ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД У СФЕРІ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено її зв’язок з науковими планами та програмами, визначено мету й завдання роботи, методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» складається з трьох підрозділів, у яких встановлено сутність та значення торговельної діяльності, визначено поняття державного контролю та нагляду у цій сфері, їх співвідношення, охарактеризовано нормативно-правові засади здійснення державного контролю та нагляду у зазначеній сфері.

У підрозділі 1.1 «Сутність та значення торговельної діяльності в Україні» проведено аналіз нормативно-правових актів та наукових підходів до визначення поняття торговельної діяльності та її основних форм – оптової та роздрібної торгівлі, що уможливило розгляд проблеми визначення правової природи торговельної діяльності.

Установлено, що торговельній діяльності як складному явищу і різновиду господарської діяльності притаманні такі риси: 1) вона може провадитися юридичними особами усіх форм власності, що зареєстровані в установленому законом порядку, фізичними особами, які не обмежені у правоздатності і дієздатності згідно із законодавством України та зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності; 2) як підприємницькій діяльності, їй притаманний ініціативний, самостійний та ризиковий характер; 3) метою діяльності є одержання прибутку; 4) вона спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, а також передбачає допоміжну діяльність, котра забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг; 5) основними сферами торговельної діяльності є роздрібна, оптова торгівля та ресторанне господарство; 6) торговельна діяльність передбачає перехід права власності на продукцію від одних суб’єктів до інших; 7) регулюються торговельні правовідносини як приватним, так і публічним правом.

Наголошено, що з прийняттям закону України «Про внутрішню торгівлю» нарешті буде чітко визначено поняття торговельної діяльності, яке розпорошене по багатьох нормативних актах.

Підрозділ 1.2 «Поняття державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» присвячено дослідженню сутності та змісту відповідних категорій.

З’ясування сутності цих понять розпочато з встановлення співвідношення контролю та нагляду у загальному значенні. Зроблено висновок про необхідність розмежувати державні органи на контрольні та наглядові залежно від міри втручання в професійну діяльність підконтрольного об’єкта. Міра втручання в господарську діяльність суб’єктів торговельної діяльності – ступінь впливу дій державних контрольно-наглядових органів на досліджуваний об’єкт. Дії державних органів, які не проникають усередину торговельної діяльності, торкаються її лише побічно, мають, як правило, безконтактний, загальний характер, віднесено до наглядових. Контроль же передбачає детальну перевірку, експертизу, інші конкретні дії аналогічного характеру, що свідчать про активну взаємодію з підконтрольним суб’єктом.

Державний контроль у сфері торговельної діяльності визначено як правову діяльність уповноважених контрольними функціями державних органів, яка представляє собою систему заходів щодо перевірки процесу функціонування суб’єктів господарювання при здійсненні ними торговельної діяльності з метою встановлення достовірності та законності цих дій, захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також публічних інтересів держави, що передбачає втручання в діяльність підконтрольного об’єкта та право самостійно притягувати винних до відповідальності.

Поняття державного нагляду у сфері торговельної діяльності сформульовано наступним чином: державний нагляд – це правова діяльність уповноважених наглядовими функціями державних органів, яка представляє собою систему заходів щодо спостереження, збирання потрібних знань про діяльність підконтрольних об’єктів у сфері торговельної діяльності з правом або без права притягувати винних до адміністративної відповідальності, сигналізація компетентним органам у разі виявлення відхилень від установлених правил, без безпосереднього втручання в діяльність об’єкта нагляду.

Розглянуто окремі класифікації державного контролю та нагляду та запропоновано класифікувати державний контроль та нагляд у досліджуваній сфері за критерієм їх цільової спрямованості.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правові засади здійснення державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» проаналізовано норми чинного законодавства України стосовно досліджуваних питань.

Зазначено, що під нормативно-правовими засадами торговельної діяльності слід розуміти систему юридичних норм, що містяться в актах різної юридичної сили і визначають правила належної поведінки суб’єктів цієї діяльності.

Підкреслено, що існуюча законодавча база надміру широка і часто змінювана. Позитивним кроком в її модернізації можна вважати прийняття у 2007 році Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в якому вперше на законодавчому рівні запроваджені загальні для всіх державних органів та суб’єктів торговельної діяльності засади державного нагляду (контролю). Інші існуючі законодавчі акти та нормативно-правові документи носять вузькоспеціалізовану спрямованість і регулюють окремі відносини у сфері торгівлі.

Встановлено, що кількісно регламентування державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності в Україні має достатнє нормативно-правове забезпечення, але не завжди воно дієве, тож потреба його якісного вдосконалення залишається актуальною. Необхідною умовою розвитку цивілізованої внутрішньої торгівлі є постійне вдосконалення правового забезпечення функціонування торговельної сфери, нормативне розширення можливостей державної влади в здійсненні контролю та нагляду за виконанням вимог законодавства у досліджуваній галузі.

Розділ 2 «Організаційно-правовий механізм державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» присвячено встановленню суб’єктів здійснення державного контролю та нагляду у зазначеній сфері, характеристиці мети, завдань та функцій, визначенню методів та принципів державного контролю та нагляду у сфері торгівлі.

