| summary: | У вступі обґрунтовано актуальність вибору теми дослідження, визначено мету, завдання, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, вказано на апробацію результатів дослідження.
Перший розділ “Енантіосемія як лексико-семантичне явище. Причини її появи” складається з трьох підрозділів. Перший підрозділ присвячено огляду літератури з проб-леми енантіосемії і визначенню аспектів дослідження.
Уперше енантіосемію як мовне явище описав В.Шерцль у статті “О словах с проти-воположными значениями (или о так называемой энантиосемии)” у 1883-1884рр. Мовознавець дав назву цьому явищу від гр. enantios “протилежний” і sēma “знак”, навів численні приклади з багатьох мов і вказав на деякі причини його появи. Переважна більшість випадків енантіосемії в різних мовах пояснюється, на думку дослідника, тим, що слова у давню епоху мали досить широкі та невизначені значення, з яких потім могли розвинутися протилежні значення.
З другої половини ХХ ст. проблема енантіосемії знову привертає увагу мовознавців. Переважно вона розглядається у дослідженнях поряд з іншими проблемами лексикології (праці Л.А.Булаховського, Р.О.Будагова, Ю.В.Откупщикова, В.В.Виноградова, М.М.Шанського, Д.М.Шмельова, О.О.Реформатського, Л.О.Новикова та ін.). За останні два десятиліття з’явилися дослідження, спеціально присвячені розгляду енантіосемії (О.І.Смирнова, Л.І.Климова, Г.Гочев, Г.В.Яцковська, Т.О.Федоренко, О.М.Соколов, В.М.Прохорова, В.Ю.Мелікян та ін.). На сучасному етапі вивчення цієї проблеми основними є питання про сутність енантіосемії, її особливості та місце серед інших лексико-семантичних категорій. Більшість дослідників розглядає енантіосемію як різновид антонімії, оскільки в основі цих двох явищ лежить відношення протилежності (Л.О.Новиков, О.М.Соколов, А.П.Грищенко, В.І.Кодухов, М.І.Фомина, Я.І.Гельблу, Р.О.Будагов, Б.І.Косовський та ін.). Тотожність формального вираження і досить значне розходження (до прямої протилежності) у семантичному плані дає підставу деяким мовознавцям трактувати енантіосемію як частковий вияв омонімії (М.М.Шанський, В.М.Прохорова, Л.М.Полюга, Н.М.Бобух). Крім того, енантіосемія розглядається в межах полісемії (Г.В.Яцковська, Т.О.Федоренко, І.Пете, Ф.П.Філін, Ф.С.Бацевич, Т.А.Космеда та ін.) та визнається самостійною лексико-семантичною категорією (Г.Гочев, В.Ю.Мелікян, Д.Благоєва). Деякі лінгвісти не відносять це явище до певної семантичної категорії, наголошуючи на його “проміжній” природі (Д.М.Шмельов, Л.І.Климова, В.А.Іванова).
Кількість досліджень, присвячених вивченню енантіосемії в сучасній болгарській мові, невелика (статті Т.Балканського, Кр.Чолакової, Е.Пернишки, М.Алексич, Ст.Калдієвої-Захарієвої). У курсах з лексикології та семасіології болгарської мови та роботах, присвячених вивченню окремих питань болгарської лексикології, енантіосемія розглядається пере-важно як різновид антонімії (праці Т.Бояджиєва, В.Витова, Ст.Георгієва, М.Коспартової).
У другому підрозділі першого розділу “Енантіосемія серед інших лексико-семантичних явищ” автор обґрунтовує свій погляд на сутність енантіосемії та її місце в лексико-семантичній системі мови. Особливості енантіосемії розглядаються й аналізуються у порівнянні з іншими суміжними явищами (антонімією, омонімією, полісемією та конверсією).
Антоніми та енантіосеми поєднує те, що їхні значення виражають протилежні поняття. За іншими характеристиками ці явища диференціюються. Для антонімів характерне: ви-раження відношення протилежності різними словами (фразеологізмами); протиставлення слів (фразеологізмів) за найсуттєвішою для їхніх значень ознакою; протиставлення є елементом значення слова (фразеологізму) і не залежить від контексту; регулярне протиставлення слів у мовленні в типових конструкціях з контактним розташуванням антонімів; наявність майже однакової сфери лексичної сполучуваності; стилістична однорідність членів антонімічної пари. Енантіосеми мають такі особливості: відношення протилежності виражається значеннями одного слова (фразеологізму); протиставлення відбувається як за суттєвими, так і за несуттєвими елементами значень; протилежні значення виявляються лише у контексті; наявність у деякої частини енантіосемів однакової сфери лексичної сполучуваності, а в іншої – різної; протилежні значення енантіосема можуть бути однорідними або неоднорідними у стилістичному плані. Зважаючи на зазначені розбіжності в специфіці антонімії та енантіосемії, вважаємо, що енантіосемія не становить один з різновидів антонімії.
Енантіосемія має деякі спільні риси і з омонімією: тотожність формального вираження; залежність від контексту; певна подібність з погляду походження (численну групу складають енантіосеми та омоніми, що утворилися від тих самих словотворчих елементів). Відмінним є те, що семантичні структури значень омонімів не мають ніякого зв’язку між собою, а семантичні структури значень енантіосемів розрізняються лише за полярними елементами у своєму складі, які також є співвідносними. Для доведення того, що енантіосемія не може розглядатися в межах омонімії, ми скористалися методами, які застосовують при розмежуванні багатозначних слів та омонімів, що виникли внаслідок розпаду полісемії (підбір синонімів до фонетично однакових слів, аналіз словотворчих можливостей співзвучних слів). Синоніми, дібрані до значень слів-омонімів та окремих значень енантіосема, яскраво свідчать про різний характер семантичних відношень між значеннями (відсутність будь-якого зв’язку та протилежність). Омоніми, на відміну від енантіосемів, як правило, мають різні словотворчі можливості. Підсумовуючи все сказане про особливості енантіосемії та омонімії, можна дійти висновку, що це різні явища.
