину. Здобувач зазначає, що розкрити економічні злочини певних видів вдавалося лише шляхом використання негласного апарату, а також наголошує на тому, що протидія економічним злочинам вимагала від органів міліції та карного розшуку фахових знань у галузі економіки, зокрема щодо обігу товарно-матеріальних цінностей та їх обліку. Відсутність таких знань негативно позначалася на рівні розкриття злочинів цієї категорії. У підрозділі 3.2. «Взаємодія міліції з іншими органами та підрозділами з протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу» визначено характер та особливості взаємодії міліції з карним розшуком (до об’єднання з ним у один орган), Народним комісаріатом юстиції (НКЮ), Народним комісаріатом фінансів (НКФ), партійними комітетами, Робітничо-селянською інспекцією (РСІ), Державним політичним управлінням (ДПУ), прокуратурою, судом, Українською економічною нарадою (УЕН), Відомчою комісією із боротьби з хабарництвом при Раді праці та оборони, громадськими об’єднаннями, профспілками, засобами масової інформації тощо. Із НКФ взаємодія відбувалася проведенням за дорученням податкових органів обшуків і вилучень у громадян, а також затриманням останніх як запобіжним заходом від ухилення від слідства й суду. Слід зазначити, що безпосередньої участі у стягненні податків міліція не брала і втручалася лише у випадках невиконання громадянами законних вимог податкової інспекції. Взаємодія міліції з НКЮ відбувалася у формі нагляду. Відповідно до ст.104 Кримінально-процесуального кодексу УСРР нагляд за органами дізнання був покладений на народного слідчого, на дільниці якого був розташований той чи інший орган дізнання. На додаток, для підвищення правового рівня працівників міліції спільними актами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) та НКЮ в органах міліції було запроваджено обов’язкові заняття з підвищення правової підготовки, які повинні були проводити працівники прокуратури, судів, слідчі. Взаємодія з іншими органами була неоднозначною за характером, у більшості випадків справляючи позитивний ефект і сприяючи розслідуванню та розкриттю злочинів у цій сфері. У підрозділі 3.3. «Формування та функціонування організаційно-правового механізму протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу» визначено та піддано аналізу складові зазначеного механізму протидії економічній злочинності, на основі чого здобувач висновує про сильні та слабкі сторони цієї діяльності й подає оцінку її ефективності. Під час дослідження декількох різновидів механізмів у різних галузях найбільшу увагу привернули системи елементів, використовуваних у економічних та юридичних механізмах регулювання. Після аналізу доробків зазначеного спрямування автор здійснив спробу визначити елементи організаційно-правового механізму протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу в період непу, поєднати їх у певну систему та виявити закономірності взаємодії цих елементів. Автор дисертації доводить, що організаційно-правовий механізм протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу утворюють дві складові: організаційна та нормативно-правова. Організаційний аспект складається із заходів, спрямованих на виконання спеціальних функцій держави, та регламентує порядок їх проведення. Його становлять інституціональне, кадрове, матеріально-технічне та інформаційно-комунікативне забезпечення. Правовий аспект цього механізму становили загальне та спеціальне правове забезпечення. Автор піддів аналізу всі елементи організаційно-правового механізму протидії економічній злочинності у промисловому комплексі Донбасу, втім зазначаючи, що функціонування системи можливе тільки у випадку злагодженої роботи всіх означених елементів. Лише в цьому разі діяльність із протидії економічній злочинності буде ефективною.
|