АТРИБУТИВНАЯ КОНСТРУКЦИЯ С СЕМАНТИЧЕСКИМ СДВИГОМ (на материале поэтического творчества А.С. Пушкина)

summary

У вступі обґрунтовано   актуальність обраної теми, теоретико-методологічні засади дослідження, визначено об’єкт та предмет роботи, її джерельну базу, вказано на її зв’язок з науковими програмами, планами, сформульовано мету й завдання дисертації, визначено  наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію та публікацію результатів дослідження.

Перший розділ має назву “Пушкінський атрибут як особлива семантико-синтаксична категорія (теоретичний аспект)”. Він складається з трьох підрозділів та висновків. Перший підрозділ “Лінгвістичний аспект дослідження творчості О.С.Пушкіна” присвячено  аналізу найбільш важливих лінгвістичних досліджень творчості поета.

Про творчість О.С.Пушкіна було б справедливо говорити як про феномен, який на десятиріччя наперед визначив шляхи розвитку російської мови і літератури. Поетична творчість О.С.Пушкіна, що поклала початок класичній російській літературі і сучасній російській мові, являє собою також невичерпне джерело матеріалу для лінгвістичних досліджень. Мовленнєва творчість  поета призвела до появи в мові нових слів і нових значень слів. Побудовані відповідно до існуючих поетичних норм, пушкінські метафори, метонімії, епітети збагатили мову й зробили її більш яскравою і виразною. Увагу багатьох дослідників привертали до себе пушкінські атрибути, що відрізняються семантичною розмаїтістю й новизною.

Мовознавці та літературознавці, які досліджували  творчість О.С.Пушкіна(І.К.Білодід,Р.О.Будагов,Л.О.Булаховський, О.М.Веселовський, В.О.Винокур, В.В.Виноградов, Б.М.Жирмунський, Е.Л.Гінзбург, Ю.М.Лотман, П.Г.Пустовойт, О.О.Потебня, В.М.Русанівський, Ю.М.Тинянов, Б.В.Томашевський, Л.І.Тимофеєв та ін.),  запропонували свої обґрунтовані відповіді на питання, чим саме важлива для читачів усіх часів та народів поезія О.С.Пушкіна. Кожне покоління читачів і науковців додає свої деталі до цієї відповіді. Ми вважаємо, що своєрідність пушкінських семантичних зсувів у значеннях слів є однією з яскравих рис його поетичної мови, і саме ця риса досліджується у наступних розділах нашої роботи.

У другому підрозділі “Атрибутивно-субстантивне сполучення як частина системи малого синтаксису” розглянуто  й підсумовано теоретичні положення, які  дозволили нам дати визначення об'єкту нашого дослідження. На думку деяких лінгвістів, прикметник, який є підпорядкований іменнику, пересилює, саме завдяки своїй системній несамостійності,  системну залежність від формально головного іменника і встановлює новий, дискурсивно обумовлений зв’язок, який приводить до ускладнення семантичної структури тексту.

Ми досліджували атрибутивні конструкції із семантичним зсувом, які являють собою синтаксичну одиницю, до якої входить два  самостійних компоненти, одним з них є  іменник (субстантив),  а іншим – атрибут, виражений прикметником або дієприкметником (жадное пламя, могучий возраст, непостижимая красавица,  дрожащий поцелуй). Формального визначення цієї конструкції недостатньо, необхідно також установити, що саме ми досліджували як семантичний зсув.

  Третій підрозділ присвячено питанню “Семантика ад'єктива в мовній картині світу й поняття семантичного зсуву”. Прикметники займають особливу позицію серед інших підкласів словесних знаків. Вони структурно і змістовно ближче стоять до предметних імен, у той же час за функцією й ступенем абстракції свого значення вони відносяться до означальних імен. Розходження у характері семантики прикметників визначають багатство і специфіку їхньої семантичної структури. Атрибутивні конструкції із ключовим субстантивним елементом, до яких входять прикметники або дієприкметники, багатьма дослідниками розглядаються як єдине семантичне ціле.  Семантична взаємозалежність компонентів тут настільки значна, що в багатьох випадках  такі конструкції позначають єдине поняття, будучи єдино можливим варіантом позначення останнього.

