Біловус Г.Я. Плямистості ячменю та заходи з обмеження їх розвитку в умовах західного Лісостепу України

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан проблеми, визначено мету роботи на основі завдань досліджень, вирішення яких дало змогу досягти поставленої мети, наведено характеристику об’єкта та предмета дослідження, зазначено перелік використаних у роботі методів, сформульовано концептуальні положення новизни, показано теоретичне і практичне значення отриманих результатів, надано відомості про апробацію результатів досліджень, структуру та обсяг роботи.

Огляд літератури

На основі аналізу узагальнених літературних даних висвітлена історія вивчення, розповсюдження і шкодочинності плямистостей листя, описана біологічна характеристика збудників захворювання.

Умови та методики проведення досліджень

Дисертаційну роботу виконували протягом 2000-2003 рр. на дослідних полях Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН Львівської області Пустомитівського р-ну та сортовипробувальних станціях Львівської області – Перемишлянська, Старосамбірська; Тернопільської області – Тернопільська.

Район проведення досліджень за агрокліматичним районуванням знаходиться на заході Лісостепу України, який характеризується помірно континентальним кліматом.

При проведенні лабораторно-польових дослідів користувалися загально­прийнятими методиками, наведеними у працях И.А. Дудка,  С.П. Вассер, И.А. Элланская и др., (1982 р.), Б.А. Доспехов (1985 р.).

Ступінь ураження рослин плямистостями листя визначали за “Методическими указаниями по диагностике и методам полевой оценки устойчивости ячменя к возбудителям пятнистостей листьев” (О.С. Афанасенко, 1987 р.).

Видовий склад грибів Bipolaris sorokiniana Shoem, Drechslera graminea Ito, Drechslera teres Ito вивчали за морфологічними особливостями кожного з видів, виділених з уражених органів ярого ячменю (В.І. Білай, 1983 р.). При визначенні виду враховували характер ураження рослини-господаря (розмір плям, наявність і колір облямівки і інш.).

Для ідентифікації видових ознак вилучених збудників  плямистостей використовували визначник М.М. Підоплічко (1977 р.). Морфологічні особливості патогенів вивчали з використанням мікроскопів МБД-6 і Nikon.

Для отримання спорової суспензії здійснювали виділення збудників у чисту культуру за методиками наведеними в працях Л.Т. Бабаянц, А. Мештерхази (1988 р.); И.А. Дудка, С.П. Вассер, И.А. Элланская (1982 р.); О.С. Афанасенко (1987 р.).

Шкодочинність хвороб визначали за методикою наведеною в “Методических указаниях по определению вредоносности болезней сельскохозяйственных культур” (М. – 1975 г.).

Ефективність фунгіцидів вивчали в умовах природного інфекційного фону.

Статистичну обробку експериментальних даних проводили методом дисперсійного аналізу (Б.А. Доспехов, 1985 р.) з використанням комп’ютера.

Економічну ефективність досліджуваних факторів розраховували керуючись методиками наведеними в роботі “Методики випробування і застосування пестицидів, К. 2001 р.).

Особливості розвитку темно-бурої, смугастої та сітчастої плямистостей, ЇХ шкодочинність в умовах 
західного Лісостепу України

Маршрутними обстеженнями і аналізом відібраних зразків встановлено, що на території західного Лісостепу України темно-бура, сітчаста та смугаста плямистості – широко розповсюджені захворювання. Ознаки перших симптомів хвороб і ступінь ураження рослин залежить від грунтово-кліматичних умов і змінюється по роках (2000-2002 рр.). Так, в середньому за роки досліджень розвиток темно-бурої плямистості був у межах 28,8-45,6%, сітчастої – 35,6-43,8%, а смугастої – 36,1%-47%.

Отримані результати зумовлюють необхідність проведення подальших досліджень із метою глибокого вивчення шкідливості збудників хвороб та біологічних особливостей їх розвитку.

Встановлено, що ураження ярого ячменю спричиняє не тільки погіршення якості зерна, але й втрати врожаю. Про значну шкідливість плямистостей свідчать дані щодо аналізу кількості зерна в колосі. Так, при 90% розвитку плямистостей відбулося зменшення кількості зерен на 5,1-6,1 штук порівняно із здоровими рослинами. При цьому маса зерна в колосі знижувалась на 0,15-0,17 г., маса 1000 зерен – на 3-3,7 г (табл. 1).

Чим вищий розвиток хвороби, тим вищий був коефіцієнт шкодочинності. Так, при 50% розвитку хвороб коефіцієнт шкодочинності темно-бурої плямистості становив 0,3%, смугастої – 0,5%; а сітчастої – 0,44%. При 75% розвитку хвороб відповідно 0,36%; 0,57%; 0,50%.

Отже, коефіцієнт шкідливості на природному фоні за максимального ураження (90%) темно-бурою плямистістю становив 0,38%, сітчастою – 0,52%, смугастою – 0,66%.