АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СУЧАСНИХ УМОВАХ Автореферат

Актуальність теми. У ході історичного розвитку людства виникає об’єктивна необхідність в об’єднанні зусиль держав з метою налагодження ефективного співробітництва у найбільш пріоритетних сферах суспільного життя та вироблення відповідного механізму співпраці шляхом узгодження, підписання та виконання усіх необхідних політико-правових документів. Логічним наслідком проведення такої політики постало, наприклад, підписання у 1992 році Маастрихтського договору про створення Європейського Союзу (далі – ЄС), що свідчило про початок нового етапу в процесі поглиблення інтеграційних процесів та створення ще більш тісного союзу народів Європи. Отже, потреба у налагодженні ефективного співробітництва різних європейських країн сприяла появі такої форми міждержавних зв’язків як міжнародні міжурядові організації.

Європейський вибір України, вперше сформульований в Основних напрямах зовнішньої політики України від 2 липня 1993 року, зумовлений усвідомленням українською спільнотою необхідності поступової європейської інтеграції як важливого чинника політичної стабільності, ефективного забезпечення національних інтересів, прискореного економічного розвитку країни і, як наслідок, соціального благополуччя в суспільстві. Зважаючи на прагнення України реалізувати курс на європейську інтеграцію та налагодити дієве співробітництво у пріоритетних сферах, що згодом має призвести до набуття статусу повноправного члена ЄС, та враховуючи відповідну підтримку з боку керівних інституцій ЄС та держав-членів ЄС європейського вибору України, особливої актуальності та важливості набувають завдання щодо якісної та вчасної реалізації основних положень спільних нормативно-правових документів, документів ЄС стосовно України та національного законодавства України щодо налагодження співробітництва з ЄС та подальшої європейської інтеграції. Активна участь України у різноманітних програмах ЄС, плідна співпраця органів державної влади України з керівними інституціями ЄС та відповідними органами його держав-членів, обґрунтоване та своєчасне втілення в життя реформ в Україні у відповідності до європейських стандартів постає важливою передумовою європейської інтеграції України до ЄС, налагодження ефективного співробітництва між Україною та ЄС у пріоритетних сферах суспільного життя. Зважаючи на наведені обставини, тема дисертаційного дослідження є своєчасною та актуальною.

Останнім часом в Україні та в країнах ЄС з’явилося багато як позитивних, так і негативних точок зору стосовно перспектив євроінтеграційних процесів в Україні та перспектив її майбутнього членства в ЄС. Усвідомлюючи той факт, що євроінтеграційний процес постає доволі складним та тривалим, а також враховуючи ті внутрішні зміни, які відбулися та продовжують відбуватися останнім часом в ЄС та Україні, вважається, що ґрунтовного наукового аналізу потребують усі напрямки цього процесу, у тому числі проблемні питання налагодження співробітництва між Україною та ЄС у пріоритетних сферах та перспективи виведення такого співробітництва на якісно новий рівень з урахуванням нових реалій сьогодення. Слід підкреслити, що спостерігається відсутність системних адміністративно-правових та організаційних досліджень основних засад співробітництва України та ЄС в сучасних умовах, особливо за умов розширення ЄС та з урахуванням реалізації адміністративної та конституційної реформ в Україні. Визнаючи вирішальний вплив усіх змін, що відбуваються в Україні та ЄС останнім часом, на ефективність співробітництва, вважаємо, що дослідження основних засад політики розширення ЄС, адміністративно-правових та організаційних засад діяльності органів державної влади України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС, пріоритетних напрямків співробітництва України та ЄС набувають особливого значення у зв’язку з необхідністю поглиблення інтеграційних процесів та набуття Україною статусу держави-члена ЄС у майбутньому. Усе зазначене вище й обумовило вибір теми дослідження та його наукову новизну.

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави та права, теорії управління, адміністративного права, міжнародного права, інформаційного права: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.М. Брижка, В.К. Гіжевського, І.П. Голосніченка, В.І. Гурковського, В.С. Гуславського, В.С. Журавського, В.К. Забігала, Н.І. Золотарьової, С.М. Ілляшенка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.Ковальової, І. Б. Коліушка, Ю.М. Коломійця, В.К. Колпакова, О.В.Копана, В.В. Копійки, О.П. Коренева, В.В. Кравченка, І.С. Крилова, М.Н. Курка, В.А.Ліпкана, Л.А. Луць, Н.Р.Нижник, Д.М. Овсянка, С.В.Пєткова, К.М. Рудой, О.Е. Сімсон, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилова, А.Є. Тамма, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, В.О.Шамрая, Ю.С. Шемчушенка та ін. Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України та інших законодавчих актів, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, міжнародно-правові документи керівних інституцій ЄС, спільних органів Україна-ЄС; національна правозастосовна практика, досвід країн-членів ЄС; довідкова література, статистичні матеріали.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною науково-дослідної теми Інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету “Міжнародно-правові, політичні та економічні засади Європейської інтеграції України” (державний реєстраційний номер 0104U003161).

Робота спрямована також на реалізацію основних положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (далі – УПС) від 16 червня 1994 р., Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу (затверджено указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615), Плану дій Україна-ЄС, Програми інтеграції України до Європейського Союзу (затверджено указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072) та Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС (затвердженої законом України від 18 березня 2004 року).