Державне регулювання технічного переоснащення аграрної сфери на засадах фінансового лізингу

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету й завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито зв’язок з науковими проектами й темами, сформульовано основні положення щодо наукової новизни. Показано практичну значущість одержаних результатів, наведено дані щодо апробації цих результатів та публікації за темою дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні основи державного регулювання технічного переоснащення аграрного виробництва на засадах фінансового лізингу» – узагальнено теоретичні основи лізингу як фінансового механізму технічного переоснащення виробництва, здійснено аналіз основ державної політики технічного переоснащення аграрного виробництва, визначено сутність та складові механізму державного регулювання фінансового лізингу в аграрній сфері агропромислового комплексу України.

         На основі вивчення праць вітчизняних та зарубіжних учених узагальнено  теоретичні основи лізингу як фінансового механізму технічного переоснащення виробництва та систематизовано концептуальні підходи до функціонування лізингу в країнах з різним рівнем економічного розвитку.

         Економічна та правова сутність лізингу, його зміст і роль у теорії та практиці трактуються по-різному. Одні вчені розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності; інші – повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або з однією з її форм, яка, у свою чергу, зводиться до найманих чи підрядних відносин; треті – вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права на користування чужим майном; а четверті – визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.

         Світова практика довела, що лізинг є ефективним інвестиційним механізмом і важливим елементом державної економічної та інвестиційної політики. Але у вітчизняній економіці лізинг є порівняно новою формою підприємницької діяльності, активне впровадження якої може стати потужним імпульсом технічного переозброєння виробництва й у цілому структурної перебудови економіки.

                Подальшого розвитку набула класифікація нормативно-правової бази політики технічного переоснащення аграрного виробництва та державного регулювання фінансового лізингу в аграрній сфері в умовах її реформування за ознаками часу прийняття документів, їхніх типів та видавників.

         Необхідно констатувати, що нормативно-правове забезпечення технічної політики держави в аграрній сфері АПК України та формування агропромислового ринку певний час мало безсистемний та хаотичний характер. Документи, які приймали органи влади, не охоплювали всіх найважливіших правових питань, які необхідно було об’єднати для досягнення поставленої мети.

Сьогодні державне регулювання технічного переоснащення аграрної сфери АПК можна визначити як вплив державних органів влади на діяльність суб’єктів агропромислового ринку, спрямований на створення умов для залучення інвестицій в аграрне виробництво, сприяння ефективному функціонуванню та сталому розвитку сільськогосподарських формувань з метою реалізації єдиної державної політики у сфері технічного переоснащення аграрної сфери АПК, забезпечення продовольчої та економічної безпеки держави.

У цілому систему державного регулювання технічного переоснащення аграрної сфери АПК зображено на рис. 1.

Нагальним завданням центральних органів виконавчої влади й органів влади на місцях є створення ефективних фінансово-економічних механізмів, які мають забезпечити збільшення обсягів інвестицій в аграрне виробництво.

         У другому розділі – «Оцінка державного регулювання технічного переоснащення аграрної сфери АПК  України» – узагальнено основні тенденції технічного переоснащення аграрної сфери, оцінено результативність механізму державної підтримки технічного переоснащення аграрного виробництва, визначено особливості забезпечення сільського господарства технікою та обладнанням на умовах фінансового лізингу.

         Стан забезпеченості аграрної сфери АПК України складною сільгосптехнікою залишається на дуже низькому рівні, а здійснюване оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств не дає змоги забезпечити конкурентоспроможність аграрного виробництва. До того ж низький рівень організаційно-технічного управління та наукових розробок щодо сільськогосподарської техніки спричинює відставання технічного рівня вітчизняного сільгоспмашинобудування від рівня кращих світових зразків техніки як за техніко-експлуатаційними параметрами, так і за відповідними ціновими показниками. Водночас, незважаючи на значну потребу сільського господарства у складній сільськогосподарській техніці, залишки готової продукції на вітчизняних підприємствах-виробниках стали звичайним явищем.