БАНКИ В СИСТЕМІ РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ ВВП Статья

Актуальність теми. Світовий досвід вказує на те, що розвиток банківського сектора стає потужним стимулюючим чинником економічного зростання, а важливе функціональне призначення банків у відтворювальних процесах на макро- та мікроекономічному рівнях перетворює діяльність банків на один з факторів, які забезпечують ефективність економічної системи. В Україні, економічна система якої ще не досягла високого рівня розвитку, роль банків суттєво зростає внаслідок відсутності активного розвинутого сектора небанківських фінансових посередників, який створює жорстку конкуренцію банківському бізнесу в розвинутих економіках. Відповідно, основне соціально-економічне навантаження щодо грошово-кредитного забезпечення відтворювальних процесів припадає саме на банківські інститути. Відтак, діяльність вітчизняних банків потребує розробки фундаментальних та прикладних засад її подальшого зміцнення з метою усунення негативних проявів, які мають місце у сучасній банківській практиці.

Обґрунтування сутності відтворювальних процесів та ролі у них діяльності банків, розробка напрямів удосконалення грошово-кредитних відносин знайшли чільне місце у працях українських економістів, серед яких: С. Мочерний,
В. Базилевич, В. Предборський, К. Кривенко, В. Савчук, О. Бєляєв, Ю. Ніколенко, П. Круш, А. Мороз, Б. Івасів, М. Савлук, І. Лютий, О. Дзюблюк, П. Матвієнко,
В. Шелудько, Л. Примостка, Н. Версаль, М. Пуховкіна, В. Осецький,
Н. Дучинська та ін. Серед російських учених-економістів слід виділити наукові доробки І. Балабанова, О. Лаврушина, Г. Бєлоглазової, А. Вєрнікова, Є. Комарової, Л. Григорьєва, А. Гурвіча, А. Саватюгіна, Н. Єгорової, А. Смулова,
Я. Сергієнка та ін.

Вагомий внесок у дослідження впливу банківських інститутів на розвиток економічної системи зробили зарубіжні вчені, зокрема Й. Шумпетер, Дж. М. Кейнс, Е. Долан, П. Лоуренс, Р. Левін, Ч. Коломіріс, Б. Боссон, Ф. Ален, Д. Пліон,
К. Тсуру, Ж. Матук, А. Поллард, А. Рот та ін.

Однак, динамічний розвиток економічних відносин в Україні та світі загострюють старі й породжують нові актуальні проблеми функціонування банків як суб’єктів відтворювальних процесів. Тому, хоча проблема діяльності банків та їх участі у відтворювальних процесах постійно збагачується новими науковими доробками, теоретична цілісність та практична результативність її розробки залишаються недостатніми. У зв’язку з цим постає необхідність подальшого дослідження практичних та теоретичних засад діяльності банків, концептуального переосмислення їх ролі у системі відтворення валового внутрішнього продукту (ВВП) у контексті надання відтворенню розширеного характеру, розробки напрямів подальшого удосконалення функціонування банківського сектора України.

Таким чином, актуальність зазначених проблем, недостатній рівень їх вивчення економічною наукою зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його логіку та структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри економіки Академії муніципального управління в рамках теми «Дослідження економічних, соціальних та правових проблем становлення соціально-орієнтованої ринкової системи України» (номер державної реєстрації 0101U 005489). В межах даної теми особисто автором розроблено розділ «Вплив діяльності банків на економічне зростання», в якому проаналізовано суспільну ефективність вітчизняних банків та обґрунтовано їх роль у системі відтворення ВВП, розроблені моделі взаємозв’язку діяльності банків та економічного зростання в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування економічної сутності банків як суб’єктів системи розширеного відтворення ВВП та визначення впливу вітчизняного банківського сектора на процеси суспільного та індивідуального відтворення ВВП в Україні у контексті забезпечення передумов до економічного зростання. Для досягнення означеної мети поставлено такі завдання:

– здійснити аналіз і узагальнення теоретичних підходів до обґрунтування місця і ролі діяльності банків у економічному зростанні та розкрити роль банківських інститутів у формуванні оптимальної структури фінансового посередництва у контексті забезпечення сприятливих умов для розширеного відтворення ВВП;

– визначити економічну ефективність діяльності банків України, виявити характер та причини її динаміки;

– охарактеризувати сучасні тенденції світового фінансового ринку, оцінити їх вплив на банківський сектор України;

– дати теоретичне обґрунтування та провести аналіз практичної реалізації ролі банків у забезпеченні індивідуального відтворення капіталу підприємств реального сектора економіки України;

– провести аналіз суспільної ефективності діяльності банків України, здійснити моделювання взаємозв’язку показників діяльності банківського сектора та ВВП.

Об’єктом дослідження є діяльність банків у відтворювальних процесах на макро- та мікроекономічному рівнях.

Предметом дослідження є економічні відносини, що складаються між банками та іншими економічними агентами у системі розширеного відтворення ВВП у контексті забезпечення банками умов для економічного зростання.

Методи дослідження. Залежно від наукових завдань застосовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, а саме: аналізу та синтезу, абстракції, порівняння, систематизації, факторного аналізу, узагальнення, графічний та інші, що дало можливість на базі логічної аргументації комплексно дослідити діяльність банків у системі розширеного відтворення ВВП. Зокрема, системний підхід застосовувався при дослідженні ролі банків у системі розширеного відтворення ВВП; порівняльний та критичний аналіз, методи класифікації та узагальнення – при вивченні теоретичних підходів, що склалися у науці до трактування понять «банк», «ефективність діяльності банків», дослідженні специфіки діяльності банків у різних моделях фінансових ринків, класифікації напрямів взаємодії банків та підприємств. Метод моделювання використано при розробці моделі «грошово-кредитного циклу підприємства», оцінці впливу діяльності банків на економічне зростання в Україні. За допомогою узагальнення, аналізу й синтезу виокремлено основні тенденції розвитку світового фінансового ринку. Шляхом статистичного й факторного аналізу досліджено економічну та суспільну ефективність діяльності банків України.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність банків, матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Асоціації українських банків, Світового банку та інших міжнародних організацій, праці вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування економічної сутності банків як суб’єктів розширеного відтворення ВВП та дослідження впливу вітчизняного банківського сектора на процеси суспільного й індивідуального відтворення ВВП в Україні у контексті забезпечення передумов до економічного зростання, що дозволило одержати результати, які характеризують новизну та особистий внесок автора:

вперше:

– здійснено політекономічне обґрунтування соціально-економічної природи діяльності банків у системі розширеного відтворення ВВП в Україні за сучасних умов, що дало змогу виявити особливості реалізації дуалістичної природи ефективності діяльності банків у вітчизняній економіці та довести, що існуючі протиріччя цілей держави та банківських інститутів є однією з найважливіших причин невисокої суспільної ефективності банківського сектора економіки України за стрімкого зростання його економічної ефективності;

– запропоновано новий комплексний критерій до теоретичного обґрунтування та структурування ефективності діяльності банків у відтворювальних процесах, а саме: орієнтації банку на задоволення потреб певної групи економічних агентів, що взаємодіють з банком у системі розширеного відтворення ВВП. На рівні комерційного банку, системи комерційних банків, центрального банку та банківської системи за вказаним критерієм обґрунтовано поняття ефективності діяльності банків у економічному, соціальному та суспільному аспектах. Доведено, що, незважаючи на позитивні тенденції розвитку вітчизняного банківського сектора, його ефективність порівняно з розвинутими країнами світу та потребами української економіки є недостатньою для забезпечення стабільного економічного зростання України;

удосконалено:

– концепцію монетарного циклу, основними недоліками якої були: неврахування можливостей банків працювати на фондовому ринку, відсутність довгострокових взаємовідносин банківських інститутів з підприємствами. На основі даної концепції розроблено модель «грошово-кредитного циклу підприємства» та в її рамках запропоновано модель «фінансового життя підприємства», яка передбачає, що у процесі свого розвитку взаємовідносини підприємства з банком проходять такі етапи: започаткування взаємовідносин банку та підприємства, формування кредитної історії, довгострокове банківське кредитування, вихід на фондовий ринок за посередництвом банку, формування корпоративного контролю банку за діяльністю підприємства. У розроблених моделях ліквідовано зазначені недоліки концепції монетарного циклу: обґрунтовано активну роль банків у функціонуванні фондового ринку та розкрито особливості розвитку взаємовідносин банків та підприємств залежно від їх тривалості;

