Державна власність у трансформаційній економіці Статья

Актуальність теми. Реальний процес формування ринкової системи господарювання в постсоціалістичних країнах виявився складним і суперечливим, породив низку теоретичних і практичних проблем, що потребують розв’язання. Однією з таких проблем є трансформація інституту власності, зокрема, визначення місця та ролі державної власності в пострадянській економіці. За роки ринкового реформування в Україні спостерігалося дві основні тенденції: спочатку цілком закономірно акцент було зроблено на звуженні державного сектора економіки шляхом роздержавлення і приватизації. Це створило умови для формування основ ринкових відносин, у результаті чого виникли й почали розвиватися великі, середні й малі підприємства, а також підприємницька діяльність домогосподарств.

Однак, за відсутності адекватної інституційно-правової бази виникли специфічні проблеми, пов’язані з розподілом прав власності та боротьбою за контроль над підприємствами, що призвело не лише до трансформаційного спаду, а й до його поглиблення. Надалі були зроблені спроби налагодити державний механізм управління народним господарством, які, щоправда, виявилися несистемними і мали відносно невисоку ефективність.

Тим часом, розвинений світ своїм економічним і соціальним прогресом завдячує значною мірою посиленням активної ролі держави в регулюванні ринку та інших сфер фінансово-економічної діяльності, здійсненням антимонопольної та антикризової політики.

З розбудовою постіндустріального суспільства з кінця 90-х років XX сторіччя на другий план відійшли неокласичні тенденції мінімізації державного впливу та дерегулювання. Постало завдання посилення економічних функцій держави, їх ефективності. Це призвело до перетворення держави у колективного підприємця, одного із важливих суб’єктів економічної діяльності і ринкових відносин. У різних країнах на державну власність припадає від 1/3 до 2/3 створюваного у них ВНП. Як і приватні фірми, державні підприємства виробляють товари і послуги, здійснюють їхнє просування по каналах руху й реалізують споживачам. Вони купують ресурси й продають продукцію за ринковими цінами. Таким чином, державні підприємства є потенційними учасниками ринку, які своєю діяльністю сприяють зростанню добробуту населення.

У пострадянських країнах, в тому числі й в Україні, домінує стереотип мислення, пов’язаний з тим, що держава має виконувати роль “нічного вартового”. Важливо його змінити і сформувати нову позитивну думку про державну економічну політику. Особливим питанням також є визначення належного місця підприємств, заснованих на державній формі власності, в системі ринкової економіки. Існують сфери соціально-економічного життя, насамперед інфраструктурні галузі, армія, державна безпека, атомна індустрія, освоєння космосу тощо, в яких державна форма власності є найоптимальнішою за будь-якого суспільно-політичного устрою. Це підтверджується як соціально-економічним розвитком країн Заходу, так і господарською практикою нашої країни, особливо в перехідний період.

Необхідність теоретичного обґрунтування місця й ролі державної власності в реформуванні економіки, визначення найбільш ефективних напрямів її використання в господарській діяльності різних сфер і галузей, а також сутності й складових політики держави щодо управління власністю в трансформаційній економіці, обумовили актуальність дисертаційної роботи та її структуру.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичною базою дисертаційного дослідження та сформованих висновків стали праці таких видатних представників світової економічної думки, як: Т. Гоббс, Г. Гегель, І. Кант, К. Маркс, А. Мізес, А. Алчіан, Р. Коуз, Д. Норт, А. Оноре, Г. Демсець та інші.

Серед наукових праць, в яких досліджуються проблеми суті державного сектора промислово розвинутих країн, його ролі в умовах глобалізації, слід виділити роботи таких зарубіжних учених, як: Дж. Гаррета, П. Гуревича, П. Велфенсу, А. Венігу, Д. Камерона, Ф. Селлу, Дж. Стігліца, Б. Сорде, Р. Роговскі.

Дослідження еволюції відносин власності, в тому числі в трансформаційному суспільстві, здійснювали такі російські вчені, як: Л. Абалкін, Є. Балацький, А. Бузгалін, А. Венедиктов, В. Іноземцев, А. Колганов, В. Кошкін, В. Куліков, Р. Левита, Д. Львов, Л. Мельник, Р. Нурєєв, А. Пороховський, В. Радаєв, А. Родигін, Ю. Руденко, С. Соколенко, М. Хохлов, К. Хубієв, О. Черковець, Ф. Шамхалов, В. Шкредов та інші автори.

Вагомий внесок у дослідження зазначеної проблематики зробили українські вчені-економісти: В. Базилевич, О. Бєляєв, Д. Богиня, М. Волинський, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, Л. Дмитриченко, П. Єщенко, Я. Жаліло, Г. Задорожний, Б. Кваснюк, Т. Ковальчук, В. Корнієнко, І. Лазня, В. Ларцев, В. Логвиненко, І. Лукінов, В. Мандибура, В. Мельничук, О. Онищенко, М. Павлишенко, Ю. Пахомов, А. Покритан, В. Радченко, В. Рибалкін, В. Черняк, А. Чухно та інші.

Разом з тим багато питань економічної теорії власності, її функціонування в трансформаційній економіці, залишаються дискусійними і такими, що потребують подальших досліджень. Це стосується, зокрема, питань про сутність державної власності, форми її економічної реалізації, участь державного сектора в економічному відтворенні, критерії та принципи перетворення власності, що і визначило вибір теми дисертації, її мету, завдання, логіку та послідовність наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за держбюджетною темою „Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (державний реєстраційний номер
01 БФ 040-01). Особистий внесок автора полягає у дослідженні сутності функціонування державної власності в трансформаційній економіці, розкритті її реального стану, виявленні умов, факторів та напрямів, які забезпечать вихід економіки України на траєкторію інноваційного економічного зростання, її моделях та формах управління.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ функціонування державної власності в структурі відносин власності, визначенні тенденцій та закономірностей розвитку державного підприємництва у визначальних сферах і галузях, а також напрямів підвищення його ефективності в трансформаційній економіці.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані й вирішені наступні завдання:

дослідити генезис сучасного значення поняття „власність”, її місце і роль в трансформаційній економіці та тенденції розвитку;
здійснити теоретико-методологічне обґрунтування ролі і місця державної власності та державного сектора в ринковій економіці, конкретизувати його структурні елементи та чинники підвищення ефективності функціонування;
проаналізувати соціально-економічні та інституційно-правові основи перебудови відносин власності в Україні;
обґрунтувати особливості приватизації та відтворення державного сектора в транзитивних економіках і в Україні;
розробити рекомендації щодо напрямів та шляхів удосконалення механізму управління державним сектором в трансформаційній економіці, розкрити значення економічних методів стосовно забезпечення його функціонування;
розкрити концесійні форми управління державною власністю в трансформаційній економіці, розробити пропозиції щодо формування ефективного механізму реалізації концесії на базі об’єктів державної та комунальної власності.

Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у взаємодії держави з іншими суб’єктами господарської діяльності в трансформаційному суспільному виробництві.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, соціально-економічні та практичні аспекти становлення і розвитку державного сектора в умовах трансформаційної економіки.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання. Використання методів діалектики дало можливість з’ясувати методологію дослідження державної власності та державного сектора економіки (розділ 1). Структурно-функціональний аналіз став основою дослідження моделей державної власності в умовах трансформаційної економіки (розділ 2). Застосування методу наукової абстракції та системного підходу забезпечило розробку концесійного механізму управління державною власністю у період трансформації економіки (розділ 3).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України з питань функціонування державної власності, аналітичні і статистичні матеріали міністерств і відомств, матеріали науково-практичних конференцій, результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем власності, теорії економічних систем та аналізу трансформаційної економіки; монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, тижневиків, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, наукові дослідження та публікації розміщені в мережі Inte
et.

Наукова новизна основних положень і одержаних автором результатів дослідження, що виноситься на захист, полягає у наступному:

вперше:

обґрунтовано, що державна власність є важливою складовою саме трансформаційної моделі господарювання. Як суб’єкт власності держава використовує об’єкти, що знаходяться в її володінні і розпорядженні для виробництва, обміну, розподілу і споживання суспільних благ. Це дозволяє більш повно реалізувати потреби всіх і кожного в суспільстві, а, тому, сприятиме формуванню соціально-орієнтованої моделі економіки і громадянського суспільства;
доведено, що участь держави в різних сферах і галузях господарювання, підприємства яких через економічні, соціальні, політичні, стратегічні чинники мають знаходитися цілком або частково в державній власності, відтворює змішану економічну модель діяльності державного і приватного секторів. Подібна конвергенція в умовах ринку сприяє більш повному вирішенню соціально-економічних завдань суспільства, що потребує набуття державним сектором господарювання вагомих конкурентних переваг;

удосконалено:

