ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЧЕХІЇ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ: СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, її науково-теоретичну і практичну значущість, охарактеризовано ступінь розробленості наукової теми, сформовано основні положення, які виносяться дисертантом на захист, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами й темами, розкрито елементи наукової новизни та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі – “Аналіз розробленості теми в науковій літературі та вибір напрямів дослідження” – розглянуто проблеми державної політики Чехії періоду суспільних змін у науковій літературі (перший підрозділ), проблеми освітньої політики Чеської Республіки у політичній та педагогічній науковій літературі (другий підрозділ) та нормативно-правове забезпечення освіти в Чеській Республіці (третій підрозділ).

Проаналізовано: наукову літературу та нормативні джерела з теми дослідження; виявлено завдання, стратегічні цілі та заходи з їх досягнення у державній освітній політиці Чеській республіці періоду підготовки до вступу у Європейський Союз; проведено структурно-функціональний аналіз реформу­вання та управління системою освіти в Чеській Республіці та Україні. Досліджено механізми реформування системи освіти в Чеській Республіці та виокремлено ті з них, що можуть бути застосовані в Україні. Визначено тенденції розвитку освітньої політики Чехії в період підготовки до вступу в Європейський Союз та стратегічні цілі й механізми вдосконалення освітньої політики України з урахуванням цього досвіду.

Проблеми державної політики в галузі освіти Чехії досліджували державні службовці, аналітики, історики: Л.Ю.Кіцила, В.В.Лемак, А.А.Полонніков, А.Такер, С.Устич, Т.В.Фініков, Дж.Дюр, Д.Mарек, П.Шарадін та ін.

У галузі державного управління питання трансформації суспільства, механізмів державного управління, зарубіжного досвіду та завдань європейсь­кої інтеграції України досліджували науковці: Т.В.Андрущенко, В.Б.Авер’янов, Г.В.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, М.Беблави, Ю.А.Борко, В.М.Буренко, В.М.Вакулич, Л.М.Віткін, С.А.Галкіна, С.М.Гречаний, І.А.Грицяк, О.О.Ковальова, В.О.Лемак, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенський, В.М.Олуйко, А.Д.Пахарєв, В.М.Посольський, Д.П.Прасол, Н.Г.Протасова, В.В.Тертичка, В.В.Цвєтков, В.О.Чмига, В.Г.Шемятенков, А.Л.Шинкарук та ін.

Питанням реформування систем освіти в Україні та в європейських країнах приділяють велику увагу вітчизняні та зарубіжні науковці та громадсь­кість, зокрема: В.П.Андрущенка, А.Ю.Бажала, М.М.Білинської, Я.Я.Болюбаш, Л.М.Ващенко, О.М.Величко, В.Г.Вікторова, В.Г.Кременя, С.В.Крисюка, В.І.Лугового, Т.О.Лукіної, В.К.Майбороди, О.Ю.Оболенського, В.В.Олійника, В.М.Олуйка,  В.М.Охотського, В.В.Поповича, Н.Г.Протасової, В.Арноста, Дж.Калоуса, П.Черноха, які розглядають питання освітньої політики та відповідності національних систем освіти європейським вимогам.

Серед досліджень з державного управління окреме місце займає дисертаційний фонд. Вивчення його дало змогу встановити, що дослідження проблем оцінювання, культури, кадрового забезпечення державної політики в сфері державного управління здійснювали: Т.В.Андрущенко, В.В.Карлова, В.Л.Міненко, В.М.Олуйко, О.І.Пархоменко-Куцевіл, В.В.Тертичка, К.Л.Шкум­батюк, В.О.Чмига; освітньої політики та управління освітою – В.О.Огнев’юк, А.В.Мазак, І.О.Бушман, І.А.Медведєв.

Різні питання освітньої політики та державного управління освітою розглядалися такими вітчизняними дослідниками, як: В.І.Луговий, Н.Г.Протасова, Л.М.Ващенко, В.В.Олійник, Л.І.Даниленко, Д.П.Прасол, Г.О.Опанасюк, Г.В.Єльникова, Т.М.Сорочан.

Особливості управління окремими освітніми закладами досліджені в працях вітчизняних дослідників М.М.Дарманського, Л.М.Карамушки, Г.В.Єльникової, А.І.Прокопенка.

Окреме місце в науковій літературі відведено вивченню тенденцій розвитку в системі освіти. Зокрема, тенденції розвитку вищої та післядипломної освіти України досліджувалися в працях: С.В.Крисюка, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, Н.Г.Протасової, Т.В.Фінікова, В.Г.Кременя.

Вивчення, аналіз та узагальнення наукових джерел за темою дослідження засвідчують зростання інтересу до дослідження євроінтеграційних процесів та проблем творення державної політики в Україні та за кордоном.

Дослідження проблем державної політики Чеської Республіки періоду сус­пільних змін, зокрема її освітньої політики, спрямованої на адаптацію до вимог Європейського Союзу, показало, що вони мають багато спільного із сучас­ними проблемами України, якою також проголошено курс на європейську інтеграцію.

