ДИНАМИКА ЛЕКСИЧЕСКОГО СОСТАВА РУССКОГО ЯЗЫКА КОНЦА ХХ В. (на материалах однотомных толковых словарей)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з'ясовано ступінь її вивчення, визначено мету, джерельну базу, предмет і об’єкт дослідження, його методологічну основу, висвітлено наукову новизну, подано інформацію про практичне і теоретичне застосування одержаних результатів та структуру роботи.

У першому розділі «Роль сучасної практичної лексикографії у відображенні мовної динаміки» з’ясовується особливе значення лексикографічних видань кінця ХХ – початку ХХІ ст. у висвітленні кардинальних трансформацій у житті суспільства за останнє десятиріччя ХХ ст., яке стало періодом глибоких змін і в лексиці російської мови.

У розділі відзначається, що одним з найважливіших способів опису лексичної системи мови, безумовно, є словник. На відміну від деяких інших способів лексикографічна інтерпретація словникового складу відзначається комплексністю аналізу слова (характеристика з позицій всіх рівнів мови), повнотою (універсальність, всеохопність структури словникової статті), доказовістю дослідження, достатньою для окремих періодів, певною наочністю. Значення тлумачного словника для лінгвістичної науки якнайкраще  характеризують слова Ю. Д. Апресяна про те, що сучасний «словник – це моментальний знімок мови, що постійно поновлюється і рухається». Саме в словнику відбивається взаємодія статики й динаміки мови, синхронії й діахронії.

Учені відзначають, що успіхи лексикографії як дисципліни переважно науково-прикладного характеру – свідчення міри й інтенсивності розробок теоретичних лінгвістичних дисциплін, як-от: лексикології, проблем стилістики, загальної теорії лексикографії, теорії граматики, а також конкретних досліджень «про рух семантичної структури окремих груп лексики, про зміни в словниковому складі мови в певну історичну епоху тощо» (С. Г. Бархударов). Яскраве тому підтвердження – останнє десятиліття XX ст.

Розвиток лексикографії у 90-і роки є й наслідком впливу активних, динамічних соціальних процесів на мовну систему, і показником інтенсивності, значущості цих процесів. Однотомні тлумачні словники досліджуваного періоду характеризуються прагненням не тільки зафіксувати й описати лексику в її повному обсязі, але зафіксувати й осмислити ті активні процеси в лексиці, які відобразили соціальні зміни в житті суспільства, зміну культурологічних цінностей та орієнтирів, викликаних новими тенденціями в гуманітарному знанні, у тому числі й зняттям ідеологічних заборон, що зробили можливим об'єктивне відбиття мовної реальності.

Динаміка словникового складу російської мови кінця ХХ ст. повною мірою відображена в таких новітніх однотомних словниках, як «Толковый словарь русского языка» С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової, «Большой толковый словарь русского языка» за редакцією С. А. Кузнецова, «Толковый словарь русского языка конца ХХ в. Языковые изменения» (1998 р.) і «Толковый словарь современного русского языка. Языковые изменения конца ХХ столетия» (2001 р.) за редакцією Г. М. Скляревської.

Суттєвим моментом при виборі словника С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової стало те, що, за визнанням самої Н. Ю. Шведової, цей словник повністю звільнений від нав’язаних раніше ідеологічних і політичних характеристик і оцінок названих понять. У ньому були усунуті тенденційно забарвлені приклади вживання й позначки, що відносили деякі слова до сфери застарілої лексики, а вся маса слів, що належить до ідеологічної та політичної понятійних сфер, одержала в новій книзі адекватний власне філологічний опис.

Словник за ред. С. А. Кузнецова, що є «універсальним довідником із сучасної російської мови», оскільки дозволяє повно представити лексичний склад російської мови, який склався до кінця минулого століття, містить слова, які фактично використовувалися у текстах художньої літератури й науково-популярних виданнях, у публіцистиці, масовій періодичній пресі й усному мовленні. При цьому значні шари лексики (економічний, історичний, філософський, політичні поняття, терміни науки й мистецтва) одержали в словнику тлумачення, позбавлене ідеологічного нашарування й адекватне сучасності.