Енантіосемія дуже тісно пов’язана з полісемією: ці явища спостерігаються в семантичній структурі однієї мовної одиниці; окремі значення багатозначних мовних одиниць та енантіосемів мають спільні семантичні компоненти й виявляються лише у контексті. Відмінним є те, що значення енантіосемічних слів та фразеологізмів перебувають у відношенні протилежності одне до одного. Ця “антонімічна” особливість, притаманна енантіосемії, зближуючи її з антонімією, одночасно віддаляє від полісемії.
Взаємозв’язки енантіосемії та конверсії як лексико-семантичних явищ характеризуються тим, що ці явища мають певну зону перетину. Семантичне відношення між значеннями мовних одиниць цієї зони дозволяє їх віднести і до енантіосемії, і до конверсії. Конверсиви відображають ту саму денотативну ситуацію з протилежних боків: съобщавам “повідомляти” – узнавам “дізнаватися”. Семантичне відношення конверсії може проявлятися між двома мовними одиницями, усередині окремого значення та між двома значеннями однієї мовної одиниці, які містять семи взаємно зворотної рольової спрямованості: даскал “учитель”, “учень”; мириша “пахнути”, “нюхати”. В останньому випадку конверсиви відповідають критеріям, що є основними для енантіосемії як лексико-семантичного явища: 1) семантичне відношення виявляється між двома значеннями однієї мовної одиниці, 2) значення пов’язані як протилежні. Тому вони становлять зону перетину енантіосемії та конверсії.
У третьому підрозділі першого розділу “Причини появи енантіосемії в сучасній болгарській мові” розглядаються фактори, що приводять до виникнення протилежних значень у семантичній структурі слова (фразеологізму) в болгарській мові. Залежно від свого характеру вони поділяються на дві групи: екстралінгвальні (позамовні) та лінгвальні (мовні). Спочатку коротко проаналізуємо першу групу факторів.
Розвиток значної частини енантіосемічних фактів сучасної болгарської мови зумовлений особливостями людського мислення. Смислові зв’язки між значеннями одного слова є відображенням зв’язків понять про навколишню дійсність. Останні базуються на реаль-них взаємозалежностях явищ дійсності (імплікаційний зв’язок) та на спільності виявлених людиною ознак цих явищ (класифікаційний зв’язок). Поява протилежних значень у семантичних структурах багатьох болгарських слів зумовлена імплікаційним зв’язком понять і відповідно суміжністю (просторовою, часовою, причинно-наслідковою) певних явищ дійсності. Можна виділити кілька схем розвитку цих енантіосемів: а) протилежні значення енантіосема розвинулись із певного спільного значення: ида “іти” → “наближатися”, “віддалятися”; б) на основі імплікаційного зв’язку розвивається протилежне первинному похідне значення. Таким чином виникло багато болгарських конверсивних енантіосемів (переважно дієслів). Найчисленнішу групу складають дієслова, у яких неперехідне значення утворилося з перехідного на основі причинно-наслідкової суміжності явищ дійсності. Перехідне значення цих дієслів виражає дію, яка виступає причиною зміни об’єкта. Неперехідне значення виражає наслідок цієї дії: скланям/ склоня “переконувати/ переконати” → “погоджуватися/ погодитися”. В іншої групи енантіосемічних болгарських дієслів розвиток протилежних значень має зворотний напрям – від неперехідного значення утворюється перехідне також на основі причинно-наслідкового зв’язку явищ дійсності: загасвам/ загасна “погасати/ погаснути” → “гасити/ загасити”, ін. Утворення конверсивних енантіосемічних дієслів є досить активним процесом у болгарській мові, чому сприяє аналітичний характер її будови. Цим вона зближується з іншими аналітичними мовами, наприклад, англійською.
Значення деяких енантіосемів з’явилися на основі класифікаційних зв’язків між поняттями. Частковим виявом цих зв’язків є метафоричні переноси. Протилежні значення слова можуть розвинутися з певного спільного значення або одне на основі іншого: а) протилежні значення дієслів вися і висна “наполегливо працювати над чимось” і “перебувати десь, не працюючи” були утворені від основного “висіти” на основі ознаки “перебувати в тому самому положенні чи стані”; б) в інших випадках одне з протилежних значень з’являється шляхом гіперболізації певних ознак об’єкта, відображених у первинному значенні: гол “голий” → “легко або погано одягнений”.
Ще однією причиною появи енантіосемії в болгарській мові є емоційний фактор. Пошук нових мовних засобів вираження експресії нерідко приводить до вживання слова з позитивним значенням в іронічному контексті, де воно набуває протилежного основному змісту: Знаеш, колко ми харесваш? Достатъчно е да те погледна, за да изляза от равновесието. При частому вживанні в іронічних контекстах протилежний зміст може поступово стати частиною семантичної структури слова (фразеологізму), оформившись у значення: хубав “гарний”, “поганий”; пребиваваме се като две пари в кесия “живемо багато”, “живемо у бідності”. Спостерігається і протилежний процес – вживання лайливих слів у позитивному значенні: разбойник, пуст, ваджия. Такий спосіб утворення нових значень є різновидом лексико-семантичного словотвору. Іронічне перенесення відбувається на основі асоціації за протилежністю.
У деяких випадках поява енантіосемії в болгарській мові викликана причинами культурно-історичного характеру. Так, під впливом історичних подій енантіосемічним став іменник хайдутин з первинним значенням “розбійник”. З кінця ХІV і майже до кінця ХІХ ст. Болгарія перебувала під владою Османської імперії. Протягом усього часу турецького владарювання на болгарських землях активно діяв гайдуцький рух як найбільш масова форма антиосманського опору. Оскільки народні повстанці вели такий самий потайний спосіб життя, переховуючись від представників турецької влади, як і розбійники, їх почали називати тим самим словом – хайдути.
