Робота виконана впродовж 1998–2004 рр. на кафедрі паразитології та тропічної ветеринарії Національного аграрного університету, в клініці Печерської районної державної лікарні ветеринарної медицини м. Києва та Київській міській державній лабораторії ветеринарної медицини.
Епізоотичну ситуацію оцінювали шляхом узагальнення матеріалів за формами статистичної звітності Київського міського державного управління ветеринарної медицини (1990–2004 рр.), міської державної лабораторії ветеринарної медицини (1996–2004 рр.) та результатів власних досліджень.
Діагностику демодекозу проводили комплексно: на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби та за результатами лабораторних досліджень. Клінічне обстеження хворих собак здійснювали загальноприйнятими методами. Зміни шкіри тварин оцінювали візуально, пальпаторно та шляхом взяття і дослідження глибоких зскрібків з місць уражень. Враховували породу, вік, стать тварини, локалізацію і площу ураження, характер змін шкіри, наявність та вираженість свербежу, а також дані щодо часу виникнення і характеру перебігу хвороби. Остаточний діагноз ставили в разі виявлення кліщів Demodex canis при мікроскопічному дослідженні зскрібків шкіри.
Головним показником при епізоотологічних дослідженнях була екстенсивність інвазії (ЕІ). Вивчали поширення інвазії, сезонну та вікову її динаміку, статеву та породну схильність собак до даного акарозу.
Всього в експериментальній частині роботи було використано 165 собак хворих на демодекоз, різної статі, віком від 3 місяців до 3 років.
Перша серія дослідів була спрямована на вивчення біохімічних та гематологічних показників тварин з різними формами прояву демодекозної інвазії. В цих дослідах було використано 30 собак породи американський стафордширський тер’єр віком від 6 місяців до 2 років. З них 10 тварин були клінічно здоровими, а 20 – уражені демодексами. Останні були поділені на дві дослідні групи (n=10) з локалізованою та генералізованою формами хвороби.
В другій серії дослідів проводили порівняння ефективності сучасних акарицидних засобів вітчизняного та зарубіжного виробництва при лікуванні собак, хворих на демодекоз. З цією метою було сформовано 12 дослідних груп тварин (n=10) віком від 3 місяців до 3 років. Собакам першої – третьої груп застосовували аверсект купочний та аверсектинову мазь протягом 6, 8 та 12 тижнів відповідно. Собакам четвертої – шостої груп призначали тактик та амітразин. Тваринам сьомої – дев’ятої дослідних груп застосовували ціфлі протягом 8, 10 і 12 тижнів відповідно. Собакам десятої – дванадцятої груп використовували дектомакс впродовж 6, 8 і 10 тижнів відповідно.
В третій серії дослідів вивчали зміни біохімічних показників крові хворих тварин під час застосування акарицидних препартів (дектомакс, ціфлі та амітраз) з метою встановлення їх впливу на функціональний стан печінки та нирок. З цією метою виділили 3 групи собак (n=5) породи американський стафордширський тер’єр. Вік дослідних тварин коливався від 6 місяців до 2 років. Кров досліджували до застосування препаратів, на 2-, 9-, 16-, 23-, 30-, 60-ту добу досліду.
В четвертій серії дослідів вивчали ефективність застосування внутрішньовенного лазерного опромінення крові (ВЛОК) і ультрафіолетового опромінення крові (УФОК) при лікуванні хворих на демодекоз собак. Для цього сформували 2 дослідні групи тварин (n=5) та одну контрольну. Вік тварин коливався від 6 місяців до 2 років. Під час експерименту вивчали зміни гематологічних показників. Кров досліджували до лікування, після 3-ї процедури застосування обох методів, після 5-ї процедури УФОК та 7-ї процедури ВЛОК.
