ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА МОЛОДІ ЗА УМОВ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано зв’язок роботи з науковою темою, сформульовано мету і завдання, розкрито новизну і практичне значення одержаних результатів, подано інформацію стосовно особистого внеску здобувача, апробації результатів дослідження та публікацій.

У першому розділі „Економічна культура як об’єкт соціологічного дослідження” здійснено теоретико-методологічний аналіз економічної культури. У ньому розкрито, соціальну сутність, зміст поняття „економічна культура”. Внаслідок здійсненого аналізу поняття економічної культури виявлені її основні особливості та характеристики. Економічна культура – це якісна характеристика історично зумовлених соціальною системою загальноприйнятих форм економічної взаємодії, регулюючих їх правил і норм, яка відображає суттєві особливості економічних відносин та інтереси соціальних суб’єктів у вигляді сукупності духовних і економічних цінностей моделей поведінки. Вона формується в процесі загальноекономічної практики і приводить до утворення стійких норм і правил економічної взаємодії, які сприяють передачі нагромадженого досвіду. Завдяки цьому економічна культура є механізмом відтворення і розвитку економічних відносин суспільства в цілому і окремої особистості в різноманітних діяльнісних та предметних формах.

Економічна культура розчинена у всій сукупності економічних відносин, які є не лише формою прояву, але й способом існування культури. Тому сутність економічної культури полягає не в рівні економічного розвитку людини чи її діяльності, а в економічних відносинах, які обумовлюють природу самої людини та способи її діяльнісного існування.

Економічна культура молоді як соціальна цінність характеризується сукупністю засвоєних молоддю економічних знань, розвиненістю економічного мислення, професійних вмінь і практичних навичок, законослухняністю; ступенем включення в економічну діяльність, через яку виявляються ділові риси (ініціативність, підприємливість, повага до чужої власності). Соціальна значимість економічної культури для молоді полягає у становленні молоді як соціального суб’єкта, її включення в економічну діяльність, зростання рівня свідомості, професійному самовизначенні. Вона сприяє тому, що молодь перетворюється на суб’єкта економіки.

Показано, що економічна культура виконує такі функції: соціальну, трансляційну, селекційну, інноваційну, ціннісно-орієнтаційну, пізнавальну, адаптаційну, інтеграційну. Основними характеристиками економічної культури є: зв’язок з виробничою діяльністю людей; певні економічні знання, інтерес до певної діяльності, майстерність і професіоналізм; перебування в певному просторі – просторі економічних відносин; тісний зв’язок з правом і моральністю, стійкі стереотипи свідомості, які повторюються не тільки з року в рік, але й з століття в століття.

Економічна культура відображає стан економічної свідомості і поведінки людей, визначає їх адаптивні і творчі можливості в процесі освоєння оточуючого світу. Розвиток людини, її творчих сил і форм спілкування складає головний зміст економічної культури. Тому її вивчення дозволяє виявити як людина оцінює економіку.

У процесі дослідження визначено та проаналізовано наступні сегменти економічної культури: культуру праці, культуру управління, підприємницьку культуру, культуру взаємовідносин, культуру споживання.

Економічна культура суспільства розглянута в інституціональному та особистісному аспектах. Виявлено, що інституціональний аспект – це ті цінності і соціальні норми, які характеризують функціонуючі всередині економіки інститути, а також цінності і норми, які породжені не економічними, а іншими соціальними інститутами суспільства, що знаходяться поза економікою, але безпосередньо взаємодіють з нею (інститут права, політики, релігії, науки, етики, культури і мистецтва). Особистісний аспект – це результат функціонування соціальних груп чи індивідуума, який має прояв у економічних інтересах і потребах, економічній свідомості і мисленні; економічних знаннях і вміннях, економічній діяльності, її якості і специфічних властивостях. Дані аспекти економічної культури взаємопов’язані. Цей взаємозв'язок забезпечує цілісність економічної культури суспільства. Основу цієї цілісності складають культурні особливості економічних інститутів, що формують культурні риси та характеристики населення, а останні впливають на вже сформовану їх інституціональну культуру. Відмітимо, що сьогодні існує низка визначень економічної культури. Це свідчить не стільки про теоретичну недостатність докладених зусиль, скільки про багатогранність досліджуваного феномена.

