АКЦІОНЕРНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ФАКТОР СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету й головні завдання, об’єкт, предмет і теоретико-методологічні засади дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження акціонерної власності як фактора сталого економічного зростання» з’ясовано сутність, характерні ознаки, фактори та значення для суспільства СЕЗ; розкрито природу та особливості акціонерної власності з урахуванням сучасних умов її функціонування; визначено об’єктивні можливості та механізм впливу акціонерної власності на забезпечення СЕЗ; розроблено методику оцінювання впливу акціонерних товариств на забезпечення СЕЗ.

Обґрунтовано підхід до визначення сутності сталого економічного зростання, який базується на поглибленому і осучасненому трактуванні «економічного зростання» з урахуванням положень концепції сталого розвитку. Згідно з авторським підходом, стале економічне зростання – стабільне збільшення обсягів і якості суспільного продукту, зумовлене якісними перетвореннями продуктивних сил і соціально-економічних відносин суспільства при повному і ефективному використанні ресурсів та непогіршенні стану природного середовища з метою найбільш повного задоволення зростаючих потреб нинішнього та майбутніх поколінь з урахуванням зміни стандартів життя людей.

Дослідження еволюції поглядів науковців щодо факторів економічного зростання свідчить, що поряд з класичними факторами економічного зростання (земля, праця, капітал), вчені з часом виділяють й інші фактори, пов’язані з НТП, людським капіталом та інститутами, внесок яких у суспільне виробництво помітно зростає. Нами розроблено класифікацію факторів економічного зростання в сучасних умовах шляхом введення критерію їх відповідності елементам економічної системи, що дозволило обґрунтувати місце акціонерної власності як впливового фактора СЕЗ.

Систематизація поглядів вчених щодо трактування сутності акціонерної власності та власне дослідження дозволили визначити її двоїсту природу. Акціонерна власність – це специфічна колективно-приватна форма власності,
а саме: за формою вона колективна (реальний акціонерний капітал належить колективу власників), але за соціальним характером – приватна (акціонери є приватними власниками акціонерного капіталу). Акціонерна власність – розвинена форма усуспільнення приватної власності, яка має колективно-приватний характер і являє собою сукупність соціально-економічних відносин між акціонерами, менеджерами, найманими робітниками, державою та іншими економічними суб’єктами з приводу привласнення ресурсів, виробленого продукту та розподілу доходів.

Дисертантом визначено зміст механізму впливу акціонерної власності на забезпечення сталого економічного зростання як способу організації внутрішньої взаємодії елементів акціонерної власності (відносин між суб’єктами щодо присвоєння, володіння та вико­ристання об’єктів – ресурсів, продукту та доходів) та зовнішньої взаємодії акціонерної власності з іншими формами власності для забезпечення СЕЗ. Конкретизовано та уточнено інструменти забезпечення СЕЗ: розробка та впровадження інновацій; інвестування у людський капітал, нові технології та збереження навколишнього природного середовища; реалізація принципів корпоративної соціальної відповідальності; здійснення державного регулювання, що включає і визначення екологічних нормативів.

Розроблено методику оцінювання впливу АТ на забезпечення СЕЗ завдяки конструюванню, аналізу динаміки і складових мікроіндексу СЕЗ, який включає групу економічних, соціальних та екологічних показників. Визначено три складові мікроіндексу СЕЗ: економічну (темп зміни реального доходу від реалізації продукції; темп зміни продуктивності праці; рентабельність операційної діяльності; частка чистих інвестицій в капітальних інвестиціях; зношеність основних засобів; фондовіддача та ін.); соціальну (темп зміни реальної середньої заробітної плати; частка витрат на оплату праці; частка відрахувань на соціальні заходи; зміна загальної чисельності працівників та ін.); екологічну (матеріаломісткість; обсяг викидів забруднювальних речовин в атмосферу на 1 млн грн. реалізованої продукції; частка капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища у загальному обсязі операційних витрат та ін.).

Завдяки унормуванню зазначених індикаторів, запропоновано загальний інтегральний індекс для комплексного оцінювання соціально-економічної та екологічної ефективності результатів господарської діяльності підприємств акціонерної власності. Зазначена методика дає можливість сформувати основи для моніторингу та визначення напрямів підвищення ефективності діяльності АТ в контексті забезпечення СЕЗ.

У другому розділі «Формування акціонерної власності в економіці України та оцінка її ефективності» досліджені особливості, суперечності, визначені етапи формування та основні тенденції розвитку акціонерної власності в Україні; проаналізовано рівень її соціально-економічної ефективності; виявлені негативні чинники, що перешкоджають ефективній реалізації акціонерної власності в контексті забезпечення СЕЗ.

Головною передумовою до створення акціонерної власності в Україні була необхідність подолання монополії державної власності, потреба формування багатоукладності форм власності для переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. Для цього необхідно було провести роздержавлення та приватизацію економіки, результатом яких стало створення нової системи відносин власності, включаючи і формування акціонерної власності. Квазіринкові форми акціонування та корпоратизації, які відбувались не за класичним зразком акціонерної акумуляції капіталів, дозволили здійснити первісне нагромадження капіталу.