Атрибутивна конструкція як особлива синтаксична одиниця може зазнавати різним  семантичних змін (семантичне поширення,  семантичне розширення або звуження тощо), які ми поєднуємо в поняття семантичного зсуву, порівнюване з поняттям метафоричного й метонімічного значення багатозначного слова, але не тотожне їм.  Семантичний зсув в атрибуті не зводиться тільки до метафори або метонімії, тому що при цьому може спостерігатися як повне переосмислення значення, так і лише незначна зміна окремих  сем,  випадання окремої семи і деякі інші явища. Визначення цих  змін важливо для пізнання семантичної мовної динаміки. Прикладом конструкції з семантичним зсувом може бути така:

Я лил потоки слез нежданных,

И ранам совести моей

Твоих речей благоуханных

Отраден чистый был елей (В часы забав…)

Слово «благоуханный» в нормі має значення ароматний, пахучий, сповнений пахощів, але тут віднесено до поняття «речь», яка в даному випадку є  заспокійливою, що нагадує церковний єлей, і властивість єлея приємно пахнути переноситься на мову. 

Таким чином, ми визначили, що об’єктом нашого дисертаційного дослідження є атрибутивна конструкція із семантичним зсувом (яку далі ми будемо позначати АКСЗ) - синтаксична одиниця, до якої входить два  самостійних компоненти, одним з них є іменник (субстантив),  а іншим - атрибут, виражений прикметником або дієприкметником,  причому один або два компоненти цієї конструкції під впливом  мікро- чи  макроконтексту змінюють своє лексикографічне значення, набуваючи нового значення, або нового відтінку значення, або  окремої семи.

Другий розділ  „Атрибутивна панорама поезії О. С. Пушкіна” є спробою проаналізувати взаємовідносини елементів атрибутивної конструкції та її місце у мовній картині світу. Перший підрозділ має назву «Про деякі можливості класифікації атрибутивних конструкцій із семантичним зсувом”. У цьому розділі представлено типологію пушкінських атрибутивних конструкцій із семантичним зсувом  як єдиного масиву, що має загальні функціонально-семантичні характеристики. Класифікацію побудовано з урахуванням таких особливостей:

1) набування прикметником нового значення або нового компонента значення (нової семи);

2) втрата одної чи декількох сем, раніше властивих слову;

4) поява нестандартного контекстного синоніма чи антоніма;

5) зміна (звуження чи розширення)  значення сполучення слів у цілому.

Наведемо приклади АКСЗ, що ілюструють перераховані види.

У сполученні ««полдень воспаленный»  у слова «воспаленный» з'являється значення «жаркий», що не зафіксоване у словнику В.І.Даля, де це слово тлумачиться так:  Припухлый,  с краснотой,  в состоянии воспаления.

Люблю я в полдень воспаленный

Прохладу черпать из ручья

И в роще тихой, отдаленной

Смотреть, как блещет в брег струя (Вода и вино).

Слово «жирный», що входить в АКСЗ «жирный пир», має одне із словникових значень «обильный жирами, с большим количеством жира, масла». У наступному уривку, крім зазначених сем, очевидно, слово «жирный » набуває додаткової семи, властивої слову «обильный», -    «обильный, богатый»:

О Галич, верный друг бокала

И жирных утренних пиров…(К Галичу).

Значення прикметника  « ветреный » визначається в словнику  так: «легкомысленный, пустой».  У  сполученні зі словом   «мудрець»   сема      « пустой» є неприйнятною, тому що заперечує саме поняття «мудрец»:

Ты не забудешь дружбы нашей.

О Пущин, ветреный мудрец! (Мое завещание друзьям).

У невеликому вірші – епіграмі « Угрюмых тройка есть певцов» характеристика «певцов» здійснюється також за допомогою слова «злой» і у даному контексті ці слова можна вважати синонімами:

Угрюмых тройка есть певцов –

Шихматов, Шаховской, Шишков…

Но кто глупей из тройки злой?

Шишков, Шихматов, Шаховской!

