ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ СФЕРИ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок роботи з науковими програмами і темами Інституту, розкривається її мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладається наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наводяться відомості щодо апробації сформульованих висновків та публікацій.

У першому розділі – “Теоретичні засади державного регулювання телекомунікаційної сфери” – розглядаються теоретичні питання переходу до інформаційного суспільства, де основним і найбільш цінним ресурсом стає інформація. Такий тип відносин закономірно приходить на зміну своєму попереднику – індустріальному суспільству, оскільки, попри явний прогрес у багатьох сферах життєдіяльності людини, індустріальна цивілізація спричинила і низку негативних наслідків, які виразно проявилися у XX ст. Для нового суспільства характерним є розвиток комп’ютерних і телекомунікаційних технологій, його основою стає інформація як високотехнологічний засіб продукування нових відомостей, що миттєво використовуються для інтенсифікації виробництва.

Але перехід до інформаційного суспільства не зводиться лише до розвитку інформаційних технологій. Його головним ресурсом є знання, що передаються за допомогою телекомунікацій, а основною енергетичною базою – відновлювальні джерела енергії як перспективний шлях розвитку людства. Інформаційне суспільство, що базується на розвинутих телекомунікаціях та інформаційних технологіях, дозволяє усунути всі технічні перешкоди на шляху до прямої демократії, яку можна назвати інформаційною демократією. Доведено, що сучасна соціальна держава повинна реалізовувати, поряд з іншими, особливу інформаційну функцію, системно впливаючи на управління сукупністю інформаційних ресурсів, а також відносини, що виникають у процесі створення, обробки та передачі інформації.

Політика сприяння становленню інформаційного суспільства в Україні передбачає вирішення таких важливих завдань, як демократизація державної влади, інформування кожного громадянина про реальні можливості участі в державному управлінні, трансформація системи освіти на основі новітніх концепцій навчання та ін. Одним з важливих напрямків реалізації інформаційної функції держави є формування та оновлення законодавчої бази, яка б відповідала потребам регулювання нових суспільних відносин, що ґрунтуються на принципах вільного створення, нагромадження, поширення, обміну та використання інформації. Розвиток інформаційного законодавства – це адекватна реакція на проблеми, що виникають у суспільстві в результаті «інформаційного вибуху».