Особливе значення для цього дослідження мали словники, створені колективом авторів за редакцією Г. М. Скляревської і які являють собою новий тип лексикографічних видань – динамічний словник, об'єктом якого є слова, що особливо виразно втілили мовну динаміку (В. В. Морковкін). У цих словниках описано багато мовних динамічних процесів сучасного періоду, які традиційно не фіксуються академічними словниками, серед них і  останнім виданням «Толкового словаря русского языка» С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової (2001 р.). Основу ж словника ТССРЯ-2001 склала лексика, що відбиває всі ці зміни і так чи інакше впливає на мовну свідомість сучасників.

Другий розділ «Теоретичне осмислення динаміки словникового складу російської мови сучасною русистикою» присвячено аналізу динамічних процесів у розвитку російської мови наприкінці ХХ ст., пов'язаних із значними соціально-політичними, економічними та ідеологічними трансформаціями у сучасному суспільстві.

Під впливом екстралінгвальних чинників спостерігається надзвичайний динамізм змін як на рівні мовленнєвої структури, так і в  самому характері функціонування російської мови. Серед основних динамічних процесів, які відбуваються в російській мові наприкінці ХХ ст., виділено: 1) розширення словникового складу російської мови за рахунок появи значної кількості іншомовних запозичень, новотворів, неологізмів; 2) деактуалізація значень, що відбивають радянські реалії; відхід у пасив застарілих слів; зняття так званих «ідеологічних нашарувань» у значеннях багатьох лексичних одиниць; 3) актуалізація (повернення до життя) раніше неактуальних лексем, що належать різним сферам застосування мови, і переорієнтація номінацій, пов'язаних із соціально-економічною перебудовою сучасного суспільства; 4) інтенсивна демократизація мови, виражена у розростанні сфер поширення жаргонної, зниженої, просторічної лексики тощо.

Далі у розділі розглядається процес актуалізації як один з найбільш активних динамічних процесів у лексичній системі російської мови і з'ясовуються різні підходи до терміну «актуалізація лексичних одиниць». Як показав аналіз різних наукових точок зору, саме поняття актуалізації лексичних одиниць усе ще залишається неоднозначним і дискусійним.

Так, Г. М. Скляревська актуалізацію словесних знаків розуміє як збільшення їхньої активності у мовному вживанні у зв'язку з актуалізацією позначуваних ними понять. Актуалізованими щодо сучасності вважаються словесні одиниці найбільш важливих для російського суспільства сфер. Процес актуалізації при цьому відмежовується від процесу повернення словесних одиниць із пасивного складу в активний.

Відповідно до іншої точки зору, актуалізація, навпаки, розглядається, насамперед, як повернення до активного вживання лексики, що була раніше на периферії суспільної мовної свідомості і  входила до пасивного мовного складу носіїв російської мови. Актуалізованими при цьому визнаються словесні одиниці, що отримали високе мовленнєве вживання, що раніше вважалися застарілими або функціонально-обмеженими (наприклад, спеціальні політичні, економічні або технічні терміни). Найбільш чітко подібна точка зору представлена у роботах Л. Ферм, за твердженням якої актуалізованою є та лексика, що перейшла зі сфери вузькостильового книжного вживання, доступного лише фахівцям, до сфери різностильового вживання, тобто перемістилася з периферії мовної свідомості більшості носіїв мови в їхній активний словник. При цьому збільшується частотність уживання словесних знаків, а також спостерігаються їхні семантичні трансформації: або незначне розширення (або звуження) семантики, або повна зміна значення слова.