У другому розділі „Історична еволюція економічної культури” розглянуто розвиток економічної культури. Система економічних цінностей суспільства визначається його історією, ідеологією, способом життя людей, рівнем їх економічних стосунків. Кожна культура, тип суспільства створює свій тип особистості. Зміни соціальних умов викликають зміни економічних цінностей суспільства і, відповідно, зміни соціально-економічного типу людини. У них закарбовано риси різних економічних типів людей. Цінності радянської економіки спрямовували особистість на формування колективістських орієнтацій (визнання вищою цінністю державної власності і репресивна боротьба з будь-якою іншою власністю, мотивація побудована на цінностях праці на користь суспільства), тоді як цінності ринкової економіки  - на індивідуалістичні (визнання приватної власності як основної цінності і закріплення цього визнання в нормативній культурі суспільства, мотивація до праці, побудована на відносинах купівлі-продажу робочої сили і зацікавленості робітника в підвищенні її вартості).

Показано, що на початковому етапі становлення радянського суспільства була сформована офіційна ідеологія, яка носила міфологічний характер і обумовлювала нормативну економічну культуру та нові моделі господарювання. Це була планова економіка, де план визначав не лише господарську, але й соціальну сторону життя.

Не надто сформовані в дореволюційні часи ринкові механізми руйнувалися. Вагомою частиною ідеології стала боротьба з приватною власністю, яка отримала підтримку в масовій свідомості. У радянській Україні сформувалася унікальна комплексна система не лише ідеологічного, але й господарського управління. Це, по суті, була система управління соціалізацією радянської людини, її цінностями і соціальними нормами поведінки. Соціалістична господарська культура витіснила індивідуального господаря та працівника. Це було необхідно для того, щоб зламати ціннісні уявлення про підприємницьку працю, про відповідальність людини за своє життя, про те, що ініціатива і особистісні якості є запорукою успіху і забезпечення життя. В радянській країні стало нормою підпорядкування особистого громадському. Потреби населення визначалися на основі занижених і далеко не завжди науково обґрунтованих нормативів, що затверджувалися “зверху” централізовано і створювали певні рамки обмежень потреб людини. Це пояснюється тим, що в самій ідеології соціалістичного способу господарювання було закладено дефіцит товарів і послуг, що вироблялися. Ідеологічна система успішно втілювала в життя міфологію комуністичної моралі і громадського порядку. У суспільстві сформувалася подвійна мораль.

Економічна культура за радянських часів була сукупністю рис економічної свідомості та поведінки, які випливали з панівної економіки та політики. Такі особливості економічної свідомості населення, як зрівняльна психологія, нетерпимість до багатства і багатих можна пояснити як наслідки панівної в країні ідеології соціальної рівності, міфів про подолання відмінностей між розумовою та фізичною працею, містом та селом тощо. Нові форми економічної культури і відповідні форми організації господарського життя виникли в економіці під впливом правління партійно-радянського апарату.

Молода українська держава дістала у спадок одержавлену економіку, принципи командно-адміністративної культури, які не лише не відповідають сучасним обставинам, але й перешкоджають формуванню нових моделей економічної поведінки. Становлення нової ринкової культури відбувалося у протиборстві з наслідками культури командно-адміністративної системи. Поступово відбувався процес деідеологізації економічної свідомості. Люди перестали сприймати економічне життя крізь призму наукового комунізму. Вони розпочали визначати свої економічні позиції з урахуванням особистих життєвих інтересів, розуміти механізми ринкової економіки; реально виконувати нові економічні ролі; здобувати досвід участі у функціонуванні ринкових структур. Водночас підкреслимо, що майбутнє економічної культури залежить не тільки від зрушень у свідомості та поведінці людей, але й від інституційних умов, зокрема припинення спаду, досягнення стабілізації економіки і умов для подальшого економічного піднесення; впровадження ефективної системи економічної освіти і виховання, економічної просвіти, пошуку нових підходів до її реалізації; підготовки фахівців в залежності від потреб ринку; впровадження інноваційних розробок у галузі економічної науки.