Існує багато атрибутивних конструкцій, у яких змінюється значення в цілому, наприклад, рублевая Киприда. Пряме значення відносного прикметника пов'язане із грошовою одиницею (рублем); Киприда – одне з імен міфологічної богині любові Афродіти; у цілому дане сполучення у контексті вживається для позначення продажної жінки:

Все столько ж трусов и нахалов,

Рублевых столько же Киприд,

И столько ж глупых генералов,

И столько ж старых волокит (Тень Фонвизина).

З огляду на зміну значення атрибута, ми спостерігали а) зміну основного, прямого значення (внутріслівний зсув); і б) зміну переносного значення (авторський зсув).

Розглянемо значення слів у таких атрибутивних конструкціях: кипящий Париж, пленный Париж.

Слово « кипящий » є похідним від дієслова «кипеть», що в «Словаре русского языка» С.І.Ожегова має перше значення «Бурлить, клокотать, испаряясь от сильного нагрева (о жидкостях)». У цьому значенні в конструкції спостерігається семантичний зсув. Однак друге словникове значення слова «кипеть» формулюється в такий спосіб: «проявляться в сильной степени, с силой».  Епітет з таким значенням створює враження жвавого міста з більшим напруженням почуттів і подій. Цей приклад ілюструє внутріслівний семантичний зсув в описуваному атрибуті.

Поедем, я готов; куда бы вы, друзья,

Куда б ни вздумали, готов за вами я

Повсюду следовать, надменной убегая:

К подножию ль стены далекого Китая,

В кипящий ли Париж…( Поедем, я готов).

Слово « пленный » у словнику тлумачиться як «человек, находящийся в плену», тобто сприймається як відад'єктивний іменник. Застосування цього ад'єктива стосовно міста можна вважати проявом авторського метонімічного семантичного зсуву.

Вы помните, как наш Агамемнон

Из пленного Парижа к нам примчался…(Была пора).

З погляду функціонального навантаження АКСЗ спостерігаються такі види конструкцій, які були вжиті з певною метою: 

1. Створити поетичний образ:

Испускаю вздох глубокий,

Сон ленивый, томноокий

Отлетает на крылах. (К Наталье).

2. Позначити нове поняття або дати нове, незвичайне позначення відомого:

Город пышный, город бедный…(про Петербург).

3. Дати нову оцінку людині, поняттю, явищу

- позитивну:

…другой открывает амфору,

Запах веселый вина разливая далече…(Подражания древним)

- негативну:

Скучая, может быть, над Темзою скупой,

Ты думал дале плыть (К вельможе) .

4. Досягти мовної економії, можливо, для збереження рими й ритму.

Твой слог могучий и свободный

Какой-то дразнит пародист,

И стих, надеждами доходный,

Жует беззубый журналист (Мы рождены…)

 (Журналіст, що обговорює й переробляє вірші поета, сподівається мати від цього певний зиск).

 У підрозділі “Структурні моделі конструкцій із семантичним зсувом” представлені також класифікації АКСЗ з погляду їх структури. Масив досліджених нами АКСЗ будується відповідно до кінцевого числа моделей. Установлені моделі можна розділити на високочастотні, низькочастотні й одиночні. До одиночних ми відносимо моделі  П...… – (С...…)– З , П...… -  (Д...…)– Мд  і П – М).

Низькочастотними моделями є такі: П...… – (Г) …-З або  С...… – (Г) …-П, П...… – (Н) …-З або  С...… – (Н) …-П, і З -  (ДО) - П – П – (П). Перерахований також ряд частотних моделей: П_п – С; С – П_п; С – Р (Р); Р (Р) – С; С - П – С; П - П –С; П _к – С; С – П_к; П – К – С; П – С  +  П – С; С – С – П  або П - С – С.  Наприклад, частотною моделлю є:

прикметник у препозиції (повна форма) - іменник

Пп – З;

Як приклади високочастотної конструкції, наведемо такі одиниці:  немирные желанья,  осиротелый круг,  легкокрылое похмелье, задумчивая лень, гостеприимные дубровы, сладкий шум, лукавая суета:

Врагу стеснительных условий и оков,

Не трудно было мне отвыкнуть от пиров,

Где праздный ум блестит, тогда как сердце дремлет,

И правду пылкую приличий хлад объемлет (Чаадаеву).

