ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

summary

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, що досліджується, обґрунтовано вибір та актуальність теми, вказано на зв’язок роботи з науко­вими напрямами досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; висвітлено ступінь її наукової розробленості, визначено мету, дослідницькі завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано елементи наукової новизни отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення, а також особистий внесок здобувача з робіт, опублікованих у співавторстві; наведено дані з апробації результатів дослідження і публікацій з досліджуваної проблеми.

У першому розділі – “Проблема державного управління якістю загальної середньої освіти у вітчизняній та зарубіжній літературі” – системно і всебіч­но аналізується нормативно-правова база, вітчизняна та зарубіжна наукова література з питань становлення дефініцій державного управління загалом та державного управління якістю освіти як одного з видів соціального управління зокрема.

У розділі на основі ретроспективного історико-логічного системного аналізу документів і матеріалів досліджень, наукових праць вітчизняних і зару­біж­них вчених, написаних у різні періоди суспільного розвитку, подається загальна характеристика джерельно-літературної бази дослідження, яка свід­чить про наявність численних наукових праць, присвячених загальним питанням державного управління як соціального явища. Поряд з цим зазна­чається, що сфера державного управління освітою, зокрема якістю ЗСО, стала предметом наукового дослідження порівняно недавно. Проблема державного управління якістю освіти практично не вивчалась. Таким чином, рівень наукової розробки проблеми державного управління якістю загальної середньої освіти в Україні не відповідає сучасним процесам реформування освітньої галузі та модернізації системи державного управління освітою України.

Вивчення структур у системах державного управління освітою та їх відмінностей, механізмів контролю за якістю освіти в різних країнах показало, що розвиток освітніх систем різних країн, незважаючи на національні особливості, характеризується спільними закономірностями і тенденціями, які є актуальними і для системи ЗСО України. Однією з них стало розуміння урядом, органами державної влади того, що подальший сталий розвиток будь-якої країни, її економічна та політична незалежність неможливі без створення систем державної гарантії якості та доступності освіти. У середині минулого століття в діяльності органів державного управління освітою визначилась загальносвітова тенденція до забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Виявлено, що ці процеси відповідно вплинули на формування освітньої політики України. Отже, проблема державного управління якістю ЗСО в Україні є однією з найбільш актуальних та важливих теоретичних і практичних проб­лем науки державного управління.

Однією з умов забезпечення рівного доступу до якісної ЗСО в Україні є розробка єдиної стратегії загального розвитку освіти, що передбачає органі­зацію випереджаючого державного управління якістю ЗСО, спрямованого на запобігання негативному впливу на результативність освіти та поліпшення її якості. Реалізація цієї стратегії потребує модернізації різних структур і складових, що тісно пов’язані між собою, а саме:

-         системи державного управління освітою та створення системи держав­ного управління якістю освіти;

-         механізму підготовки педагогічних і управлінських кадрів для системи освіти;

-         освітнього середовища та процесу навчання;

-         механізму фінансування освіти;

а також удосконалення нормативно-правової бази щодо здійснення державного управління якістю ЗСО та розширення міжнародного співробіт­ництва стосовно поліпшення якості освіти. Аргументуючи необхідність впровадження цих перетворень, автор розкриває зміст основних напрямів діяльності щодо модернізації кожної із зазначених складових.

Важливими завданнями сьогодення є уникнення термінологічної невизна­ченості та плутанини як у науковій літературі, так і в нормативних документах при застосуванні понять “державне управління ЗСО”, “державне управління якістю ЗСО”, “якість ЗСО”, “моніторинг якості ЗСО”, а також чітке розмежу­вання повноважень та обов’язків органів державного управління та науково-дослідних інституцій щодо здійснення діяльності з вимірювання, контролю та управління якістю ЗСО. Більшість дослідників використовують термін “управ­ління ЗСО” в контексті її якості, але вивчають його з позицій психолого-педагогічних наук. Невизначеність поняття державного управління якістю стала основною причиною відсутності в Україні відповідних механізмів, технологій і засобів реалізації ефективного державно-громадського управління якістю освіти. Визначаючи сутність поняття державного управління якістю ЗСО, доцільно відштовхуватися від загальної мети освіти, що виступає своєрідним орієнтиром і дає змогу окреслити конкретні цілі, завдання та побудувати відповідний алгоритм досягнення освітою цих цілей. Подальша діяльність органів державного управління якістю освіти має бути спрямована на створення умов для досягнення зазначених цілей і виконання завдань.

Автор розглядає державне управління якістю ЗСО як специфічний вид суспільної діяльності, спрямованої на підтримку та поліпшення якості й результативності функціонування галузі в цілому та загальноосвітнього і культурного рівня школярів. Аналізуючи сутність державного управління якістю ЗСО, дисертант визначає основні структурні елементи такої системи управління, наголошуючи на динамічності цієї структури та змінюваності окремих її складових через об’єктивні причини та під впливом різноманітних зовнішніх факторів.

Всебічно проаналізовано одну з центральних категорій науки державного управління – категорію якості освіти. Якість ЗСО як складна категорія має певні властивості та характеризується багатовимірністю, багатоаспектністю та багатопараметричністю. Виявлено, що категорія “якість освіти” має полі­науко­вий зміст і є предметом вивчення багатьох наук: філософії, науки державного управління й менеджменту освіти, психології, політичних наук та інших, але більшістю вчених вона розглядається з позиції педагогіки. Кожна з цих наук формулює свою дефініцію категорії якості освіти. Сучасна наукова думка обстоює два основні підходи щодо визначення сутності якості ЗСО: нормований, у межах якого якість освіти розглядається з точки зору ступеня задоволення потреб і досягнення певних норм, стандартів і цілей, що нормативно затверджені; управлінський, що подає категорію якості освіти з позицій сучасної теорії й практики управління якістю.

Зважаючи на взаємопов’язаність визначення якості ЗСО та державного управління нею й використання в дослідженнях об’єктів державного управ­ління методології двоаспектного підходу (організаційно-структурного і орга­нізаційно-функціонального), якість державного управління ЗСО дисертант пропо­нує оцінювати за критеріями, що стосуються обох аспектів: структурної організації та функціональної діяльності цієї системи.

Якість ЗСО виступає складним об’єктом державно-управлінського впли­ву. Спираючись на результати аналітичного дослідження, в дисертації конкре­тизовано визначення якості ЗСО як певної збалансованої відповідності ЗСО числен­ним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стан­дартам, що встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості. Таке уявлення про сутність якості ЗСО дало змогу побудувати моделі ЗСО як освітньої системи, наведеної на рис. 1, освітнього процесу та якості освіченості випускника загальноосвітнього навчального закладу як кінцевого результату діяльності системи ЗСО та державного управління нею, а також визначити складові освітнього процесу, які визначають його якість.

Запропонована структурна модель якості системи ЗСО складається з двох взаємозалежних сукупностей внутрішніх і зовнішніх якостей освітньої системи. Варто наголосити, що така модель може описувати якість системи ЗСО будь-якого рівня та використовуватись при проведенні комплексного системного аналізу ефективності державного управління якістю ЗСО та результативності реалізації освітньої політики України.