Розвивався процес ознайомлення людей з новими для них ринковими реаліями. Почала формуватися звичка до таких елементів ринку, як вільні ціни, комерційні банки, західні фірми тощо. Нарешті, змінювалися обличчя дореформених класів, які утворювали підґрунтя соціальної структури радянського суспільства. Нинішні селяни та робітники — це зовсім інші люди, котрі починають дедалі більше усвідомлювати, що їм потрібно покладатися, насамперед, на самих себе.

Ринкова економіка висуває нові вимоги до управління персоналом. Зміни характеру виробництва і робочої сили вимагають інших підходів до управління, іншої економічної культури і філософії менеджменту. Варто використовувати в системі українського менеджменту аспекти моделей як американського, так і японського менеджменту і змінювати їх в залежності від ефективності і доцільності в конкретних умовах і в залежності від конкретних завдань. Необхідно здійснити програми кадрового забезпечення реформ, спираючись на вітчизняний і зарубіжний досвід.

Проблема підготовки і перепідготовки управлінського персоналу повинна бути поставлена на рівні випереджаючого навчання, яке формує стратегічне економічне мислення та управлінську культуру, властиві найрозвинутішим країнам. З метою покращення професійної підготовки молоді, необхідно запровадити систему безперервного навчання, яка б органічно поєднала навчання економічне і професійне, охопила всі ланки керівних кадрів. Така система має містити в собі: загальну освіту; базову фахову підготовку (засвоєння загально-професійних уявлень, поглядів та оцінок у даній галузі); спеціалізовану фахову підготовку (опанування методів та інструментарію здійснення обраного виду діяльності); підвищення кваліфікації і перепідготовки (розширення та поглиблення загальноосвітніх і фахових знань, оволодіння широким діапазоном методів, предметів і засобів виконання професійної діяльності); адаптацію (опанування нових видів, методів і засобів виконання діяльності та соціальних ролей); підготовку до посадового зростання (освоєння специфічних видів, функцій, методів та засобів пропонованої діяльності). Необхідною є також конкуренція між різними формами підготовки кадрів, яка сприятиме активному зростанню їхнього потенціалу.

Основною із фундаментальних культурних засад управління в Україні має стати визнання того факту, що наймані працівники турбуються не лише про отримання високої заробітної плати за свою працю, але й моральне і психологічне задоволення від неї, прагнуть до самореалізації в праці і підвищення свого професійного, інтелектуального і соціального статусу. Доцільним бачиться введення в систему українського менеджменту корпоративної культури, пропагування цінностей, що включають в себе ідею постійного удосконалення, повагу до людей та їхніх можливостей; командну роботу; покірність; людина – перш за все; важливість бачити та сприймати речі із „перших вуст”. Також потрібне запровадження системного менеджменту, раціональних інновацій шляхом створення унікальних бізнес-моделей, які вдало пристосовуються до нових умов бізнесу. Для українського менеджменту обов’язковою повинна стати орієнтація на освічену, динамічну молодь, яка не лише здатна швидко засвоювати економічні знання та продуктивні практики, але й прагне до інноваційної діяльності.

У третьому розділі „Емпіричні виміри економічної культури сучасної молоді” аналізується економічна культура молоді за умов становлення ринкових відносин в Україні. Розвиток економічних перетворень у суспільстві потребує трансформації економічної свідомості суспільства та економічної поведінки людей, приведення їх у відповідність із незвичними умовами ринкової економіки. Трансформація економічної свідомості молоді може здійснюватись більш динамічно, ніж масової економічної свідомості в цілому. Саме в молодіжному середовищі можлива поява людей, здатних не лише розуміти, а й мислити в категоріальній системі ринкової економіки. Це дасть змогу молоді розпочати свою роботу на засадах сучасних уявлень про механізми ринкової економіки, самостійно аналізувати економічну діяльність.