Розвиток протилежних значень у семантичній структурі одного фразеологізму в багатьох випадках пов’язаний з різним переосмисленням ситуації, що лежить в основі образу фразеологізму. Наприклад, протилежні значення фразеологізму вдигам/ вдигна ръка “голосувати за когось, щось”, “протестувати проти когось, чогось” з’явилися внаслідок паралельного переосмислення відповідного жесту, значення якого може бути різним залежно від ситуації.
Тепер визначимо лінгвальні причини, які зумовлюють виникнення енантіосемії в сучасній болгарській мові.
У багатьох випадках поява енантіосемії у сфері лексики сучасної болгарської мови спричинена протилежними значеннями словотворчих морфем. Численну групу складають дієслова із префіксом за-, які позначають початковий та кінцевий фазис певної дії: задимявам/ задимя “починати/ почати диміти”, “наповнювати/ наповнити димом”. Розвиток протилежних значень цих дієслів зумовлений значеннями префікса за- “починати здійснювати щось”, “досягати прямого результату дії”. Лексична енантіосемія може бути викликана і впливом інших словотворчих префіксів (издувам/ издуя “надувати/ надути”, “спускати/ спустити”; възкисел “кислуватий”, “надмірно кислий”).
В окремих випадках дієслівні префікси в деяких значеннях не беруть прямої участі в утворенні протилежних значень префіксальних дієслів. Це відбувається тоді, коли безпрефіксна дієслівна основа вже пов’язана з тим чи іншим способом виконання дії. Так, у дієслові изнижа “нанизати”, “рознизати”, утвореного від нижа “низати”, префікс из- лише у значенні “рознизати” надає дієслову спрямованості, що не властива безпрефіксній основі. Енантіосемія таких префіксальних дієслів виникає, з одного боку, за рахунок певної спрямованості, що виражається значенням безпрефіксного мотивуючого дієслова, а з іншого – протилежної спрямованості, що надається новоутвореному дієслову значенням словотворчого префікса.
Значна частина енантіосемічних дієслів болгарської мови з’явилася внаслідок морфологічного словотвору незалежно від значень словотворчих формантів. Унаслідок приєднання суфікса -ва- до однокореневих дієслів доконаного виду, що виражають дію, пов’язану з набуттям певної якості, і розрізняються за категорією перехідність/ неперехідність, з’являються енантіосемічні дієслова недоконаного виду: овлажнявам у значенні “зволожуватися” утворене від неперехідного дієслова овлажнея “зволожитися”, а в значенні “зволожувати” – від перехідного овлажня “зволожити”.
Третім лінгвальним фактором, що зумовлює появу енантіосемії в сучасній болгарській мові, є семантична аналогія. У роботі описуються два види такої аналогії – парадигматичний і синтагматичний. 1) Семантична аналогія в парадигматичному плані. Одним з типів такої аналогії є синонімічна деривація. Суть її, з погляду нашої проблеми, полягає в тому, що якщо слово (фразеологізм) стало енантіосемічним, то під його впливом у семантичних структурах членів того самого синонімічного ряду також можуть розвинутися відповідні енантіосемічні значення. Це спостерігається, наприклад, у семантичних структурах слів харамия і хайдук, які поряд зі словом хайдутин входять до одного синонімічного ряду, центром якого є слово разбойник. Набувши значення “народний повстанець”, слово хайдутин стає центром нового синонімічного ряду. Під впливом синонімічних зв’язків з хайдутин іменники харамия “розбійник” і хайдук “злодій” також набувають це значення. 2) Семантична аналогія в синтагматичному плані. Енантіосемічна мовна одиниця може стимулювати розвиток протилежного наявному значення в семантичній структурі мовної одиниці, з якою вона виступає в одному контексті. Так, іменники хайдутин, разбойник, харамия, хайдук у значенні “розбійник” досить часто сполучаються з дієсловом върлувам “безчинствувати”. Набувши значення “народний повстанець”, іменник хайдутин по синтагматичній лінії впливає на розвиток протилежного первинному значення дієслова върлувам “здійснювати подвиги”, яке семантично співвідноситься зі значенням “народний повстанець”: В детството на Ботев единствени защитници на масата на бедните бяха хайдутите, които върлуваха в Балкана … (Г.Бакалов).
Ще одним фактором, що може привести до виникнення енантіосемії, є фонетичні зміни. Унаслідок довгого функціонування в мові різні за звучанням слова з протилежними в якомусь плані значеннями можуть стати фонетично однаковими. У болгарській мові цей шлях виникнення характерний для двох енантіосемів – вреден “шкідливий”, “здібний, гідний для роботи” та спорен “вдалий, успішний”, “невдалий”.
У другому розділі “Семантична класифікація лексичних та фразеологічних енантіосемів сучасної болгарської мови” класифікуються болгарські енантіосемічні слова та фразеологізми на основі трьох критеріїв: 1) різних типів (видів) протилежності, що лежить в основі енантіосемії, унаслідок чого виділяються векторний, градуальний, комплементарний та конверсивний типи енантіосемії; 2) різного характеру зв’язку значень мовних одиниць з явищами дійсності, на основі якого здійснюється поділ на номінативну та емоційно-оцінну енантіосемію; 3) характеру полярних сем у структурах протилежних значень болгарських енантіосемів, унаслідок чого виявляються семантичні типи цих мовних одиниць у межах номінативної та емоційно-оцінної енантіосемії та групах енантіосемічних одиниць за типами протилежності.