У нашому дослідженні, критично осмисливши різні підходи до обговорюваного поняття, розуміємо під актуалізацією словесного знака збільшення його функціональної значущості у конкретний період функціонування мови, у цьому разі – наприкінці ХХ століття, і збільшення частотності мовленнєвого вживання слів у зв'язку з новою роллю в житті суспільства тієї чи іншої позначуваної ними реалії або поняття. Ми виходимо з того, що процес актуалізації обумовлений у першу чергу екстралінгвальними чинниками і може стосуватися слів як пасивного, так і активного словникового складу сучасної російської мови.

Відповідно до такого підходу серед актуалізованої лексики щодо «радянського» етапу розвитку російської мови було виділено три основних лексичних розряди: а) актуалізована тематично обмежена лексика (лексика тематичної сфери «Релігія і церква» і лексика, що за  радянського часу асоціювалася з реаліями буржуазного суспільства, – тематична сфера «Буржуазне суспільство»); б) актуалізована темпорально обмежена лексика (застаріла лексика); в) актуалізована стилістично обмежена лексика (книжна, розмовна, жаргонна, просторічна). Предметом розгляду в реферованій роботі є перші два з них, як найменш досліджені з погляду семантичних перетворень.

Семантичні зміни, породжені процесом актуалізації слова й зафіксовані у новітніх лексикографічних виданнях, виявляються за допомогою макро- і мікрокомпонентного аналізу значення актуалізованого слова. Основними макрокомпонентами значення, або основними «семантичними блоками», є предметно-логічний, або денотативний; емотивний, або емоційно-оцінний, і власне мовний. У складі власне мовного макрокомпонента виділяються три мікрокомпоненти: 1) парадигматичний, що містить інформацію про парадигматичні зв'язки слів у системі мови; 2) синтагматичний, що містить інформацію про своєрідність лексичної, фразеологічної й синтаксичної сполучуваності цієї словесної одиниці; 3) стилістичний, що закріплює інформацію про характеристики, яких набуває слово в процесі його мовленнєвого вживання, а саме: 1) функціонально-стилістичну (інформація про сферу вживання словесного знака, про належність лексеми до певного функціонального стилю); 2) темпорально-стилістичну (віднесеність слова до того або іншого темпорального шару лексики); 3) квантитативно-стилістичну (частотність, обмеженість / необмеженість вживання тих або інших словесних одиниць).

У третьому розділі «Відбиття процесу актуалізації лексики російської мови в однотомних тлумачних словниках кінця ХХ – початку ХХІ ст.» досліджено склад і особливості розвитку актуалізованої тематично та темпорально обмеженої лексики російської мови наприкінці ХХ ст. та проаналізовано фіксацію цих змін в однотомних тлумачних словниках останнього часу.

Процеси актуалізації лексики російської мови в їхній лексикографічній інтерпретації згідно з визначеними у вступі метою й завданнями дослідження розглядалися на матеріалі двох розрядів актуалізованої лексики: 1) слів, що належать певним тематичним сферам російської мови (тематично обмеженої лексики), і 2) слів, які в словниках радянського періоду супроводжувалися позначкою «устаревшее» (темпорально обмеженої лексики).

Актуалізована тематично обмежена лексика складає численну групу серед усієї актуалізованої лексики російської мови новітнього періоду. У складі її виділяються дві основні лексичні групи, обрані нами як об'єкт дослідження: лексика тематичної сфери «Релігія і церква» та лексика, що у радянський період асоціювалася з реаліями буржуазного суспільства.

До тематичної сфери «Релігія і церква» входить лексика, яку в радянський період свідомо усували з ужитку через свою справжню чи вигадану належність до руйнівних соціальних інститутів. Сьогодні зміна ролі церкви як соціального інституту в житті суспільства і нове концептуальне, культурне тло (своєрідна мода на релігійні вірування) створюють нові умови для використання цих слів.