Вивчення прогресивного досвіду Чехії, з’ясування концептуальних засад освітньої політики та виявлення тенденцій її подальшого розвитку є для України перспективним і доцільним, оскільки надає можливість використання певного позитивного досвіду для проведення освітніх реформ в Україні.

Докладний аналіз показав, що нормативно-правове забезпечення освіти та управління нею в Чеській Республіці в період адаптації до Єврейського Союзу створило умови (підґрунтя) для подальшого її розвитку, приведення у відповідність із європейськими освітніми стандартами, підвищення конкурентоспроможності та привабливості освіти, зокрема вищої, для громадян інших європейських країн, сприяло утвердженню системи освіти Чеської Республіки як повноправного учасника європейського освітнього простору. Такий досвід також може бути запозичений нашою країною.

Для забезпечення цілісності, комплексності й завершеності дисертації було визначено такі напрями дослідження, які дозволили повною мірою розкрити тему дисертаційної роботи, виконати її завдання, підтвердити гіпотезу та надати практичні рекомендації щодо використання в Україні прийнятного досвіду реформування системи освіти Чеської Республіки в контексті адаптації до вимог Європейського Союзу.

У другому розділі – “Реформування державної освітньої політики Чехії у період підготовки до вступу у Європейський Союз”– проаналізовано завдання та стратегічні цілі освітньої політики Чеської Республіки, проведено структурно-функціональний аналіз системи освіти в Чеській Республіці, управління нею, розглянуто питання державного управління освітою, її адміністрування та фінансування за нових умов, а також європейської та міжнародної співпраці Чеської Республіки в галузі освіти в період підготовки до вступу в Європейський Союз.

Стратегія та механізми реформування державної освітньої політики Чеської Республіки в період підготовки до вступу в Європейський Союз з огляду на тему даного дослідження становлять значний інтерес для України, оскільки можуть бути використані при проведенні вітчизняної реформи системи освіти, зумовленої адаптацією її до європейського освітнього простору.

Згідно з освітньою стратегією Чехії державна політика в галузі освіти є пріоритетним напрямом розвитку громадянського суспільства, спрямованим на задоволення різнобічних освітніх потреб громадян, що регулюється державою в інтересах як усього суспільства, так і кожного окремого індивіда.

Реформування державної освітньої політики Чеської Республіки періоду суспільних змін базувалося на засадах цілісної стратегії розвитку освіти, що дозволило уряду країни в короткі строки і комплексно виконати завдання входження до європейського освітнього простору та приведення у відповідність із європейськими стандартами.

Стратегія державної освітньої політики Чеської Республіки в період реформування державного управління була одним із напрямів суспільних змін у країні та передбачала визначення основних завдань (місії), стратегічних цілей та заходів, спрямованих на досягнення спільної мети – приведення системи освіти у відповідність із вимогами ЄС та збереженням її національних особливостей.

Можна стверджувати, що запровадження механізмів державного управління освітою Чехії дало можливість успішно реалізувати принципи демократичної освітньої політики, які полягають у: забезпеченні рівного доступу до навчання для всіх; максимальному розвитку кожного громадянина; введенні змін у традиційній середній освіті, головним завданням якої стає створення міцної основи для навчання впродовж усього життя; забезпеченні учнів необхідними знаннями, уміннями та навичками і створенні мотивації до навчання; створенні нової освітньої системи, метою якої є досягнення якомога вищої якості та ефективності навчання.

Дисертантом виокремлено кілька основних завдань (місію) освітньої політики Чеської Республіки, які докорінним чином вплинули на реформування її системи освіти в період підготовки до вступу в ЄС, а саме: запровадження концепції навчання впродовж життя для всіх; забезпечення вільного і справедливого доступу до освіти кожному громадянину згідно з його здіб­нос­тями, вимогами та потребами; перебудова системи освіти відповідно до стратегіч­них цілей, визначених у Народній програмі розвитку освіти Чехії.

З’ясовано, що основні стратегічні напрями освітньої політики Чеської Республіки періоду вступу до Єврейського Союзу базувалися на засадах, що були виведені з аналізу основних тенденцій розвитку освітньої системи розвинених демократичних країн – членів ЄС, вони й визначали стратегічні цілі чеської освітньої політики.

Головними стратегічними цілями освітньої політики в Чеській Республіці визначено такі: а) мотивація і задоволення освітніх потреб громадян будь-якого віку шляхом забезпечення рівного доступу до якісної освіти впродовж усього життя громадян; б) надання якісних освітніх послуг, підвищення якості освіти; в) децентралізація державного управління освітньою сферою, розподіл повноважень та функцій між органами управ­ління із широким залученням громадськості, соціальних партнерів та інших суб’єктів (представників) громадянського суспільства; г) розвиток авто­номії, інноваційності, відкритості та прозорості всіх закладів освіти; д) підтримка соціального та професійного стану (статусу) педагогічних та науково-педагогічних працівників, мотивації їхнього професійного вдосконалення в умовах інформаційного суспільства; е) створення системи оцінювання якості та ефективності освіти на всіх рівнях державного управління, адміністрування та моніторингу результатів навчання.