У межах номінативної енантіосемії у сфері лексики та фразеології сучасної болгарської мови виділяємо чотири групи енантіосемічних мовних одиниць.
Векторні енантіосеми. Основними ознаками цих мовних одиниць є те, що їхні значення співвідносяться з різними денотатами і виражають певну спрямованість. У роботі виділено 21 семантичний тип векторних лексичних енантіосемів, зокрема:
“спрямування дії всередину чогось – назовні чогось”. До цього типу належать дієслова надниквам/ надникна “зазирати/ зазирнути”, “визирати/ визирнути”; изсадявам/ изсадя, кореня “висаджувати/ висадити”, “виймати/ вийняти з коренем рослину” та ін.
“певний момент у минулому – певний момент у майбутньому”. Цей семантичний тип складають прислівники часу, наприклад: някога “колись у минулому”, “колись у майбутньому”; скоро, наскоро “нещодавно”, “незабаром”; нощес “минулої ночі”, “наступної ночі”.
У сфері фразеології визначено сім семантичних типів векторних енантіосемів, наприклад:
“реалізація позитивних намірів – реалізація негативних намірів”. Такі семантичні компоненти значень визначають енантіосемію фразеологізмів запалвам/ запаля свещ “бажати/ побажати комусь добра”, “створювати/ створити комусь неприємності”; обелвам/ обеля образ<а> “присоромлювати/ присоромити”, “спасати/ спасти когось від сорому” та ін.
“спрямування дії на реалізацію чогось – на нереалізацію чогось”. За такими полярними семами протиставляються значення фразеологізмів турям/ туря в коша та хвърлям/ хвърля в коша “залишати/ залишити без уваги”, “використовувати/ використати когось”.
Градуальні енантіосеми. Протилежні значення цих мовних одиниць також співвідносяться з різними денотатами. Диференційні семи у структурах таких значень пов’язані з вираженням мінімального або максимального ступеня прояву ознаки. Залежно від характеру ознаки, що має різні ступені градації, виділено, зокрема, такі семантичні типи лексичних енантіосемів:
“мінімальний – максимальний ступінь прояву якісної ознаки предмета”. До цього типу належать слова болнав “легко хворий”, “хронічно хворий, який часто хворіє”; играчка “важка робота”, “легка робота”; страшен, страхотен “страшний”, “чудесний, дуже гарний” та ін.
“мінімальний – максимальний ступінь прояву якісної ознаки дії”. Цей тип складають прислівники і дієслова, наприклад: страхотно “дуже страшно”, “чудово”; скопосвам/ скопосам “робити/ зробити щось уміло, добре”, “робити/ зробити щось погано”.
“початок – завершення дії”. Такі диференційні семи у структурі енантіосемічних значень дієслів виражають різні ступені прояву динамічної ознаки в часовому відношенні, у її розвитку – від початкової, найменшої міри вияву до кінцевої, найбільшої: закарвам/ закарам “починати/ почати везти”, “завозити/ завезти” та багато інших.
У фразеологічній сфері сучасної болгарської мови градуальна енантіосемія представлена семантичним типом “мінімальний – максимальний ступінь прояву якісної ознаки дії” і спостерігається в семантичних структурах фразеологізмів като че нося глава “уважно, урочисто”, “швидко, злякано” та час по час “дуже часто”, “час від часу”.
Комплементарні енантіосеми. Протилежні значення енантіосемів цієї групи також співвідносяться з різними денотатами і виражають комплементарні ознаки. Ці ознаки не мають проміжних ступенів вияву, тому заперечення однієї з них веде одночасно до ствердження іншої. Визначено дев’ять семантичних типів таких енантіосемічних слів, зокрема:
“реалізація – нереалізація певної дії”. За такими семами протиставляються значення дієслів вися, висна “наполегливо довгий час працювати над чимось”, “перебувати десь, не виконуючи роботи”; шетам “виконувати хатню роботу”, “вештатися” та ін.
“наявність певної ознаки – її відсутність”. До цього типу віднесено слова необлечен, гол “легко або погано одягнений”, “голий”; мрак “недостатня освітленість”, “відсутність світла” та ін.
У сфері фразеології сучасної болгарської мови виділено п’ять семантичних типів комплементарних енантіосемічних фразеологізмів, зокрема такі:
“реалізація – нереалізація певної дії”. Такі семи є полярними у структурах значень фразеологізмів оставам/ остана без ръце “дуже втомлюватися/ втомитися від роботи”, “позбавлятися/ позбавитися можливості робити щось”; ходя като погълната игла “працювати невтомно”, “вештатися” та ін.
“вираження ствердження – заперечення чогось”. За цими семами протиставляються значення фразеологізмів има си хас, дума да няма “без сумніву”, “неможливо, ні” та ін.
Конверсивні енантіосеми. Лексико-семантичні варіанти та значення фразеологізмів цієї групи відображають ту саму денотативну ситуацію з протилежних боків. Виділяємо 14 семантичних типів конверсивних лексичних енантіосемів, наприклад:
“набувати певної властивості, якості – надавати цю властивість, якість”. До цього типу належать дієслова, певна частина яких енантіосемічні лише у формі недоконаного виду: разхубавявам “ставати кращим”, “прикрашати”. В іншої частини семантичне відношення протилежності між значеннями спостерігається як у формі недоконаного, так і у формі доконаного виду: кипвам/ кипна “закипати/ закипіти”, “кип’ятити/ закип’ятити” та ін.
“передача чогось – отримання чогось”. Ця ситуація в широкому розумінні з протилежних боків відображена у значеннях дієслів заемам/ заема “брати/ взяти в борг”, “давати/ дати в борг”; тренирам “тренувати”, “тренуватися”; уча “вчити”, “вчитися” та ін.