Серед усієї актуалізованої лексики російської мови найчисленнішу лексичну групу складають слова саме цієї тематичної сфери – близько 500 словесних одиниць. Вона є тематично неоднорідною, оскільки включає лексичні одиниці цілого ряду підгруп: «Світові релігії. Релігійні течії й рухи» (православие, католицизм, индуизм); «Церковна організація» (монастырь, патриарх, католикос); «Релігійні дії, обряди і таїнства» (пост, причастие); «Християнська література» (Евангелие, Библия та інші); «Православні свята і дні, особливо відзначені церквою» (Троица, Пасха, Рождество); «Церковні скарби і предмети культу» (крест, икона); «Церковні приміщення» (собор, часовня) тощо.  Деякі з названих підгруп мають тематичну класифікацію. Наприклад, тематична підгрупа «Світові релігії. Релігійні течії і рухи» містить у собі цілий ряд тематичних розрядів, у тому числі: «Християнство і його основні напрямки», «Релігії та релігійні течії Сходу», «Мусульманство», «Секти» і т. ін.

Тематичну групу «Буржуазне суспільство» складає лексика, що у радянський час розмежовувалася на «своє (радянське) – чуже (не радянське)» і через це асоціювалася з категоріями буржуазного суспільства, що позначалося і на наявності відповідних коментарів у словниках («у буржуазному суспільстві», «у капіталістичних країнах»), тепер же вона позначає реалії, що співвідносні з пострадянською дійсністю: бизнес, бизнесмен, предприниматель, брокер, аукцион, биржа тощо. Сюди ж належать словесні одиниці, що називають реалії та явища, запозичені із соціального устрою зарубіжних країн і нині позначають реалії будь-якого сучасного суспільства (мэр, мэрия, парламент, сенатор та ін.). Ця група нараховує понад 200 слів і містить лексичні одиниці таких тематичних підгруп: «Суспільство, політика та ідеологія» (аграрий, президент, демократ); «Економіка» (биржа, банкир); «Освіта. Масова культура» (колледж, казино, комикс); «Кримінал» (мафия, гангстер, наркомания); «Побут» (отель, супермаркет).

Розряд актуалізованої застарілої лексики нараховує майже 100 лексичних одиниць. Поверненню в узус лексики, що була колись невживаною, сприяє тенденція до відродження втрачених у процесі історії суспільних реалій, культурних цінностей і духовних традицій російського народу, а також «переосмислення історичного шляху розвитку країни» і відсутність чіткого соціального орієнтиру. У зв'язку з цим застарілі словесні одиниці виступають, як правило, у функції номінації нових реалій сучасної російської дійсності й використовуються для заповнення виникаючих «референціальних лакун» (О. В. Какоріна). У цьому розряді виділяються дві тематичні групи: «Соціальна організація суспільства» та «Економіка», куди входять як історизми, так і архаїзми. Перша з тематичних груп має тематичну класифікацію лексичних одиниць, що входять до неї: «Державний устрій» (Дума, департамент); «Суспільно-політичні та соціальні явища» (беспорядки, вольнодумие); «Професії, рід занять» (гильдия, купец); «Освіта» (лицей, гимназия); «Національності» (россияне, великороссы).

Близько 40 актуалізованих лексем (акциз, аудитор, губернатор тощо), які відповідно до їх лексикографічної інтерпретації у словнику С. І. Ожегова 1988 р. співвідносяться як з темпорально обмеженою лексикою (за наявністю відсилання типу «у дореволюційній Росії», «у царській Росії» тощо), так і з лексикою тематичної сфери «Буржуазне суспільство» (за наявності відсильного коментарю «у буржуазному суспільстві», «у буржуазних країнах» і под.), віднесені до розряду темпорально обмеженої лексики згідно з пріоритетом відсилань першого типу (у словникових дефініціях ОЖ-88 коментарі, що говорять про належність реалії дореволюційній Росії, стоять на першому місці).

У процесі дослідження актуалізованої лексики було виявлено загальні семантичні зміни, характерні так чи інакше всім названим лексико-семантичним групам.

Як засвідчив аналіз фактичного матеріалу, у процесі актуалізації може відбуватися розширення семантичної структури слова за рахунок: а) відновлення значення, яке вийшло в радянський період розвитку російської мови з активного лексичного складу, що характерно, наприклад, для слів тематичної сфери «Релігія і церква» спаситель, закон, Вознесение, мученик, собор, завет, создатель, праздник тощо; б) виникнення нових значень (або відтінків значень), обумовлених необхідністю позначення нових реалій, поява яких безпосередньо пов'язана зі змінами у сфері ідеологічних відносин, суспільно-політичного життя і соціальними змінами у суспільстві кінця XX ст., як, наприклад, у словах сфери «Буржуазне суспільство» аграрий, демократ, консерватизм, президент тощо, а також застарілої лексики россиянин, охранник, целитель (целительница)  тощо.

Одним з найяскравіших процесів розвитку лексики в сучасній російській мові є семантичні трансформації у значенні актуалізованих словесних одиниць на рівні денотативного макрокомпонента лексичного значення, які у багатьох випадках пов'язані зі зняттям «ідеологічних нашарувань». Наприклад, при тлумаченні більшості словесних одиниць релігійної тематики ад, святой, священный, дьявол, бог, молитва, христианство тощо відбулося зняття ідеологізованих сем, які були обумовлені пануючими в радянську епоху ідеологічними настановами неприйняття релігії і  знаходили вираження у конкретизаторах «міфічний»,  «пов'язаний з надприродними силами» або позначках «у релігійно-містичних уявленнях» , «у релігійних уявленнях».

Слова, що раніше асоціювалися з буржуазним суспільством, анархизм, антикоммунизм, буржуазия, капитализм, социал-демократия, тощо, не просто втратили ідеологізовані денотативні семи, за допомогою яких ці поняття трактувалися як ворожі з точки зору марксистсько-ленінської ідеології, а відбулася переорієнтація понять, що полягає у повністю змінених політизованих трактуваннях цих слів. Порівн., наприклад, дефініцію слова капитализм в ОЖ-88: «Общественный строй, при котором основные средства производства являются частной собственностью класса капиталистов, эксплуатирующих труд наёмных рабочих для извлечения прибыли» [с. 216] і в словниках Г. М. Скляревської, де подано деполітизоване трактування: «Капитализм. Общественный строй с высоким уровнем производства, гражданским обществом, развитым рынком и частной формой присвоения общественного продукта, прибыли» [ТСЯИ-98, 285-286; ТССРЯ-2001, 328]. Можна сказати, що сьогодні відбувається процес звільнення слів від політичних та ідеологічних нашарувань.

Нерідко переорієнтація номінацій виявляється пов'язаною з вилученням ідеологізованих денотативних сем ‘типове для капіталістичного / буржуазного суспільства’, ‘при капіталізмі’, ‘у країнах капіталу’ або ‘у царській Росії’, ‘у Росії до революції’, що були в ілюстративному матеріалі, як, наприклад, у словах забастовка, бродяжничество, безработный, безработица, беспорядки, пикет тощо. Наприклад, слово безработица (наявність безробітних) в ОЖ-88 має таку ілюстрацію: «Рост безработицы в капиталистических странах» [с. 37]. У сучасних тлумачних словниках подібні приклади відсутні, і поняття дається як характерне для будь-якого суспільства.

При переорієнтації номінацій, що позначають державні й адміністративні установи та їх представників, відбувається зняття семи, що містить інформацію про належність явища деяким капіталістичним / буржуазним країнам або дореволюційному суспільству. Наприклад, слово департамент в ОЖ-88 має дефініцію: «В царской России и некоторых буржуазных странах: отдел министерства высшего государственного учреждения» [с. 130]. У сучасних словниках: «В России и некоторых других странах: отдел министерства какого-либо высшего государственного или судебного учреждения» [БТС, 251]; «отдел министерства или какого-либо иного правительственного учреждения, центрального или местного (например, мэрии); иногда – само высшее государственное учреждение» [ТСЯИ-98, 201; ТССРЯ-2001, 213].

