Цивільно-правові засади регулювання міжнародної технічної допомоги в Україні

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах перебудови основних сфер суспільного життя в Україні важливого значення набуває міжнародна технічна допомога, яка сприяє реформуванню економіки країни. Ця допомога виражається як у передаванні коштів, майна, обладнання, так і у наданні послуг та інформації, виконанні робіт, навчанні та стажуванні персоналу, передаванні об'єктів інтелектуальної власності, зокрема технологій та ноу-хау.

Залучення міжнародної технічної допомоги прискорює поглиблення структурних, правових реформ, демократизацію суспільства, економічне зростання, підвищення екологічної та ядерної безпеки. Необхідністю забезпечення вирішення перелічених завдань пояснюється затвердженням Кабінетом Міністрів України Стратегії залучення міжнародної технічної допомоги на 2004-2007 роки.

Зважаючи на важливість інституту міжнародної технічної допомоги, удосконалення правових засад залучення та використання ресурсів цієї допомоги є вкрай недостатнім і проблемним. Зауважимо, що упродовж 1990-2001 років практично не існувало жодного нормативно-правового акта, який би конкретно регулював бодай головні моменти діяльності, пов'язаної з міжнародною технічною допомогою.

Ситуація змінилася у 2002 році, коли була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”, у якій знайшов вираження державний підхід до регулювання відносин, зокрема й майнових, стосовно залучення, використання та моніторингу такої допомоги. Проте разом із багатьма позитивними ознаками єдина система, про яку йдеться у згаданій постанові, має низку суперечливих положень, наслідки яких можуть негативно позначитись на ефективності надання міжнародної технічної допомоги.

Безпосередньою підставою одержання технічної допомоги є договори про її надання. Зобов'язальне право й сьогодні не містить положень стосовно таких договорів. Тому договір про надання технічної допомоги, який за своєю природою є цивільно-правовим, не знаходить належного місця у системі класифікації договорів. Відтак очевидною є потреба у чіткій дефініції цього договору, у визначенні його ознак, істотних умов, предмета та інших елементів.

У дисертації відносини з надання міжнародної технічної допомоги досліджуються як об’єкт цивільних правовідносин, з’ясовується правова природа договору про надання міжнародної технічної допомоги та його зміст. Значна увага приділена аналізу такому малодослідженому аспекту як засоби цивільно-правової відповідальності учасників відносин з надання міжнародної технічної допомоги.

Правове регулювання міжнародної технічної допомоги не було предметом дослідження як у вітчизняній, так і в зарубіжній правовій літературі. Більше того, публікації, що висвітлюють цю тематику або розглядають окремі елементи досліджуваної проблеми є поодинокими.

Брак достатньої кількості наукових джерел та невеликий обсяг нормативно-правових актів у досліджуваній сфері зумовило потребу формування власних підходів до аналізу досліджуваного предмета.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами та програмами наукових досліджень кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках теми “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” і затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 1 липня 2002 року №11/74.