У крові тварин визначали такі морфо-біохімічні показники: кількість еритроцитів і лейкоцитів з використанням меланжерів з підрахунком в лічильній камері Горяєва та наступним розрахунком за відповідними формулами; швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) оцінювали за уніфікованим мікрометодом Панченкова; вміст гемоглобіну – фотоелектроколориметричним методом; підраховували кольоровий показник (КП) та виводили лейкограму у фіксованих мазках крові, пофарбованих за Романовським–Гімзою з диференційним підрахунком лейкоцитів.
При дослідженні сироватки крові проводили визначення вмісту загального білка – біуретовим методом; альбуміну – за реакцією з бромкрезоловим зеленим; білірубіну – уніфікованим методом діазореакції; глюкози – глюкозооксидазним методом; концентрацію сечовини – уреазним методом; креатиніну – за реакцією з алкалін-пікратом; вміст тригліцеридів – ферментативним методом з ліпопротеінліпазою; холестерину – за реакцією з хлорним залізом; кальцію – з орто-крезолфталеїном та неорганічного фосфору – за відновленням фосфорно-молібденової кислоти. Проводили кінетичне визначення активності ферментів у сироватці крові: аспартатамінотрансферази (АсАТ), аланінамінотрансферази (АлАТ), гамаглутамілтранспептидази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ), a-амілази.
Біохімічні дослідження проводили з використанням напівавтоматичного біохімічного аналізатора “STATFAX-1904” (“Awarensistechnology”, США). При цьому використовували реактиви компанії “EliTech diagnostics” (Франція).
Визначали екстенсефективність (ЕЕ) таких акарицидних препаратів: аверсекту купочного, аверсектинової мазі, амітразу, амітразину, ціфлі, дектомаксу. Лікарські засоби застосовували хворим тваринам наступним чином: купали у водних розчинах аверсекту (0,001 %) або амітразу (0,06 %) – 1 раз на тиждень; втирали в місця уражень шкіри демодексами 0,05 % аверсектинову мазь або 0,25 % амітразин – 2 рази на тиждень; підшкірно вводили дектомакс (1 мл/10 кг) – раз на тиждень; всередину – ціфлі (60 мг/10 кг) – 2 рази на тиждень. Для купання використовували 100 мл робочого розчину акарициду на 1 кг маси тіла тварини. Аверсектинову мазь та амітразин – 0,2 г/см2 ураженої шкіри.
При проведенні лікувальних заходів за хворими тваринами здійснювали постійне клінічне спостереження. Контроль ефективності застосування акарицидів проводили щотижня за результатами мікроскопічних дослідженнь зскрібків шкіри на наявність та життєздатність демодексів. Вплив акарицидних препаратів на організм собак оцінювали за змінами таких показників крові: вмісту гемоглобіну, загального білка, альбуміну, глюкози, загального білірубіну, креатиніну, сечовини, кальцію, фосфору, тригліцеридів, холестерину, а також за активністю АсАТ, АлАТ, ЛФ, ГГТ, a-амілази.
Для проведенняпроцедур ВЛОК був використаний апарат МІТ-1 (НМЦ „Медінтех”, Україна). Для УФОК використовували апарат „Фотон-2” (розробка Уральського політехнічного інституту, Росія). Їх вплив на організм тварин вивчали за зміною гематологічних показників (кількість еритроцитів, лейкоцитів, ШОЕ, вміст гемоглобіну, визначення КП і лейкограми). Застосування лікарських засобів припиняли після отримання поспіль двох негативних результатів досліджень зскрібків з уражених ділянок тіла.
Отримані дані обробляли статистично. Достовірність різниці визначали за допомогою параметричного критерію Стьюдента (t) на персональному комп’ютері з використаням програми MicrosoftExcel 2002 з пакета MSOfficeXP. При цьому визначали середнє арифметичне значення (М), стандартну похибку (m), середнє квадратичне відхилення (s) та показник різниці між середнім арифметичним двох варіаційних рядів за критерієм вірогідності (t). Різницю між двома величинами вважали достовірною при рівні значимості Р<0,05.