У підрозділі 2.1 «Суб’єкти здійснення державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності та їх повноваження» зроблено огляд суб’єктів, що здійснюють державний контроль та нагляд у торговельній сфері України.

Встановлено, що в Україні повноваження з державного контролю та нагляду за торговельною сферою належать різним органам. За умов, коли контроль є не основною, а скоріш другорядною діяльністю суб’єкта, можна стверджувати, що певні органи здійснюють загальний контроль (або його можна вважати наглядом) у межах своєї основної діяльності. Спеціальний контроль передбачає більш детальну перевірку, яка охоплює, як правило, окремі елементи діяльності підконтрольного об’єкта. Охарактеризувавши окремі суб’єкти загального контролю, дисертант зосередився на ідентифікації суб’єктів спеціального контролю, оскільки останній має предметне спрямування (безпосередня поведінка учасників даних правовідносин) і проводиться за конкретною сферою (торговельна сфера).

В узагальненому вигляді окреслено повноваження деяких загальних та спеціальних органів державного контролю та нагляду у досліджуваній сфері. Звернуто увагу, що контроль та нагляд у сфері торговельної діяльності здійснюється дуже широким колом суб’єктів, що свідчить про складність та розгалуженість їх системи.

Зазначено, що на сьогодні в Україні існує велика кількість нормативно-правових актів, що регламентують засади контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності. Через це суб’єкту господарювання дуже складно оволодіти такою кількістю інформації стосовно усіх контролюючих інстанцій та усвідомити її. З метою створення більш зрозумілого законодавства для усіх суб’єктів господарської діяльності, в тому числі і торговельної, доцільно було б закріпити в одному законодавчому акті вичерпний перелік контрольно-наглядових органів.

У підрозділі 2.2 «Мета, завдання та функції державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності» розглянуто категорії мети, завдань та функцій державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності, що дозволило більш повно розкрити сутність цих явищ, їх призначення та особливості.

Мету контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності визначено як майбутній намічений результат, що задає курс дотримання та в узагальненому вигляді представляє собою забезпечення контрольно-наглядовими органами дотримання законності суб’єктами торговельної діяльності. Функції контролю та нагляду випливають з мети і становлять собою шляхи здійснення контрольно-наглядової діяльності держави для забезпечення дотримання законодавства суб’єктами торговельної діяльності. Мета та функції є віртуальними категоріями, які втілюються в реальну практику конкретними діями – завданнями контролю та нагляду, що представлені в детальному вигляді і являють собою визначені, чіткі шляхи досягнення мети та функцій, напрями реалізації завданого курсу. До завдань контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України віднесено наступне: 1) перевірка стану дотримання законності суб’єктами торговельної діяльності чинного законодавства в усіх напрямах контролю та нагляду; 2) вживання заходів щодо виявлення та припинення правопорушень у сфері торговельної діяльності, забезпечення притягнення винних до адміністративної відповідальності; 3) узагальнення та аналіз результатів здійснення контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності, надання відповідної інформації іншим державним органам; 4) розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства у торговельній сфері; 5) планування контрольно-наглядових заходів; 6) виявлення причин та умов скоєння порушень законодавства та вживання заходів щодо попередження правопорушень у сфері торговельної діяльності; 7) спостереження, збирання потрібної інформації про діяльність підконтрольних об’єктів у сфері торговельної діяльності з метою встановлення достовірності та законності цих дій; 8) надання суб’єкту торговельної діяльності безоплатної усної та письмової консультаційної допомоги щодо здійснення державного контролю та нагляду; 9) з’ясування обставин, вжиття необхідних заходів у разі звернення суб’єктів торговельної діяльності зі скаргами на порушення їх прав та законних інтересів діями (бездіяльністю) посадових осіб органів державного контролю та нагляду або інших суб’єктів господарювання; 10) розробка і здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності контрольно-наглядових органів у торговельній сфері.

Функції контролю та нагляду у сфері торгівлі – це узагальнені напрями, шляхи здійснення контрольно-наглядової діяльності держави для забезпечення дотримання законодавства суб’єктами торговельної діяльності. Функціями контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності названо: 1) регулюючу, 2) правоохоронну, 3) аналітичну, 4) профілактичну.

У підрозділі 2.3 «Методи державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» підкреслено, що методи є необхідними елементами організаційно-правового механізму досліджуваної діяльності, від яких залежить ефективність та результат контрольно-наглядової діяльності, забезпечення регулювання торговельних правовідносин.

Методи державного контролю та нагляду у торговельній сфері, як і в будь-якій, характеризуються низкою ознак: 1) вони реалізуються в процесі державно-владних відносин, а саме в процесі здійснення державного контролю та нагляду; 2) адресатом методів державного контролю та нагляду виступає суб’єкт торговельної діяльності; 3) застосовуються з метою виконання покладених на них завдань та функцій державного контролю та нагляду у торговельній сфері; 4) вони різноманітні і залежать від напряму контролю та нагляду діяльності суб’єктів торгівлі; 5) методи повинні забезпечувати відповідний вплив на суб’єктів торговельної діяльності; 6) у методах закладені можливості застосування санкцій до суб’єктів торговельної діяльності у випадку невиконання певних правил торгівлі; 7) вони свідчать, яким чином здійснюється державний контроль та нагляд у торговельній сфері.