обґрунтування сфер і галузей, в яких необхідно і доцільно використовувати державну власність у підприємницькій діяльності, зокрема, державна власність поширюватиметься не лише на такі засоби виробництва, як нерухомість, природні копалини у вигляді руд, енергоносіїв, будівельних матеріалів тощо, а й на повітряний і водний простір, теле- і радіотрансляцію, ексклюзивну економічну інформацію, а також на інфраструктурні галузі, що забезпечують розвиток соціальної сфери, науково-технічний потенціал держави та її безпеку;
визначення основних умов зростання ролі державної власності в транзитивних економіках, серед яких: 1) відтворення ринкових інститутів, таких як гарантія прав власності, підтримка досконалої конкуренції;
2) забезпечення фінансування інноваційного розвитку економіки;
3) соціалізація економіки; 4) збільшення інвестицій у людський капітал;
5) екологізація економіки; 6) захист і підтримка національного товаровиробника в умовах глобалізації та відкритості економіки і мобільності капіталу у децентралізованих системах;
моделювання державної власності на основі врахування сильних і слабких її позицій в економіці, тобто пропорцій участі державного і недержавного секторів у виробництві економічних благ: модель виробництва приватного інтересу (слабкі позиції державної власності в економіці) і модель виробництва суспільного інтересу (сильні позиції державної власності в економіці);

набули подальший розвиток:

теоретико-методологічні засади вибору моделі приватизації для України, які визначаються в основному такими факторами як: цілі уряду; соціально-економічні показники; рівень розвитку конкурентного середовища; рівень розвитку ринкових відносин; організаційно-інституціональне середовище функціонування відносин власності. Причому основними елементами механізму приватизації в Україні, виходячи з системозмінюючих цілей уряду, слід вважати її темпи, обсяги і методи;
обґрунтування необхідності впровадження концесійних форм управління державною власністю та критеріїв, за якими необхідно відбирати суб’єктів концесії в трансформаційній економіці;
наукове визначення інституційно-правових заходів щодо формування ефективної національної моделі державного управління, а саме: прийняття законодавчого акту щодо природокористування, введення двох видів платежів за природні ресурси: за їхні витрати (споживання) і за право користування природними об’єктами в межах визначеної території.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові положення та висновки, сформульовані у дисертації, є методологічною основою теоретичного усвідомлення особливостей функціонування державної власності в трансформаційній економіці. Зроблені в дисертаційній роботі теоретичні узагальнення розвивають і уточнюють економічну теорію власності та можуть бути використані при розробці стратегій формування національного господарства, програм розвитку галузей та секторів вітчизняної економіки.

Науково-практичні висновки та рекомендації дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування в процесі обґрунтування доцільності збереження державної форми власності та при вирішенні питань підвищення ефективності управління у господарській діяльності державного підприємства „Київський авіаційний завод „АВІАНТ” (довідка № 067-08 від 24.01.2007 р.).

Окремі положення та рекомендації дисертації з питань удосконалення та підвищення ефективності управління державною власністю, аналізу стану та динаміки функціонування казенного підприємства, застосування сучасних науково-технічних досягнень з метою поліпшення виробничого потенціалу були використані у виробничо-господарській та фінансовій діяльності казенного підприємства „Радіовимірювач” (довідка № 125 від 13.02.2007 р.).

Теоретичні розробки та практичні рекомендації дослідження щодо зростання ролі державної власності і державного сектора в ринковій економіці та необхідності впровадження концесійних форм управління державною власністю були використані в роботі Департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України при розробці галузевих стандартів з вищої освіти за галуззю знань „Економіка і підприємництво” (довідка № 1/4/18-2382 від 25.06.2008 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при підготовці і викладанні курсів „Економічна теорія” та „Економіка України в сучасних умовах” і спецкурсу „Іпотечний ринок” для студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 013/141 від 13.02.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням, в якому здійснено теоретичний аналіз державної власності в трансформаційній економіці та запропоновано практичні рекомендації стосовно шляхів і напрямів удосконалення реформування державної власності в національній економіці. Представлені результати наукових досліджень, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Достовірність та об’єктивність одержаних результатів підтверджується їх апробацією на 4 міжнародних наукових та науково-практичних конференціях. Висновки та положення дисертаційної роботи доповідались: на 69-ій науковій конференції студентів та молодих учених „Соціально-економічний розвиток України в ХХІ столітті” (м. Київ, 11-12 квітня 2002 р., КНЕУ імені Вадима Гетьмана); Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми американознавства” (м. Київ,
25–26 березня 2004 р., КНУ імені Тараса Шевченка); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Київ, 12–15 травня 2004 р., КНУ імені Тараса Шевченка); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Київ, 10–12 березня 2005 р., КНУ імені Тараса Шевченка).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено у 10 публікаціях загальним обсягом 3,8 д.а., з них 9 – у наукових фахових виданнях (3,6 д.а.), 1 – за матеріалами і тезами конференції (0,15 д.а.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках комп’ютерного тексту, що містять 5 аналітичних таблиць, 4 рисунки та формули. Робота має 9 додатків. Список використаних джерел включає 268 найменувань.