Чередниченко Л.І. Продуктивність маточника клонових підщеп яблуні залежно від утримання субстрату і видалення розгалужень у Правобережному Лісостепу України

summary

ПРОДУКТИВНІСТЬ МАТОЧНИХ НАСАДЖЕНЬ КЛОНОВИХ ПІДЩЕП

ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ВИРОЩУВАННЯ

(огляд літератури)

На основі аналізу наукової літератури з вирощування відсадків клонових підщеп, способів регулювання теплового режиму ґрунту і ступеня галуження надземної частини маточних рослин визначено недостатньо вивчені питання та необхідність їх подальшого дослідження.

МІСЦЕ, ОБ’ЄКТИ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Умови та місце ведення досліджень. Дослідження виконано протягом 2004–2006 рр. в експериментальному маточному насадженні (1997 р. садіння) проблемної науково-дослідної лабораторії з плодового розсадництва Уманського державного аграрного університету в Маньківському природно-господарському районі Середньодніпровського-Бузького округу Лісостепової правобережної провінції України.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений важкого гранулометричного складу. Вміст рухомих сполук фосфору і калію в орному шарі (за Чиріковим) становить, відповідно, 22,8 та 19,2 мг/100 г ґрунту, азоту за нітрифікаційною здатністю – 2,3 мг/100 г, рН сольової суспензії – 6,3.

За роки досліджень спостерігалася зміна метеорологічних умов відносно багаторічних даних щодо потепління. У 2004 р. температура повітря в літні місяці на 0,9–1,0ºС переважала середньомісячні багаторічні дані. У липні і серпні 2005 р. середньомісячна температура повітря була більшою, відповідно, на 1,4 і 1,8ºС за середньобагаторічну, а в червні-серпні 2006 р. – на 0,2–2,0ºС. Середньорічна кількість опадів у 2004, 2005 і 2006 рр. склала, відповідно, 563,3, 611,7 і 496 мм, що менше середньобагаторічної на 69,7, 21,3 і 137 мм. Загалом, погодні умови за роки проведення досліджень помітно відрізнялися від середньобагаторічних, однак, у цілому, були характерними для помірно-континентального клімату регіону.

Методика досліджень. Досліди з вивчення елементів технології вирощування клонових підщеп яблуні виконано у трьох польових дослідах, закладених за сформульованою О. В. Мельником робочою гіпотезою і розробленою за участю В. П. Майбороди схемою.

Дослід 1 “Продуктивність маточника підщепи М9 залежно від способу утримання субстрату в ряду (відсадки горизонтальні)” закладено навесні 2005 р. Після третього підгортання маточних рослин валок субстрату – ґрунту чи тирси листяних (крім дуба) та хвойних порід – з обох боків ряду накривали білою агротканиною П–17 шириною полотна 25 см (щільність 17 г/м²), або ранцевим обприскувачем дворазово наносили водяну суспензію крейди (побілення, 4 кг/10 л води) із загальною витратою робочої рідини 20000 л/га: вперше після третього підгортання на поверхню валка наносили чотири шари суспензії, вдруге – по мірі змивання її з поверхні субстрату; контролем слугувало традиційне утримання ґрунту.

Дослід 2 “Вплив способу видалення бічних розгалужень на продуктивність маточника вегетативно розмножуваної підщепи М9 (відсадки горизонтальні)” закладено навесні 2004 р. Після третього підгортання в зоні 30-сантиметрової висоти пагонів (над поверхнею валка субстрату) рослини двічі обприскували водним розчином калійної солі α-нафтилоцтової кислоти (КАНО) концентрацією 100 мг/л з досягненням розгалуженями довжини 0,5–3 см і через 18 днів (хімічне видалення розгалужень). Розгалуження також двічі видаляли вручну; контролем слугувало вирощування відсадків без їх видалення. Обробку розчином КАНО здійснювали малогабаритним ручним обприскувачем (пульверизатор) у недощову безвітряну погоду, уникаючи попадання робочої рідини на верхівки пагонів.

Дослід 3 “Вплив строку обробки та концентрації КАНО (з метою усунення бічних розгалужень) на продуктивність маточника клонових підщеп М9 і М26” (відсадки вертикальні) закладено навесні 2005 р. Аналогічно описаному вище, рослини двічі обприскували розчином КАНО концентрацією 25, 50, 100 та 200 мг/л: перший раз – після другого або третього підгортання, а другий – через 18 днів; контроль – без обробки.

Маточні насадження вели способом вертикальних і горизонтальних відсадків зі схемою садіння, відповідно, 1,4х0,25 та 1,4х0,33 м і площею облікових ділянок, відповідно, 2,1 та 2,77 м²; на кожній з яких розміщено по шість облікових кущів (М. В. Андриенко, И. П. Гулько, 1990; С. Пирс, 1968). Ділянки розташовано рендомізовано з чотириразовим повторенням.

Догляд виконували згідно загальноприйнятих рекомендацій Інституту садівництва УААН (К., 2002) з підгортанням рослин ґрунтом чи свіжою тирсою листяних і хвойних порід до висоти валка 25 см. Перше підгортання робили з досягненням пагонами висоти 15–20 см, друге підгортання – 30–40 і третє – 50–60 см; висота валка становила, відповідно, 10, 20 і 25 см (В. И. Майдебура, 1984). Полив виконували системою краплинного зрошення з відстанню між крапельницями 0,3 м здійснювали за зниження вологості у валку (0–25 см) до 80% найменшої вологоємкості ґрунту (НВ) і 65% – тирси (В. П. Майборода, 2003). Навесні підживлювали азотними добривами рекомендованою для зони нормою 120 кг/га д.р. після розгортання надземної частини маточних кущів (Київ–Умань, 1981). Вміст у ґрунті рухомих форм фосфору і калію перевищував оптимальний для яблуні, тому відповідні добрива не вносили.

Обліки та спостереження вели загальноприйнятими методами (М. В. Андриенко, И. П. Гулько, 1990; Г. К. Карпенчук, А. В. Мельник, 1987).

Температуру субстрату вимірювали опівдні спиртовими термометрами на поверхні валка і в зоні окорінення відсадків (на глибині 20 см від поверхні валка субстрату) з 11 липня по 20 серпня з 10-денним інтервалом; надходження та відбивання світла від поверхні валка визначали люксметром Ю116.

Визначали площу листкової пластинки методом “висічок” (П. В. Кондратенко, М. О. Бублик, 1996), її товщину приладом “Тургометр – І”, облистяність пагонів – підрахунком листків на 10 пагонах з кожного повторення (Г. К. Карпенчук, А. В. Мельник, 1987) та вміст у листках пігментів – на спектроколориметрі “Spekol” за Т. В. Годнєвим (1952). Масу хлорофілу в листі  визначали в перерахунку на одиницю площі насадження (О. В. Мельник).

Особливості росту надземної частини і кореневої системи відсадків аналізували після їх відділення за показниками: діаметр, висота, кількість і довжина розгалужень надземної частини, довжина і кількість коренів, довжина зони окорінення (М. В. Андриенко, И. П. Гулько, 1990).

Товарну якість підщеп визначали за ОСТ 10 124–88 з сортуванням за способом проблемної лабораторії Уманського ДАУ з плодового розсадництва (О. В. Мельник, В. П. Майборода, 2001). Обчислювали загальний вихід відсадків з одиниці площі, абсолютний і відносний вихід стандартних відсадків (сума першого і другого сортів), зокрема стандартних відсадків без розгалужень стовбура.

Економічну ефективність виробництва відсадків розраховували на основі технологічних карт за методикою Інституту садівництва УААН (О. М. Шестипаль, 2002). Статистичну обробку проводили методами кореляційного і дисперсійного аналізу (Б. А. Доспехов, 1985; В. Ф. Мойсейченко, 1992; Т. М. Литтл, Ф. Дж. Хиллз, 1981) за розробленими в Уманському ДАУ програмами (В. П. Майборода, 2003).