Богуславський М.М. Господарсько- біологічна оцінка сортів та гібридів абрикоси для маточно- насіннєвих насаджень в умовах Лісостепу України

summary

ОЦІНКА  МАТОЧНИХ ДЕРЕВ ГІБРИДІВ ТА СОРТІВ

ЗА РОСТОМ І РОЗВИТКОМ У НАСАДЖЕННІ

За способом отримання досліджені  форми є  гібридами, інтродуковані та місцевого походження. У саду проявлялися їх індивідуальні особливості, що дозволило оцінити і відібрати кращі для створення маточно-насіннєвих насаджень.

За показниками  біометричних промірів дерев  виділилися 3 групи форм: слабкорослі, середньорослі та сильнорослі. Пересічно дерева слабкорослих форм Березняківська, 7491, 12180, 13228 та 13330 уступали середньорослим формам за висотою на 15,4%, за діаметром крони - на 5,9%,  за площею поперечного перерізу штамбу - на 31,1%, а відповідно сильнорослим  -на 31,2%, 22% та 42,6%. За стриманністю росту найбільш виділилася форма 12180,  у якої висота дерева у 10-ти річному віці  складає 2,7 м,  діаметр крони - 2,6 м , площа перерізу штамба - 60 см² , тоді як у - сильнорослих форм 4613, 3747 та 12591 того ж віку, ці показники становлять - відповідно 4,7-5,4 м;   4,1-4,6 м  та  234-265 см².

Визначення ступеню підмерзання й стану дерев після суворої зими 1993/1994 р.р. та  спостереження за станом дерев у наступні вегетації дозволили оцінити зимостійкість дослідних форм.

До середньозимостійких, або таких що мають значні пошкодження в суворі зими (1,8-2 бали), віднесено форми: Червонощока, Оболонська,  інтродуковані - Енг-якши, Тріумф сєвєрний та деякі гібридні форми (11132, 9931). Ці форми можуть успішно вирощуватися в зоні досліджень тільки за умови ретельного добору мікрозон та агротехнічних прийомів. Зимостійкість шести форм оцінена, як добра (Березняківська, 12180, 13330, 12591, 3747, 4613) і однієї (10285а), як висока. Характерною їх особливістю є менший ступінь підмерзання (до 1 бала) та добрий стан дерев в період вегетації, порівняно з контролем  (Червонощока). Ці форми найбільш доцільно вирощувати в зоні досліджень та використовувати для селекційної роботи. Форми, що отримали низьку оцінку зимостійкості, малопридатні для вирощування в  районах Лісостепу.

Проведення досліджень на природному інфекційному, фоні дало можливість оцінити форми щодо стійкості до однієї з найбільш шкодочинних грибкових хвороб абрикоси - моніліального опіку. Виділилося 3 групи форм :

- чутливі форми, плоди і пагони яких значно уражуються як у роки несприятливі так і сприятливі для розвитку хвороби (відповідно до 1-1,5 бала і до 2-3,5 бала).;

- середньочутливі форми, які відзначаються помітно меншим пошкодженням плодів,  ніж чутливі форми, однак стійкість пагонів у них також невисока;

- відносно стійкі форми, відзначаються помітно меншим пошкодженням і плодів і пагонів, ніж у попередніх груп, що особливо проявляється в роки сприятливі для розвитку хвороби. До них належать Березняківська, Оболонська, 4657 та 12180. Пошкодження плодів і пагонів в роки несприятливі для розвитку хвороби не перевищує 0,5-1 бала, а сприятливі - 1,5-2 бала, що значно нижче як у чутливих форм.

Повністю толерантних до моніліального опіку форм  не виявлено.

Вивчення самоплідності підтвердило залежність цього показника від ботаніко-географічного походження сорту (європейський, середньоазіатський) або материнських форм гібриду. Високою самоплідністю відзначалися форми Оболонська, Тріумф сєвєрний, 13330, 12591 та 7491 європейського походження, в яких при природному самозапиленні число зав’язаних плодів становило 80-168% від вільного запилення. Всі форми, в отриманні яких брали участь середньоазіатські та ірано-кавказькі абрикоси виявилися низькосамоплідними (10-18% зав’язаних плодів до вільного запилення) та самостерильними. Проміжне положення зайняли частково самоплідні форми (Березняківська, 4657, 12180), які мають європейське походження, але при самозапиленні  вони зав'язували  в 2,9-3,7 рази менше плодів, ніж при вільному запиленні (27-35% до вільного запилення).   

Протягом 1994-1997 р.р. відзначено 2 неурожайних та 2 урожайних роки, в цілому ж пересічна урожайність форм склала 40,4 ц/га, або 9,3 кг з дерева. Виділилися форми з високою врожайністю (понад 60 ц/га) - Березняківська, Тріумф сєвєрний, 12591, 9931, 13228, середньою (40-60 ц/га), нищесередньою (20-40 ц/га) та низькою ( до 20 ц/га). До низькоурожайних віднесено форми Червонощока (контроль), Оболонська, 4657 та 4613.

Слід особливо підкреслити, що форми 3747, 12591 та Енг-якши в складних кліматичних умовах за 4 роки досліджень дали 3 урожаї.

Виявилося, що слабкорослі форми, які в більшості віднесені до середньоурожайних у розрахунку на одиницю площі, в перерахунку на площу поперечного перерізу штамба є високоурожайними (7491, 12180, 13330), що вказує на можливість більш щільних схем їх садіння.

Насіннєва продуктивність досліджених форм, залежала від масової врожайності та пересічної маси плоду. Найвищий вихід кісточок відзначено в урожайних, дрібноплідних форм Енг-якши, 9931, жерделя В1 (682-1010 шт/дерева). Середньо- та крупноплідні форми уступали дрібноплідним за насіннєвою продуктивністю, а найвищий вихід кісточок (470-620 шт) серед них також мали високоурожайні форми Березняківська, Тріумф сєвєрний, 13228, та 12591, тоді як у низькоурожайних - Червонощокої, Оболонської та 4657, він не перевищував 108-111 шт з дерева.

Особливо гармонійний смак плодів був характерний для   форм Оболонська, 12591 (4,6-4,8 бала), а також  - Березняківська , Червонощока та 12180 (4,3-4,4 бала), що відзначалися також і їх крупністю.