У розділі «Основні вектори семантичного зсуву в атрибутивній конструкції” нами  розглянуто також основні  вектори семантичного зсуву в АК. Ці вектори можна згрупувати  в підрозділи:

 1) напрямок від людини до предмета або поняття;

2) напрямок від предмета до людини;

3) напрямок від предмета до предмета або поняття. Зазначені вектори, можливо, не вичерпують усього різноманіття пушкінських атрибутивних конструкцій із семантичним зсувом, однак є найбільш типовими. Наприклад:

Людина -  почуття, які у неї виникають. Як позитивні, так і негативні емоції, що виникають у людини в якій-небудь ситуації, можуть переходити в атрибутивних конструкціях до предмета або явища, що їх викликає: сладостная прохлада, голодный прейскурант,  досадная разлука,  жестокая зависть,  задумчивая игра,  ликующий день,  печальная свеча,  растроганный ум  і багато інших.

Сполучення «голодный прейскурант» функціонує в такий спосіб:

Трактиров нет. В избе холодной

высокопарный, но голодный

Для виду прейскурант висит

И тщетный дразнит аппетит…(Евгений Онегин).

Голодним (таким, що відчуває голод або висловлює почуття голоду)  може бути жива істота або  поняття, що відносяться до неї (погляд, біль). Прейскурант як нежива істота сам відчувати почуття голоду не може, але може викликати і посилити почуття голоду  у людини, що читає його, особливо в тому випадку, коли в прейскуранті мало страв, або ж для виду страв написано багато, апетит викликано, а задовольнити почуття голоду немає чим.

 “Стилістичні особливості атрибутивних конструкцій із семантичним зсувом”, розглянуті в наступному розділі, приводять нас до висновку, що атрибутивні конструкції із семантичним зсувом є невід'ємною частиною пушкінської стилістичної системи, у першу чергу, метафор, наприклад:

·     Ход часов лишь однозвучный

Раздается близ меня,

Парки бабье лепетанье.

Спящей ночи трепетанье,

Жизни мышья беготня…(Стихи, сочиненные ночью…)

 У побудові атрибутивних конструкцій значну роль відіграє змішання атрибутів, що відносяться до різних стилістичних шарів лексики.

У розділі 3 “Семантичний і лексикографічний аналіз компонентів АКСЗ” аналізуються особливості окремих компонентів атрибутивних конструкцій з семантичним зсувом - прикметників, дієприкметників і субстантивів. Семантичний зсув може торкатися структури як одного з компонентів, так і всього сполучення в цілому.

У підрозділі “Лінгвістичні  характеристики прикметників в атрибутивній конструкції” нами проаналізовано типи й види прикметників, що входять до АКСЗ. Серед загального масиву ад'єктивів якісні прикметники становлять 52,9 %, відносні -  38,4%, присвійні - 8,7 %; прості слова займають 83, 1 %, складні - 16,9 %.

 У пушкінських АКСЗ  реалізуються потенційні можливості словотворчості при побудові сполучень і неологізмів у вигляді простих і складних прикметників. Серед нових слів є лексеми, утворені суфіксальним і суфіксально-префіксальним способом, двокомпонентні прикметники, де з'єднуються корені загальновживаних слів («прикметник + іменник», «прикметник + прикметник», компоненти, утворені від числівників або прислівників, «відіменникова + віддієслівна основа» або «займенникова + віддієслівна основа»). Наприклад: бесстыдно-бледный лик,  звонко-скачущий конь,  многодорожный Арзрум:

Но не таков Арзрум нагорный,

Многодорожный наш Арзрум,

Не спим мы в роскоши позорной,

Не черплем чашей непокорной

В вине разврат, огонь и шум (Стамбул гяуры нынче славят).

У розділі 3.2. “Семантична характеристика окремих слів і сполучень” ми розглянули семантичну структуру прикметникових компонентів конструкції на прикладі прикметників острый, тупой, прочный і крепкий, слів, що позначають кольори й деяких інших ад'єктивів. Ці слова мають складну семантичну структуру, яка створює певні проблеми при їх вивченні  іноземними студентами або при перекладі. Наприклад, у О.С.Пушкіна прочное благо (=установившееся надолго).

