АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах соціально-економічних і політичних перетворень сучасної України особливого значення набувають питання зміцнення фізичного і духовного здоров'я людини, формування здорового способу життя.

Як свідчить світовий досвід засоби фізичної культури і спорту володіють універсальною здатністю в комплексі вирішувати проблеми підвищення рівня здоров'я населення і формування здорового морально-психологічного клімату в колективах і у суспільстві в цілому. Розуміння того, що майбутнє будь-якої країни обумовлюється здоров'ям членів суспільства, зумовило посилення ролі фізичної культури і спорту в діяльності зі зміцнення держави і суспільства, активного використання засобів фізичної культури і спорту у підтримці та зміцненні здоров'я населення.

Вирішення проблем адміністративно-правового регулювання фізичної культури і спорту та чіткої правової регламентації, підвищення ефективності діяльності органів державної влади зі здійснення контролю у сфері фізичної культури і спорту, чітке розмежування повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування, розробка шляхів оптимізації державного регулювання фізичної культури і спорту є визначальними чинниками поліпшення якості цього регулювання.

Необхідність проведення дисертаційного дослідження обумовлена низкою підстав. Серед них: по-перше, відсутність комплексних досліджень із питань адміністративно-правового регулювання фізичної культури і спорту; по-друге, необхідність дослідження та аналізу нормативно-правової бази діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері фізичної культури і спорту з метою надання пропозицій щодо її удосконалення; по-третє, створення передумов забезпечення реалізації права громадян України на заняття фізичною культурою і спортом та конституційних норм, відповідно до яких держава забезпечує розвиток фізичної культури і спорту (ст. 49 Конституції України) шляхом підвищення ефективності діяльності державних органів управління у сфері фізичної культури і спорту й органів місцевого самоврядування; по-четверте, удосконалення законодавства про форми і методи державного впливу у сфері фізичної культури і спорту; по-п`яте, гармонізація вітчизняного законодавства із міжнародними правовими актами в контексті удосконалення правового регулювання фізичної культури і спорту.

Тема дисертації наразі є актуальною ще й тому, що недоліки у адміністративно-правовому регулюванні фізичної культури і спорту позначаються на здоров`ї нації, що обумовлює як майбутнє держави, так і здатність людей працювати та захищати свою державу, а також на міжнародному авторитеті України.

Наукове дослідження адміністративно-правових основ регулювання фізичної культури і спорту в умовах переходу до ринкових відносин є надзвичайно актуальним для вітчизняної юридичної науки. Розв’язання проблем цієї сфери має важливе теоретичне і практичне значення для регулювання фізкультурно-оздоровчих і спортивних відносин, для вдосконалення законодавства про фізичну культуру і спорт.

Дослідження проблематики дисертації, аналіз розвитку наукової думки щодо державного управління фізичною культурою і спортом, а також сформульовані теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень учених-фахівців адміністративного права, загальної теорії права тощо.

Окремі адміністративно-правові аспекти означеної проблеми досліджувались у працях таких вітчизняних та зарубіжних фахівців у сфері адміністративного права, як В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.К. Залюбовська, М.С. Студенікіна, В.К. Колпаков, В.І. Курило, В.Л. Грохольський, С.Г. Стеценко, М.В. Коваль, В.В. Костицький, О.О. Майданник, І.В. Арістова, С.І. Хом’яченко, а також учених у сфері фізкультури та спорту Ю.П. Мичуда, В.П. Платонов, С.В. Алексеєв, С.І. Гуськов, І.І. Переверзін, Л.В. Арістова, С.П. Шпілько, Р.Г. Гостев, М. Фраскареллі та інших.

Емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти України, ряду зарубіжних країн (Росія, Казахстан, Узбекистан, Італія, Іспанія, Польща, США, Франція тощо) і Європейського Союзу про фізичну культуру і спорт, матеріали практичної діяльності спортивних організацій різних типів, державних органів і органів місцевого самоврядування з питань регулювання фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності.

Разом із тим питання адміністративно-правових основ регулювання фізичної культури і спорту до нині ще не були предметом окремого дослідження. Кандидатська дисертація Н.Г. Ярової «Організаційно-правове регулювання в галузі спорту України» (2009р.) стала першою спробою наукового вивчення організаційно-правового регулювання у сфері спорту. Слід відзначити, що визначений автором об’єкт дослідження є ширшим ніж у поданій до захисту роботі, поставлені мета та завдання різняться. Саме тому дисертаційне дослідження видається необхідним та своєчасним.