ДИСБАЛАНС СИСТЕМНОГО І МУКОЗАЛЬНОГО АНТИЕНДОТОКСИНОВОГО ІМУНИТЕТУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ

summary

Характеристика контингенту хворих і матеріалу дослідження.

Під спостереженням перебувало 122 хворих на ХП у віці від 27 до 76 років, що перебували на стаціонарному лікуванні з приводу загострення ХП. Із них 60 жінок, що склало 49,2 ± 4,5 %, 62 чоловіки, що склало 50,8 ± 4,5 %.

Для постановки діагнозу та оцінки тяжкості перебігу ХП використовувався «Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на хронічний панкреатит (ХП)» і робоча класифікація      Я.С. Циммермана (1995р.) зі змінами Н.Б. Губергриц (2002 р.).

Використовуючи Міжнародну класифікацію хвороб Х перегляду (МКХ - 10), були обстежені хворі на хронічний панкреатит рецидивуючий, неуточненої етіології (крім алкогольної етіології) - шифр К 86.1 згідно з МКХ - 10.

В результаті проведеного комплексного клінічного, лабораторного, біохімічного, бактеріологічного, ендоскопічного та ультразвукового обстеження всі хворі були розподілені на 8 груп.

40 хворих сформували 1-у і 2-у групи залежно від рівня антиендотоксинового імуноглобуліну G (анти-ЕТ Ig G) при надходженні до стаціонару:

 - 1-а група - 23 хворих з низьким і нормальним рівнями анти-ЕТ Ig G (гіпореспондери і нормореспондери);

 - 2-а група - 17 хворих з високим рівнем цього показника (гіперреспондери).

33 хворих були розподілені на 2 групи в залежності від тяжкості перебігу ХП:

 - 3-я група - 15 хворих з легким перебігом ХП, рідкими загостреннями, хорошим ефектом від стандартного лікування;

 - 4-а група - 18 хворих з перебігом ХП середньої тяжкості і тяжким, частими загостреннями, вираженим або постійним больовим синдромом та/або слабкою ефективністю стандартного лікування.

49 хворих були обстежені за програмою вивчення ефективності корекції мукозального антиендотоксинового імунітету, які склали відповідно 5-у, 6-у, 7-у і 8-у групи і мали перебіг ХП середньої тяжкості і тяжкий:

 - 5-а група - 12 хворих на ХП, які отримували стандартне лікування згідно «Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на хронічний панкреатит (ХП)», затвердженому наказом МОЗ України № 271 від 13.06.2005 р.;

  - 6-а група - 11 хворих на ХП, які додатково до стандартного лікування приймали ентеросорбент Ентеросгель по 15 г 3 рази на добу протягом 7 днів;

 - 7-а група - 10 хворих, в схему стандартного лікування яких був включений пробіотик Лінекс по 2 капсули 3 рази на добу протягом 14 днів;

 - 8-а група - 16 хворих, в комплексне лікування яких були включені одночасно Ентеросгель та Лінекс за вищевказаними схемами.

Хворі 5-ї - 8-ї груп були порівнянні між собою за статтю і віком.

У хворих 1 - 5-ї груп лікування проводилося згідно «Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на хронічний панкреатит (ХП)», затвердженому наказом МОЗ України № 271 від 13 червня 2005 року. В лікуванні використовувалися ненаркотичні анальгетики, спазмолітики, прокінетики, антибіотики, антисекреторні, ферментні препарати, дезінтоксикаційна терапія, вітамінотерапія, антидепресанти.

Контрольну групу за показниками в крові анти-ЕТ Ig всіх класів склали 97 клінічно здорових людей віком від 25 до 75 років. У всіх донорів була вивчена концентрація в периферичній крові анти-ЕТ Ig, у 84 – загальних імуноглобулінів, у 28 – рівень секреторного Ig A в слині, у 16 осіб – вміст циркулюючих імунних комплексів та ліпополісахаридзв’язуючого білка в крові.

Матеріалом дослідження для визначення рівнів загальних та анти-ЕТ Ig G, М та А служила периферична венозна кров, яку брали у хворих всіх груп при надходженні до стаціонару (1 проба) та при виписці з нього (2 проба), тобто через 11-14 днів після 1-ї проби. У хворих 5-ї, 6-ї, 7-ї та 8-ї груп через 14 днів після закінчення прийому Лінексу (не раніше одного місяця від дня надходження до стаціонару) бралася кров для 3-ї проби.

Матеріалом дослідження для визначення рівнів секреторного загального та анти-ЕТ Ig А служила слина, яку центрифугували, та надосадову рідину зберігали при температурі -20 С°. Терміни забору слини для всіх 3-х проб – такі ж самі.

У хворих 5-ї і 8-ї груп проводилася 4-а проба - через 3 місяці після 3-ї проби (тільки для секреторного анти-ЕТ Ig A).

