ДІАГНОСТУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано її зв’язок із науковими програмами., планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; названо використані методи дослідження; сформульовано наукову проблему, гіпотезу та наукову новизну; охарактеризовано практичне значення результатів; розкрито особистий внесок здобувача; подано відомості щодо апробації результатів.

У першому розділі – “Діагностування та контроль соціально-економічної ефективності праці персоналу” – проаналізовано теоретичні та методологічні підходи до діагностування, а також визначено найбільш використовувані в сучасному економічному дискурсі критерії оцінювання.

Констатовано, що в економічній діяльності сучасних підприємств останніми роками активізувались паралельно два процеси: трансформація характеру економічного розвитку підприємств, у ході якого знову зростає роль живої праці, й трансформація характеру самої праці, пов’язана з її інформатизацією та автоматизацією (по суті зниженням власне біологічного у трудовому процесі).

Також у сучасній трудовій сфері має місце досить парадоксальна ситуація, пов’язана з тим, що працівники, більш схильні до розумової праці, в умовах інформаційного суспільства виявляються затребуваними, однак не оціненими (через відсутність відповідних критеріїв оцінювання), тоді як працівники фізичної праці виявляються оціненими, однак менш затребуваними. При цьому в структурі суспільства кількість людей, які не можуть (через брак здібностей) займатися розумовою працею, залишається протягом певного історичного періоду практично незмінною. Відтак, виникають не тільки економічні (зокрема, ціна на окремі види робіт на ринку праці), але й соціальні дисбаланси.

Наголошується на тому, що діагностування саме процесу соціально-економічної ефективності праці є актуальним через те, що в ході сучасного процесу праці практично неможливо виокремити суто економічне від соціального. Останнє цілком відповідає самій логіці процесу діагностування, тобто визначення об’єктивних (економічних) і суб’єктивних (соціальних) складових процесу праці. Фактично в ході цього діагностичного процесу відбувається зіставлення показників процесу праці та показників трудового потенціалу.

Запропоновано авторську концепцію соціально-економічної ефективності праці персоналу (рис. 1), яка повною мірою відповідає вимогам забезпечення контролю на промисловому підприємстві, адже в ній поєднуються особливості працівника та підприємства за допомогою використання системи кількісних і якісних діагностичних показників, що формують систему соціально-економічних норм, через встановлення (дотримання) яких відбувається встановлення сталості соціально-економічних практик (а відповідно, й результатів трудового процесу).