Зміни у змісті денотативного компонента семантики актуалізованих словесних знаків можуть відбуватися і поза зв'язком з явищами зняття ідеологічних нашарувань і переорієнтації номінацій. У ряді випадків у процесі підвищення функціональної значущості й частотності вживання актуалізованих лексем у складі денотативного компонента словесного знака може відбуватися розширення складу диференційних сем, зміна статусу його семантичного складника, посилення значущості, яскравості тих чи інших диференційних сем, як, наприклад, у словесних одиницях Лавра, проповедник, врачевание, прислуга, экономка, лекарь, костоправ, казна тощо. Порівняємо лексикографічний опис, наприклад, слова проповедник в ОЖ-88: «1. Тот, кто произносит проповеди» [с. 503] і в нових словниках: у СОШ: «1. Священнослужитель или служитель культа, произносящий проповедь, проповеди» [с. 617]; у БТС: «1. Священнослужитель или служитель культа, произносящий проповедь, проповеди; распространитель какого-л. вероучения, чтец проповеди» [с. 1021]; у ТСЯИ-98 і в ТСCPЯ-2001: «Представитель какого-л. вероучения, распространяющий его идеи среди неверующих или представителей других вероисповеданий (обычно миссионер с Запада, из США и т.п.)» [с. 517; с. 638].

Для актуалізованих слів усіх груп характерні семантичні трансформації і на рівні емотивного компонента лексичного значення, які відбуваються у більшості випадків в одному напрямку: в емотивному компоненті лексем усуваються приховані (похідні, ймовірнісні) семи негативної оцінки або відбувається заміна семи негативної оцінки на нейтральну або навіть позитивну. При тлумаченні відповідних лексичних одиниць у нових лексикографічних виданнях зникають покажчики колишньої емотивності (у дефініціях, в ілюстраціях або/і в стилістичних позначках). Наприклад, у новому трактуванні релігійної лексики відбувається зняття ідеологізованої ознаки, що вказує на ненауковість, хибність відповідних реалій і уявлень, яка у словниках радянського періоду зазначалася у позначках-коментарях «в представлении суеверных, религиозных людей», «так называемый»; з дефініцій вилучаються модальні частки та вставні конструкцій на зразок якобы, как бы тощо, як, наприклад, у словах ангел, воскреснуть, миропомазание, мощи, Пасха, Троица, сглазить, юродивый тощо, що підтверджується порівняльними даними словників. Наприклад, у словнику С. І. Ожегова слово Пасха має одне із значень: «2. У христиан: весенний праздник так наз. воскресения Христа» [ОЖ-88, 400]. У словниках Г. М. Скляревської у дефініції цього слова сема ‘весенний’ замінена семою ‘главный’, а словосполучення так наз. воскресение, що говорить про умовності цього поняття, замінюється контекстом в честь вознесения, що можна розглядати як приховану сему позитивної оцінки: «Главный праздник православной церкви в честь воскресения Иисуса Христа» [ТСЯИ-98, 457; ТССРЯ-2001, 562].

Прикладами словесних одиниць тематичної сфери «Буржуазне суспільство», які у новітній період розвитку російської мови втратили своє ідеологічне спрямування і стали емотивно нейтральними, можуть бути такі: у тематичній підгрупі «Держава, політика та ідеологія»: антикоммунизм, антикоммунист, аполитичность, буржуазная демократия, дворянство, капитализм, оппозиция, оппозиционер, радикал  та ін.; у тематичній підгрупі «Економіка»: бизнес, бизнесмен, коммерция, коммерсант, конкуренция, предприниматель, фермер тощо; у тематичній підгрупі «Масова культура»: казино, шоу-бизнес, крупье тощо.