От западых морей до самых врат восточных

Не многие умы от благ прямых и прочных

Зло могут отличить…(От западых морей…).

Отримані результати необхідно враховувати перекладачеві, щоб "вписати" семантичний зсув у свій переклад.

Написання розділу 3.3. “Функціонування дієприкметників як компонентів атрибутивної конструкції із семантичним зсувом” приводить нас до висновку, що семантичний зсув у пушкінських атрибутивних конструкціях з дієприкметниками  стосується всіх форм дієприкметників і може вважатися  складнішим у порівнянні зі зсувом у прикметниках внаслідок подвійної природи дієприкметників, що позначають і дії й ознаки. Атрибутивна конструкція «дієприкметник + іменник» являє собою мікроконтекст (який реалізує усі категоріальні ознаки дієприкметників), а також елементарну структуру – елемент висловлювання – самостійний, у самому собі достатній мовний знак, що має свою власну форму і своє власне значення.  Крім власне граматичного значення визначальності (ознака, що об’єднує  в один тип атрибутивні конструкції з дієприкметником і прикметником), має також загальне значення-стан об’єкта дієслова в результаті цієї дії. Цей тип сполучень є економним засобом передачі мікросмислу (мовець не намагається деталізувати ситуацію, яка зрозуміла або не важлива в акті комунікації), але сполучення може добудовуватися, уточнюватися, конкретизуватися.

Розглянемо з цієї точки зору такий уривок:

Уже летит ладья, где грозный трон сокрыт;

Кругом простерта мгла густая,

И, взором гибели сверкая,

Бледнеющий мятеж на палубе сидит (Наполеон на Эльбе).

Вірш написано після одержання звістки  про те, що Наполеон 26 лютого 1815 року залишив острів Ельбу і 1 березня тріумфально висадився у Франції. У вірші йдеться про думки Наполеона перед його втечею з Ельби,  і загальне кольорове тло твору бліде («бледные тучи, туманная луна, дрожащий, слабый свет месяца»). Дієприкметник від дієслова «бледнеть» у цьому контексті передає і страх французького короля перед Наполеоном, і хвилювання його майбутніх  союзників.

Останній розділ роботи “3.4 Зміна значення іменника  як компонента атрибутивної конструкції із семантичним зсувом” свідчить, що зсув у субстантивних компонентах конструкції може відбуватися як у семантичному узгодженні, так і в неузгодженні з атрибутивним компонентом. Як у субстантива, так і в конструкції в цілому може з'являтися нове значення, наприклад: сполучення «минутный домосед» свідчить, що той, про кого йде мова, насправді домувальником не є, а лише зупиняється на хвилину у своїй погоні за світськими задоволеннями.

На Пинде мой сосед,

И ты от муз укрылся,

Минутный домосед,

С пенатами простился! (Послание к Галичу).

Таким чином, у всіх елементах  досліджених нами атрибутивних конструкцій може спостерігатися семантичний зсув.

У загальних висновках формулюються основні результати проведеного дослідження:

1. Розглянувши існуючі наукові концепції з ключових для нашого дослідження проблем, ми уточнили визначення поняття «семантичний зсув» і  виділили масив атрибутивних конструкцій із семантичним зсувом у поезії  О.С.Пушкіна. Атрибутивна конструкція як особлива синтаксична одиниця може піддаватися різним видам семантичних змін (семантичне поширення,  семантичне розширення або звуження тощо), які ми поєднуємо в поняття семантичного зсуву, порівнюване з поняттям метафоричного й метонімічного значення багатозначного слова, але не тотожне їм.  Семантичний зсув в атрибуті не зводиться тільки до метафори або метонімії, тому що при цьому може спостерігатися як повне переосмислення значення, так і тільки незначна зміна окремих  сем,  випадання окремої семи й деякі інші явища. Розуміння цих  змін важливо для розуміння семантичної мовної динаміки.

2. Ми класифікували масив словосполучень залежно від їх семантичних і функціональних особливостей. Серед конструкцій можна виділити такі, у яких спостерігається: а) набуття прикметником нового значення або нового компонента значення (нової семи); б) втрата однієї або декількох сем, що раніше були присутні  у слові; в) поява нестандартного синоніма або антоніма; г) звуження або розширення  значення сполучення слів у цілому.

Беручи до уваги зміну значення атрибута, ми спостерігали а) зміну основного, прямого значення (внутріслівний зсув) і б) зміну переносного значення (авторський зсув).

З погляду функціонального навантаження АКСЗ виділено такі види конструкцій, які були вжиті з певною метою: 

1) створити поетичний образ:

2) позначити нове поняття або дати нове, незвичайне позначення відомого:

3) дати нову оцінку людині, поняттю, явищу ( позитивну або  негативну);

4) досягти мовної економії, можливо, для збереження рими й ритму.

3. Подано структурну  характеристику конструкцій із семантичним зсувом, виділено їхні моделі й вектори зсуву значення.  Моделям властиві такі особливості:

1) у більшості конструкцій використовується один атрибут, семантичне навантаження якого є достатнім для створення яскравого поетичного образу;

2) більшій виразності атрибута служить такий спосіб побудови конструкції, при якому емфаза досягається за допомогою відділення атрибута від субстантивного елемента яким-небудь іншим словом.

Існують такі вектори зсуву значень в атрибутивних конструкціях: від людини до предмета або поняття, від предмета до людини, від предмета до предмета або поняття, кожний з яких має від 3 до 8 підрозділів.

4. Розглянувши окремі компоненти конструкції із семантичним зсувом у лексикографічному й стилістичному аспектах, прикметників, що позначають кольори, і деякі інші ад'єктиви, особливості вживання дієприкметників та іменників, ми встановили, що стійкий компонент значення прикметника може доповнюватися рухомими параметрами, які породжують модифікації значення обох компонентів конструкції. Рухомі параметри приводять до появи у компонентах конструкції метафоричних значень;  субстантивний компонент конструкції також може набувати нового значення при взаємодії з атрибутом.

5. Таким чином, мистецтво Пушкіна - це мистецтво поетичних формул, стислих і ємних художніх узагальнень, у яких мобілізуються всі можливості російської мови, вся укладена в неї образна енергія. За спостереженням Юрія Тинянова, слово стало заміняти у Пушкіна своєю асоціативною силою розвинений і довгий опис тому, що він мав незвичайну чутливість до самого духу національної мови.

Основні ідеї та положення  дисертації  викладено в таких публікаціях:

1. Лингвистические особенности компонентов сочетания с адъективом (на материале словаря произведений А.С.Пушкина) // Вісник Дніпропетровського університету. – Серія:  Мовознавство. – Вип.9. - Дніпропетровськ, 2003. – С.45-48.

2. Семантико-стилистические особенности поэтического адъектива (на материале произведений А.С.Пушкина) // Наукові записки Луганського нац.пед. ун-ту.  Зб. наук. праць.- Вип. ІУ. – Луганськ, 2003.- С.251-258.

3. Основные модели атрибутивных конструкций с семантическим сдвигом (на материале поэзии А.С. Пушкина) // Наукові записки Луганського нац.пед. ун-ту.  Зб. наук. праць.- Вип. У. – Луганськ, 2004.- С. 295-302.

4. Причастие как компонент атрибутивной конструкции с семантическим  сдвигом (на материале  поэтического творчества А.С. Пушкина) // Вiсник Харкiвського нацiонального унiверcитету iм. В.Н.Каразiна. -  № 632. -  Вип. 42.- Харкiв, 2004. – С. 167-170.

5. Поэтический адъектив как лингвистическая проблема // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції  “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах”. -  Дніпропетровськ,  2003. – С. 213-216.

6.  Исследование адъектива в творчестве А.С. Пушкина // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених “Актуальні проблеми філології”. -Дніпропетровськ,  2003. – С.50.

7. Адъективная конструкция как неотъемлемый компонент  поэтической  речи // М-лы Международной научно-практической конференции “Теория и практика обучения иностранных студентов в современных условиях”. -Донецк, 2003. – С. 19.

8. Філологічний термінологічний мінімум для студентів-іноземців. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- 40 с.