ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ БЕЗРОБІТНИХ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено стан її наукової розробленості, з’ясовано зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо їх апробації та оприлюднення.

У першому розділі – «Науково-концептуальні засади державного регулювання системою професійного навчання безробітних» – встановлено, що професійне навчання дає змогу оперативно реагувати на зміни ринку праці, ураховувати потреби роботодавців і безробітних, зменшити соціальне напруження, особливо в регіонах з надлишком робочої сили.

Розглянуто принципи, які є основою для вдосконалювання управління процесами професійної підготовки безробітних громадян. Оскільки цих принципів багато, доцільно їх поділити на дві великі групи:

1)            загальні принципи професійної підготовки безробітних громадян;

2)            спеціальні принципи професійного навчання безробітних громадян.

Серед загальних принципів професійної підготовки безробітних громадян виділено: інтегративний принцип, принцип рівних можливостей, принцип системності, принцип оптимальності, принцип динамічності, принцип розмаїтості організаційних форм, принцип змагальності, принцип доступності, принцип свободи вибору, принцип свободи трудових відносин, принцип персоніфікації (гуманізації), принцип самоосвіти, принцип соціального захисту, принцип регіоналізму, диференційований підхід до навчання.

До спеціальних принципів професійної підготовки безробітних громадян належать: принцип стандартизації, принцип інноваційності, принцип зворотного зв'язку.

Запропоновано розглянути систему професійного навчання безробітних такою, що складається з трьох основних взаємозалежних компонентів:

– змістовного (відповідного набору професійних освітніх програм);

– організаційного (мережі професійних освітніх установ, включаючи навчальні заклади державної служби зайнятості, що реалізують ці програми);

– управлінського (органів управління та підвідомчих їм організацій)