Випадки заміни в семантиці застарілих актуалізованих лексичних одиниць на рівні емотивного компонента лексичного значення є менш частотними (либерал, меценат, потомственный тощо).

Семантичні зміни на рівні в л а с н е м о в н о г о компонента значення актуалізованих словесних знаків також пов'язані зі зрушеннями у денотативному змісті слів і стосуються парадигматичного, синтагматичного й стилістичного мікрокомпонентів лексичної семантики.

Найяскравіше семантичні трансформації в парадигматичному мікрокомпоненті представлені у семах, що містять інформацію про синонімічні відношення лексем. Наприклад, відновились зруйновані в радянську епоху синонімічні відношення багатьох словесних одиниць юродивый – христианский подвижник, блаженный – святой, исповедь – таинство, духовность – нравственность; з'явилися також нові синонімічні ряди, що змінюють зміст парадигматичних сем у кожному із наведених словесних знаків: чиновник – государственный служащий, департамент – ведомство – отдел министерства та ін.

Семантичні зміни в синтагматичному мікрокомпоненті значення актуалізованих лексичних одиниць найяскравіше представлені у семах, що відображають лексичну і фразеологічну сполучуваність. Відбувається, наприклад, розширення синтагматичного мікрокомпонента лексичної семантики за рахунок появи нових сталих словосполучень: академия – духовная академия, блаженство – заповеди блаженства, воскресный – воскресная школа; з'явилось нове лексичне оточення у таких слів: парламент – российский парламент, президент – президент России, спикер – спикер Государственной думы і под.

Семантичні трансформації на рівні стилістичного мікрокомпонента значення актуалізованих слів російської мови також пов'язані зі зрушеннями в денотативному компоненті і стосуються темпорально-стилістичних, квантитативно-стилістичних і функціонально-стилістичних сем.

Зміни в темпорально-стилістичних семах визначаються процесом повернення багатьох слів, що належать до релігійної та конфесійної лексики, а також темпорально обмеженої лексики до активного вживання, що виражається у заміні темпорально-стилістичної семи ‘устаревшее’ на ‘современное’, про що свідчить позначка «возвращение слова (значенния) в актив из пассивного лексического запаса» у «Толковом словаре русского языка конца ХХ в. Языковые изменения» (1998 г.) та в «Толковом словаре современного русского языка. Языковые изменения конца ХХ столетия» (2001 р.).

Зрушення у квантитативно-стилістичному мікрокомпоненті значення пов'язані зі зміною частотності вживання лексичних одиниць і знаходять свій вияв у заміні частотно-стилістичної семи ‘малоупотребительное’ семою ‘широкоупотребительное’, що виражається позначкою «актуализ.» у тих же словниках.

Зміни у функционально-стилістичних семах слів досліджуваних груп тісно пов'язані зі змінами їх стилістичної належності. Практично всі слова тематичної групи «Релігія та церква» набувають функціонально-стилістичну позначку рел., а зрідка – позначку  церк., як, наприклад, слова грех, плащаница, просвира, иконостас, хоругвь, храм, часовня та деякі ін. При цьому багато слів втрачають функціонально-стилістичні позначки, якими вони були марковані у словниках радянського періоду, наприклад, словесні одиниці верование, вероисповедание, исповедание, мессия, покаяние, проповедник та ін. втратили позначку книжн.; слова завет, мученичество, обет, освятить та ін. – позначку высок.; слово апокриф – позначку спец., і всі вони набули позначку рел., що свідчить про закріплення цих слів за певною сферою функціонування.

Найбільш помітним останнім часом є процес набування цілим рядом актуалізованих словесних одиниць тематичної сфери «Буржуазне суспільство» і темпорально обмеженої лексики функціонально-стилістичних характеристик, таких, як спец., полит., соц., коммерц., криминал., фин. та ін., що вказують на належність слова до певного соціального середовища, соціальної групи, що маркують лексику різних галузей діяльності, знань, мистецтв тощо.  Відзначений процес пов'язаний зі зростанням частотності словесних знаків, які раніше були маловживаними у певних функціональних сферах російської мови.