Проблеми молоді зумовлені сучасним етапом швидких та не передбачуваних перетворень у суспільстві в цілому, культурною неоднорідністю українського суспільства, економічною нестабільністю, політичним плюралізмом, кризою влади. У найбільш скрутному становищі опиняється саме молодь, оскільки, вступаючи в життя, вона повинна визначити своє місце і призначення. Розвиток держави безпосередньо залежить від участі молоді в суспільно-економічних процесах. При цьому кризові моменти розвитку виявляються найбільш гостро в економічній стагнації, деформаціях у соціальній сфері, руйнуванні системи морально-духовних цінностей.

Сучасна економічна свідомість молоді формується внаслідок складної і суперечливої взаємодії різноманітних чинників, зокрема, особливості сімейного виховання, традиції оточення, впливу соціального середовища, засобів масової комунікації, життєвого досвіду, рівня освіти. Результати такої взаємодії визначають практичну поведінку молодої людини в економічній сфері і формують економічну культуру. Сьогодні не є можливим сформувати економічну культуру молоді, якщо вона не озброєна важливими економічними знаннями. За умов ринкових відносин у молоді посилюється потреба в отриманні економічних знань необхідних для розуміння структури та механізмів ринкової економіки, досвіду участі у функціонуванні ринкових структур, умінні відігравати певні економічні ролі в системі ринкової економіки. Із постійною послідовно-спадкоємною зміною поколінь у молоді змінюється економічна свідомість, формуються засади ринкової економічної культури, збільшується потреба у навиках роботи в умовах ринку. Як свідчать результати дослідження, економічна культура молоді перебуває в стадії нерівномірного формування. Серед різних складових економічної культури найвище можна оцінити економічну обізнаність і професіоналізм молоді, найнижче – дотримання норм права і законів. Поряд з цим є частка молоді, яка не має досвіду участі в економічній діяльності, і в той же час потребує сучасних економічних знань. Усе це гальмує розвиток економічних якостей, як: підприємливість, ініціативність, креативність, здатність самостійно вирішити проблему, відповідальність. Серед молодих громадян спостерігається найбільший відсоток потенційних підприємців. Загалом, в економічному мисленні та поведінці молоді домінує прагматична мотивація.

У четвертому розділі „Способи формування економічної культури молоді в соціальному середовищі” визначено чинники зростання економічної культури молоді. Показано, що економіко-правові (прискорення темпів економічного зростання, в основі якого лежать радикальні, технологічні, інституціональні та організаційно-управлінські зміни), духовно-психологічні (родинне виховання, виховання учнівської, студентської молоді, відповідна спрямованість уроків, лекцій, семінарських занять основних предметів, базових підручників та посібників, вони повинні бути насичені реаліями української дійсності в контексті освоєння тих чи інших теоретичних та прикладних знань), освітньо-наукові (впровадження ефективної системи економічної освіти і виховання, економічної просвіти, пошуку нових підходів до її реалізації глибокі розробки у галузі економічної науки, обґрунтування закономірностей функціонування ринкового механізму та належної соціальної економічної підготовки відповідних працівників з проблем мікро і макроекономіки, основ ринкового господарства) чинники сприятимуть підвищенню економічної культури суспільства і молоді, зокрема.