Енантіосемічні конверсивні фразеологізми сучасної болгарської мови згруповано у три семантичні типи, наприклад:
“ситуації, пов’язані із стосунками людей у суспільстві”. До цього типу віднесено фразеологізми вземам/ взема страха “дуже боятися”, “завдавати/ завдати страху”; окачвам/ окача рога “зраджувати/ зрадити чоловікові”, “спокушати/ спокусити чиюсь дружину” та ін.
При емоційно-оцінній енантіосемії протиставляються полярні емоційно-оцінні елементи значень мовних одиниць. У сфері лексики переважна більшість таких енантіосемів з’явилася шляхом пейоративації через іронічне вживання слів з позитивною оцінкою (юнак, скопосница, бисер), рідше слів нейтральних щодо вираження оцінних сем (кадем, подобие, притрябвам). Набагато рідше емоційно-оцінні енантіосеми виникають шляхом меліорації, при частому вживанні негативно забарвлених слів для позитивної оцінки (ваджия, пуст, разбойник).
За характером полярних емоційно-оцінних елементів значень визначено три види емоційно-оцінної лексичної енантіосемії: векторну, градуальну та комплементарну. Векторні енантіосеми складають чотири семантичні типи, зокрема:
“викликати позитивні емоції – викликати негативні емоції”. Такі семи є полярними у структурах значень енантіосемів любезности “люб’язні слова”, “образливі слова”; хубав “гарний”, “поганий” та ін.
“реалізація позитивних намірів – реалізація негативних намірів”. За такими семами протиставляються, наприклад, значення дієслова творя “створювати нові культурні та наукові цінності”, “робити, замишляти негативні речі”.
Градуальна енантіосемія представлена семантичним типом “мінімальний – максимальний ступінь прояву якісної ознаки дії”, до якого належить дієслово цъфвам/ цъфна “розквітати/ розквітнути”, “бути у важкому становищі”.
Комплементарні енантіосемічні слова об’єднано в чотири семантичні типи, наприклад:
“реальний – уявний, розрахований на зовнішній ефект”. До цього типу належать енан-тіосеми красив “красивий, благородний”, “зовні ефектний, але беззмістовний”; дълбокомислен “глибокодумний”, “який здається сповненим глибоким змістом, а по суті ні” та ін.
“бути потрібним – не бути потрібним”. За такими семами є протилежними значення однокореневих дієслів притрябвам, дотрябвам, затрябвам, изтрябвам, запотрябвам.
Фразеологізми становлять вторинні номінації, які виникли внаслідок семантичної трансформації компонентів (слів), що входять до їхнього складу. Такого типу номінації поєднують у собі називання та оцінку. Тому до групи емоційно-оцінної енантіосемії відносимо фразеологізми, протилежні значення яких мають полярні емоційно-оцінні елементи. Це, по-перше, фразеологізми, які стали енантіосемічними шляхом пейоративації. Іронічне значення таких фразеологізмів з’явилося внаслідок повторного переосмислення образу, що лежить в основі фразеологізму. А по-друге, - частина енантіосемічних фразеологізмів, протилежні значення яких формувалися шляхом паралельного переосмислення вільного словосполучення. Виділено три типи емоційно-оцінної енантіосемії у сфері фразеології – векторну, градуальну й комплементарну.
До векторних енантіосемів відносимо, зокрема, такі фразеологізми:
“викликати позитивні емоції – викликати негативні емоції”. Цей тип складають, наприклад, фразеологізми вземам/ взема ума “зачаровувати/ зачарувати”, “лякати/ злякати”; влизам/ вляза в очи<те> “подобатися/ сподобатися”, “ставати/ стати предметом неприязні”.
“відчувати позитивні емоції – відчувати негативні емоції”. Такі семи є полярними для значень фразеологізмів топи ми се сърцето “відчувати задоволення”, “страждати”; страшна работа, ама работа “вираження захоплення”, “вираження незадоволення” та ін.
Серед градуальних енантіосемічних фразеологізмів виділено такі семантичні типи:
“мінімальний – максимальний ступінь прояву якісної ознаки предмета”. До цього типу віднесені фразеологізми бащин и майчин <син> “сильна фізично і смілива людина”, “мамій”; голяма работа “щось значне, суттєве”, “щось несуттєве, дріб’язкове”.
“мінімальний – максимальний ступінь прояву якісної ознаки дії”. За такими семами протиставляються, зокрема, значення фразеологізмів оставям си/ оставя си ръцете “виконувати/ виконати роботу погано”, “виконувати/ виконати роботу добре, майстерно”; изяждам/ изям с очи, пия с очи “дивитися/ подивитися закохано, приязно”, “дивитися/ подивитися неприязно, вороже”.
Комплементарні енантіосеми складають два типи, наприклад:
“мати авторитет, довіру – не мати довіри, авторитету”. Такі семи визначають протилежність значень фразеологізму постилам си/ постеля си добре “своєю поведінкою здобувати авторитет, довіру”, “своїми вчинками створювати погане ставлення до себе”.
Окремо в другому розділі розглядаються іронічні стійкі порівняння (далі СП), які побудовані на основі антифразису, стилістичного прийому, що є одним з проявів енантіосемії як семантичного явища. В іронічних СП спостерігається особливий вид переосмислення компонентів. Порівняльна частина містить образ, який є абсурдним стосовно основи порівняння. Під впливом цього перший член порівняння отримує значення свого антоніма, що і складає основу значення порівняння в цілому: добре ми е като рак на въглени “бути у скрутному становищі”. Далі в роботі аналізуються структурні типи таких порівнянь болгарської мови, джерела їхньої експресивності, особливості предметної сполучуваності та подається класифікація болгарських іронічних СП відповідно до джерел конкретних образів, які містяться в порівняльній частині.