– методологію аналізу ефективності діяльності банків. Зокрема, при дослідженні суспільної ефективності банків України як необхідної умови розширеного відтворення ВВП для оцінки ступеня незбалансованості банківської діяльності у регіональному та галузевому аспектах розроблено та використано показники: «чистий» кредитор, співвідношення депозитів і кредитів, частка недофінансованих кредитів, що дало змогу стверджувати про високу ступінь незбалансованості діяльності банків в окремих регіонах України. Розроблено систему показників економічної ефективності, що допомогло виявити характер та основні причини зміни економічної ефективності банків України;

дістало подальший розвиток:

– теоретичне обґрунтування оптимальної структури фінансового ринку та ролі у ній банків. На основі порівняльного аналізу функціонування двох моделей фінансового ринку: «банківської», основою якої виступає діяльність банківських інститутів, та моделі «з широкою участю», яка ґрунтується на активному функціонуванні фондових ринків та за їх посередництвом широкому залученні населення у інвестиційні процеси, виявлено їх суттєві відмінності та доведено, що для країн з несприятливими інституційними умовами, до яких відноситься і Україна, ефективнішою є «банківська модель», а тому доцільною є орієнтація на розвиток банківського сектора як основного грошово-кредитного каналу стимулювання розширеного характеру відтворення ВВП;

– визначення сучасних тенденцій світового фінансового ринку. На відміну від існуючих поглядів, коли переважно досліджуються окремі тенденції фінансового ринку, елементом новизни стало розкриття їх комплексного впливу на банківську систему України. Виявлено, що в Україні економічні вигоди від розвитку зазначених тенденцій (глобалізації, поширення інформаційних технологій, процесів концентрації, консолідації та універсалізації у банківській сфері) повною мірою не використовуються вітчизняними банками та не дають змогу досягати високої ефективності діяльності банків у системі розширеного відтворення ВВП;

– емпіричне обґрунтування впливу банківських інститутів на економічне зростання України шляхом побудови системи економетричних моделей, які відображають взаємозв’язок показників діяльності банків України та ВВП. Результати моделювання підтвердили наявність стійкого тісного зв’язку між діяльністю банків та економічним зростанням України, дали змогу довести, що зростання ефективності діяльності вітчизняних банків є важливим напрямом прискорення економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, сформульовані у дисертаційній роботі, можуть бути використані органами державної влади – при розробці економічної політики держави у контексті підвищення позитивної ролі банківського сектора у розвитку економіки України; банками – при здійсненні аналізу ефективності їх діяльності, розробці стратегії розвитку; підприємствами – для обґрунтування можливих напрямів залучення до фінансування їх господарської діяльності банків. Основні результати дослідження впроваджені в навчальний процес при викладанні нормативних курсів та спецкурсів на економічному факультеті Академії праці і соціальних відносин ФПУ (м. Київ), зокрема «Макроекономіка», «Основи економічної теорії», «Аналіз банківської діяльності», «Кредитування і контроль», «Банківські операції» (довідка № 01/02-446 від 06.09.2007 р.). Запропоновані дисертантом методичні рекомендації щодо оцінки ефективності діяльності банків та удосконалення їх кредитної політики використовувались у діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (довідка №361/07 від 03.09.2007 р.), філії «Московське відділення Промінвестбанку в м. Київ» (довідка №01-0066/08 від 17.01.2008 р.). Пропозиції щодо удосконалення діяльності банківського сектора України були використані фахівцями ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» при підготовці внутрішніх нормативних документів та розробці стратегії діяльності банку (довідка №6-026100/435 від 14.01.2008 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає у тому, що наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно та розкривають авторський підхід до теоретичного і практичного обґрунтування діяльності банків як суб’єктів системи розширеного відтворення ВВП.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на семи науково - практичних конференціях, а саме: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції в розвитку банківської системи» (грудень 2004 р., м. Дніпропетровськ), Третій Міжнародній науково-практичній конференції «Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період» (травень 2005 р.,
м. Хмельницький), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України» (листопад 2006 р., м. Київ), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи» (травень 2007 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності» (жовтень 2007 р., м. Київ), VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (квітень 2004 р., м. Київ),
VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (травень 2005 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи висвітлені у 20 одноосібних публікаціях загальним обсягом 9,1 друк. арк., з них 13 – статті у наукових фахових виданнях обсягом 7,2 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг дисертації становить 176 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (191 найменування), 11 додатків на 38 сторінках, 8 таблиць на 5 сторінках, 16 рисунків на 10 сторінках.