Дзиба А.А. Підсумки та перспективи використання інтродуцентів у міських лісах Києва

summary

ХАРАКТЕРИСТИКА МІСЬКИХ ЛІСІВ КИЄВА

Розглянуто передумови та організацію створення міських лісів Києва протягом ХVIII–ХХ століть. Ліси, які розміщені у межах міста є міськими (ОСТ 56–84–85). Нині міські ліси зростають у межах території трьох лісопаркових господарств: Дарницького, Святошинського та “Конча-Заспа” (у їх складі налічується 11 лісництв) загальною площею 34209 га.

Згідно з фізико-географічним районуванням України міські ліси Києва зростають на межі двох природних зон: зони мішаних лісів та лісостепової зони (Попов В.П., Маринич А.М., Ланько А.І., Поривкіна О.В., 1968). Клімат регіону досліджень є помірно-континентальним із фоновим мікрокліматичним впливом індустріального міста. Міські ліси Києва віднесено до ІV мезокліматичної зони (лісові масиви), де виділено два мікрокліматичні райони: негустий сосновий ліс та густий листяний ліс (Сакалі Л.І., 1980; Волощук В.М., Токар Н.Ф., 1995) і  розташовані в межах трьох орографічних областей: Поліської та Придніпровської низин, Придніпровської височини (Стецюк В.В, Романчик С.П., Щур Ю.В., 2001). Більша частина лісів зростає у межах поширення підзолистих та дерново-підзолистих ґрунтів, є також темно-сірі та сірі лісові ґрунти. 

Територія району дренується постійними й тимчасовими водотоками. Глибина залягання ґрунтових вод на більшій частині території міських лісів досягає 3,0–10,0 м, у пониззях – 0,5–3,0 м, на підвищеннях – 15,0–25,0 м.

У міських лісах переважають свіжий субір та свіжий складний субір, що займають 47,3 % та 33,4 % загальної площі. Значно менше поширені – вологий складний субір (6,2 %), свіжий бір (3,9 %), вологий субір (3,3 %) та свіжі  діброви (1,4 %).

У міських лісах насадження з інтродукованих деревних рослин займають 1,0 % від загальної площі земель, вкритих лісовою рослинністю. Найпоширеніший аборигенний вид – Pinus sylvestris L., що займає площу 26238,1 га (83,8 %). Насадження з переважанням Quercus robur L. зростають на площі 2564,5 га  (8,2 %). Площа насаджень інших аборигенних видів деревних рослин становить 714,1 га (1,9 %), серед них: Carpinus betulus L. (0,6 %), Fraxinus excelsior L. (0,5 %), Populus nigra L. (0,3 %), Tilia cordata Mill. (0,2 %), Populus tremula L. (0,2 %) та ще 13 видів, які займають частку площі від 0,01 до 0,13 %.

Сприятливе географічне положення та кліматичні умови міських лісів (досить висока сонячна радіація, помірна температура та вологість повітря) дозволяють використовувати для ландшафтного поліпшення інтродуковані деревні рослини з різноманітними декоративно-естетичними якостями.

ДОСВІД ІНТРОДУКЦІЇ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН У ЛІСОВІ НАСАДЖЕННЯ

Зазначено внесок у підвищення продуктивності лісів шляхом інтродукції в Європі таких учених: Андре Мішо, Ф.А. Вангенгейм (XVIII ст.), Давида Дугласа (XIX ст.), В.М. Андреєва (1929). Досягнуті успіхи у вивченні інтродукованих хвойних і листяних порід у лісових насадженнях відображено у працях: Н.Д. Нестеровича (1950), А.В. Альбенського (1958), Хорста Ейзенрейха (1959), А.М. Мауриня (1970), Д.М. Пірагса (1979), К.К. Калуцького, Н.А. Болотова,     Д.М. Михайленка (1986), А.Т. Федорука (1972, 1985), М.В. Шкутка (1970, 1991), Кіrchmeir, H., Jungmeier, M., Herzog, E., Grabherr, G., Klagenfurt (2000).

Уведення екзотів у лісові насадження України розпочалось приблизно з кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть. Вивченням різних видів інтродукованих хвойних та листяних дерев у лісових насадженнях України займались учені: Л.Д. Шляханов (1956), П.Г. Кроткевич (1958),                 Д.Д. Лавриненко (1958), В.І. Гримальський (1958), В.П. Цепляєв, В.П. (1958), Шін Цінь-Сі (1961), Н.Ф.Казаков, А.А. Тшук (1963), К.Є. Нікітін (1966, 1971), А.Є. Кеніг (1966), Т.М. Бродович (1971), В.Б. Логгінов (1988), Ахмад Хайсам Камел (1991), П.Г. Вакулюк, В.І. Самоплавський (1998), О.Г. Полякова (1999), С. Брик (2001), І.С. Косенко (1989, 2002),  А.І. Івченко (2002),         М.І. Гордієнко, Н.М. Гордієнко (2005).  

