ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми обумовлена необхідністю розвитку державно-приватного партнерства як однієї з ефективних форм концентрації ресурсів влади, бізнесу і населення для вирішення завдань розвитку туризму. В економічно розвинутих державах послуги туристичної індустрії забезпечують близько 50% ВВП, тоді як в Україні цей показник ледве перевищував 6%. Разом з економічним ефектом туріндустрія дає змогу отримати послуги, орієнтовані на підвищення культурного рівня і збереження здоров'я населення.

Туристична індустрія пропонує різні можливості підвищення якості життя людей. Серед них: організація оздоровчого відпочинку і курортного лікування, забезпечення культурного й спортивного дозвілля, створення нових маршрутів подорожей, екскурсійних і пізнавальних турів, розвиток бізнес-туризму, зокрема, проведення конференцій, симпозіумів, корпоративних заходів і міжнародного культурного обміну.

Разом з тим, незважаючи на певні успіхи в розвитку туризму, держава мало бере участь у його становленні: не визначено умови державно-приватного партнерства у сфері туризму та механізми їх створення; не розроблено принципи розвитку державно-приватного партнерства; відсутні організаційні структури управління, що координують процеси взаємодії учасників партнерства; не розроблено організаційні основи інформаційного забезпечення управлінських рішень; не розроблено економічні механізми участі населення в проектах розвитку інфраструктурних об'єктів туристичної галузі, що функціонують на основі державно-приватного партнерства.

Вирішення цих завдань є актуальним і має важливе наукове і практичне значення для теорії державного управління економічними системами. Взаємодія держави і бізнесу на основі партнерства є порівняно новим напрямом, що вимагає уважного і детального наукового дослідження. Не випадково дослідженню процесів становлення та розвитку державно-приватного партнерства присвячені праці багатьох учених і фахівців.

Проблеми й особливості розвитку туризму знайшли своє відображення в наукових дослідженнях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: В. Азар, М. Борущок, П. Гаман, Л. Гринів, П. Гаман, П. Гудзь, Б. Данилишин, В. Дмитренко, В. Євдокименко, І. Зорін, Д. Карамишев, В. Квартальнов, В. Кифяк, В. Козирєв, В. Кравців, В. Лобас, О. Любіцева, М. Мальська, В. Мацола, А. Мельник, О. Мілашевська, О. Мордвінов, В. Федорченко, С. Харічков, В. Цибух, А. Чечель, О. Шаптала та інші.

Разом з тим відчувається нестача теоретичних і методичних підходів до управління розвитком державно-приватного партнерства у сфері туризму, особливо в розробці концептуальних основ цієї діяльності і практичних рекомендацій щодо їх застосування.

Актуальність та невідкладність вирішення проблем, пов'язаних з активізацією державної туристичної політики, необхідність формування системи державно-приватного партнерства в туристичній галузі визначили тему дисертаційної роботи, зумовили зміст, мету, завдання і структуру дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах теми Класичного приватного університету "Механізми державного управління об'єктами та процесами ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0109U002113). Роль автора полягає в розробці ключових положень Стратегії розвитку туризму і курортів.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування й розробка рекомендацій щодо формування системи державно-приватного партнерства в туристичній галузі як складової державного регулювання суспільного розвитку України.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено та вирішено такі завдання:

- визначити сутність державно-приватного партнерства в туристичній галузі та розробити принципи його розвитку;

- визначити необхідні умови розвитку державно-приватного партнерства в туристичній галузі, а також механізми їх створення;

- дослідити зарубіжний досвід розвитку державно-приватного партнерства в туристичній галузі;

- обґрунтувати необхідність створення організаційних структур управління розвитком державно-приватного партнерства в туристичній галузі;

- розробити механізми участі населення в проектах розвитку інфраструктури туристичної галузі, що функціонують на основі державно-приватного партнерства;

- поглибити концептуальні підходи до визначення напрямів розвитку державно-приватного партнерства в туристичній галузі;

- запропонувати заходи регулювання державно-приватного партнерства в туристичній галузі.

Об'єкт дослідження - процес управління розвитком державно-приватного партнерства в туристичній галузі.

Предмет дослідження - управлінські, соціально-економічні та інституційні відносини між державою, бізнесом і населенням, що виникають у процесі розвитку державно-приватного партнерства в туристичній галузі.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що цілеспрямована система управління розвитком державно-приватного партнерства в туристичній галузі, законодавче забезпечення діяльності інститутів державно-приватного партнерства є необхідною та достатньою умовою ефективного функціонування туристичної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження в галузі програмно-цільового управління, законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові й організаційні основи суспільних відносин у системі державно-приватного партнерства в туристичній галузі як в Україні, так і за кордоном.

Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження практики державно-приватного партнерства в туристичній галузі в зарубіжних країнах; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану туристичної галузі; методи аналізу й синтезу - для розробки принципів розвитку державно-приватного партнерства та методики побудови державних програм розвитку туристичної галузі; експериментальний - при розробці блочної довгострокової регіональної програми розвитку туристичної галузі, формування напрямів удосконалення державно-приватного партнерства в туристичній галузі.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій і туристичних підприємств України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- науково обґрунтовано та запропоновано розробку ключових положень блочної регіональної програми розвитку туристичної галузі в окремо взятому регіоні, що включає такі блоки: визначення проблемних завдань розвитку туристичної галузі; визначення кола завдань для розробників програми; формування "дерева цілей" програми; розробка різних варіантів реалізації програми; оцінювання та вибір найбільш доцільного варіанта реалізації програми; механізми здійснення державно-громадського контролю за виконанням програми; оформлення та впровадження проекту програми;

удосконалено:

- науково-практичний підхід до формування цілісної системи управління розвитком державно-приватного партнерства в туристичній галузі шляхом створення Центру стратегічного розвитку туризму як інституту державно-приватного партнерства у туристичній галузі, діяльність якого полягає в інформаційно-аналітичному та дорадчому забезпеченні діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування і суб'єктів приватного сектора економіки щодо розвитку цієї галузі;

- методичний підхід до формування механізмів розвитку державно-приватного партнерства в туристичній галузі шляхом застосування туристичного мультиплікатора, під яким запропоновано розуміти коефіцієнт непрямого впливу туризму на розвиток економіки певного регіону та який відображає збільшення доходів місцевого бюджету відповідної адміністративно-територіальної одиниці залежно від витрат туристів;

- теоретичний підхід до подальшої розробки ключових положень Стратегії розвитку туризму і курортів шляхом виділення окремого розділу, який регламентує порядок узгодження програм соціально-економічного та культурного розвитку адміністративно-територіальних одиниць із цією стратегією та визначення системи показників моніторингу сталого розвитку туристичної галузі;

набуло подальшого розвитку:

- визначення шляхів законодавчого забезпечення діяльності інститутів державно-приватного партнерства в туристичній галузі шляхом внесення змін до чинного Закону України "Про туризм", зокрема введення окремого розділу, суть якого полягає у правовому врегулюванні суспільних відносин щодо створення, порядку функціонування, особливостей діяльності таких інститутів і партнерських відносин між органами державної влади та суб'єктами приватного сектора економіки в туристичній галузі;

- визначення поняття державно-приватного партнерства в туристичній галузі як особливої системи суспільних відносин між державою і бізнесом, у яких держава має узагальнювати досвід державного регулювання туристичної галузі, акумулювати фінансові ресурси для створення туристичної інфраструктури, створювати бізнесу прозорі умови для участі у спільних проектах, а роль бізнесу полягає в інвестуванні матеріальних та трудових ресурсів у туристичну галузь з метою вирішення проблем її розвитку, отримання прибутку, збереження природних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані Запорізькою обласною радою при розробці блочної регіональної програми розвитку туристичної галузі (довідка № 17/49-10 від 23.10.2007 р.).

Бердянською районною державною адміністрацією апробовано механізм розвитку державно-приватного партнерства в туристичній галузі шляхом застосування туристичного мультиплікатора (довідка № 47-08 від 10.12.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: "Економіка туристичного та готельного господарства", "Ринок туристичних послуг", "Державне регулювання економіки", "Основи туристичного бізнесу", а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 299-09 від 19.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах, круглих столах: "Наука і вища освіта" (м. Запоріжжя, 2005 р.), "Культура і освіта фахівців туристичної сфери - сучасні тенденції та прогнози" (м. Київ, 2005 р.), "Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні" (м. Запоріжжя, 2007 р.), "Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір" (м. Мелітополь, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у

8 публікаціях, із них 4 - у наукових фахових виданнях загальним обсягом

3,8 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 218 сторінок, із них 14 рисунків, 3 таблиці, 1 додаток, список використаних джерел (179 найменувань) - 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи, викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну дослідження, висвітлено практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі - "Теоретико-методичні основи формування та розвитку інституту державно-приватного партнерства в туристичній галузі" - досліджено сутність, стан та можливості розвитку державно-приватного партнерства, механізми його розвитку у сфері туризму, проаналізовано зарубіжний досвід державно-приватного партнерства в туристичній галузі.

Встановлено, що розвиток туризму зумовлений і взаємопов'язаний з розвитком суміжних із туризмом галузей. Розвиток туристичної галузі видається необхідним для формування системи взаємозв'язку державних органів, що здійснюють управління, контроль і регулювання туристської діяльності, з державними структурами, що здійснюють ті самі функції в суміжних галузях.

Система партнерських відносин держави і бізнесу передбачає сукупність суб'єктів, об'єктів, засобів, форм і механізмів взаємодії, орієнтованої на досягнення намічених результатів. Суб'єктами партнерства виступають держава і бізнес. Механізм партнерства є цілісною системою, що складається з організаційних структур, взаємопов'язаних певним чином одна з одною, сукупності форм, інструментів і принципів впливу з боку учасників партнерства на об'єкт партнерства для досягнення поставленої мети. Партнерство держави і бізнесу передбачає спільне використання їх специфічних ресурсів з метою оптимального вирішення завдань, що відповідають громадським інтересам.

Економічні і соціальні інтереси держави в партнерстві виявляються також в зростанні таких основних показників розвитку, як ВВП, ВНП, зростання бази оподаткування, створення додаткових робочих місць, підвищення добробуту і якості життя населення. Бізнес зацікавлений у підтримці держави, розглядаючи її як стабільного, надійного, відповідального і вигідного партнера, за допомогою якого він здобуває можливість усунути адміністративні бар'єри, дістати доступ до використання державної власності, а також отримати певні преференції і гарантії в процесі співпраці. Сукупність елементів державно-приватного партнерства на основі системного підходу в розумінні суті цієї форми суспільних відносин подана на рис. 1.

Визначено головні проблеми сучасної інфраструктури туризму, які полягають у відсутності: орієнтованої на широкі верстви населення пропозиції готелів, туристично-готельних комплексів, туристичних баз; системи туристичних маршрутів для всіх вікових груп населення, орієнтованих на різні рівні доходів населення; розвинутої системи туристично-екскурсійних бюро в кожному регіоні.

Аналіз стану туріндустрії свідчить про відсутність ефективної системи управління туристичною галуззю і необхідності впровадження та розвитку нових економічних механізмів впливу на галузь з метою вдосконалення її функціонування. У зв'язку з цим необхідні нові підходи до управління розвитком цієї галузі економіки.