ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ




  • скачать файл:
title:
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
Альтернативное Название: ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ
Тип: synopsis
summary:

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи; викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження; зазначено практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.









У першому розділі – “Теоретичні основи державного регулювання вищої освіти” – визначено суть і особливості державного регулювання системи вищої освіти, обґрунтовано необхідність внесення змін у державне регулювання та фінансування системи вищої освіти.



Система вищої освіти безпосередньо пов’язана з розбудовою незалежної держави, національною й економічною безпекою, економічними та політичними перетвореннями, здоров’ям і майбутнім нації та є одним з ключових елементів життєзабезпечення держави.


Вищу освіту особа здобуває у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.


Роль держави у вищій освіті полягає в тому, щоб визначити, яких саме освітніх результатів суспільство й держава бажали та могли б досягти. При цьому необхідно враховувати, що окремі суб’єкти також мають певні переваги щодо здобуття вищої освіти, але вирішує ці питання безпосередньо сама особа. У цьому аспекті держава повинна виступати тільки гарантом прав громадян на освіту, але не приймати рішення за них.


Управління освітою передбачає оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію управління; перерозподіл функцій та повноважень між центральними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами; перехід до програмно-цільового управління; поєднання державного і громадського контролю; запровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації; прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів; створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях; організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій; впровадження новітніх інформаційно-управлінських і комп’ютерних технологій; демократизацію процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації; удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів; підвищення компетентності управлінців усіх рівнів; більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді.


У галузі освіти механізм управління являє собою процес узгодженого впливу суб’єктів управління на галузь освіти, а також застосування певної послідовності відповідних процедур та інструментів, що забезпечують перехід від старого до нового стану з метою досягнення заданих цілей.


Необхідність державного регулювання системи вищої освіти визначається двома аспектами: неспроможністю ринку надати освітні послуги в повному обсязі та певної якості; відмовою від жорсткого адміністративного управління системою вищої освіти.


Названі аспекти в певному значенні протилежні. Вони визначають рух до побудови моделі державного регулювання системи вищої освіти з двох сторін: від звичайного конкурентного ринкового механізму і від командного відомчого управління.


Тому державне регулювання системи вищої освіти ми визначаємо як систему економічних, соціальних, правових, політичних та організаційних форм і методів впливу держави на суб’єктів освітніх процесів, яка створює умови для реалізації ними тих цілей та завдань, які одночасно відповідали б як стратегічним інтересам держави, так і безпосереднім інтересам самих цих суб’єктів. При цьому державний вплив повинен формувати, з одного боку, попит на освіту, з іншого – пропозицію освітніх послуг. Поєднання інтересів держави з інтересами всіх інших суб’єктів в освіті можливо на основі агрегації продуктів вищої освіти: держава отримує розвиток людського потенціалу, а індивіди, колективи, фірми – розвиток особи, людський та інтелектуальний капітал.


 


Для вдосконалення механізму державного регулювання системи вищої освіти ми пропонуємо розробити державну стратегію розвитку вищої освіти. Зазначимо, що на сьогодні такої стратегії не розроблено. Існує Державна програма розвитку вищої освіти на 2005-2007 рр., затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р., та Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006–2010 рр., затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. Однак в державній стратегії відсутні розробки щодо застосування концепції прогнозування та програмування системи вищої освіти, що робить вищенаведені документи незавершеними. Наша пропозиція полягає у розробці такої концепції, схематичний вигляд якої подано на рис. 1. З цього рисунка видно, що державне регулювання системи вищої освіти має починатися з визначення стратегії розвитку вищої освіти. Розроблена стратегія буде загальною підставою для здійснення органами державного управління освітою заходів щодо розвитку системи вищої освіти. Вона безпосередньо пов’язана з прогнозуванням вищої освіти. Ці два явища взаємозумовлюють одне одного. Без даних прогнозу розвитку системи вищої освіти неможливо розробити науково обґрунтовану стратегію. Самі основні параметри прогнозу розрізнятимуться залежно від наявності і здійснення тієї або іншої стратегії розвитку.

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА