Деряга Є.В. Технологічні заходи оптимізації вирощування гібридів кукурудзи різних груп стиглості в східному Степу

summary

Історія та сучасні аспекти досліджень технологічних заходів вирощування кукурудзи. В розділі подається огляд літератури з питань розробки технологічних прийомів вирощування гібридів кукурудзи, які вирішуються в дисертації, зроблений їх аналіз, узагальнення і обґрунтування мети досліджень.

Програма, методика і умови проведення дослідів. Експериментальну роботу проводили в Луганському ІАПВ в 1997-1999 рр. При виконанні експериментів, спостережень і досліджень керувалися Методичними рекомендаціями по проведенню польових дослідів із кукурудзою (1980) та загальноприйнятими методиками (Доспєхов Б.А., 1985; Молостов А.С., 1966 та ін.). Програмою передбачалось вивчення особливостей росту, розвитку і формування продуктивності нових гібридів кукурудзи залежно від строків сівби (20; 30 квітня, 10 і 20 травня), глибини основного обробітку ґрунту (оранки на глибину 28-30 см і мілкого на 10-12 см) і густоти стояння рослин (від 30 до 55 тис./га – для скоростиглих форм і від 25 до 50 тис./га – для середньостиглої з інтервалом 5 тис./га). Базові агротехнічні прийоми в дослідах відповідали рекомендаціям по вирощуванню кукурудзи в Степу. Площа ділянок – 100,8 м², повторність 3-4-разова. Розміщення варіантів систематичне, методом розщеплених ділянок. В дослідах проводили фенологічні спостереження, обліки польової схожості насіння, біометричні виміри, визначали особливості водоспоживання гібридів, індивідуальну продуктивність рослин, структуру урожаю, вологість зерна, урожайність зерна і силосу. Статистичний обробіток, економічну ефективність і оцінку прийомів здійснювали за сучасними методиками на персональному комп’ютері.

Дослідне господарство „Металіст” Луганського ІАПВ, де проводились досліди, розташоване в східній частині північного Степу. Клімат регіону континентальний, з чітко вираженими посушливо-суховійними явищами. Кліматичні ресурси зони характеризуються величиною ГТК – 0,8-0,9, сумою опадів за вегетаційний період кукурудзи 279 мм, сумою температур вище 10^оС 2850-3000^о. За погодними умовами 1997 р. був вологим (сума опадів 397 мм), з помірним температурним режимом; 1998 р. – посушливим (188 мм опадів), а 1999 р. – посушливим (179 мм), із гострим дефіцитом вологи у другій половині літа. В цілому погодні умови років були характерними для клімату східної частини північного Степу і дозволили об’єктивно оцінити вплив агротехнічних прийомів на ріст, розвиток і формування продуктивності гібридів кукурудзи, а також рівень їх адаптивності до умов вирощування.

Досліди проводили на чорноземі звичайному, малогумусному на лесовидному суглинку. Вміст гумусу в орному шарі 4,2% (за Тюріним), загального азоту – 0,3-0,35% (за К’єльдалем), рухомого фосфору – 12-14 мг/100 г (за Чириковим), обмінного калію – 15-16 мг/100 г ґрунту (за Чириковим), рН – 7,2-7,3.

Особливості росту, розвитку і формування продуктивності рослин гібридів кукурудзи під дією фактора строків сівби. Результати досліджень показали, що польова схожість насіння залежала від гідротермічного режиму ґрунту, який змінювався під впливом строків сівби. В середньому найбільш повні сходи були одержані при сівбі гібридів 10-20 травня, коли ґрунт стабільно прогрівався до рівня оптимальних температур. Однак, при сівбі 20 травня в 1998 і 1999 рр. спостерігалося швидке пересихання посівного шару і польова схожість знизилась на 1,5-2,6%. При нестійкому прогріванні ґрунту і коливанні температури в період ранньої сівби кукурудзи (20-30 квітня) величина польової схожості насіння гібридів варіювала в межах 66,4-84,7%.

При застосуванні пізньої сівби період появи сходів гібридів скорочувався з 16 до 12 днів і спостерігалось явище прискореного розвитку рослин та раннього цвітіння волотей. Найкоротшою перша половина вегетації була у ранньостиглого гібрида Славутич 162 СВ (48-53 дні), на 2-3 дні довшою – у середньораннього Луганський 222 МВ, а у середньостиглого Дніпровський 345 МВ цей період складав 54-58 днів. При сприятливих умовах теплового режиму, які створювалися при запізненні з сівбою, вегетаційний період досліджуваних гібридів скорочувався на 4-5 днів. Жорсткі умови посухи другої половини вегетації в 1998 і 1999 рр. призвели до прискореного дозрівання зерна, і як наслідок – зменшення вегетаційного періоду гібридів в цілому.

На початкових етапах росту рослин гібридів Славутич 162 СВ і Луганський 222 МВ спостерігався більш інтенсивний приріст в висоту, ніж у середньостиглого Дніпровський 345 МВ. В послідуючі фази розвитку відмінності вирівнювались і в період цвітіння найвищими були рослини середньостиглого гібрида. Зазначено помітне випереджання росту рослин у варіантах ранніх строків сівби порівняно з пізніми. Проте, в період повного припинення росту спостерігалась тенденція збільшення висоти рослин на ділянках, які сіяли 10 травня. Коефіцієнт кореляції між біометричними показниками і величиною урожаю залежно від строків сівби складав r=0,42-0,49. Висота прикріплення качанів коливалась аналогічно даним висоти рослин. В середньому відмічена тенденція збільшення діаметра стебла гібридів при сівбі 10 травня. В посушливі роки варіювання розмірів діаметра було більш істотним і амплітуда коливань найбільшою була у гібрида Дніпровський 345 МВ. Біометричні показники рослин змінювались під впливом агротехнічних заходів і варіювали залежно від морфологічних властивостей гібридів та індивідуальних особливостей їх ростових процесів.