Модифікації в лексичних одиницях російської мови, викликані процесом їх актуалізації, можуть відбуватися одночасно на рівні кількох компонентів значення словесних знаків. Такі зміни у більшості випадків пов'язані зі зняттям ідеологічних нашарувань, привнесених у мову пануючою комуністичною ідеологією і свідчать про інтенсивність динамічних змін у лексичному складі російської мови наприкінці ХХ ст.

У висновках констатуються такі основні результати дисертаційного дослідження:

1. Новітні однотомні тлумачні словники відіграють особливу роль у відображенні глибоких змін у лексиці російської мови кінця ХХ ст., оскільки прагнуть не лише зафіксувати, але й осмислити ті активні процеси в лексиці, які відобразили соціальні зміни у житті суспільства, зміну культурологічних цінностей та орієнтирів, викликаних новими тенденціями у гуманітарних знаннях, у тому числі і зняттям ідеологічних заборон, нав'язаних політичних характеристик і тенденційних оцінок окремих понять.

2. Актуалізація лексики є одним з найбільш яскравих процесів розвитку російської мови у кінці ХХ ст. і являє собою збільшення функціональної значущості та частотності мовленнєвого вживання словесних знаків у розглядуваний період функціонування мови. Процес актуалізації обумовлений у першу чергу екстралінгвальними чинниками і може стосуватися слів як пасивного, так і активного словникового складу сучасної російської мови.

3. Семантичні зміни, породжені процесом актуалізації слова і зафіксовані у новітніх лексикографічних виданнях, можуть виявлятися як на рівні семантичної структури слова, так і на рівні семної структури окремого значення.

4. Встановлено, що семантична структура актуалізованої лексеми може розширюватися за рахунок: 1) виникнення нових значень, викликаних необхідністю в позначенні нових реалій; 2) відновлення значення, що вийшло у радянський період розвитку російської мови із активного лексичного складу.

5. Модифікації на рівні семної структури виявляються за допомогою макро- і мікрокомпонентного аналізу значення актуалізованого слова. Встановлено, що основними макрокомпонентами значення є денотативний, емотивний і власне мовний. У складі власне мовного макрокомпонента виділяються три мікрокомпоненти: 1) парадигматичний, 2) синтагматичний і 3) стилістичний.

Виявлено, що трансформація денотативного макрокомпонента семантики актуалізованих одиниць обумовлюється процесами деідеологізації  та переорієнтації номінацій, яка може мати й автономний характер. Зрушення в денотативному змісті актуалізованих словесних одиниць, як правило, спричинюють і зміни емотивного компонента семантики, що виявляються у заміні семи негативної оцінки на нейтральну або навіть позитивну. Семантичні трансформації на рівні власне мовного компонента простежуються у зміні: 1) парадигматичного мікрокомпонента лексичної семантики, коли відновлюються зруйновані у радянський період синонімічні ряди; 2) синтагматичного мікрокомпонента значення, найбільш яскраво вираженого у появі нового лексичного оточення у багатьох слів, розширенні їх лексичної та фразеологічної сполучуваності; 3) стилістичного мікрокомпонента значення, яке виражається у заміні одних частотно-стилістичних і темпорально-стилістичних сем іншими та у втраті або набуванні певних функціонально-стилістичних позначок.

6. Процес актуалізації лексики, ініційований минулими кардинальними змінами у житті пострадянського суспільства у кінці ХХ ст., навряд чи можна вважати завершеним. Важливість цього процесу у контексті інших динамічних змін мовної системи змушує лінгвістів уважно ставитися до всіх його проявів, що й створює перспективу для наступних досліджень цієї сфери, лише частково відображеної у цій роботі.