В дисертації досліджено основні етапи формування акціонерної власності в Україні. Перший етап (кінець 80-х – початок 90-х років XX ст.) – зародження акціонерної власності в процесі первісного нагромадження капіталу в умовах роздержавлення та «малої» приватизації в інтересах бувшої партійно-господарської номенклатури. Другий етап (1995–1998 рр.) – масове формування розпорошеної та інсайдерської акціонерної власності в процесі сертифікатної приватизації. Третій етап (з 1999 р.) – перерозподіл акціонерного капіталу у зв’язку зі зміною його суб’єктного складу в напрямку від працівників і менеджерів до зовнішніх інвесторів (переважно вітчизняних фінансово-промислових груп, «наближених» до державної влади) на фоні загальної концентрації акціонерної власності в процесі грошової привати­зації та «реприватизації».

Як показав аналіз статистичних даних, акціонерна власність в Україні має значний потенціал у забезпеченні СЕЗ. Зокрема, про це свідчать такі дані за 2003 р.: значна концентрація капіталу (30,1% основних засобів), велика кількість зайнятих (1,811 млн. осіб або 53,0% всієї середньорічної кількості працівників, зайнятих у промисловості), значна частка АТ у загальному обсязі промислового виробництва (65,7%). Здійснюючи найбільший внесок у ВВП (майже 75%), суб’єкти акціонерної власності займають домінуючі позиції у суспільному виробництві.

На основі емпіричних даних 156 великих промислових АТ, були розраховані та пронормовані відповідні соціальні і економічні показники, розраховано і проаналізовано динаміку мікроіндексу СЕЗ. Доведено наявність суттєвого зв’язку між змінами інтегрального мікроіндексу СЕЗ та зміною індикатора СЕЗ на макрорівні, зокрема, індексу реального ВВП у розрахунку на одну особу. Застосування цієї методики дозволило виявити загальну позитивну тенденцію впливу великих промислових АТ на забезпечення СЕЗ в Україні за період 1999–2010 рр.; рейтингувати АТ за рівнем соціально-економічної ефективності; з’ясувати проблеми, що перешкоджають використанню в Україні потенціалу акціонерної власності.

За період 1999–2007 рр. загальний мікроіндекс СЕЗ мав стійку тенденцію до зростання (з 0,332 до 0,767 з незначним зменшенням у 2004 і 2006 рр.). У кризових 2008, 2009 роках цей індекс зменшився до рівня 0,656 і 0,344 відповідно. У 2010 р. мікроіндекс СЕЗ, паралельно із загальним зростанням виробництва в Україні, піднявся до рівня 0,625. Незважаючи на коливання мікроіндексу СЕЗ, в цілому спостерігається позитивна тенденція дедалі більшого впливу великих промислових АТ на забезпечення в Україні СЕЗ.

Дослідження особливостей формування і розвитку акціонерної власності
у трансформаційній економіці України дозволило виявити те, що визначальним у цьому процесі є формування акціонерної власності на нетрудовій основі в результаті широкомасштабного роздержавлення та приватизації власності. Це обумовило характер суперечностей у відносинах акціонерної власності: між асоційованою природою акціонерної власності і спрямованістю механізму її реалізації на інтереси вузького соціального прошарку; між номінальним та реальним статусом міноритарних і формальних акціонерів як власників акціонерного капіталу; між соціально-економічним потенціалом акціонерних товариств та вузькими межами реалізації акціонерної власності.

Аналіз характерних особливостей та суперечностей формування акціонерної власності в Україні дозволив виявити негативні чинники, що перешкоджають її ефективній реалізації в напрямі забезпечення СЕЗ, а саме: загострення інвестиційної, інноваційної та екологічної проблем; недостатнє державне регулювання соціальної та екологічної відповідальні АТ; масовість рейдерства та його підтримка корумпованими чиновниками; високий рівень тінізації економіки; масове відчуження працівників від власності; нерозвиненість фондового ринку; систематичне порушення прав міноритарних акціонерів; неефективне управління акціонерною власністю; відсутність достатньої підтримки з боку держави тих АТ, які сприяють забезпеченню СЕЗ.

У третьому розділі «Пріоритети розвитку акціонерної власності в контексті забезпечення сталого економічного зростання в Україні» поглиблено аналіз проблем, що перешкоджають використанню потенціалу акціонерної власності, розкрито зміст основних напрямів її розвитку, які забезпечують СЕЗ в Україні, та обґрунтовано відповідні науково-практичні рекомендації.

З урахуванням сучасного стану акціонерної власності, визначені пріоритетні напрями її розвитку у контексті забезпечення СЕЗ в Україні, а саме: забезпечення найповнішого використання властивого акціонерній власності потенціалу у формуванні інноваційної моделі розвитку; підвищення ефективності реалізації акціонерної власності на основі удосконалення механізму екологізації виробництва; створення ефективної системи управління акціонерною власністю, її демократизація.

У роботі аргументовано, що ефективна реалізація акціонерної власності, яка має найбільший потенціал у забезпеченні СЕЗ, спрямовується на використання досягнень науково-технічного прогресу, здійснення значних інвестицій в людський капітал, високоефективні екологічно безпечні технології, підвищення конкурентоспроможності продукції. Інновації безпосередньо впливають на підвищення продуктивності факторів виробництва, зменшення навантаження на довкілля та економію витрат. Провідну роль у фінансуванні та використанні наукових і науково-технічних досліджень відіграють великі акціонерні компанії, здатні мобілізувати значні обсяги капіталу, матеріальних і людських ресурсів, залучати значні інвестиції для реалізації широкого кола інноваційних проектів.

Внаслідок недосконалого держав­ного регулювання (зокрема, зменшення централізованого капіталь­ного фінансування) та за умов відсутності дієвих економічних стимулів до активізації інновацій­но-інвестиційних процесів в Україні сформувалась галузева структура економіки, що характеризується невпинним зростанням питомої ваги енерго-, матеріалоєм­них та екологічно небезпечних виробництв, що негативно позначається на забезпеченні СЕЗ.

Підприємства сировинних галузей переважно не наукоємні і не формують високого попиту на наукові знання та технології. Проте, успішне здійснення Україною зовнішньоекономічної діяльності та вступ її до СОТ, змушує сьогодні українські акціонерні компанії здійснювати розробку та впровадження інновацій, турбуючись про на­буття конкурентних переваг. Але в Україні й досі немає ядра великих АТ, яке б стало основою у формуванні інноваційної моделі розвитку економіки України.

На основі аналізу сучасного стану реалізації акціонерної власності в межах діючого механізму екологізації виробництва в Україні виявлені такі негативні наслідки його дії: загальний високий рівень антропогенного навантаження на територію та забруднення довкілля; нераціональна галузева структура виробництва, в якій надмірно високу частку займають екологічно небезпечні природозатратні та енергоємні галузі виробництва; високий рівень зношеності основних виробничих фондів; нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни тощо. Удосконалення механізму екологізації виробництва дозволить підвищити ефективність реалізації акціонерної власності та спрямувати її на забезпечення СЕЗ в Україні.

У дисертаційній роботі виокремлено основні напрями удосконалення механізму екологізації виробництва в Україні, зокрема: «озеленення» податкової системи; посилення системи економічного стимулювання підприємств щодо екологічно безпечного при­родокористування; удосконалення методики визначення нормативів екологічних зборів і штрафів з підвищенням їх компенсаційної ролі у відновленні навколишнього природного середовища; посилення моніторингу техногенного впливу підприємств на довкілля; розвиток екологічного менеджменту та аудиту. Збалансоване поєднання стимулюючо-компенсаційних та примусово-обмежувальних інструментів дозволить підвищити ефективність реалізації акціонерної власності.

За даними 2008 р. по 156 великих промислових АТ з метою аналізу ефективності управління акціонерною власністю в Україні досліджена її суб’єктна структура, складовими якої є: підприємства України – 38,5%; іноземні інвестори – 11,0%; офшорні компанії – 20,6%; банки – 1,0%; фізичні особи – 4,6%; менеджери – 5,8%; державна частка – 1,1%; не визначена частка власності – 17,5%. Аналіз структури акціонерної власності в Україні виявив такі ключові тенденції: домінуючі позиції займають великі вітчизняні підприємства (переважно вітчизняні фінансово-промислові групи, «наближені» до державної влади); приховування реальних власників шляхом використання офшорних компаній; незначний ступінь зрощування промислового і банківського капіталів; поступове зростання частки іноземних інвесторів; зменшення частки менеджерів; скорочення чисельності дрібних акціонерів і концентрація пакетів акцій у мажоритарних акціонерів.

Дослідження характерних особливостей структури акціонерного капіталу 156 великих промислових АТ (за даними 2008 р.) дозволило виявити вплив суб’єктної структури акціонерної власності на ефективність її реалізації в контексті забезпечення СЕЗ в Україні, а саме: у найефективніших АТ (за мікроіндексом СЕЗ) вищою є концентрація акціонерного капіталу, що належить юридичним особам; для тих АТ, власниками домінуючого пакету акцій якого є іноземні інвестори, мікроіндекс СЕЗ має тенденцію до зниження, що свідчить про те, що реалізуючи свої приватні інтереси, більшість іноземних інвесторів не сприяють забезпеченню СЕЗ в Україні; вітчизняні підприємства та офшорні компанії, маючи у власності пакет акцій від 10 до 25%, або будучи одноосібними власниками, більшою мірою орієнтовані на забезпечення СЕЗ в Україні.

Автором аргументовано, що одним з дієвих заходів підвищення ефективності управління акціонерною власністю є здійснення процесу її демократизації. Демократизація акціонерної власності забезпечить приведення у відповідність колективного характеру виробництва з адекватною йому формою привласнення. Вона розширює участь кожного акціонера у процесах привласнення засобів і результатів виробництва, що сприятиме підвищенню ефективності виробництва, продуктивності праці і є вагомим резервом для забезпечення СЕЗ в Україні