У третьому розділі “Синтагматичні, парадигматичні та епідигматичні особливості лексичних і фразеологічних енантіосемів сучасної болгарської мови” розглядаються три структурні типи зв’язків енантіосемів, за допомогою яких виявляється специфіка їхніх значень як одиниць лексико-семантичної системи мови.
Синтагматичні особливості слів та фразеологізмів виявляються при їхньому функціонуванні. Пов’язуючись зі словами, які створюють контекстуальне оточення, ці мовні одиниці реалізують одне з притаманних їм значень. Виділяються різні види контекстів. Власне лінгвістичний контекст визначається як сукупність лексичних, синтаксичних і морфологічних факторів (засобів), які актуалізують значення мовної одиниці. Такі фактори або засоби виявляються при контекстному аналізі. Залежно від їхнього характеру можна виділити граматичний та лексичний різновиди контексту. Перший, у свою чергу, може бути морфологічним і синтаксичним. У більшості випадків вони взаємопов’язані, діють у комплексі.
Синтаксичним контекстом виступає синтаксична конструкція, у складі якої певна мовна одиниця реалізує одне із своїх значень. Такий контекст може мати різні форми виявлення: виражатися в синтаксичній функції мовної одиниці, яка актуалізує певне значення, та синтаксичній функції уточнювальних контекстуальних засобів.
Синтаксична функція енантіосема є визначальною, наприклад, при реалізації протилежних значень прикметника разкършен. Реалізуючи значення “перевтомлений фізично або хворий”, він виступає у функції іменної частини складеного присудка (Като се върнаха девойките от обекта, някои полегнаха разкършени в палатката. Ст.Ц.Даскалов, Девойката от прохода), а у протилежному значенні “рухливий, жвавий, гнучкий” – виконує функцію означення (И сетне – миг – разкършена снага/ Изчезна в роя като блян. П.К.Яворов, Подир сенките на облаците).
Уточнювальні контекстуальні засоби при реалізації протилежних значень болгарських енантіосемічних слів та фразеологізмів можуть виступати у функції прямого і непрямого додатка, обставини місця, міри та ступеня, а також представляти окремий вид речення.
Засоби контексту у формі прямого додатка можуть виступати у чистому вигляді або мати змішаний характер. Прямий додаток є абсолютним засобом контексту, коли у семантичній структурі дієслова наявні лише протилежні значення, які розрізняються за категорією перехідність/ неперехідність. Він має дві форми вираження – позитивну або негативну (нульову). Для реалізації перехідного значення обов’язковою є наявність прямого додатка в реченні, а для актуалізації неперехідного – його відсутність: задимявам/ задимя “починати/ почати димити” (Два малки филджана с кипнала червена леблебия задимяха над масата. С.Северняк, Ветрило от сандалово дърво), “задимлювати/ задимити” (Той излезе пред съда, който… тъй упорито пушеше, че бе задимил не само сцената, но и салона. Г.Караславов).
Коли дієслово у своїй структурі, крім протилежних перехідного та неперехідного, має ще й інші значення, наявність або відсутність прямого додатка є елімінуючим контекстуальним фактором, який стає визначальним у поєднанні з лексичними або іншими граматичними засобами. Наприклад, для реалізації протилежних значень дієслова скланям/ склоня є необхідною наявність або відсутність прямого додатка: перехідного “переконувати/ переконати” (Ти поне ме разбираш. Ти поне не ме скланяй на такъв живот. П.Константинов, Предание от изчезналия град), неперехідного “погоджуватися/ погодитися” (Не скланям! – отсече Рожен Каменов. – Не давам дядовата Каменова нива! А.Каралийчев, Строители на републиката). Через наявність інших перехідних значень для виявлення значення “переконувати/ переконати” у функції прямого додатка виступають іменники-антропоніми або відповідні займенникові іменники.
Непрямий додаток виступає при реалізації обох енантіосемічних значень дієслова (чи дієслівного фразеологізму) або лише одного з них. Протилежні значення при цьому є однорідними стосовно граматичної категорії перехідність/ неперехідність. Перша ситуація спостерігається, наприклад, при реалізації значень фразеологізму вдигам/ вдигна глас “виступати на захист чогось” (Нешев стоеше все тъй намръщен, но вече не дигна глас за права и предимства. Д.Талев, Илинден), “виступати проти когось, чогось” (Ако можеше … да говори тя би вдигнала глас срещу човешката жестокост и неправда. Г.Райчев, Златният ключ), коли він сполучається з непрямими додатками з прийменниками за та срещу. Другий випадок можна проаналізувати на прикладі дієслова залисвам се/ залисам се, що актуалізує значення “захоплюватися/ захопитися здійсненням чогось”, поєднуючись з непрямим до-датком, вираженим іменником із прийменниками в, с, покрай або дієсловом у формі інфінітива: - Ти се залиса да ни разправяш, та и забрави да си изпиеш кафето (Т.Влайков). Протилежне значення “відволікати/ відволікти увагу” при реалізації не потребує підтримки синтаксичного контексту: - Ти днеска не плетеш кенета, Найдо. … – Залисах се (А.Каменова, Харитининият грях).
Обставина місця, як і непрямий додаток, може бути уточнювальним засобом контексту при реалізації обох енантіосемічних значень дієслів болгарської мови або лише одного з них. Наприклад, дієслово скачам/ скоча реалізує значення “вискакувати/ вискочити”, коли уточнюється обставиною місця з прийменниками на, върху: Георги скочи на коня и препусна из полето. Енантіосемічне значення “зіскакувати/ зіскочити” актуалізується при поєднанні з обставиною місця із прийменником от: Скочих от леглото, защото закъснявах за работа. А дієслово разселвам/ разселя вимагає уточнення з боку обставини місця лише при реалізації значення “поселяти/ поселити”: По онова време в нашите гори разселиха фазани и понеже тази птица била царска, то и нашите гори щели да станат царски… (Й.Радичков, Зеленото дърво). Значення “виселяти/ виселити” не потребує такого уточнення при актуалізації: - Добре всичко, ханъм ефенди, ама да не разсели селото… хората се оплакват от него… (Ц.Гинчев, Ганчо Косерката).
