Цюк Ю.В. Формування агроценозу жита озимого та його продуктивності залежно від технології вирощування в умовах північного Лісостепу України

summary

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТА ОЗИМОГО

(огляд наукової літератури)

Узагальнені результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань впливу добрив, хімічних та біологічних засобів на зміни врожайності та якості зерна жита озимого. На основі аналізу літературних джерел встановлено ступінь вивчення питань розробки технологій вирощування жита озимого, визначені основні напрями їх удосконалення в умовах північної частини Лісостепу України, розроблено програму наукових досліджень.

 УМОВИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Експериментальні дослідження проводились протягом 2003-2005 рр. у стаціонарному досліді лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ “Інститут землеробства УААН”, закладеному в 1986 році в дослідному господарстві “Чабани” Києво-Святошинського району Київської області, що знаходиться в північній частині Лісостепу України.

Ґрунт дослідного поля – темно-сірий опідзолений крупнопилувато-легкосуглинковий на лесовидному суглинку. Агрохімічні властивості орного шару ґрунту характеризуються такими кількісними значеннями основних показників: рНсольовий – 4,9;   гідролітична  кислотність – 2,3 мг на 100 г ґрунту, сума поглинутих основ – 12,2 мг.- екв./ 100 г ґрунту, вміст гумусу в орному шарі – 1,78 % (за Тюріним); легкогідролізованого азоту – 2,8-7,9 мг/100 г ґрунту (за Корнфільдом); вміст рухомого фосфору – 14,1-12,2 мг, вміст обмінного калію – 13,6-11,3 мг/100 г ґрунту (за Чириковим).

Погодні умови в роки проведення досліджень різнились за сумою активних температур і розподілом опадів, що сприяло вивченню впливу досліджуваних факторів на ріст і розвиток рослин та формування продуктивності жита озимого. Погодні  умови  вегетаційного  періоду  2003 року характеризувались дефіцитом вологи, низькою відноcною вологістю повітря та високою температурою і не повною мірою відповідали біологічним вимогам жита озимого. У 2004 році опадів випало також мало, проте за рахунок високої відносної вологості та помірних температур повітря рослини добре розвивалися. У 2005 році температура та відносна вологість повітря були в межах норм, а кількість опадів у весняно-літній період значно перевищувала середні багаторічні показники, що позитивно вплинуло на врожайність культури.

Дослідження проводились у восьмипільній зерно-просапній сівозміні із таким чергуванням культур: горох, озима пшениця, кукурудза на зерно, ранні ярі зернові (овес, пшениця, ячмінь, тритикале), соя, ранні ярі зернові колосові (ячмінь і пшениця), ярий ріпак, озимі зернові ( пшениця, жито, тритикале).

Схемою досліду передбачалось вивчення впливу систем удобрення та захисту рослин на продуктивність жита озимого, яке вирощувалось після ріпаку ярого. Польові досліди закладались у 4-разовому повторенні, загальна площа ділянки – 42 м², площа облікової ділянки – 25 м². Розміщення ділянок систематичне. У досліді застосовувались такі добрива: аміачна селітра, суперфосфат та калійна сіль (табл. 1).

У стаціонарному багатофакторному досліді на варіанти з добривами накладали три системи захисту рослин: І – інтегрована: протруєння насіння препаратом Дивіденд Стар (1кг/т), застосування суміші гербіциду Діален Супер (0,8 л/га), ретарданту Цикоцель (3,3 л/га) та фунгіциду Альто Супер (400 мг/га) на IV етапі органогенезу;  ІІ – мінімальна: протруєння насіння препаратом Дивіденд Стар (1кг/т)  та  застосування гербіциду  Діален  Супер  (0,8 л/га); ІІІ – мінімальна з елементами біологізації: обробка насіння препаратом Агробактерин, на основі штаму асоціативних азотфіксаторів роду Agrobacterium radiobаcter та застосування гербіциду Діален Супер (0,8 л/га). Інокуляцію насіння проводили вручну в день сівби, норма витрати суспензії – 1 л на 160 кг посівного матеріалу.