Інтенсивність болю та інших суб’єктивних проявів ХП оцінювалися за напівкількісною шкалою з вираховуванням показника середнього ступеня тяжкості (ССТ).

Методи вивчення імунологічних показників. Для визначення рівнів загальних імуноглобулінів використовувався мікротурбідиметричний метод з використанням моноспецифічних сироваток до Ig G, M, A людини, отриманих в НДІ епідеміології і мікробіології ім. Гамалеі (Москва, Росія), стандартні сироватки крові людини (С1 К95) з набору для визначення імуноглобулінів (НДІ епідеміології і мікробіології, м. Нижній Новгород, Росія) (Гордієнко А. І., Білоглазов В. О., 2000).

Антитіла до ендотоксину класів G, M, A в крові, секреторні загальний та анти-ЕТ Ig А в слині визначалися методом твердофазного імуноферментного аналізу (тІФА) з використанням ЛПС, виділеного з біомаси грамнегативних бактерій E. coli К30 (Гордієнко А. І., Білоглазов В. О., 2004; Горобец С. М. і співавт., 2005).

Вміст LBP в сироватці крові визначали методом тІФА (варіант “сендвіч”) за допомогою комерційної тест-системи фірми «HyCult Biotechnology» (Нідерланди).

Рівні ЦІК визначалися методом їхньої преципітації в присутності 3,75% поліетиленгліколю (ПЕГ) з відносною молекулярною масою 6000 з оцінкою результатів на спектрофотометрі при довжині хвилі 280 нм проти 0,1 н. NaOH.

Статистична обробка одержаних результатів. Аналіз результатів дослідження проводився з використанням статистичних пакетів «MedStat» (Лях Ю.Є., Гур’янов В.Г., 2004) та «BIOSTAT» (Гланц С., 1999).

При аналізі для перевірки розподілу на нормальність використовували критерій Хі-квадрат і критерій W Шапіро-Уілка. В більшості випадків закон розподілу відрізнявся від нормального, тому для представлення результатів в таблицях для кількісних ознак наведено значення медіани та помилки медіани, для якісних ознак значення частки % та помилки частки %. Для оцінки значення ознаки на генеральній сукупності розраховувався 95% вірогідний інтервал (ВІ) (Лапач С. М. і співавт., 2000).

Для проведення порівняння кількісних ознак більш ніж в двох групах використано методи множинного порівняння: ранговий однофакторний аналіз Крускала-Уолліса і критерій Данна (Лапач С. М. і співавт., 2000). Для проведення порівняння якісних ознак більш ніж в двох групах використано критерій Хі-квадрат.

Для виявлення зв’язку між показниками проведено кореляційний аналіз, для пар ознак розрахований коефіцієнт парної кореляції Пірсона. Для виявлення динаміки зміни використано критерії порівняння для пов’язаних вибірок: критерій Ст’юдента у випадку нормального закону розподілу, T-критерій Вілкоксона у випадку відмінності закону розподілу від нормального.

У всіх випадках для відхилення нульової гіпотези обирався критичний рівень значущості, p=0,05.

Результати власних досліджень. Представлені в дисертаційному матеріалі дані свідчать про те, що обстежені хворі на ХП із однаковою частотою відносилися як до групи гіпореспондерів, так і до групи гіперреспондерів за рівнем антиендотоксинових Ig G (42,5±5,8 %). Нормореспондери склали всього 15,0±4,5 %. При нормальному рівні специфічних антитіл класів M в 1-й та 2-й групах (0,229±0,041 та 0,235±0,069 од.опт.щіл. відповідно, р>0,05) основне розходження відзначено за анти-ЕТ Ig А: нормальний їх рівень у гіпо- і нормореспондерів (0,36±0,096 од.опт.щіл., р>0,05) та високий (0,421±0,216 од.опт.щіл., р<0,05) - у гіперреспондерів.

Тяжкий та середньо-тяжкий клінічний перебіг ХП найбільш часто виявлявся в 2-й групі (70,6±11,1 % випадків), у той час як в групі гіпо- і нормореспондерів - в 52,2±10,4 % випадків. Таким чином, тяжкий та середньо-тяжкий перебіг ХП може виявлятися при будь-якому типі відповіді на ЕТ, що закономірно надходить у портальний кровоток при самовідновленні пулу кишкової палички.

Для гіперреспондерів за рівнем анти-ЕТ Ig G при загостренні ХП характерним є підвищення рівня LBP більш ніж в 2 рази порівняно з нормальним рівнем (9,5±2,39 мкг/мл, р<0,01) і ЦІК до 2,5 разів відносно норми (0,287±0,029 од.опт.щіл., р<0,01).

У гіпо- і нормореспондерів за рівнем анти-ЕТ Ig G при госпіталізації було виявлено рівень LBP більш ніж в 3,5 рази вищий за контрольний показник (16,6±3,08 мкг/мл, р<0,01) при нормальному рівні ЦІК (0,072±0,028 од.опт.щіл., р>0,05).