Важливим завданням демократичного будівництва на всіх його етапах є формування нової людини. Однією із значимих складових цього багатогранного процесу виступає цілеспрямоване формування у всіх членів демократичного суспільства високої економічної культури. Це здійснюється за допомогою освіти і виховання. Освіта і виховання – дві нероздільні системи впливу суспільства на молодь з метою формування у неї економічних якостей, які відповідають цілям і принципам ринкового господарювання. На сьогодні у нашій державі вельми актуальна необхідність у створенні системи економічної освіти і виховання громадян, усвідомлення того, що психологічна підготовка молодого покоління – необхідна умова для проведення радикальних економічних змін. Однією із суперечностей економічної освіти є те, що вузи свою мету бачать, щоб дати студенту „широку” освіту – тоді він зможе працювати в будь-якій сфері. Водночас, ця відірваність проявляється по – різному: в нездатності використовувати отримані знання у ВНЗ для вирішення практичних завдань, у невмінні спілкуватися із сучасним обладнанням, в економічній, психологічній непідготовленості до реалій бізнесу, в незнанні бізнес-етики. Створення в країні системи економічної освіти сприяє розвитку у молоді таких якостей, як турбота про інтереси суспільства, настанова на примноження його національного багатства, економічної міцності, почуття господаря, ділової ініціативності, організованості, дисциплінованості, вміння працювати ефективно і високопродуктивно у відповідності з принципами ринкової економіки. Однією із умов підвищення економічної культури є залучення молоді до економічної діяльності. Зокрема, значну увагу варто приділяти молодіжному підприємництву.

Становлення молодого підприємця безпосередньо пов’язане з його уявленням про суспільну роль підприємництва, а також з його соціокультурним оточенням. Розвиток молодіжного підприємництва сприятиме розвитку економічної культури та підвищенню її рівня, варто лише надати молодим громадянам можливість реалізувати свободу економічного вибору, яка притаманна ринковій економіці. Молодіжне підприємництво сьогодні потребує не захисту від несприятливих факторів соціально-економічного середовища, а підтримки в спробі самостійно та успішно розвиватися. Необхідно створити сприятливі умови для розвитку молодіжного підприємництва, зростання рівня економічної культури молоді з метою її залучення до підприємницької діяльності.

Державна політика повинна бути спрямована на розвиток підприємницького сектора як невід’ємної частини економіки, адаптації молоді до умов ринкової економіки; створення можливостей для активізації молодіжного підприємництва; сприяння створенню нових робочих місць для молоді; запровадження ефективних механізмів співробітництва органів державної влади і громадських об’єднань молодих підприємців для розв’язання соціально-економічних проблем. Пріоритетними напрямами роботи мають стати: співробітництво органів державної влади і громадських організацій молодих підприємців у вирішенні питання молодіжного підприємництва; інституційна та інформаційна підтримка молодіжного підприємництва; освітня та соціально-психологічна підтримка молоді; фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка молодіжного підприємництва, які дають можливість молодим людям взяти участь у процесі розвитку економіки. Також слід створити систему фінансування молодих підприємців-початківців, включаючи молодіжні фонди підтримки підприємництва. Державі необхідно вдосконалити соціальну політику (зайнятість, соціальне страхування).

Сьогодні варто усвідомити, що важливість підтримки у суспільстві прозорості, чіткості і моральних норм бізнесу є запорукою зростання рівня економічної культури. Такий підхід ґрунтується на базових моральних цінностях та соціальних стандартах, змісті практичної логіки. Якщо моральні принципи будуть відкинуті, діловий клімат характеризуватиметься відходом від нормальної ринкової поведінки і нечесністю. Суспільству за це необхідно буде платити високу ціну. Досвід, який можна здобути і примножити у процесі економічної діяльності, дозволить формувати всі вищезгадані елементи економічної культури, які загалом підвищать її рівень, що є запорукою вагомого внесу молоді у подальшу трансформацію української економіки.

ВИСНОВКИ

У висновках роботи підсумовуються результати дослідження економічної культури молоді за умов становлення ринкових відносин в Україні. Уточнено визначення економічної культури як соціальної цінності, що характеризується сукупністю засвоєних економічних знань, розвиненістю економічного мислення, професійних вмінь і практичних навичок, законослухняністю, ступенем включення в економічну діяльність, через яку виявляються ділові риси (ініціативність, підприємливість, повага до чужої власності). Уточнено методологічні засади, з’ясовано особливості трансформації, динаміку економічної культури молоді. Політика держави має враховувати специфіку перехідної економіки та потреби молоді, а саме має бути створена система цінностей, що возвеличує найманого працівника. Низка результатів – висновків стосується також проблеми створення ефективної системи менеджменту та економічної освіти, проведення заходів з метою формування економічної культури молоді в соціальному середовищі.