Обставина міри та ступеня є умовою реалізації енантіосемічних значень дієслів, які виражають градуальну протилежність і належать до семантичного типу “мінімальний – максимальний ступінь прояву динамічної ознаки”: Днес походвам малко из градината, защото напрекъснато вали; А ние с мама често походвахме у тях според празник (Т.Влайков).
Вид головного речення визначає протилежні значення фразеологізму <ако ще> и турско да стане, який має структуру підрядного речення умови. Якщо головне стосовно підрядного умови, вираженого цим фразеологізмом, є стверджувальним реченням, то він має значення “неодмінно”: -Добре! Прекрасно! Ще го намеря аз и ще му връча призовката утре, па ако ще и турско да стане (Чудомир, Конституцията). Якщо ж головне речення є заперечним, тоді реалізується значення “ніколи”: Няма да кажа, ако ще и турско да стане.
Морфологічний контекст виступає у двох видах: 1) морфологічна форма мовної одиниці, яка реалізує своє значення; 2) морфологічна природа уточнювальних засобів контексту. Морфологічна форма енантіосема є, наприклад, умовою реалізації іронічного значення “не бути потрібним” дієслів затрябвам, дотрябвам, бо вони у цьому випадку вживаються лише у формі перфекта (минало неопределено време) або плюсквамперфекта (минало предварително време): -Ще ти дам теменужки – пъхтеше нервно Синигера. – Много са ми затрябвали твоите теменужки – въздъхна гневно Кирил (Т.Харманджиев, Краят на едно детство). Значення “бути потрібним” цих дієслів не потребує підтримки морфологічного контексту: - Челеби, имаш ли пари? – Защо питаш? –Защото ми дотрябваха, заеми ми (Ив.Вазов, Утро в Банки).
Морфологічна форма уточнювальних засобів контексту є визначальною при реалізації протилежних значень прислівників часу (скоро, сега, ей сега та ін.). Реалізуючи значення із семою “певний момент у минулому”, ці слова сполучаються з дієсловом у формі одного з минулих часів або дієприкметником минулого часу: Ей сега беше си идвал, старата още кълнеше (Й.Йовков, Вечери в Антимовския хан). Умовою реалізації значень таких слів із семою “певний момент у майбутньому” є наявність дієслова у формі майбутнього часу (або теперішнього, якщо вони є частиною підрядного умови або часу): Мама ей сега ще се върне (Дора Габе, Някога).
Лексичний вид контексту виявляється тоді, коли значення мовної одиниці уточнюється за допомогою семантики слова чи кількох слів. Наприклад, актуалізатором починального значення дієслова застроявам/ застроя є іменник на позначення будівель у функції прямого додатка: Юмер Ахмедов застрои нова къща (Н.Каралиева, Неуловимият). Результативне значення “забудовувати/ забудувати” виявляється за умови, що прямий додаток виражений іменником на позначення різних територій: Останали без жилища, гърците бързо застроили Татавла с дървени къщи… (Хр.Бръзицов, Някога в Цариград).
Парадигматичні характеристики мовних одиниць визначаються на основі їхньої семантики. Значення енантіосемічних слів та фразеологізмів пов’язані як протилежні: у своїх структурах вони містять спільні семантичні компоненти, а також по одній полярній семі в кожному із значень. Ці полярні семи є співвідносними, бо становлять крайні точки вияву певної сутності. Таким чином, протилежні значення енантіосемів є одноплановими і симетричними. Іноді їхня симетричність може порушуватися наявністю додаткової семи в одному із значень.
Цікаво пов’язані значення енантіосемів з іншими словами та фразеологізмами, близькими за семантикою (синонімами, антонімами). Синоніми до одного з протилежних значень енантіосема є одночасно антонімами до іншого, і навпаки. Подібним чином пов’язані з синонімами і члени антонімічної парадигми.
Досить часто синонім до енантіосемічної мовної одиниці також є енантіосемом, значення якого протиставляються за тими самими семами: залисвам се/ залисам се, заплесвам се/заплесна се, заглавиквам се/ заглавикам се “відволікати/ відволікти увагу на несуттєві речі”, “захоплюватися/ захопитися роботою” та ін.
Іншим виявом системності енантіосемії в лексико-семантичній системі сучасної болгарської мови є словотвірні зв’язки енантіосемів. У переважній більшості випадків похідні від енантіосемів слова також є енантіосемами з тим самим семантичним відношенням між значеннями: страхотен “страшний”, “гарний, чудовий” ® страхотно “страшно”, “чудово”. Таку саму закономірність виявляють і антоніми.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. У дисертаційному дослідженні здійснено спробу визначити місце енантіосемії в лексико-семантичній системі мови. Детально вивчивши прояви енантіосемії у сфері лексики та фразеології сучасної болгарської мови (проаналізовані 560 лексичних фактів енантіосемії та 86 фразеологічних), зроблено висновок, що енантіосемія становить самостійну лексико-семантичну категорію, яка є суміжною з антонімією, полісемією та омонімією і має зону перетину з конверсією. Семантичне відношення енантіосемії спостерігається між значеннями однієї мовної одиниці, які пов’язані як протилежні, тому в лексикографічній практиці енантіосеми слід подавати як багатозначні слова та фразеологізми.