Кардинальною передумовою реалізації головних стратегічних цілей реформування стала політична та фінансова підтримка освіти державними органами та органами самоврядування, підприємствами, громадськістю та окремими особами як пріоритету соціально-економічного розвитку, що суттєво впливає на людський та соціальний капітал суспільства, якість життя і ціннісну орієнтацію людей.

Структурно-функціональний аналіз системи освіти в Чеській Республіці та управління нею показав, що в результаті проведення реформи освітньої системи було досягнуто такої структури та функціональної відповідності вищої освіти, яка повною мірою відповідала вимогам Європейського Союзу. У Чеській Республіці було розроблено нові механізми реформування управління системою освіти, які в рамках обов'язкових правил і спільних цілей стимулюють ініціативу й завжди вимагають діалогу і згоди громадян, диференціюють та виважують компетенції всіх рівнів управління: центральних органів влади – визначати правила, за якими відбувається розвиток системи освіти в країні; регіональних органів освіти – координувати діяльність закладів освіти з усіх напрямів діяльності та проводити моніторинг освітньої діяльності, а навчальних закладів – застосовувати свою творчу ініціативу в межах запровадження принципу автономії діяльності закладів освіти.

Реформи освітньої галузі Чеській Республіці у період підготовки до вступу в Європейський Союз можуть слугувати зразком для країн, які обрали шлях європейської інтеграції. Особливо це стосується України, яка має деякі спільні проблеми в освітній політиці. У першу чергу, це стосується питань управління освітою, адміністрування, демократизації, децентралізації, автономізації та фінансування освітньої галузі.

Правильний вибір стратегії, що випливала б із національних інтересів України, враховувала зарубіжний досвід, зокрема, Чеської Республіки, і ґрунтувалася на науковому аналізі та прогнозуванні суспільного розвитку, може дати шанс успішній реалізації цілей України в галузі освітньої політики.

У третьому розділі – “Механізми реформування освітньої політики Чехії та можливість їх реалізації в Україні” – досліджено процес реформування системи освіти Чеської Республіки з огляду на можливість застосування такого досвіду в Україні, розглянуто тенденції розвитку освітньої політики Чеської Республіки періоду суспільних змін, запропоновано механізми вдосконалення освітньої політики України, розроблені на засадах стратегічного планування та комплексного підходу до реформування.

Шляхом аналізу проведення освітніх реформ у Чеській Республіці виокремлено прийнятний для України досвід, визначено тенденції, механізми реформування, які можуть бути застосовані в нашій країні за відповідних умов.

Пріоритетом при формуванні державної освітньої політики та проведенні освітніх реформ в Україні має стати усвідомлення необхідності самореалізації особистості в процесі навчання протягом усього життя як основи всіх трансформацій у галузі освіти. Саме на цих засадах потрібно вибудовувати стратегію та визначати механізми реалізації державної освітньої політики.

Серед країн Центральної та Східної Європи в Чеській Республіці реформування системи освіти, що було однією з умов повноцінної адаптації до Європейського Союзу, було проведено найбільш конструктивно та в найкоротші строки. Тому виявлення тенденцій розвитку відповідної державної політики в галузі освіти та вивчення цього досвіду мають важливе значення для нашої країни. Важливо, що завдання та цілі освітньої політики впроваджувались разом зі значними загальносуспільними змінами – у Чеській Республіці було реалізовано комплексну реформу державного управління. Головним завданням цієї реформи, у тому числі і в галузі освіти, стала демократизація суспільства, яка забезпечувалась, передусім, процесами децентралізації та участі всіх зацікавлених сторін.

Визначено тенденції реформування системи освіти Чеської Республіки у період підготовки до вступу у Європейський Союз, основними з яких є: демократизація; професіоналізація управління освітою шляхом формування корпусу професійних управлінців; формування середньострокової та довгострокової стратегії реформування освіти; кадрова політика і забезпечення якості освіти; політичний вплив та законодавче регулювання освітніх реформ; адміністрування та фінансування проведення реформ.

З певного переліку стратегічних цілей, визначених в процесі реформування освіти Чеської Республіки, дисертантом виокремлено цілі, що за умови використання відповідних механізмів державного управління можуть бути поставлені та досягнуті в нашій країні. До таких стратегічних цілей можуть біти віднесені: децентралізація управління освітою та автономізація закладів освіти; мотивація громадян до безперервного навчання впродовж життя та відповідні державні гарантії якості освіти; запровадження освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку; формування корпусу професійних управлінців у галузі освіти; модернізація системи оплати праці в освітній галузі; структурні зміни змісту середньої освіти; розширення доступності вищої освіти за рахунок упровадження інших, ніж стаціонарна, форм навчання; входження системи вищої освіти до європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу; підвищення матеріальної бази закладів освіти та їхнього фінансового забезпечення; підвищення рівня навчання за інтересами (профільного навчання та позашкільної освіти); створення розвивальних та інноваційних програм.