За даними О.А. Калініченка (1987), у лісах України нараховується 57 видів дерев, кущів, ліан, різного географічного походження. Щодо лісовирощування він

вважає перспективними 15 інтродукованих видів деревних рослин, В.Б. Логгінов (1988) – вісім.

Коротко проаналізовано історію введення інтродуцентів у міські ліси Києва за трьома періодами. Перший період – від стародавніх часів і до початку створення дач у міських лісах (1900 р.); другий період – з 1900 р. (початок створення дач у міських лісах) по 1941 р., протягом якого у міських лісах лише на невеликих площах створювали чисті та мішані насадження з інтродукованих деревних рослин. Третій період – з 1946 року донині. Слід відзначити, що в період з 60-х до 80-х років ХХ ст. у міських лісах досить інтенсивно використовували інтродуковані деревні рослини для створення відкритих, напіввідкритих та закритих типів лісових ландшафтів. Інтенсивність інтродукції видів деревних рослин наочно ілюструє рис. 2.  

ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідженнями були охоплені інтродуковані дерева, кущі та ліани в лісових насадженнях 11 лісництв на території трьох лісопаркових господарств Києва. Детально досліджували насадження за участю інтродукованих деревних рослин, які мають господарську та декоративну цінність для міських лісів.

На підставі повидільної таксаційної характеристики насаджень 11 лісництв, що є складовою частиною бази даних “Лісовий фонд України”, встановлювали розміщення насаджень інтродукованих деревних рослин із подальшим рекогносцирувальним обстеженням. Під час дослідження визначали вид деревних рослин, а також частоту трапляння. Для визначення видів використовували академічні виданння “Деревья и кустарники СССР” (т. 1, 1949, т. 2, 1951, т. 3, 1954, т. 4. 1958, т. 5, 1960, т. 6, 1962) з урахуванням робіт С.К. Черепанова (1999) та академічних видань “Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева й кущі. Голонасінні“ (2001), “Дендрофлора України. Дикорослі й культивовані дерева і кущі. Покритонасінні” (ч. І, 2002, ч. ІІ, 2005). 

З метою вивчення особливостей росту інтродукованих деревних рослин у різних типах лісорослинних умов у 30–70-річних насадженнях інтродукованих деревних рослин було закладено 34 пробні площі (20 тимчасових пробних площ закладали з урахуванням вимог ОСТу 56–69–83). Основні таксаційні показники деревостану визначали за загальноприйнятими в лісовій таксації методиками. Вік рослин встановлювлювали за архівними матеріалами. Тип лісорослинних умов визначали за П.С. Погребняком (1955). На 14 пробних площах у 30–60-річних насадженнях були проведені заміри 585 дерев, для яких визначали висоту та діаметр. Динаміку росту створених культур з інтродуцентів вивчали також на 2–4-річних сіянцях модрини широколускатої, сосни звичайної, сосни кедрової сибірської. Дані польових вимірювань обробляли методами варіаційної статистики (Зайцев, 1984) на ПК з використанням Microsoft Eхеl.

Зимостійкість інтродукованих деревних рослин оцінювали за шкалою М.К. Вєхова (1957), посухостійкість – за шкалою С.С. П’ятницького (1961), цвітіння і плодоношення та успішність адаптації – за шкалами   О.А. Калініченка (1970, 1978).

            Фізіономічні типи інтродуцентів у лісових насадженнях виділяли за класифікацією         Л.І. Рубцова (1977).

Декоративність інтродукованих дерев та кущів за порами року оцінювали за методиками Н.В. Котелової, О.Н. Виноградової (1974) та І.В. Таран, А.М. Агапової (1981) у нашій модифікації, яка полягає у порівнянні декоративності інтродукованої деревної рослини, що вільно зростає, з декоративністю деревної рослини в лісовому насадженні. У випадку, коли інтродукована деревна рослина в лісових насадженнях характеризується однаковою декоративністю з тією, що вільно зростає – її оцінка декоративності не змінюється. За умов зниження декоративності деревної рослини в лісових насадженнях – її декоративність зменшується на 1 бал.