ЕФЕКТИВНІСТЬ СТАНДАРТНИХ ТА ЕМПІРИЧНИХ РЕЖИМІВ ХІМІОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ПОВТОРНОГО ЛІКУВАННЯ

summary

Об’єкт та методи дослідження. Дослідження заплановано як рандомізоване контрольоване, проспективне та включало 507 хворих на вперше діагностований раніше лікований туберкульоз легень і рецидиви захворювання та складалося з наступних 3 фрагментів:

1. Дослідження по встановленню частоти та профілю медикаментозної резистентності МБТ серед хворих на вперше діагностований туберкульозу легень (ВДТБЛ), які раніше лікувались, та з рецидивами захворювання проводилось як рандомізоване проспективне. В нього було включено 507 хворих, у яких проводили повторне лікування в 2 терапевтичному відділенні ДУ “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України” з 2002 по 2007 роки та в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері в 2006 році та за 6 міс 2007 року. Серед них було 72 осіб на ВДТБЛ, у яких зареєстровано невдачу першого курсу хіміотерапії (ХТ), 200 осіб були з перерваним лікуванням більше ніж на 2 місяці,  40 осіб з невдачею повторного курсу, яких лікували до 10 місяців за 2 клінічною категорією. У 195 хворих був рецидив туберкульозу легень (РТБЛ), яких ще не лікували за 2 клінічною категорією.

В усіх 507 хворих визначали бактеріовиділення методом мікроскопії мазка (а потім і посіву), в 492 (97,0 %) були 1 або більше каверн в легенях. Туберкульозний процес був поширеним в 100,0 % хворих із ураженням однієї або обох легень. Переважала дисемінована форма туберкульозу — в 335 (66,1 %), у решти пацієнтів — інфільтративна. Вік хворих становив  в середньому (32,6 ± 1,9) років, переважали чоловіки — 411 (81,1 %).

2. Вивчення ефективності розроблених стандартних та емпіричних режимів хіміотерапії для хворих на (ВДТБЛ) та рецидиви захворювання, які потребують повторного лікування, проводили в рандомізованому контрольованому проспективному дослідженні, яке включало 210 осіб на вперше діагностований туберкульоз легень (ВДТБЛ) та рецидиви туберкульозу (РТБЛ). Пацієнти поступили для повторного лікування без даних тесту медикаментозної чутливості МБТ. Серед них було 72 особи на ВДТБЛ, у яких  зареєстровано невдачу першого курсу ХТ; 38 осіб  були з 2-3 разовим перерваним лікуванням більше ніж на 2 місяці. У 80 пацієнтів був рецидив туберкульозу, яких не лікували за 2 категорією або лікували – не більше 1-3 місяців;. у 20 осіб реєстрували  невдачу повторного курсу хіміотерапії.

Рандомізованим методом шляхом випадкових чисел було сформовано 3 групи залежно від застосованого режиму ХТ: 1 група (70 осіб) отримувала стандартний режим за 4 клінічною категорією, який включав етамбутол (Е), піразинамід (Z), канаміцин (K), фторхінолон (Q), етіонамід (Et) або парааміносаліцилову кислоту (PAS) — EZKQEt(PAS); 2 група (70 осіб) –  стандартний режим за 2 категорією, який включав ізоніазид (Н), рифампіцин (R), стрептоміцин (S), Е, Z – HRSEZ; 3 група (70  осіб) – емпіричний режим хіміотерапії  HREZKQEt(PAS). 

Міжгрупових відмінностей за випадком захворювання на туберкульоз не було. В усіх групах були переважно пацієнти з невдачею 1 курсу лікування та рецидивом туберкульозу – відповідно 31,4 %, 37,1 %, 40,0 % (p > 0,05)  та 42,9 %,  34,3 %, 37,1 % (p > 0,05).  Невелика кількість хворих була з перерваним лікуванням та невдачею повторного курсу хіміотерапії.  В трьох групах пацієнтів переважали особи молодого віку від 20 до 40 років (74,3 % – 81,4 %), чоловічої статі (74,3 – 84,3 %). Інфільтративна форма була у хворих 1, 2 та 3 груп відповідно в 28 (40,0 %), 25 (35,7 %), 26 (37,1 %) випадках, що вірогідно не відрізнялось, p > 0,05. У решти 42 (60,0 %), 45 (64,3 %) та 44 (62,9 %) була дисемінована форма туберкульозу, p > 0,05. Міжгрупових вірогідних відмінностей за формою, поширеністю  туберкульозного процесу не виявлено. У всіх пацієнтів був деструктивний туберкульозний процес

3. Вивчення ефективності двох стандартних режимів хіміотерапії для 4 категорії для лікування хворих на вперше діагностований раніше лікований туберкульоз легень та рецидиви захворювання – EZKQPAS та EZKQEt. Ці режими розрізняються між собою тільки за одним препаратом – один режим на основі PAS, інший – на основі етіонаміду. Зазначені режими було застосовано в 1 групі хворих. Рандомізовано методом випадкових чисел хворі були розподілені на 2 підгрупи: 1 А та 1 Б, які включали по 35 осіб. У хворих 1 А підгрупи застосовували режим хіміотерапії на основі PAS – EZKQPAS, у хворих  підгрупи 1 Б – на основі етіонаміду – EZKQEt. Міжгрупових вірогідних відмінностей за формою, поширеністю  туберкульозного процесу не виявлено.

Дані результатів дослідження, оброблювалися за допомогою ліцензійних програмних продуктів, які входять у пакет Microsoft Office Professional 2000 (Exel), ліценція Russian Academic OPEN No Level № 17016297. Порівняння значень та оцінка достовірності відмінностей вивчались за параметричними та непараметричними методами статистики із застосуванням t-критерію Стьюдента-Фішера, U-критерію Уілкоксона-Mанна-Уїтні [Лапач С.М, 2000].