Методи часто ототожнюють з формами, що не є помилковим. Доведено, що принципової різниці між цими термінами немає, вони являють собою сторони одного процесуального явища, існують як єдине ціле, а їх розмежування може внести плутанину в розуміння даної термінології.

Підрозділ 2.4 «Принципи здійснення державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» присвячено характеристиці системи принципів, яка повинна слугувати основою роботи контрольно-наглядових органів.

Принципи державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності виступають засобом упорядкованості, визначають основи функціонування контрольно-наглядової діяльності, стисло характеризують її зміст, слугують зміцненню законності у сфері торговельної діяльності, гарантують захист інтересів суб’єктів торгівлі.

Основними ознаками таких принципів є: 1) здатність виражати абстрактну, узагальнену ідею, яка поширюється на весь процес контрольно-наглядової діяльності; 2) лаконічна форма вираження; 3) закріплення в нормативно-правовому акті; 4) принципи є квінтесенцією контролю та нагляду, визначають їх сутність та зміст, спрямовані на легалізацію й функціонування контрольно-наглядових дій у торговельній сфері.

Доведено, що принципи контрольно-наглядової діяльності у досліджуваній сфері базуються на загальних принципах права, на принципах державного управління, господарського права та адміністративного процесу. У своїй більшості досліджувані принципи прямо чи опосередковано закріплені в законодавстві України.

У результаті аналізу чинного законодавства України, наукової літератури вироблено власну систему принципів державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України, в якій принципи об’єднані у дві групи: загальні та спеціальні.

Розділ 3 «Заходи адміністративного примусу, які застосовуються суб’єктами державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України» присвячено вивченню заходів адміністративного примусу, які застосовуються суб’єктами державного контролю та нагляду в досліджуваній сфері.

У підрозділі 3.1 «Заходи адміністративного попередження та припинення адміністративних правопорушень у сфері торговельної діяльності України» з’ясовуються заходи адміністративного попередження та припинення адміністративних правопорушень у торговельній сфері.

Зазначено, що певна роль у забезпеченні дотримання суб’єктами торговельної діяльності загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених державою у сфері торгівлі, належить саме заходам адміністративного попередження та припинення адміністративних правопорушень. Заходи адміністративного попередження та припинення різноманітні, застосовуються різними контрольно-наглядовими суб’єктами, здебільшого галузевого профілю (органи ринкового нагляду, органи державної санітарно-епідеміологічної служби).

Заходами адміністративного попередження правопорушень у торговельній галузі названо: перевірку у суб’єктів торговельної діяльності наявності необхідної документації на продукцію, відвідування, огляд, обстеження приміщень цих суб’єктів, відбір зразків продукції для перевірки їх якості та проведення експертизи, встановлення обов’язкового медичного профілактичного огляду для працівників підприємств торгівлі, відсторонення від проведення торговельної діяльності суб’єктів, які страждають на інфекційні хвороби, проведення контрольних перевірок правильності розрахунків зі споживачами за реалізовану продукцію, опломбовування приміщень суб’єктів сфери торгівлі, а також несправних, з неправильним повірочним клеймом або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засобів вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів.

До основних заходів адміністративного припинення, що застосовуються у торговельній сфері, віднесено: обмеження, тимчасову заборону, заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції, обмеження, припинення, зупинення, заборону діяльності торговельного підприємства, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства, анулювання ліцензії.

У підрозділі 3.2 «Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері торговельної діяльності України» підкреслено, що адміністративна відповідальність є дієвим, необхідним засобом впливу, який сприяє забезпеченню належного виконання приписів правових норм у торговельній сфері.

Установлено, що нормативну підставу в зазначеній галузі становлять норми Кодексу України про адміністративні правопорушення як основного джерела нормативно-правової бази адміністративної відповідальності, та низка спеціальних нормативно-правових актів.

Фактичну підставу адміністративної відповідальності становить адміністративне правопорушення, вчинене суб’єктами правовідносин у сфері торговельної діяльності.

Під адміністративною відповідальністю у сфері торгівлі запропоновано розуміти одну із складових державного контролю та нагляду за торговельною діяльністю, яка полягає в примусовому, з додержанням встановленої процедури, накладенні в адміністративному порядку компетентним державним органом контролю та нагляду передбачених законом адміністративних стягнень на суб’єктів торговельної діяльності, які вчинили адміністративні правопорушення.

Проаналізовано главу 12 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності», що уможливило до груп адміністративних правопорушень у сфері торгівлі, що містяться у КУпАП, віднести наступні: 1) порушення суб’єктами торговельної діяльності правил торгівлі; 2) порушення порядку провадження торговельної діяльності; 3) порушення у сфері прав споживачів; 4) порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 5) порушення у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації; 6) порушення, пов’язані зі створенням перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців.