Бондар О.А. Адаптивно-насінницький потенціал та елементи зонального насінництва малопоширених культур і цибулі ріпчастої в Криму

summary

Збереження і перспективи розширення генофонду малопоширених овочевих рослин і цибулі ріпчастої в умовах Криму

Проаналізовано сучасний стан та результати попередніх досліджень з питань біології, морфології, селекції та насінництва салату цикорного (Cichorium intybus L.), нігели посівної (Nigella sativa L.), васильків справжніх (Ocimum basilicum L.), амаранта волотистого (Amaranthus paniculatus L.), сафлору фарбувального (Carthamus tinctorius L.), катрану степового (Greambe tatarica Rupr.), цибулі ріпчастої (Allium cepa L.). Зазначено недостатньо вивчені елементи насінництва малопоширених рослин та чинники стабільності ознак цибулі ріпчастої. Обґрунтовано необхідність проведення досліджень у цьому напрямі.

Умови, матеріал та методика досліджень

Експериментальну роботу виконано на Кримській дослідній станції овочівництва Інституту південного овочівництва і баштанництва УААН протягом 2003-2005 рр. у відповідності з тематикою наукових досліджень.

Грунт дослідних ділянок – чорнозем південний малогумусний карбонатний важкосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі – 2,7-3,5 %, рН – 7,0-7,5. Клімат регіону дослідження – континентальний, з недостатнім зволоженням і частими суховіями. Погодні умови за роки проведення досліджень досить різнилися, що дало можливість отримати об’єктивні дані та достовірні результати. Посіви розміщували в зрошуваній восьмипільній овочевій сівозміні. Технологія вирощування малопоширених овочевих рослин і цибулі городньої – рекомендована для Південної зони України.

Дослідження проведено згідно з “ Методикой опытного дела в овощеводстве и бахчеводстве” (К. І. Яковенко., Г. Л. Бондаренко, 2001), “Методикой полевого опыта (Б. А. Доспєхов, 1985), “Сучасними методами селекції овочевих і баштанних культур (Т. В. Чернишенко, К. І. Яковенко, О. М. Бєлєнькая, 2001). Ідентифікацію та контроль сортових показників здійснювали у відповідності з “Руководством по апробации овощных культур и кормовых корнеплодов” (1982). Насіннєвий матеріал оцінювали за галузевим стандартом ДСТУ 2240-93 “Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості”. Площа облікової ділянки становила 18 м², посівної - 20 м². Повторність дослідів чотирьохкратна. Протягом вегетаційного періоду рослин проводили метеорологічні та фенологічні спостереження. Облік густоти розміщення рослин здійснювали, підраховуючи їх кількість на 1 м² у шести місцях кожної повторності. Визначали вміст сухої речовини в рослинах гравіметричним методом, цукру - фероціанидним, аскорбінової кислоти - колориметричним методом за реакцією 3,2,6-дихлорфеноліндофенолу (аналізи здійснювали в лабораторії аналітичних вимірювань Інституту овочівництва і баштанництва УААН). Економічну ефективність розрахували, виходячи з вартості товарної зелені та насіння за фактичними затратами праці й коштів. Адаптивні параметри сортів та елементів технології визначали за статистичними моделями П. В. Кільчевського і Л. В. Хотильової (1985).

У дослідах насіння салату цикорного, нігели посівної, васильків справжніх, сафлору красильного висівали у третій декаді березня-першій декаді квітня, амаранта волотистого - наприкінці квітня, катрану степового в третій декаді листопада, цибулі городньої - в першій-другий декаді березня. Розсаду васильків справжніх і цибулі ріпчастої вирощували у плівкових теплицях без обігрівання. Розсаду у відкритий грунт висаджували у віці 50-55 діб, маточники цибулі ріпчастої - в третій декаді жовтня–першій декаді листопада. Під час проведення досліджень технологічні заходи щодо застосування добрив, використання засобів захисту рослин та зрошення були загальноприйнятими для умов Криму.

Вплив біотичних та абіотичних факторів на комплекс ознак генофонду малопоширених овочевих рослин у Криму

Дослідами встановлено оптимальні строки висіву насіння в умовах Нижнього передгірного агрокліматичного району Криму: салату цикорного, нігели посівної, васильків справжніх, сафлору красильного – перша декада квітня, амаранта волотистого – третя декада квітня, катрану степового – підзимовий висів у третій декаді листопада.

Виявлено лінію салату цикорного № 4, яка забезпечувала максимальний врожай зелені та насіння за усіх досліджених строках висіву. Найбільші показники відмічені за висівом в першій декаді квітня.

Найбільш адаптивним виявився сортозразок нігели посівної Місцева (К-ІОБ 00002) з врожайністю насіння 0,39±0,03 т/га, зеленої маси - 20±1,3 т/га. Хімічний аналіз зразка Місцевий показав перевищення вмісту каротину на 23,83 мг/кг в порівнянні зі стандартом с. Іволга і становив 42,3 мг/кг.

Дослідженні сортозразки васильків справжніх перевищення врожайності в порівнянні зі стандартом с. Бадьорий на 5 %-ному рівні значимості не показали.

Аналіз адаптивних здатностей сортозразків амаранта волотистого в умовах Криму показав, що найбільш стійкою була форма з Мексики (К-ІОБ 00008) з досить високими показниками врожайності насіння (3,2±0,2 т/га), зеленої маси (100±3,3 т/га) та якості продукції.

Вивчення зразків сафлору фарбувального дозволила визначити високу посухостійкість у критичні фази розвитку рослин та стійкість до короткочасних заморозків до – 3 – 5⁰С. Врожайність насіння сафлору фарбувального в середньому склала: стандарт Місцевий – 0,35±0,3 т/га; Місцевий (К-ІОБ 00001) – 0,35±1,0 т/га.

Встановлено, що сортозразки катрану степового, інтродуковані з інших агрокліматичних регіонів світу, не можуть пристосовуватися до нових умов розвитку. В результаті рослини були пригнічені, а потім гинули.