Богданович Зміни форм магнію дерново-підзолистого грунту Лівобережного Полісся залежно від систем удобрення ярої пшениці

summary

У вступній частині обгрунтовано актуальність проблеми, сформульовано завдання, при розв’язанні яких досягається мета досліджень, висвітлена наукова новизна і практична цінність роботи.

Роль магнію в родючості грунтів, життєдіяльності рослин та підвищенні врожайності сільськогосподарських культур. Подано огляд літературних джерел, у яких висвітлена роль обмінних катіонів в родючості ґрунтів і життєдіяльності рослин, проаналізовано вплив магнієвих добрив на врожайність та якість сільськогосподарських культур.

Програма, об’єкт, методика та умови досліджень. Експериментальний матеріал є результатом досліджень, виконаних протягом 2000-2002 рр. в стаціонарному досліді Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН та на кафедрі ґрунтознавства і охорони ґрунтів Національного аграрного університету.

Дослід, з вивчення систем удобрення в зерно-картопляній сівозміні, закладений в 1981 році на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті, сформованому на шаруватих водно-льодовикових відкладах з вихідними даними: гранулометричний склад орного шару: піску близько 62,9 %, пилу – 28,8 та мулу – 8,3 %; фізико-хімічні показники: рН_KCl – 5,0; гідролітична кислотність за Каппеном – 2,5 та сума увібраних основ – 5,4 мг-екв на 100 г ґрунту; вміст гумусу за Тюріним – 1,1 %, щільність – 1,45 г/см³, вміст азоту легкогідролізованих сполук за Тюріним і Кононовою – 9,7, рухомих фосфатів за Кірсановим – 15,0, обмінного калію за Масловою – 6,2 мг/100 г ґрунту.

Дослідження проводились по варіантах досліду: 1.Без добрив (контроль); 2.N₆₈Р₆₈К₉₀ – мінеральна система; 6.N₆₈Р₆₈К₉₀ + сидерат (люпин) 5 т/га – органо-мінеральна сидеральна; 9.Гній 10 т/га – органічна; 10.Гній – 10 т/га + N₆₈Р₆₈К₉₀ – органо-мінеральна традиційна (норми добрив вказані на 1 га сівозмінної площі), чергування культур в сівозміні було наступним: конюшина, пшениця озима, картопля, пшениця яра, люпин, жито озиме, кукурудза на силос, овес.

Безпосередньо під пшеницю яру вносили мінеральні добрива (аміачну селітру, гранульований суперфосфат, калій хлористий, магній сірчанокислий) в дозі N₆₀Р₆₀К₉₀Мg_40, а гній та сидерат використовувались у післядії. Гній вносився два рази за ротацію сівозміни по 40 т/га під просапні культури – картоплю та кукурудзу. Сидерат висівали теж два рази за ротацію після пшениці озимої та жита озимого. Біомаса урожаю сидеральної культури в середньому становила 20 т/га. Система захисту рослин накладалась фоном на всі варіанти. Сорт пшениці ярої – “Рання –93”, який районований для умов Полісся.

Площа посівної ділянки – 102, облікової – 60 м², ділянки розміщені рендомізовано. Повторність досліду 4-х разова. Вивчення ефективності магнієвих добрив проводилось на фоні всіх досліджуваних систем удобрення, методом розщеплених ділянок. Погодні умови в роки досліджень відрізнялись за метеорологічними показниками. В період вегетації ярої пшениці середньодобова температура була вища порівняно з середньобагаторічною в середньому на 0,3-4,1⁰С. Кількість опадів коливалась в межах 128,1-318,8 мм при середньобагаторічних – 275,0 мм.

Відбір ґрунтових зразків проводився з орного (0-20 см) і підорного (20-40 см) шарів ґрунту за фазами росту та розвитку рослин: кущення, трубкування, колосіння, повна стиглість. Паралельно проводилось відбирання зразків рослин і фенологічні спостереження за розвитком культур та забур’яненістю посівів.

У ґрунтових зразках визначались такі показники: рН_H2O і рН_KCl потенціометрично; гідролітична кислотність за Каппеном; сума увібраних основ за Каппеном-Гільковицем; амонійний азот з реактивом Несслера; нітратний азот за допомогою іонселективних електродів; рухомі фосфати і рухомий калій за Кірсановим; водорозчинні калій, кальцій і магній у водній витяжці; рухомі кальцій і магній за Мазаєвою; обмінний калій, кальцій і магній за Шоленбергером. Кальцій і магній у всіх витяжках визначались методом атомно-абсорбційної спектроскопії на спектрометрі ААS – 30, а калій – методом полуменевої фотометрії на полум’яному фотометрі FLAFO-4.

У зразках рослин після озолення за Гінзбург та ін. визначали: вміст азоту – з реактивом Несслера; фосфору за методом Деніже в модифікації Левицького; калій методом полуменевої фотометрії на полум’яному фотометрі FLAFO-4; кальцій і магній на спектрометрі ААS – 30. Аналіз зерна на вміст білка проводили за ГОСТ 10846-91, а клейковини – за ГОСТ 13586.1-68.

Статистична обробка результатів проводилась дисперсійним методом за Б.А. Доспєховим з використанням ПК.

Вплив систем удобрення на вміст і баланс кальцію та магнію, фізико-хімічні показники й поживний режим дерново-підзолистого ґрунту. Тривале застосування різних систем удобрення призвело до диференційованої зміни фізико-хімічних показників дерново-підзолистого ґрунту. Понад 20-річне використання мінеральної системи удобрення підвищувало кислотність як орного, так і підорного шарів ґрунту при незначному зниженні (відносно контролю) суми ввібраних основ в шарі 0-20 см (табл. 1). Навпаки, застосування органічної та органо-мінеральних систем позитивно впливало на ці показники. Так, гній підвищував реакцію ґрунтового середовища до 5,4 (рН_KCl), суму ввібраних основ на 23 %, зменшував гідролітичну кислотність до 1,1 мг-екв/100 г ґрунту відносно контролю. При цьому ступінь насичення ґрунту основами становив 74%.