2. Причини виникнення енантіосемії в лексико-семантичній системі болгарської мови мають лінгвальний та екстралінгвальний характер. Найбільший вплив на розвиток енантіосемії в сучасній болгарській мові справляє емоційний фактор. У сфері дієслівної лексики основними причинами появи протилежних значень у семантичній структурі одного слова є лексико-семантичний словотвір на основі імплікаційних зв’язків понять і явищ навколишньої дійсності, морфологічний словотвір незалежно від значень словотворчих формантів та протилежні значення словотворчих префіксів. Такі фактори появи енантіосемів, як особливості людського мислення та прагнення до експресивного вираження думок, є універсальними, бо вони зумовлюють розвиток протилежних значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці в різних мовах. Особливості їхнього прояву в сучасній болгарській мові, а також вплив лінгвальних причин та факторів культурно-історичного характеру визначають специфіку виявлення семантичних відношень енантіосемії у сфері лексики та фразеології сучасної болгарської мови.
3. За характером зв’язку значень досліджуваних мовних одиниць з явищами поза-мовної дійсності розрізняємо номінативні та емоційно-оцінні енантіосеми. Оскільки фразеологічна номінація безпосередньо пов’язана з вираженням певної оцінки, до номінативної енантіосемії віднесено фразеологізми, протилежні значення яких протиставляються за номінативними елементами значень. Емоційно-оцінну енантіосемію становлять фразеологізми, полярні значення яких розрізняються за позитивною та негативною емоційною оцінкою.
4. Через неоднорідність відношення протилежності, яке лежить в основі енантіосемії, виділені чотири його типи (види) – векторний, градуальний, комплементарний та конверсивний. Останній становлять мовні одиниці, які є як енантіосемами, так і конверсивами, тобто представляють зону перетину цих двох явищ. Найбільш представленими у сфері лексики є градуальний та конверсивний види енантіосемії, у сфері фразеології – векторний. За характером полярних сем у структурах значень енантіосемів визначені детальніші семантичні типи, які складаються з семантично однорідних мовних одиниць, що нерідко мають і однакові умови реалізації протилежних значень.
5. Енантіосемія у сфері лексики і фразеології сучасної болгарської мови може бути повною й неповною. Повна спостерігається тоді, коли протилежні значення слів (фразеологізмів) розрізняються за однією диференційною семою. При неповній енантіосемії, що простежується частіше за повну, одне з енантіосемічних значень містить додаткову сему, яка не має семантичного відповідника в іншому, і це порушує симетричність їхньої протилежності.
6. Протилежні значення болгарських енантіосемів можуть розрізнятися за сферами вживання (загальновживані, діалектні, термінологічні) та стильовою співвіднесеністю (стилістично нейтральні, розмовні, поетичні). У семантичних структурах деяких лексичних енантіосемів виявляються два семантичні відношення протилежності.
7. Одним із стилістичних прийомів, що приводить до лексичної мовленнєвої енантіосемії, є антифразис. У фразеологічній сфері він став основою мовного явища – іронічних СП, абстрактна ознака яких є логічно несумісною з їхнім образом і набуває під його впливом протилежного значення. Завдяки цьому створюється сильний іронічний ефект.
8. Енантіосемічні значення слів та фразеологізмів болгарської мови мають різні умови реалізації. Розбіжність у контекстах знімає можливість двозначного розуміння змісту. У синтагматичному плані енантіосемія не відрізняється від омонімії й полісемії.
9. Для емоційно-оцінних лексичних і фразеологічних енантіосемів у більшості випадків при актуалізації протилежних значень визначальну роль відіграють екстралінгвістичні засоби контексту. Значення номінативних лексичних та деяких фразеологічних енантіосемів виявляються за допомогою різних видів лінгвістичного контексту: найчастіше при своїй реалізації вони залежать від синтаксичних та лексичних контекстуальних засобів, які можуть взаємодіяти, рідше актуалізуються за допомогою морфологічного контексту.
10. Значення енантіосемічних мовних одиниць своєрідним чином пов’язані зі значеннями інших членів того самого семантичного поля: синоніми до одного з протилежних значень є одночасно антонімами до іншого; багато лексичних і фразеологічних енантіосемів пов’язані синонімічними відношеннями з іншими енантіосемами; у багатьох випадках дериваційні утворення від енантіосемів також є енантіосемічними, значення яких пов’язані тим самим семантичним відношенням, що і значення мотивуючих мовних одиниць. Якщо в син-тагматичному плані енантіосемія не відрізняється від омонімії та полісемії, то за парадигматичними та епідигматичними характеристиками це явище наближається до антонімії. Енантіосемія, таким чином, виявляється як системне явище, яке разом з антонімією та синонімією, а також дериваційними зв’язками впорядковує і систематизує мовні одиниці за їхньою семантикою, об’єднуючи слова (фразеологізми) з інваріантним значенням в одне семантичне поле.
Проблеми, порушені в роботі, можуть набути подальшого розвитку в дослідженнях лексико-семантичної системи мови, зокрема в дослідженнях причин зміни значення слова; у вивченні семантичної структури слова і фразеологізму; у дослідженні семантичних об’єднань слів і фразеологізмів на основі парадигматичних відношень, особливо перехідних випадків між різними лексико-семантичними явищами.
Основні положення дисертаційного дослідження відображені в п’яти статтях:
1. Причини появи енантіосемії в сучасній болгарській мові // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Філологічні науки. – 2000. – Т.18. – С.56-63.
2. Синтагматичні особливості енантіосемічних слів сучасної болгарської мови // Наука і сучасність: Зб. наук. пр.- К.: Логос, 2001. – Т.24. – С.249-263.
3. Місце енантіосемії серед інших лексико-семантичних явищ (на матеріалі болгарської мови) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. – 2001. – Т.4. - №1. – С.213-223.
4. Явище енантіосемії у сфері болгарської фразеології // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2001. – Т.27. – С.266-279.
5. Ироничните устойчиви сравнения в българския и украинския език // Съпоставително езикознание. – 1999. - №2-3. – С.13-23.
|
